Розслідування злочинів органами прокуратури

Правову основу досудового розслідування складають Конституція України, Кримінальний, Кримінально-процесуальний кодекси України й інші законодавчі акти, у яких закріплено правомочність учасників організації цієї діяльності. Детальний порядок вирішення деяких питань, що стосуються організаційного забезпечення виконання приписів законів, регламентується наказами й інструкціями Генерального прокурора України, керівників МВС, СБУ і податкової міліції.

Розслідування злочинів провадиться у двох формах: слідства та дізнання. Досудове слідство здійснюється, відповідно до ст. 102 КПК, слідчими чотирьох відомств: прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та Служби безпеки України. Організаційний розподіл слідчих і розмежування їх компетенцій пояснюється історичними умовами формування слідчого апарату в державі.

До 1860 року досудове слідство відносилося до компетенції поліції, а потім його було передано органам юстиції та запроваджено посади судових слідчих, які здійснювали попереднє слідство. Після 1917 року попереднім розслідуванням займалися слідчі комісії Військово-революційних комітетів. У 1920 році було засновано інститут слідчих: при раді народних суддів міст, повітів – народні слідчі; при відділах юстиції губернських виконкомів – особливі слідчі у важливих справах; при народному комісаріаті юстиції – слідчі у важливих справах. З жовтня 1928 року органи слідства – народних слідчих, старших слідчих окружних судів і слідчих у найважливіших справах Верховного Суду УСРР – передано до структури органів прокуратури, які перебували в штаті народного комісаріату юстиції УСРР. З грудня 1929 року набрало чинності нове Положення про судоустрій, на підставі якого слідчий апарат підпорядковувався прокуратурі. При окружних прокуратурах працювали старші слідчі, а на слідчих дільницях – народні слідчі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1961 р. право провадити попереднє слідство надано слідчим органів державної безпеки (зараз органи Служби безпеки України), а указом від 6 квітня 1963 р. і слідчим органів охорони громадського порядку (зараз органи внутрішніх справ України). Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. у податковій службі створено підрозділи податкової міліції, у структурі якої діють слідчі підрозділи. Незважаючи на такий організаційний поділ слідчих органів, їх діяльність однакова і специфічна за своєю юридичною природою, завданнями, принципами та змістом.

Кримінально-процесуальним кодексом України (ст. 112) чітко визначено підслідність кримінальних справ за предметною ознакою через перелік складу злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції слідчих прокуратури й інших слідчих органів, що створені в державі.

Досудове слідство здійснюється органами прокуратури під керівництвом прокурорів. Правовий статус прокурора в досудових стадіях кримінального судочинства, предмет його наглядової діяльності та коло наданих йому повноважень однакові й не залежать від відомчої належності слідчих і підслідності розслідуваних кримінальних справ. Організація прокурорського нагляду за додержанням законів під час досудового слідства в повному обсязі застосовується і до діяльності слідчих прокуратури. Водночас слід відмітити, що деяка специфіка в організації роботи визначається тими обставинами, що слідчі прокуратур перебувають у службовому підпорядкуванні прокурора. У зв’язку з цим у справах, розслідуваних підлеглими прокурору слідчими, він здійснює не тільки нагляд, але й організаційне та процесуальне керівництво їх роботою: організацію виїздів слідчих на місце подій, складання планів розслідування та ін.

Характерно, що в справах, підслідних слідчим інших відомств, прокурор, як правило, здійснює тільки нагляд, питання організації їх роботи його майже не цікавлять. Можна зробити висновок, що відмінність діяльності прокурора при здійсненні нагляду за законністю полягає в характері й обсязі цієї діяльності. Ураховуючи, що основним змістом роботи слідчих є процесуальна діяльність, прокурор здійснює процесуальне керівництво, спрямовує розслідування на досягнення завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК), на всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин кримінальної справи (ст. 22 КПК).

