Особливості провадження у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського, місцевого референдуму, та референдуму в Автономній Республіці Крим

Предмет розгляду. КСУ розгляд дає питання щодо конституційності правових актів ВРУ, актів Президента України та правої вих актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці КримІ (ст. 79 Закону).

Предметом розгляду справ, пов'язаних з виборами чиї референдумом, у Росії та Грузії є акти щодо їх призначень! ня і проведення; в Казахстані та Литві — відповідні дні що порушують закон про вибори; в Азербайджані, Вірні менії та Молдові — матеріалізовані результати виборів! або референдумів і оцінка їх правильності з позиції від--повідності Конституції та законам.

Суб'єкти звернення. субєктами права на конституцій­не подання з цієї категорії питань є Президент України,, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений ВРУ з прав людини, Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим (ст. 40 Закону).

Кожен із зазначених суб'єктів права на конституцій­не подання може звернутися до КСУ з конституційним поданням з питань надання висновків щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого рефе­рендуму в Автономній Республіці Крим. Таке конститу­ційне подання може бути направлено до КСУ в строк не пізніше місяця від дня офіційного оголошення дати призначення, відміни або відстрочення у встановленому порядку виборів, всеукраїн­ського референдуму чи місцевого референдуму в Авто­номній Республіці Крим (ст. 78 Закону).

У Казахстані і Таджикистані суб'єкти звернення до КСУ у справах про вибори або референ­дум ті самі, що і з питань перевірки на конституційність нормативних актів; у Вірменії, крім зазначених суб'єктів, його можуть ініціювати і кандидати в президенти та депу­тати; у Литві правом звернутися з проханням до КСУ щодо надання висновку про порушення законів у ході виборів членів Сейму і Президента має пра­во сам Сейм, а щодо виборів Сейму — Президент Рес­публіки (ст. 106 Конституції Литовської Республіки).

Участь у конституційному провадженні. Для забезпечен­ня повноти та всебічного розгляду справ КСУ може залучити до участі у розгляді справи представників органів, які призначили вибори, всеукраїн­ський референдум чи місцевий референдум в Автономній Республіці Крим, та органів, на які покладено обов'язки щодо проведення виборів чи референдумів, представника Центральної виборчої комісії, а також представників орга­нів влади, органів місцевого самоврядування чи органів, на які покладено повноваження щодо проведення виборів, ре­ферендумів.

У разі необхідності КСУ може залучити до участі у розгляді справи представників по­літичних партій, інших об'єднань громадян (ст. 80 Закону).

Рішення у справах. КСУ в резо­лютивній частині рішення надає висновок щодо консти­туційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим.

У разі визнання таких актів неконституційними у шенні КСУ зазначається г припинення діяльності всіх органів, які були створені проведення цих виборів чи референдумів, знищення і тенів, агітаційних матеріалів, припинення фінансувань заходів з проведення виборів чи референдумів і повеї нення в доход держави перерахованих, але не використ| них коштів (ст. 81 Закону).

 

4. Провадження у справах щодо відповідності положень чинних правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України «Про КСУ», конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина

Предмет розгляду. Предметом розгляду Конституції ним Судом України у справах щодо відповідності норі чинного законодавства принципам і нормам Конституці України стосовно прав та свобод людини і громадянина відповідно до ст. 82 Закону є:

1) наявність спірних питань щодо конституційносі прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку за­конів, інших правових актів;

2) виникнення спірних питань щодо конституційності! правових актів, виявлених у процесі загального судочин­ства;

3) виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади у| процесі їх застосування та Уповноваженим ВРУ з прав людини у процесі його діяльності.

Суб'єкти звернення. Суб'єктами права на конститу-і ційне подання щодо відповідності норм чинного законо­давства принципам і нормам Конституції України стосов­но прав та свобод людини і громадянина є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Вер-174 ховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіїси Крим (ст. 40 Закону).

Рішення у справах. КСУ прий­має рішення щодо відповідності норм чинного законо­давства принципам і нормам Конституції України стосов­но прав та свобод людини і громадянина,

У разі визнання КСУ не­конституційними повністю чи в окремій частині законів, інших правових актів або їх окремих положень, вони ого­лошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття КСУ рішення про їх неконституційність (ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 73 Закону).

Конституціїший Суд України може вказати на преюди­ціальність свого ріїпення у разі розгляду судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що ви­никли внаслідок дії неконституційного акта (ст. 74 Закону).

Критерії допустимості у справах щодо конституцій­ності правових актів, які викликають спір стосовно пов­новажень конститущйних органів державної влади Украї­ни, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, такі самі, як і у справах щодо перевірки на відповідність Конституції України (консти­туційність) законів, шших правових актів ВРУ, актів Президента України, актш Кабіїгету Мшістрів України, правових актів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим. Зокрема, якщо:

— втратив чинність нормативно-правовий акт, який є предметом спору.

КСУ Ухвалою від 1 березня 2001р. № З-у/2001 відмовив у відкритті конституційного провад­ження у справі за конституційним поданням Уповноважено­го ВРУ з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) нормативно-право­вих актів, прийнятих у 1997 — 2000 рр. на виконання ста­тей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» на тій підставі, що норма­тивно-правові акти, які встановлювали порядок застосуван­ня статей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в 1997—2000 рр., Щ можуть бути предметом розгляду КСУ щ раїни у зв 'язку із закінченням строку їх дії, а отже, втратощ чинності (ч. 1 ст. 150 Конституції України, п. 1 ст. 13 кону України «Про КСУ»);

— довільно подано перелік статей Конституції Укра ни, яким не відповідає оспорюваний нормативно-правоЦ вий акт.

