Стиль і методи керівництва та управління в органах прокуратури

Одним із важливих засобів вдосконалення роботи прокуратур України всіх рівнів є НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП), під якою вбачають застосування на практиці досяг­нень науки, техніки і передового досвіду для найраціональнішої організації трудової діяль­ності, досягнення максимального її ефекту, повного використання наявних у конкретному прокурорсько-слідчому колективі можливостей.

Наукова організація праці в органах прокуратури передбачає:

- раціональний розподіл обов'язків між працівниками прокура­тури (оперативними та допоміжними);

- забезпечення узгодженості їх дій;

- створення необхідних умов для безперервної та ритмічної ді­яльності;

- створення умов для високоефективного і повного викорис­тання робочого часу та трудових ресурсів;

- застосування раціональних методів, прийомів і засобів орг­техніки у діловодстві та управлінській роботі;

- підвищення професійної кваліфікації та загального культурного рівня кожного працівника,

- створення атмосфери товариської взаємодопомоги, ділового психологічного настрою в колективі.

Одним із елементів організації роботи прокуратур виступає роз­поділ обов'язків між оперативним складом, завданням якого є:

- забезпечення розмежування об'єктів та функцій прокурор­сько-слідчої діяльності,

- забезпечення персональної відповідальності за доручений на­прям роботи;

- об'єднання зусиль всіх працівників для виконання завдань про­куратури.

Наказом Генерального прокурора №2 від 6 січня 2000 року "Про розподіл обов'язків між керівниками Генеральної прокуратури" ці обов'язки розподілені так:

1. За Генеральним прокурором України залишено загальне керів­ництво прокуратурою України. Крім цього, Генеральний прокурор: керує роботою колегії; організаційно-контрольним управ­лінням; бере участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду Укра­їни та Вищого Господарського Суду України; керує роботою пер­шого відділу; прес-центру та редакції журналу "Вісник проку­ратури", контролює роботу бухгалтерії.

2. Перший заступник Генерального прокурора України відповідаль­ний за:

- управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

- відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

- відділ нагляду за додержанням природоохоронного законо­давства;

- відділ координації роботи держорганів з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

- координацію діяльності управлінь і відділів Генеральної про­куратури України;

- участь у засіданнях Кабінету Міністрів України;

- зв'язки з народними депутатами, розгляд їх звернень;

- відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-по­бутових потреб.

3. Заступник начальника Головного управління нагляду за закон­ністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства поширює свої повноваження на:

- головне управління нагляду за законністю оперативно-роз­шукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

- управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури;

- управління нагляду за додержанням законів органами внут­рішніх справ та податкової міліції при провадженні опера­тивно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слід­ства;

- управління нагляду за додержанням законів спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;

- відділ організації аналітичної роботи, контролю та криміна­лістики і так далі.

Варто зазначити, що обов'язки в прокуратурах можуть розподі­лятись за трьома принципами:

1. За предметно-галузевим, згідно з яким за працівниками закріп­люється відповідна галузь прокурорського нагляду або ділянка діяльності (характерно для прокуратур низової ланки).

2. За зональним (територіальним), коли на кожного працівника покла­дається контроль за діяльністю конкретних нижчестоячих проку­ратур або відповідним напрямом роботи у таких, залежно від тери­торії їх розташування (характерно для прокуратур обласного рівня). Змішаний принцип - за обома вищеназваними принципами. Крім того, у розподілі обов'язків між працівниками прокуратури

використовується і персональний принцип. Він має такі переваги:

1) існує і забезпечується персональна відповідальність за стан роботи в зонах;

2) розвиває ініціативу в організації взаємодії з керівниками піднаг­лядних об'єктів у зонах;

3) вчить самостійно приймати рішення на прокурорсько-слідчій ділянці тощо.

Під час вибору способу розподілу обов'язків враховують:

- об'єм роботи конкретної прокуратури;

- місце розташування піднаглядних територій та об'єктів;

- стан правопорядку в піднаглядних об'єктах;

- професійні можливості працівників.