Процесуальне керівництво в справах слідчих прокуратури здійснюється самим міськрайпрокурором, інколи заступником протягом усього досудового слідства. Більше того, Наказом Генерального прокурора України № 4 гн від 20 квітня 2004 р, "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство" міськрайпрокурори зобов’язані після одержання повідомлень про вбивства, терористичні акти, бандитизм, масові безпорядки та вчинення інших резонанських злочинів особисто виїжджати на місце подій для вжиття заходів до якісного проведення огляду місця подій, організації невідкладних, першочергових слідчих дій І оперативно-розшукових заходів, забезпечення кваліфікованого слідства та розкриття злочину (п. 3.2 наказу).

Слід підкреслити, що необхідність виїзду прокурора на місце подій у справах слідчих прокуратури виникає значно частіше. Усе залежить від тяжкості скоєного злочину, складності огляду місця події, кваліфікації слідчого й інших важливих обставин, специфічних для кожного злочину. Беручи участь в огляді місця події, прокурор, залежно від конкретних обставин, може: 1) особисто провести огляд місця події; 2) дати слідчому тактичні рекомендації про порядок його проведення, використання науково-технічних засобів; 3) організувати взаємодію та обмін інформацією з працівниками органів дізнання; 4) поставити перед ними конкретні завдання щодо встановлення свідків, потерпілого, особи злочинців та ін.

Діяльність прокурора на місці події не повинна обмежуватися організацією проведення тільки цієї слідчої дії та даванням доручень працівникам органів дізнання. У разі порушення кримінальної справи прокурору доцільно взяти участь в огляді предметів, які в подальшому можуть стати речовими доказами, у допиті свідків, очевидців. Прокурору варто на оперативній нараді зі слідчими та працівниками органів дізнання обговорити основні версії, план розслідування та ін. У деяких випадках, за складності справи, прокурору треба особисто провести невідкладні слідчі дії або взяти участь у їх проведенні.

Особливо важливою є координаційна роль прокурора в розслідуванні злочинів, вчинених в умовах неочевидності, в організації розслідування, в обміні інформацією. Тому проведення прокурором нарад слідчих прокуратури й оперативних працівників органів дізнання за нерозкритими злочинами дає позитивні результати. Це дозволяє прокурору контролювати процес розслідування, відпрацьовувати оптимальні рішення щодо розкриття злочинів.

Після встановлення особи, яка скоїла злочин, і пред’явлення обвинувачення процесуальне керівництво прокурора в справах підпорядкованих йому слідчих в основному спрямовується на забезпечення всебічного, повного й об’єктивного розслідування. Належне процесуальне керівництво діяльністю слідчих прокуратури з боку міськрайпрокурора забезпечує законність розслідування та сприяє успішному виконанню завдань кримінального судочинства в процесі розслідування злочинів, створюючи передумови для оптимального судового розгляду кримінальних справ.

Генеральний прокурор України в наказі № 4/1 від 20 квітня 2004 р. приділяє особливу увагу підвищенню рівня прокурорського нагляду за законністю порушення кримінальної справи, вимагає від прокурорів забезпечення складання в кожній кримінальній справі детального плану провадження досудового слідства, який затверджується відповідними керівниками, здійснення контролю за реалізацією передбачених заходів (п. 4 наказу).

У наказі наголошується на підвищенні якості досудового слідства, у тому числі і в органах прокуратури. У кожному випадку повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування треба проводити з цього приводу службову перевірку. Результати перевірки розглядати на оперативних нарадах. У випадках установлення фактів грубого порушення слідчим вимог матеріального чи процесуального права, відсутності належного прокурорського нагляду за розслідуванням справи вирішувати питання про відповідальність винних осіб (п. 10 наказу). Більш суворі заходи пропонується застосовувати до осіб, винних у незаконному притягненні громадян до кримінальної відповідальності.

Згідно з наказом прокурори областей і прирівняні до них прокурори мають невідкладно вживати заходів реагування щодо осіб, винних у незаконному притягненні громадян до кримінальної відповідальності. У місячний термін такі справи з висновками надсилаються до галузевих підрозділів Генеральної прокуратури України з залученням матеріалів про покарання винних службових осіб (п. 12.2 наказу). Стан додержання конституційних прав громадян при провадженні дізнання та досудового слідства повинен аналізуватися прокуратурами обласного рівня та структурними підрозділами Генеральної прокуратури за підсумками роботи за півріччя і рік (п. 12.3 наказу).

