Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації

Нагадаємо, що ця ситуація характеризується наявністю чинників, які зумовлюють «проміжну» між п’ятьма розглянутими вище інформаційними ситуаціями поведінку економічного середовища щодо вибору своїх станів.

Класичними прикладами критеріїв прийняття компромісних рішень у полі шостої інформаційної ситуації є критерій Гурвіца, модифіковані критерії та критерій Ходжеса-Лемана [6; 7; 9; 11].

1) Критерій Гурвіца. Гурвіц запропонував використовувати зважену комбінацію найкращого та найгіршого. Такий підхід до вибору рішень відомий як критерій показника песимізму-оптимізму. Особливістю цього критерію є те, що в ньому передбачається не повний, а частковий антагонізм середовища та СПР.

Згідно з критерієм Гурвіца, у випадку, коли F = оптималь­ним є рішення:

.

Величину називають l -показником Гурвіца для рішення s_k Î S.

У випадку, коли , оптимальним є рішення:

.

Параметр l в обох випадках можна інтерпретувати як коефіцієнт несхильності до ризику.

2) Модифіковані критерії. Згідно з модифікованими критерія­ми,у випадку, коли F = оптимальним є рішення:

,

або у випадку, коли F = рішення:

,

де ; , а як величину можна використати середньоквадратичне , семіквадратичне відхилення тощо. Параметр , який використовують у зазначених вище критеріях, можна тлумачити як коефіцієнт несхильності СПР до ризику.

3) Критерій Ходжеса-Лемана. Ходжес та Леман стоять на тій позиції, що в практиці прийняття рішень за умов невизначеності інформація про стан ЕС перебуває між повним незнанням та точним знанням апріорного розподілу. Критерій Ходжеса-Лемана дає змогу використовувати всю інформацію, яку має суб’єкт управління, і водночас забезпечує заданий рівень гарантії у випадку, коли ця інформація неточна. У певному плані критерій Ходжеса-Лемана являє собою «суміш» критеріїв Байєса та Вальда.

Згідно з критерієм Ходжеса-Лемана, у випадку, коли F = оптимальним є рішення:

.

Якщо то оптимальним рішенням є:

.

Як і раніше, параметр lÎ[0;1], і його можна інтерпретувати як коефіцієнт несхильності до ризику.

36. Класи задач прийняття багатоцільових рішень за умов невизначеності та ризику.

Перша задача прийняття багатоцільових рішень в умовах ризику.

Нехай суб'єкт керування має ситуацій прийняття рішень , ,…, , що відрізняються одна від одної функціоналом оцінювання (прибуток, затрати тощо) у заданій інформаційній ситуації . Потрібно визначити оптимальне рішення для всіх ситуацій прийняття рішень одночасно. Скориставшись основними факторами прийняття багатоцільових рішень, можна дістати ситуацію прийняття рішень з одним скалярним функціоналом оці­нювання для заданої інформаційної ситуації та обраного критерію прийняття рішень.

Друга задача. Нехай суб'єкт керування має ситуацій прийняття рішень , що відрізняються одна від одної функціоналом оцінювання. Нехай також для всіх ситуацій прийняття рішень існує одна й та сама інформаційна ситуація , причому суб'єкт керування обрав критерій прийняття рішень . Застосувавши цей критерій, у кожній із розглядуваних ситуацій дістанемо випадок прийняття багатоцільових рішень , де . Вибір основних чинників прийняття багатоцільових рішень дає змогу знайти багатоцільове оптимальне рішення.

Третя задача. Нехай суб'єкт керування в ситуації прийняття рішень має певну інформаційну ситуацію , в якій визначено множину критеріїв прийняття рішень . З множини суб'єкт керування виділяє (обирає) не один критерій, а кілька . Застосовуючи кожний з цих критеріїв до даної ситуації прийняття рішень, для кожного розв'язку дістаємо вектор оцінок , тобто йдеться про ситуацію прийняття багатоцільових рішень, в якій оптимальний розв'язок обирається так само, як у другій задачі прийняття багатоцільових рішень.

Четверта задача. Нехай суб'єкт керування перебуває в ситуації прийняття рішень , і причому виділено Q інформаційних ситуацій. Для кожної з них органом управління виділяється один критерій прийняття рішення . Застосувавши кожний з обраних критеріїв, дістанемо ситуацію прийняття багатоцільових рішень.

37. Структурна схема процесу побудови моделі багатокритеріальних задач.