Обов'язки між працівниками в конкретних прокуратурах розпо­діляються наказом прокурора по прокуратурі. Типовий спосіб роз­поділу обов'язків наступний: 1. Обов'язки прокурора (крім прямо передбачених в КПК):

- організація роботи щодо боротьби із злочинністю, забезпе­чуючи взаємодію галузей діяльності, відомств та їх працівників (функція координації);

- підтримування і вдосконалення ділових стосунків з керівни­ками підприємств, установ, організацій, що знаходяться на обслуговуваній прокуратурою території;

- участь у розробці цими керівниками заходів щодо укріплення законності та правопорядку;

- планування роботи прокуратури і організація її виконання;

- безпосереднє керування однією або декількома галузями про­курорської діяльності;

- організація роботи щодо розгляду заяв, пропозицій і скарг прийому громадян;

- аналіз діяльності прокуратури в цілому і, зокрема, роботи кон­кретних працівників;

- розповсюдження і запровадження передового досвіду,

- керівництво плановими і позаплановими оперативними на­радами;

Існує практика, коли прокурор залишає за собою керівництво слідством; нагляд за загальним додержанням і виконанням законів - курує заступник прокурора; нагляд за додержанням законів оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, підтриманням держобвинувачення тощо доручається конкретним прокурорським працівникам. Обов'язки заступника прокурора районного рівня:

- організація роботи з нагляду за загальним додержанням за­конів і з правової пропаганди (участь у ній);

- аналіз і узагальнення стану законності і правопорядку;

- організація роботи з відшкодування державі матеріальної шкоди;

- безпосередній розгляд скарг наглядового характеру, аналіз роботи з ними;

- перевірка обґрунтованості клопотань про адміністративне ви­селення;

- контроль за роботою помічників, які займаються наглядовою діяльністю тощо;

- узагальнення роботи прокуратури і розроблення пропозицій з питань нагляду за загальним додержанням законів, відшко­дування шкоди державі, роботи із заявами, правової пропа­ганди;

- навчання помічників і слідчих, підготовка планів навчання, за­няття з особовим складом прокуратури, керування роботою канцелярії тощо.

Помічники прокурора виконують обов'язки в межах закріплених за ними галузей наглядової діяльності та питань, вирішуваних про­куратурою, допомагають слідчим тощо.

Слідчі прокуратури - розслідують злочини.

Технічний персонал - їх робота поділяється за предметним принципом.

Із 1 січня 1995 року в органах прокуратури України діє "Інструк­ція по діловодству в органах прокуратури", затверджена наказом Ге­нерального прокурора України №25 від 22 грудня 1994 року, якою встановлено порядок ведення діловодства в прокуратурах України усіх рівнів.

Узагальнивши літературу та прокурорську практику, можна кон­статувати, що правильно організувати прокурорам свою роботу за­важає наступне:

- недостатнє знання деякими прокурорами, через кабінетний стиль роботи і через відсутність зв'язку з громадськістю та населенням, оперативної обстановки, недостатня їх обізна­ність із станом законності і правопорядку та структурою і ди­намікою злочинності на обслуговуваній очолюваною проку­ратурою території;

- відхід від предмета і меж прокурорського нагляду, підміна і дублювання діяльності контрольованих прокуратурою органів, збереження командно-бюрократичних методів щодо усунення виявлених порушень закону;

- несвоєчасність заходів, що застосовуються прокурором для усунення порушень закону; запізніле реагування (або повна відсутність такого) на виявлені порушення законності;

- недостатня цілеспрямованість у виявленні та усуненні по­рушень законності, а також відсутність чіткої й неухильної так­тики у виборі об'єктів прокурорських перевірок;

- невиправдане повернення до повторних перевірок одних і тих самих об'єктів чи суб'єктів через вжиті напівзаходи, незакін­ченість попередніх перевірок;

- непереборна віра у "силу паперу", тобто у паперовий стиль керування, формалізм і бюрократизм у роботі прокурора за­мість живої роботи;

- неналежна робота зі скаргами та заявами громадян,

- безпосередні порушення деякими прокурорами вимог закону або поблажливість до таких порушень нижчестоячими про­курорами, тяганина у роботі та прийнятті рішень, у тому числу і в слідстві.

 

 

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Н А К А З

28.10.2002 N 1

(Наказ втратив чинність на підставі Наказу Генеральної прокуратури N 67 від 30.12.2003)

Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України

З метою посилення впливу управлінської діяльності на забезпечення ефективної та злагодженої роботи єдиної централізованої системи органів прокуратури України по виконанню покладених на них завдань і функцій, створення підпорядкованим прокурорам умов для ініціативного та оперативного керівництва прокуратурами, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступникам, а також міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, керівникам структурних підрозділів апаратів прокуратур постійно працювати над удосконаленням форм і методів управління з метою забезпечення ефективної діяльності як всієї системи органів прокуратури, так і окремих її ланок по виконанню завдань щодо зміцнення законності та правопорядку, захисту прав і свобод громадян від неправомірних посягань.

