Окремі напрями прокурорського нагляду

 

Специфічним та традиційним напрямом прокурорського нагляду, який закріплений у ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», є обов’язки розгляду заяв, скарг та пропозицій (далі – звернень) щодо порушення прав і свобод людини та громадянина.

 

До того ж цей напрям має важливе значення для правильної організації нагляду, підвищення дієвості заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням і формування громадської думки в дусі поваги до законів і нетерпимості до порушень норм права.

 

Прокурорсько-слідча практика свідчить про неухильний ріст кількості надходжень скарг і заяв в органи прокуратури з метою захисту прав та свобод особистості. Так, наприклад, у 1998 р. в органи прокуратури надійшло всього 286078, у 1999 р. вже прийнято 305572 скарг і заяв (звернень), тобто динаміка лише за один рік склала 6,8 %. В органах прокуратури Україні за 2004 р. розглянуто 303300 звернень, щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів про конституційні права і свободи – 85181.

 

Органи прокуратури забезпечують неухильне дотримання встановленого порядку прийому, реєстрації і розгляду письмових та усних звернень, надісланих поштою або отриманих на особистому прийомі.

 

При надходженні заяв, скарг та повідомлень щодо порушень конституційних прав і свобод людини та громадянина прокурор або його заступник, спрямовуючи свою діяльність на їх позасудовий захист, діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру».

 

Крім того, ця діяльність прокуратури регламентована наказами і розпорядженнями Генерального прокурора України і має на меті забезпечити своєчасний кваліфікований розгляд кожного звернення, всебічну і повну перевірку інформації заявника і прийняття законного та обґрунтованого рішення, поновлення порушених прав і законних інтересів особи, притягнення до відповідальності винних осіб.

 

Таким чином, можна стверджувати, що прокурорський нагляд – це обмежена правовими рамками діяльність прокурора щодо виявлення порушень закону та умов, що їм сприяють, з метою їх усунення, поновлення порушених прав людини та громадянина, притягнення правопорушників до відповідальності.

 

Організація наглядової діяльності здійснюється на підставі вивчення стану законності методами правового і економічного аналізу із залученням спеціалістів, працівників контролюючих органів, з урахуванням громадської думки, звернень громадян і посадових осіб, повідомлень у засобах масової інформації. Приводами для прокурорської перевірки є матеріали кримінальних, цивільних, господарських і адміністративних справ, а також інші матеріали, котрі містять достатні дані про порушення закону.

 

Реалізуючі свої повноваження, прокурор чи його заступник, з урахуванням виявлених порушень закону та з метою їх усунення, вносить подання про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють; виносить постанову про порушення кримінальної справи, дисциплінарного або адміністративного провадження.

 

Якщо правові засоби прокурорського реагування позасудовим шляхом не змогли поновити порушені права і свободи людини та громадянина, прокурор чи його заступник звертається з позовною заявою до суду.

 

У кожному випадку встановлюється неспроможність особи через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

 

Таким чином, встановлені Законом «Про прокуратуру» повноваження прокурора щодо виявлення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, усунення порушень закону, поновлення порушених прав людини, притягнення порушників закону до відповідальності реалізуються засобами прокурорського нагляду, які породжують, змінюють та припиняють правові відносини.

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПРОКУРОРСЬКОГО ЗАХИСТУ

 

Акти прокурорського реагування спрямовані як на виявлення порушень закону, так і на їх усунення та притягнення винних до відповідальності. Вони різні за формою та змістом і мають відповідати визначеним правилам, а саме бути юридично і фактично законними, обґрунтованими, бездоганно складеними, стилістично грамотними, конкретними, написаними загальнодоступною мовою.

 

До того ж в актах прокурорського реагування, юридичній літературі нерідко вживаються терміни «захист», «охорона». І ці поняття за своїм змістовним навантаженням ототожнюються авторами.

