Ситуації прийняття політичних рішень.

Семантично процес прийняття рішень окреслює детермінанти поведінки в наступній ситуації: 1) наявність суб’єктивно нерівноцінних дієвих альтернатив; 2) необхідність вибору певної дії, неможливість його уникнути; 3) реальна значущість наслідків вибору для даної особи; 4) наявність обмежень щодо можливих способів поведінки в даній ситуації; 5) наявність ризику, пов’язаного із відсутністю гарантій отримання очікуваних результатів; 6) неповна визначеність причинно-наслідкових зв’язків, що зумовлюють перебіг подій; 7) особиста відповідальність індивіда за наслідки своїх дій чи розпоряджень, що реалізується через систему санкцій в певному соціальному середовищі. В такій ситуації поведінку індивіда зумовлюють два протилежно спрямованих процеси: прийняття і відчуження рішень. Приймаючи рішення індивід покладає на себе відповідальність і наважується діяти визначеним ним самим способом чи змушує до певних дій інших осіб, які, тим самим, знімають із себе відповідальність за їх наслідки і легітимують дану особу як свого рішника. Суть відчуження рішень зводиться до формування внутрішньої установки ухиляння від відповідальності, перекладення її на інших суб’єктів чи незалежні від волі обставини та уникання вибору.

69. Центр прийняття полытичних рышень. Пол. рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації пол. проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю (Симонов). Даль: “пол. рішення – вибір найкращої з альтернатив”Прийняття пол. рішень - це технологічна реалізація пол. влади в управлінні соц. процесами. Основні методи прийняття пол. рішень (Ч. Ліндблюм: акцентування уваги на пізнавальному аспекті):1)Раціонально-універсальний (кореневий). Спрямований на ухвалення раціонального рішення, що базується на розумінні цінностей та цілей та на чітких процедурах. Виконавець має чітко дотримуватись на кожному з етапів прийняття рішень розроблених процедур. Наявність у розробників рішень об’єктивної інформації, а також їх неупереджене ставлення до проблеми. 2)Метод послідовних порівнянь (“метод гілок”): ухвалення послідовних маленьких кроків для досягнення цілей з подальшим їх зіставленням, порівнянням з реальними потребами, настановами сусп. груп, пол. сил, тощо. Цей метод виходить з неможливості “робити політику раз і назавжди”, і тому пропонує постійне корегування пол. курсу.3) Змішано-скануючий - поєднує у собі два попередніх. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових моментів і менш детальне дослідження другорядних аспектів. Він сприяє адаптації пол. системи до швидкоплинної ситуації в поєднанні з необхідною гнучкістю процесу ухвалення рішень відповідно до конкретних умов. Центром прийняття пол. рішень є держава та вищі органи.Спiввiдношення ключових фiгур прийняття пол. рiшень в Українi в 2008 роцi, на думку президента Iнституту нац стратегiї Бондаренка триватиме у рамках трикутника Ющенко - Янукович - Тимошенко.

 

 

70. Політичне консультування (Соловйов) є різновидом професійної допомоги керівникам і персоналу пол організацій (клієнту) при вирішенні їх спеціалізованих задач на основі зменшення ризиків їх ділової дяільності”. “Нині в пол консультантах не має потреби лише той, хто їх вже має”(Перлматтер). Основними задачами консультуванння в пол сфері є:1.діагностика пол ситуації і стану пол напруги в суспільстві;2.формування рекомендації керівництву організації на основі обєктивної і безпристрасної оцінки;3.зменшення ділових ризиків;4.підвищення надійності рішень;5.допомога керівництву і персоналу організації при освоєнні сучаних методів ефективного управління.Реалізується в двох формах: рефлективного і ігрового. Рефлективне передбачає не лише формування консультантом тих чи інших рекомендацій, а й стимулювання саморефлексії клієнта під впливом цих порад і рекомендацій. Ігрове– викорстовується коли консультант або сумнівається в тому, що його рекомендації будуть практично застосовані, або, коли він сам не може чітко і ясно сформулювати свої рекомендації. Т ипологія консультантів за рівнем їх спеціальних знань: “вченого”, “дослідника” і “експерта”. Ефективність пол консультування визначається тим чи були вирішені поставлені задачі, чи ні, рівнем відповідності окреслиних і отриманих результатів. Пол консультування - це різновид практичної пол діяльності, направлений на досягнення конкретних політичних цілей.

 

71. Електоральна поведінка. Це сукупність дій (вчинків) громадян, пов'язаних із здійсненням місцевих або загальнонац виборів в органи влади, а також їх участю в референдумах. Форми Е.п. можуть включати т.наз. протестне голосування, голосування проти всіх, конформістське голосування за партію або лідера, якого підтримують більшість виборців ітп. Основними мотивами участі у виборах є прагнення людей зробити вплив на владу або продемонструвати своє відношення до неї, основними мотивами ухилення служить упевненість, що від участі у виборах нічого не залежить, а також відсутність інтересу до політики, абсентеїзм. Згідно теорії раціонального вибору, Е.п. кожного окремого виборця визначається перш за все тим, що кожен з них свідомо прагне до максимальної реалізації своїх інтересів. Тим часом численні емпіричні спостереження показують, що люди найчастіше голосують за партію, з якою вони себе асоціюють, а зовсім не на підставі власного інтересу. Концепції (моделі): 1) «залежного виборця» (Партійна ідентифікація) 2) «раціонального виборця” 3) «когнітивна модель виборця» (соціальний контекст, в якому відбуваються вибори, соціокультурні традиції суспільства, особливості політичної культури, так і індивідуальні системи цінностей виборців)