1.1. Запобігати проявам формалізму, зайвого паперотворення, дріб'язкової опіки та принципово реагувати на факти бюрократичного стилю і методів керівництва.

2. Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України забезпечувати чітке і належне керівництво апаратами прокуратур, спрямовувати роботу підлеглих прокурорів та здійснювати контроль за їх діяльністю.

3. Міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам забезпечити належне керівництво прокуратурами.

4. Порядок організації діяльності Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України визначати регламентами відповідно до їх типової структури, встановленої Генеральною прокуратурою України.

4.1. Регламенти розробляти організаційно-контрольним підрозділам з урахуванням пропозицій управлінь (відділів) та затверджувати наказами керівників.

4.2. У регламентах встановлювати процедуру та методи управлінської діяльності; принципи визначення та розподілу службових обов'язків між заступниками прокурора; організаційні засади роботи колегії та структурних підрозділів, планування, проходження документів та їх розгляду посадовими особами, підготовки і прийняття управлінських актів, взаємодії структурних підрозділів, підготовки і проведення координаційних, міжвідомчих та оперативних нарад, виїздів працівників у підпорядковані прокуратури для перевірок і надання практичної допомоги, здійснення контролю виконання, аналітичної та методичної роботи, вивчення і впровадження позитивного досвіду тощо.

5. Обов'язки між керівництвом розподіляти наказами Генерального прокурора та прокурорів обласного рівня.

5.1. Завдання та повноваження структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України визначати Положеннями про них, які затверджувати керівникам прокуратур.

5.2. Роботу галузевих структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України організовувати за територіально-предметним принципом.

5.3. Розподіл функціональних обов'язків між працівниками структурних підрозділів здійснювати їх керівникам, а затверджувати у Генеральній прокуратурі України - начальникам Головних управлінь або заступникам Генерального прокурора; в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України - заступникам прокурорів відповідно до розподілу обов'язків.

5.4. Кожному працівнику структурного підрозділу визначати функціональні обов'язки та права, закріплювати прокуратури нижчого рівня, встановлювати обов'язковий мінімум інформації, документів, матеріалів та статистичних даних, необхідних для виконання покладених на нього завдань у закріплених прокуратурах і на предметних напрямах роботи.

5.5. Прокурорам структурних підрозділів у закріплених прокуратурах здійснювати методичне керівництво роботою у певній галузі діяльності, оперативний контроль за своєчасним і повним виконанням планових заходів, доручень та вказівок вищестоящого прокурора; розглядати звернення, вивчати якість актів прокурорського реагування та інших документів, надавати фахову практичну допомогу працівникам закріплених прокуратур.

5.6. Прокурори структурних підрозділів несуть відповідальність за вплив на ефективність роботи цих прокуратур з відповідного напряму діяльності.

5.7. Роботу міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур організовувати за галузевим принципом. Розподіл функціональних обов'язків між працівниками прокуратури здійснювати її керівнику.

6. Роботу в органах прокуратури планувати.

6.1. При плануванні забезпечувати цілеспрямованість, конкретність і реальність планів, передбачати в них найбільш важливі заходи, що випливають з пріоритетних напрямів діяльності органів прокуратури України, стану законності та злочинності на відповідній території.

6.2. До планів роботи не включати заходи, що стосуються повсякденної діяльності прокуратури.

6.3. Плани роботи Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, а також міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур складати на півріччя.

6.4. Керівникам прокуратур самостійно формувати і за необхідності корегувати плани роботи. Прокурорам вищого рівня контролювати виконання цих планів лише в частині своїх планових заходів.

6.5. При плануванні заходів застосовувати диференційований підхід до залучення прокуратур нижчого рівня з урахуванням їх загального навантаження. Підпорядкованим прокурорам враховувати ці заходи при складанні своїх планів з метою визначення об'єктів, строків, виконавців тощо.