 

Так, Л.В. Тихомирова і М.Ю. Тихомиров поняття «захист» трактують як комплексну систему заходів, які вживаються на забезпечення вільної і належної реалізації прав, що включає судовий захист, законодавчі, економічні, організаційно-технічні та інші заходи, а також право особи захищатись від обвинувачень за допомогою заяв, клопотань та мати захисника. До того ж їхня енциклопедія не містить трактування терміна «охорона». У словнику російської мови С.І. Ожегова зазначено «захистити…охороняючи, відгородити від зазіхань, від ворожих дій, від небезпеки, захист скривдженого».

 

Таким чином, у названих визначеннях ми бачимо ряд елементів, що містяться в термінах «охорона» і «захист». Це дозволяє підтвердити зазначену тезу.

 

Однак, якщо виходити з етимології слова, то термін (поняття) «захистити» означає: оберігати, охороняти, обороняти, відстоювати, заступатися, не давати ображати, закривати, загороджувати, охороняючи, відгородити від зазіхань, від ворожих дій, захист скривдженого.

 

Термін (поняття) «охороняти» трактується як стерегти, берегти, оберігати, сторожити, вартувати…, тримати в цілості. За енциклопедичними словниками термін «охорона» тлумачиться як комплекс заходів щодо охорони, система правових та інших норм заходів, наприклад, охорони праці, що забезпечують безпечні для життя і здоров'я умови виконання роботи.

 

На думку Т.Є. Абової, «захист... прав – це така діяльність застосування норм права, що спрямована на відновлення права, здійснення інтересів, надання відповідного впливу на правопорушника, у тому числі застосування до нього заходів відповідальності». А.Ф. Скакун дійшов висновку, що захист прав – це відновлення порушеного правового статусу, залучення порушників до юридичної відповідальності. В.К. Мамутов обґрунтовано стверджує, що «інститут захисту прав і інтересів суб'єктів... має комплексних характер, оскільки форми, засоби, порядок правового захисту забезпечується нормами як матеріального, так і процесуального права». З аргументованого висновку В.М. Стійки випливає, що захист прав суб'єктів... – це сукупність засобів, встановлених законодавством, метою яких є відновлення порушених прав суб'єктів … і застосування санкцій щодо порушників охоронюваних законів прав і інтересів».

 

Викладене дозволяє дійти висновку, що захист порушених прав здійснюється шляхом визнання права, відновлення положення права, що існувало до порушення, припинення дій і забезпечення осіб цими правами. Форми та засоби охорони і захисту залежать від повноважень кожного правоохоронного органу, зокрема органів державної влади.

 

ПРЕДМЕТ НАГЛЯДУ

 

Вимагає свого вирішення на законодавчому рівні й питання предмета прокурорського нагляду за дотриманням прав і свобод людини та громадянина. Чітке визначення предмета нагляду дає змогу конкретизувати компетенцію прокурора та межі його діяльності, уникати втручання в оперативно-господарську діяльність підприємств, установ і організацій всіх форм власності, забезпечити повноту та ефективність нагляду, швидкість виявлення, припинення та запобігання причинам і умовам, що сприяють порушенню конституційних прав і свобод людини та громадянина.

 

Теорія прокурорського нагляду давно визначила предмет прокурорського нагляду за дотриманням прав і свобод людини та громадянина, і в цьому напрямі є певні результати. Однак із врахуванням вказаної функції, є підстави стверджувати, що проблема предмета прокурорського нагляду у цьому напрямі в повному обсязі не досліджена.

 

Наприклад, заслуговує на більш детальне вивчення позиція В. Баскова, який до предмета загального нагляду включає законність і обґрунтованість правових актів, які видаються органами державного і господарського управління, громадськими і політичними організаціями, а також посадовими особами різних систем. Фактично, це означає те, що предметом прокурорського нагляду мають бути два основних напрями: нагляд за додержанням прав і свобод людини та громадянина і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх форм власності та посадовими особами.

 

Таким чином, діяльність органів прокуратури від імені держави спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, гарантованих Конституцією України, іншими законами України та міжнародними правовими актами конституційних прав і свобод людини та громадянина.