ТОП 10:

Об’єкт, суб’єкт та джерело ризику. Приклади.



Наголосимо, що об’єктивно наявні невизначеність, конфліктність, брак інформації на момент оцінювання та прийняття управ­лінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни в оточуючому середовищі й у самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, обмаль часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень породжують ризик.

Вивчаючи та враховуючи ризик, необхідно мати чітке уявлення про його об’єкт, суб’єкт, джерела. Слід також звернути увагу на те, що ризик має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру.

Об’єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) із власним досвідом, психологією, інтересами, преференціями, схильністю чи несхильністю до ризику.

Об’єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефективність та умови функціонування якої на перспективу вичерпно та з необхідною точністю неможливо.

Суб’єкт ризику — особа або колектив, зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику із відповідною компетенцією щодо управління й прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику.

Джерела ризику — це чинники (процеси, явища), що спричиняють невизначеність, конфліктність.

З огляду на викладене, ми пропонуємо таке визначення економічного ризику.

Ризик — це економічна категорія, котра відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно наявних невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень та оцінювання, обтяжених можливими загрозами й невикористаними можливостями.

Це визначення ґрунтується на системному підході до категорії економічного ризику і вказує на необхідність аналізу впливу на об’єкти управління сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників і надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику).

 

5. Види аналізу ризику.

Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний метод спочатку використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань (метод “Монте–Карло”). До переваг цього методу відносять можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу, що початковим пунктом в аналізі ризику проекту є встановлення невизначеності, притаманної грошовим потокам проекту. Цей аналіз можна проводити декількома шляхами, починаючи з неформального судження до комплексних економічних та статистичних аналізів, що включають самостійні підрахунки до великомасштабних комп’ютерних моделей.

 

6. Якісний аналіз ризику.

Процедуру проведення якісного аналізу ризику описано в

[3, 22, 34, 36, 115]. Якісний аналіз ризику містить декілька аспектів.

Перший аспект якісного аналізу ризику пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми, так і майбутніми, наслідками. Ризик має бути обґрунтованим, тобто ризикувати доцільно, якщо це веде до кращих наслідків, при обґрунтуванні правильності своїх дій.

Проблеми ризику мають розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегій, так і в процесі реалізації оперативних задач. У противному разі — не уникнути неприємних «сюрпризів», як-от: кожен рік осінь, а за нею зима настають «зовсім раптово», та так, що не встигаємо своєчасно підготуватися до роботи за нових погодних умов і тоді бездумно нарощуємо рівень господарського ризику.

Другий аспект якісного аналізу пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально-економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? чиїм інтересам відповідає? Без зацікавленості в результатах економічних рішень немає ризику.

Ризикованій ситуації притаманні такі основні умови [23, 34, 108, 117]: наявність невизначеності, конфлікту; наявність альтернатив і необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидом вибору); зацікавленість в результатах; можливість оцінити наявні альтернативи і прийняти рішення.

Усі чинники, що тою чи іншою мірою впливають на ступінь ризику, можна поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні чинники не залежать безпосередньо від фірми та менеджерів (СПР): інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо.

Суб’єктивні чинники характеризують СПР (безпосередньо менеджерів, фірму): виробничий потенціал, технологічне забезпечен­ня, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організацію праці, ступінь кооперативних зв’язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал СПР, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу контракту залежить ступінь ризику та розміри винагороди після завершення контракту.

Успіх у бізнесі визначається вмінням творчо використовувати та поєднувати способи максимізації прибутку з методами управління економічним ризиком в економічних і фінансових ситуаціях, які реально виникають.

7. Кількісний аналіз ризику. + конспект

Необхідно звернути увагу на те, що для кількісного аналізу ризику використовують низку методів. Серед них, як показують дослідження [5], інваріантними стосовно широкого спектра економічних проблем є:

· метод аналогій;

· аналіз чутливості (вразливості);

· аналіз методами імітаційного моделювання;

· аналіз ризику можливих збитків.

Загальні підходи до кількісного оцінювання ступеня ризику

Важливою проблемою є розроблення методик кількісного оцінювання ступеня ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму відстежування (моніторингу), контролю економічного ризику та управління ним на засадах системного аналізу.

Зазначимо, що історично першим способом подолання невизначеності було винайдення ймовірностей, створення теорії ймовірності на базі аксіом.

Пізніше почали застосовувати ймовірності, що не мають частотного сенсу, а виражають пізнавальну активність дослідника щодо невизначених процесів, який мусить приймати рішення (оцінювати) за умов дефіциту необхідної інформації. Зрештою з’явилися суб’єктивні (аксіологічні) ймовірності.

Нині можна виокремити низку математичних теорій, які до-
цільно застосовувати для формалізації невизначеності й вимірювання ризику:

1) багатозначна логіка;

2) теорія ймовірності;

3) теорія похибок (інтервальні моделі);

4) теорія інтервальних середніх;

5) теорія суб’єктивних імовірностей;

6) теорія нечітких множин;

7) теорія нечітких мір та інтегралів.

У концептуальному сенсі кількісне оцінювання ступеня ризику ґрунтується на: якісному аналізі ризику; кількісному аналізі ризику; ставленні до ризику його суб’єкта.

Необхідно наголосити, що міра ризику має відображати ступінь відхилення від цілей, бажаного (очікуваного) результату, міру невдачі (збитків) з урахуванням впливу керованих (контрольованих) і некерованих (неконтрольованих) чинників, прямих і зворотних зв’язків, ураховувати різні грані цього феномена економічного буття. Отже, можна дійти висновку, що кількісна міра ризику є вектором, компоненти якого відображають різні грані ризику і формуються залежно від цілей дослідження, прийнятої системи гіпотез, наявної інформації, ставлення суб’єкта ризику до невизначеності, конфліктності.

Насамкінець, слід зазначити, що кількість показників ступеня ризику в економіці та підприємництві невпинно зростає й зростатиме надалі через багатогранність ризику.

 

8. Класифікація ризику. Типи і види ризиків.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.215.231 (0.006 с.)