6.6. Структурним підрозділам Генеральної прокуратури та прокуратур обласного рівня до своїх планів включати заходи, що випливають з основного плану, галузевих наказів Генерального прокурора, рішень колегій, нарад, доручень та вказівок тощо. До названих планів не включати не передбачених основним планом виїздів для перевірок та надсилання завдань підпорядкованим прокуратурам.

6.7. Плани роботи Генеральної прокуратури України, а також прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України формувати, затверджувати і надсилати підпорядкованим прокуратурам не пізніше відповідно 20 та 25 числа останнього місяця поточного півріччя.

6.8. Організаційно-контрольним підрозділам активно впливати на стан планування роботи, а також здійснювати дієвий контроль за своєчасним і якісним виконанням запланованих заходів, завдань і доручень керівника прокуратури.

6.9. Плани роботи міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур формувати та підписувати до 1-го числа першого місяця наступного півріччя.

6.10. Плани роботи прокуратур затверджувати (підписувати) керівникам. У разі необхідності за рішеннями останніх попередньо обговорювати їх на засіданнях колегій або оперативних нарадах.

6.11. Для організації цілеспрямованої, послідовної та узгодженої роботи органів прокуратури щодо зміцнення законності та правопорядку при необхідності за рішенням керівника розробляти перспективні плани роботи Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України.

7. Передбачені планами завдання надсилати на місця у термін, необхідний для його якісного виконання, за підписом відповідного заступника Генерального прокурора або прокурора обласного рівня, але не пізніше ніж за місяць до встановленого строку.

8. Позапланові завдання підпорядкованим прокурорам надсилати за рішенням Генерального прокурора України, за підписом його або першого заступника, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

8.1. Усі завдання обов'язково попередньо вивчати, візувати, а після підпису реєструвати в організаційно-контрольних підрозділах. Про позапланові завдання, надіслані з порушенням вказаного порядку, негайно повідомляти організаційно-контрольний підрозділ для вирішення питання щодо їх відкликання та вжиття заходів реагування до порушників.

9. Перевірки виконання прокуратурами Закону України "Про прокуратуру" та наказів Генерального прокурора України здійснювати вищестоящим прокурорам відповідно до планів роботи.

9.1. З метою створення сприятливих умов для реалізації організаторських здібностей та повноцінного застосування фахових знань керівниками прокуратур перевіряти їх роботу комплексно, як правило, у зв'язку із закінченням терміну повноважень.

9.2. Позапланові комплексні перевірки підпорядкованих прокуратур проводити за рішенням керівника лише за наявності суттєвих недоліків і прорахунків в організації прокурорського нагляду та досудового слідства, які не були усунені на виконання попередніх вимог.

9.3. Плани комплексних перевірок затверджувати відповідним прокурорам або його першим заступникам. Рішення за результатами таких перевірок приймати керівнику прокуратури.

9.4. Галузеві перевірки в підпорядкованих прокуратурах планувати і проводити лише у випадках, коли застосовані раніше заходи до усунення недоліків та прорахунків на цьому напрямі не дали позитивних результатів. Плани таких перевірок затверджувати відповідним заступникам прокурора.

9.5. Вважати основними критеріями оцінки ефективності діяльності органів прокуратури України: дотримання Конституції та законів України при здійсненні прокурорських повноважень, забезпечення належної організації роботи, повноту і своєчасність вжитих заходів до усунення порушень закону, поновлення прав і свобод громадян та законних інтересів держави, відшкодування завданих їй збитків, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

9.6. У цілому роботу органів прокуратури оцінювати комплексно у площині фахового вирішення питань, що належать до компетенції прокуратури, у поєднанні з кількісними показниками, які можуть об'єктивно порівнюватись.

9.7. Результати перевірок оформляти, як правило, довідками, а у випадках суттєвих недоліків і прорахунків - доповідними записками з викладенням висновків та пропозицій щодо заходів реагування. Доповідну записку (довідку) підписувати перевіряючим, ознайомлювати з нею під розпис керівника перевіреної прокуратури, якому вручати її примірник. У разі незгоди з викладеними фактами та висновками долучати до довідки письмові заперечення.

10. Підвищити роль колегій. При організації їх роботи виходити з того, що колегії лише дорадчі органи, які повинні сприяти прокурору у прийнятті в межах його компетенції обгрунтованих та виважених рішень з найбільш важливих і складних проблем, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, визначення напрямів діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, а також кадрових питань.