Вимоги наказу свідчать про те, що керівникам прокуратур усіх рівнів треба значно підвищити якість нагляду за додержанням законності при проведенні дізнання та досудового слідства. Це, безумовно, стосується і діяльності слідчих органів прокуратури. Один з істотних чинників, який впливає на рівень злочинності та є найкращим способом її профілактики, – це розкриття злочинів. Проте слід зазначити, що показник розкриваністі в Україні залишається надто низьким. У 2003 році із зареєстрованих понад 560 тис. злочинів, що майже на чверть більше порівняно з 2002 роком, залишилися нерозкритими більше третини. Нерозкритими залишилося 382 вбивства проти 325 у 2002 році. Як заявив Генеральний прокурор України на колегії Генпрокуратури за підсумками роботи за 2003 рік, одна з причин такого становища – це неналежна організація роботи ще на початкових етапах розслідування. Майже в усіх областях прокурори переклали свій прямий обов’язок щодо огляду місця подай тільки на слідчих і навіть на дільничних інспекторів міліції, що, безумовно, привело до порушень законності. Такі обставини знайшли відбиття Й у Наказі Генерального прокурора України № 47/12-ок від 15 квітня 2004 р. "Про вжиття додаткових заходів щодо посилення боротьби з вбивствами". У наказі підкреслюється, що ситуація в цьому році на краще не змінилася. У деяких областях відмічається зростання кількості умисних вбивств, що пояснюється послабленням організуючої ролі прокурорів усіх рівнів і керівників органів внутрішніх справ. їх вплив на діяльність постійно діючих слідчо-оперативних груп малоефективний, а в деяких районах вони фактично не працюють.

Незадовільна організація роботи з розслідування кримінальних справ визначеної категорії в ряді випадків пояснюється неналежним виконанням службових обов’язків слідчими та прокурорами, численними порушеннями при проведенні невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прокурорами не організовано ефективну роботу постійно діючих слідчо-оперативних груп, більшість з яких несвоєчасно та неповно перевіряють усі вірогідні версії. За незадовільну організацію роботи з розслідування кримінальних справ про умисні вбивства ряд прокурорів областей попереджено, і визначено строк для поліпшення організації роботи щодо розкриття та розслідування умисних убивств.

Аналіз зауважень і вимог, викладених у наказі Генерального прокурора, свідчить, що основна вимога – значно підвищити рівень прокурорського нагляду за законністю розслідування кримінальних справ слідчими органів прокуратури.

Підвищення рівня прокурорського нагляду за законністю розслідування кримінальних справ слідчими органів прокуратури не означає обмеження їх процесуальних функцій. Слідчий прокуратури є також самостійним суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності, який має певні обов’язки та необхідні права, що визначаються нормами КПК України. Слідчому прокуратури ніхто, крім прокурора, не може давати вказівок у кримінальній справі. Його постанови, внесені відповідно до закону в справах, що перебувають у Його провадженні, обов’язкові для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян І виконуються невідкладно або в передбачені законом чи слідчим строки.

При провадженні досудового слідства всі рішення про проведення слідчих дій слідчий прокуратури приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання від прокурора чи суду відповідних санкцій. Отже, у процесі розслідування відносини слідчого з прокурором мають не адміністративний, а процесуальний характер. Про це свідчать і повноваження слідчого, які передбачені в ст. 114 КПК, коли слідчий, у разі незгоди із вказівками прокурора про притягнення обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи, вправі подати справу вищому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.

У цьому разі вищий прокурор або скасовує вказівки нижчого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Прокурорський нагляд за слідством не тільки не позбавляє слідчого самостійності та не зменшує його авторитету, а й, навпаки, забезпечує всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи, тобто допомагає виконати в повному обсязі вимоги ст. 22 КПК України.

З метою усунення порушень закону прокурор, як правило, застосовує такі ж акти реагування, як І стосовно порушень, що допускають слідчі інших відомств: постанови, письмові вказівки про виконання конкретних слідчих дій. У випадках неналежного виконання слідчим прокуратури своїх професійних обов’язків або порушення законності прокурор як керівник і особа, що виконує наглядові повноваження, має право заслухати інформацію слідчого на оперативній нараді, в особистій бесіді або поставити питання про його відповідальність відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України.