КСУ Ухвалою від 16 травіШ 2001 р. № 23-у/2001 відмовив у відкритті конституційная* го провадження у справі за конституційним поданням Упот поваженого ВРУ з прав людини щод\ відповідності Конституції України (конституційності) лої станов Кабінету Міністрів України «Про проведення експеЦ рименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області та затвердження Положення про прийомну сім'ю» і «Прщ проведення експерименту з утворення прийомних сімей у деЩ яких регіонах України» на тій підставі, що аналіз констиі туційного подання Уповноваженого ВРУ^ з прав людини свідчить про те, що в ньому відсутнє право­ве обгрунтування твердження щодо невідповідності КонЩ ституції України постанов Кабінету Міністрів України, ащ лише довільно подано перелік статей Конституції УкраїниЛ яким, на думку суб'єкта права на конституційне поданшщ не відповідають ці постанови.

 

Питання конституційності, що виникають у процесі загального судочинства

Предмет розгляду. КСУ пере­віряє норму закону на відповідність Конституції України, яка застосовується судом у процесі загального судочинст­ва (ст. 83 Закону).

Суб'єкти звернення. Суб'єктом права на конституційне подання до КСУ з питань кон­ституційності, що виникають у процесі загального судо­чинства, є Верховний Суд України, який відповідно до п. 1 ст. 13 Закону є суб'єктом права на конституційне по­дання з питань відповідності законів чи інших правових актів Конституції України.

У Грузії, Казахстані, Литві, Росії, Таджикистані та Есто­нії із запитом може звернутися суд будь-якої інстанції, який розглядає конкретну справу.

Порядок відкриття конституційного провадження у спра­ві. Якщо у процесі розгляду справи судом загальної юрис­дикції виникає спір щодо рішення у справі на підставі визначеної норми закону, що застосовується судом у цій справі, яке не відповідає конституційним принципам і конкретним приписам про права людини і громадянина (наприклад, необгрунтовано обмежує їх), розгляд такої справи припиняється. У такому разі суддя виносить по­станову про припинення провадження у справі та звер­тається до Верховного Суду України (п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 грудня 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійс­ненні правосуддя»), який на Пленумі Верховного Суду України вирішує питання про необхідність звернення з цього питання до КСУ. І тіль­ки за цієї умови (ч. 2 ст. 83 Закону) відкривається кон­ституційне провадження у справі, що розглядається КСУ невідкладно.

У різних країнах законодавство передбачає кілька ва­ріантів послідовності дій судів у зв'язку із внесенням за­питів до конституційних судів. Наприклад, у Білорусі, як і в Україні, суд загальної та економічної юрисдикції не має права безпосередньо звертатися до КСУ. Він порушує відповідно перед Верховним Судом питання щодо внесення ним пропозиції до КСУ про визнання нормативного акта неконститу­ційним. Верховний Суд або Вищий господарський суд зо­бов'язані в місячний строк внести до КСУ таку пропозицію (ч. З ст. 6 Закону Республіки Біло­русь «Про КСУ Республіки Білорусь»). У Росії КСУ за зверненням судів переві­ряє конституційність закону, який застосовується чи під­лягає застосуванню в конкретній справі (п. 4 ст. 125 Кон­ституції Російської Федерації, п. З (1) ст. З Закону РФ «Про КСУ Російської Федерації»). Іні­ціювати такий запит може не тільки суд, а й сторони у процесі судового розгляду. Однак рішення про направлення звернення в будь-якому випадку приймає суді цьому він не зв'язаний позиціями сторін з цього щ ня. Предметом звернення може бути будь-який зак| не тільки той, що зачіпає конституційні права і свс людини і громадянина. Якщо конституційна скарга ті нята до розгляду КСУ РФ, то сум розглядає справу, пов'язану з застосуванням оскарз ного закону, має право призупинити проваджені прийняття рішення КСУ РФ..,т Рішення у справах. КСУ прі має рішення щодо відповідності норм чинного законсі ства принципам і нормам Конституції України стосо$| прав та свобод людини і громадянина, в якому визіі чається, норми якого закону є конституційними, а го — неконституційними і не чинними.

Критерії допустимості. Критерії допустимості схожі з критеріями категорії справ, яку розглядали раніше, проте мають деяку особливість. Практика Констіі туційного Суду України в цій категорії справ дуже мало Конституцшний Суд України ухвалою від 5 груді 2002р. № 62-у/2002 відмовив у відкритті конституційної провадження у справі за конституційним поданням Верхову ного Суду України щодо відповідності Конституції Україщ (конституційності) положень ст. 110, частин 5 і 6 ст. 234щ частин 2 і 3 ст. 236, ч. З ст. 120 КПК України та щодт офіційного тлумачення положень ч. З ст. 8, ч. 2 ст. 55, ч. щ ст. 64 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України», «Про прокуратуру» і понять «акти», «рішення», «дії», «без- і діяльність», які застосовані в ч. 2 ст. 55 Конституції' України, статтях 110, 234, 236 КПК України, ст. 248³; ЦПК України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про прокурату­ру» на тій підставі, що ні в Києво-Святошинському район­ному суді Київської області, ні в апеляційному суді Київської області в процесі судочинства у справі про визнання неза­конними рішень посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури та скасування постанов щодо Тимошенко Ю. В. і Тимошенка О. Г., як показало дослідження ма­теріалів справи, не виникав спір щодо відповідності Кон­ституції України (конституційності) положень ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 КПК України, і провадження у цій 178 траві зупинено апеляційним судом Київської області у зв'яз­ку з виникненням спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. З ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236, а не ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 КПК України, а тому підстав для відкриття цієї справи немає.