10.1. Засідань колегій не планувати. За необхідності колегіального обговорення попередньо вивченого питання рішення щодо його розгляду на колегії приймати керівнику прокуратури. Організацію засідань колегій визначати Регламентом відповідної прокуратури.

10.2. На засіданнях колегій не розглядати питань, які прокурор зобов'язаний вирішувати в межах наданих йому законодавством повноважень.

10.3. Підсумкові колегії за участю підпорядкованих прокурорів проводити не частіше ніж два рази на рік по закінченні планово-звітного періоду з метою визначення необхідних заходів на перспективу.

10.4. Засідання колегій підсумкового характеру за інший період проводити у виключних випадках і лише за участю прокурорів, у діяльності яких мають місце суттєві недоліки та прорахунки.

10.5. Звіти підпорядкованих прокурорів та керівників структурних підрозділів заслуховувати на колегіях лише у випадках наявності суттєвих недоліків у їх роботі, після попередньо вжитих заходів реагування для вирішення питання щодо відповідності займаній посаді.

10.6. Окрім засідань колегій за необхідності проводити: координаційні наради - для узгодження дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, міжвідомчі - з питань додержання законності в діяльності міністерств та відомств.

10.7. Постанови, рішення та протоколи засідань колегій і нарад складати та підписувати у тижневий термін з часу їх проведення.

11. Для визначення проблемних питань та виявлення недоліків в організації роботи органів прокуратури, пошуку шляхів поліпшення управлінської діяльності використовувати можливості узагальнення статистичних даних та матеріалів аналітичних досліджень.

11.1. Усім прокурорам ретельно вивчати результати роботи прокуратури за планово-звітний період з метою визначення необхідних заходів прокурорського реагування для забезпечення законності та правопорядку на наступне півріччя.

11.2. Іншу аналітичну роботу здійснювати за необхідності поглибленого вивчення проблеми, якщо висновок щодо стану додержання законності, боротьби зі злочинністю, організації діяльності прокуратури на підставі статистичних та оперативних даних зробити неможливо.

11.3. За результатами аналітичних досліджень вживати заходів щодо усунення недоліків, а також вносити конкретні пропозиції з підвищення ефективності роботи та рівня координації діяльності по боротьбі зі злочинністю, удосконалення законодавства та відомчих актів, що стосуються організації та порядку діяльності прокуратури.

11.4. Заборонити встановлювати підпорядкованим прокурорам обов'язкову тематику і періодичність складання документів аналітичного спрямування.

12. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступникам, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам розглядати на оперативних нарадах результати перевірок, аналітичних досліджень, звіти працівників про виконання обов'язків тощо. Результати оформляти протоколами за підписами головуючих лише у разі прийняття рішень та визначення конкретних заходів.

13. Впроваджувати в діяльність органів прокуратури науково обгрунтовані, найбільш досконалі та ефективні форми і методи роботи. Позитивний досвід поширювати тільки після його ретельного вивчення, обговорення та схвалення науково-методичними радами.

13.1. Інформаційні листи з цього питання надсилати до підпорядкованих прокуратур за підписом прокурора або його першого заступника.

14. До відповідних підрозділів вищестоящих прокуратур у п'ятиденний термін з дня підписання надсилати примірники таких документів:

аналізів та узагальнень з питань прокурорсько-слідчої діяльності;

планів роботи;

протоколів засідання колегії;

постанов (рішень) координаційної чи міжвідомчої наради;

регламенту роботи прокуратури;

положення про структурні підрозділи;

наказу про розподіл обов'язків між керівним складом прокуратури;

розподілу обов'язків між працівниками міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур;

інформаційних листів про позитивний досвід.

15. Вищестоящим прокуратурам не витребовувати від підпорядкованих прокуратур інформацію та дані, що не пов'язані з прокурорсько-слідчою діяльністю та звітністю, крім передбачених наказами Генерального прокурора.

16. Покласти на Головне управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури обов'язки методичного центру в системі органів прокуратури з питань управлінської діяльності.

17. Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів і Військово-Морських Сил України безпосередньо здійснювати керівництво організаційно-контрольними відділами. Забезпечити їх укомплектування кваліфікованими та досвідченими працівниками, здатними творчо вирішувати питання управлінської діяльності в органах прокуратури.

18. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам.