72. Пряма і опосередкована пол участь. Політична участь"- різноманітні форми непрофесійної пол діяльності, показує ступень реального впливу громадян на інститути влади і процеси прийняття рішень. Пол участь - це дії, до яких вдаються пересічні громадяни, намагаючись впливати на прийняття владою пол рішень або на вибір пол лідерів на будь-якому рівні політичного життя (місцевому чи загальнонаціональному). Політична участь може бути організована або неорганізована, епізодична або постійна, така, що використовує законні або незаконні методи, пряма або опосередкована. З погляду розвитку демократичних форм політичного життя важливим є останній поділ. Пряму політичну участь маємо передусім у межах невеликих політичних громад, де маси на зборах приймають рішення більшістю голосів. До прямих форм політичної участі на загальнонаціональному рівні можна віднести референдум та плебісцит. Референдум - це всенародне волевиявлення (голосування чи опитування) з важливого державного або суспільного питання. Різновидом референдуму є плебісцит (від лат. plebs - простий народ і scitum - рішення, постанова) - опитування населення шляхом голосування про належність території, на якій воно проживає, тій чи іншій державі.

73. Політичний інтерес: суть і значення. Поняття „ інтерес” - реальна причина, рушійний фактор соц дій, котрі формують мотиви і стимули, ідеї та емоції соц суб’єктів – індивідів, соц груп, класів. Інтереси є рушійною силою діяльності, поведінки і вчинків людей. Політичний інтерес можна визначити як ставлення людини, соц групи до пол впливів, процесів, пол діяльності, які грунтуються на світоглядних принципах, переконаннях, настановленнях. Це – внутрішнє джерело пол поведінки, яке спонукає до визначення пол цілей та здійснення конкретних пол дій для їх досягнення.Вираженням полінтересів соціальних спільнот, особистостості є активні, цілеспрямовані дії. Політичний інтерес – це інтерес соціальної групи, особистості, пов’язаний з проблемою задоволення, утримання і використання влади. Він динамічний, він активно впливає на суспільне життя. Виконує роль особливого стимулу дій всіх компонентів пол системи суспільства – держави, пол партій, громадських організацій тощо. Особливість пол інтересу - він тісно пов’язаний з механізмом та зі способами здійснення влади в суспільстві. Центральним питанням пол інтересу є динамічний розвиток демократії, встановлення та розширення народовладдя, самоуправління народу.Це динамічна категорія, оскільки з розвитком суспільства змінююся потреби людини, що, відповідно, викликають появу у неї нових інтересів.

 

74. Пол участь і неучасть. "Політична участь "- різноманітні форми непрофесійної пол діяльності, показує ступень реального впливу громадян на інститути влади і процеси прийняття рішень Політичній участі протистоїть така форма поведінки, як політична імобільність - пасивність, повна відстороненість від політичного життя (зниження електоральної активності громадян). Абсентеїзм — ухилення від участі у виборах. Одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, проява байдужості до виконання людиною своїх прав та обов'язків. В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до пол життя. Абсентеїзм присутній в будь якому суспільстві, розвиненому чи не розвиненому, в демократичному і тоталітарному. Його причини багатообразні: відсутність віри громадян в ефективність пол інститутів, відсутність пол культури. Політична участь і політична неучасть - це дві різні форми політичної поведінки індивіда, два способи практичної взаємодії соціального суб'єкта з політичним середовищем, через які він виражає своє ставлення до політичної або всієї суспільної системи та інших соціальних об'єктів.

 

75. Поняття „політична поведінка”. Дане поняття однопорядкове з такими поняттями, як „пол активність”, „політична участь”. Найбільш загальним серед них є поняття „пол діяльність”, яке відображає всю багатоманітність дій людей. Поняття „пол активність” наголошує на певній спрямованості пол діяльності - спрямованості на вдосконалення або зміну соціально-економічного й пол порядку, пол інститутів. Поняття „пол участь” використовується в політології для позначення тих форм політики, які не пов'язані з професійною пол діяльністю. Отже, політична поведінка проявляється у багатоманітних формах. Найбільш загальну типологію полї поведінки здійснив М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади він розрізняв три типи: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією. Політиками за випадком є більшість громадян. Політики за сумісництвом ведуть пол діяльність лише в разі необхідності, і вона не є для них першочерговою справою життя ні в матеріальному, ні в інтелектуальному аспектах. Політики за професією живуть „для” або „за рахунок” політики. Розрізняють ще два типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність, або іммобільність). Основні групи: лідери - очолюють пол організації і рухи; послідовники - підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам; активісти - є посередниками між лідерами й послідовниками, організують учасників пол руху; лідери думки - справляють інтелектуальний вплив.

 

76. Специфіка масової політичної поведінки. Політична поведінка – це будь-які реакції людини на політику і в політиці.Масові утворення людей:І. Публіка (таке масове утворення, в основі якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною).ІІ. Натовп (Таке масове утворення, яке є активною соц одиницею, і в основі якого – скупчення людей, їх фіз контакт на обмеженому просторі). Характерні риси натовпу:1. Натовп розчиняє особисту свідомість, відповідальність.2. Згасає інтелектуальне начало і домінують емоційні реакції.3. Втрачається почуття страху, як джерело людського сумління.4. Виникає ефект взаємонавіювання.5. Характерна імпульсивна поведінка. Характеристики стану натовпу: 1. Стихійність;2. Мінливість;3. Нестабільність. Чинники впливу на масову пол поведінку: Роль лідера; Характер аргументації звернення до маси (символічна форма, ірраціональний зміст);