Накази Генерального прокурора України N 65 від 28 грудня 2001 року "Про основні принципи управління, організації роботи та критерії ефективності роботи органів прокуратури України", N 13 від 5 лютого 2002 року "Про заходи щодо подальшого зміцнення виконавської дисципліни та контролю виконання в органах прокуратури України" вважати такими, що втратили чинність.

Стиль роботи, який культивується в органах прокуратури - це стиль, для якого характерні глибоке вивчення діяльності прокурорів по зміцненню законності і правопорядку, широка загальна та професійна ерудиція, твердість у прийнятті рішень, постійне спілкування з громадянами, широка демократія і гласність у роботі,творчий підхід до дорученої справи, відсутність суб'єктивізму, висока вимогливість до себе та інших, здатність протистояти будь-яким проявам місництва, поєднання принциповості з виконавської дисципліною, критичне ставлення до недоліків.

Прокурор повинен не тільки розкрити порушення законів, що в ряді випадків не так вже й складно зробити, тим більше якщо прокурор має у своєму розпорядженні сигналами про ці порушення, але виявити твердість і рішучість, принциповість і непримиренність у усунення порушення закону, добитися покарання винних і забезпечити умови, що виключають подібні порушення в майбутньому. Особливо високі вимоги пред'являються до працівників, що займає відповідальне становище в системі органів прокуратури. Вони багато в чому визначають стиль і методи роботи підлеглих прокуратур. І чим вище посадове становище керівника, тим більший вплив він робить на роботу підлеглих прокурорів. Однак є такі керівники, які підміняють живу організаторську роботу чисто адміністративними методами. Такий стиль роботи не відповідає сучасним вимогам і тільки шкодить справі.

Особливо небезпечно в керівництві органами прокуратури паперотворчістю, коли керівник, направивши письмову вказівку або завдання, вважає свою місію виконаною. Насправді стан справ від цього не поліпшується, а стає в ряді випадків ще гірше. У практиці ще живучі застарілі спроби вирішувати нові завдання суто адміністративними методами, підміняються живу організаторську роботу з прокурорами та слідчими. Місцевим органам прокуратури направляються у великій кількості накази, вказівки, доручення, директиви,позапланові завдання. Без особливої необхідності потрібні довідки, відомості, звіти, інформації. Паперотворчістю створює видимість активної роботи, воно негативно відбивається на роботі районних та міських прокуратур - основної ланки прокуратури. Генеральний прокурор РФ пропонує, виключити витребування від місцевих органів прокуратури не передбачених установленим порядком довідок, звітів, інформації. Напрямок на місця вказівок, листів і завдань може здійснюватися лише після обговорення цих питань на засіданнях колегій прокуратур суб'єктів РФ. Відповідальність за стан боротьби з паперотворчістю покладено на прокурорів суб'єктів РФ.

Зрозуміло, без видання наказів, інструкцій і вказівок, направлення на місця оглядів практики, практичних рекомендацій не обійтися. Але при цьому важливо, щоб кожен з цих документів був аргументованим, носив повчальний характер, щоб наявні в ньому рекомендації були обгрунтованими і практично корисними. Висловлені в цих документах пропозиції, особливо що носять імперативний характер, повинні строго відповідати закону і наказам Генерального прокурора РФ. Ці пропозиції не повинні зв'язувати ініціативи прокурорів і слідчих, вони повинні мати можливість проявити творчість при реалізації отриманих рекомендацій.

Однією з умов, що забезпечують успішне виконання прокурором покладених на нього обов'язків, є повна і об'єктивна інформованість його про стан законності не тільки в районі або місті, а й на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на цих територіях. У межах своєї компетенції прокурор має бути самоїінформованої фігурою. Саме від нього повинні отримувати повну і правдиву інформацію органи державної влади і управління, громадські організації та трудові колективи. Щоб виконати це завдання, прокурору належить добре орієнтуватися в оперативній обстановці, знати тенденції в структурі і динаміці злочинності, стан громадської думки.

 

Планування роботи в органах прокуратури

У системі заходів організаційного характеру ПЛАНУВАННЯ роботи в конкретно взятій прокуратурі займає важливе місце, оскільки воно:

- виступає однією із умов успішного виконання прокуратурою її завдань, визначених у Законі;

- дозволяє мобілізувати колектив прокуратури на вирішення го­ловних, найбільш гострих стратегічних і поточних проблем;

- зробити правильний вибір напряму у роботі як всієї проку­ратури, так і окремого її підрозділу;

- сприяє правильному розподіленню сил та максимальному використанню наявних можливостей щодо подальшого зміц­нення законності та правопорядку;

- слугує фактором, що дисциплінує роботу, забезпечує найефек­тивніше використання наявних засобів тощо.

У прокуратурах, залежно від поточності періодів, здійснюється планування декількох видів, зокрема:

- перспективне планування, тобто на 3-5 років, - містить за­ходи, що визначають головні напрями в діяльності прокура­тури, найважливіші питання, які підлягають вирішенню тощо,

- поточне планування, може бути річним та квартальним;

- цільове планування, скероване на вирішення конкретних зав­дань, конкретного питання.

В прокуратурах з невеликим або середнім об'ємом роботи про­екти планів доцільно готувати безпосередньо прокурору, а в про­куратурах із значною кількістю оперативного складу цей обов'язок доречно доручити заступнику прокурора. Однак кожного разу в роз­робці плану роботи прокуратури повинен брати участь весь опе­ративний склад (прокурорсько-слідчі працівники). Це досягається попереднім збиранням їх пропозицій до напрацьованого документа, а також обговоренням проекту плану на оперативній нараді.

Прокурорському працівнику, що готує проект плану, корисно мати спеціальний зошит чи журнал, у яких, у відповідному порядку, будуть накопичуватись замітки, чорнові записи щодо майбутнього плану. Окрім цього, потрібно враховувати плани вищестоячих про­куратур та журнал контролю виконання запланованого.

Оскільки плани роботи прокуратур обумовлюються динаміч­ними внутрішніми та зовнішніми факторами (рішеннями директивних органів, станом законності, рівнем роботи оперативного складу про­куратури тощо), вони вимагають регулярного корегування, що до­пустимо тільки з позиції активізації прокурорсько-слідчої діяльності, ефективності результатів у боротьбі зі злочинністю.

Контроль та перевірка виконання запланованого Постійний та дієвий контроль виконання запланованого та по­точного у роботі прокуратури - невід'ємна частина наукової орга­нізації праці та управління в органах прокуратури. Від контролю за­лежить успіх роботи прокуратури.

ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЮ:

а) забезпечення чіткості в роботі прокуратури; Ь) підвищення виконавчої дисципліни; с) персоніфікація відповідальності.

Щоб контроль був дієвим, потрібно дотримуватись вимог щодо: - забезпечення його надійності та своєчасності;

- забезпечення перевірки виконаної роботи за суттю, без фор­малізму;

- систематичності його проведення;

- повноти, охоплення діяльності усього апарату прокуратури. У ході практики напрацьовано багато форм і методів контролю

виконання:

1) ведення журналів, табелів, картотек контролю;

2) жива систематична перевірка роботи підлеглих і надання їм діє­вої допомоги;

3) періодичний перегляд наглядових проваджень у кримінальних спра­вах, що перебувають у поточному провадженні слідчих прокуратури та інших матеріалів в працівників інших напрямів діяльності;

4) проведення оперативних нарад - найважливіша форма контролю виконання роботи і керування підлеглими.

Аналіз роботи (діяльності) прокуратури

Одним із важливих елементів організації роботи прокуратури будь-якого рівня є своєчасний і глибокий аналіз власної діяльності.

Аналіз дозволяє вичленувати найбільш актуальні для даної про­куратури проблеми, з'ясувати, що заважає їх успішному вирішенню, намітити необхідні заходи.

Ці проблеми можуть мати зв'язок з будь-якими аспектами ро­боти прокуратури:

- з організацією роботи у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями, їх попередженням;

- з розслідуванням злочинів та інших протиправних діянь;

- з проведенням наглядових повноважень у різних напрямах діяльності тощо.

Предметом аналізу зазвичай виступають такі питання: А. Щодо нагляду за загальним додержанням та виконанням законів:

1) взаємодія з іншими галузями прокурорського нагляду та на­прямами прокурорської діяльності, використання їх резуль­татів для підвищення ефективності цього виду нагляду;

2) практика застосування передбачених Законом правових засо­бів прокурорського реагування;

3) якість документів прокурорського реагування;

4) практика залучення до наглядових перевірок спеціалістів, гро­мадськості тощо.

Б. Щодо розслідування слідчими прокуратури діянь, що містять озна­ки злочинів:

1) обґрунтованість