Нагляд прокурора за виконанням законів про виховання і захист прав неповнолітніх у самостійних галузях прокурорського нагляду

Діяльність прокурорів щодо нагляду за додержанням законів про захист соціальних, майнових і особистих прав неповнолітніх охоплює значну кількість законо­давчих актів. Тому в першу чергу необхідно визначити закони, що стосуються неповнолітніх, які потребують підвищеного соціального захисту.

До числа неповнолітніх, що потребують підвищеного соціального захисту, відносяться діти й підлітки-сироти або напівсироти, які позбавлені батьківської опіки; які виховуються та навчаються в дитячих будинках і школах-інтернатах; діти-інваліди, а також, ті які потерпіли або захворіли внаслідок Чорнобильської катастрофи. Консти­туція України (ст. 52) визначає: "Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу". Здійснюючи нагляд за додержанням цієї конституційної норми, прокурор перш за все повинен перевіряти додержання вимог Сімейного кодексу України, який регламентує питання опіки та піклування над дітьми, що залишились без батьків. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (ст. 243 Сімейного кодексу). Дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків або щодо яких батьки виконують обов'язки з виховання неналежним чином чи зловживають батьківськими правами, зобов'язані виявляти: органи ЗАГСу при реєстрації смерті батьків, нотаріальні органи; керівники шкіл і дошкільних установ, близькі родичі й інші особи, судові, слідчі органи, органи внутрішніх справ, інші посадові особи.

Інформацію про таку категорію дітей вони зобов'язані подавати до відпов

ідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах, а також селищних і сільських рад.

Безпосереднє ведення справ про опіку та піклування покладається на відділи й управління освіти виконкомів міських рад і районних державних адміністрацій, а також виконкоми селищних і сільських рад, які здійснюють таку діяльність відповідно до вимог Сімей­ного кодексу України.

При здійсненні нагляду за додержанням законів стосовно дітей цієї категорії звертається увага на своєчасність встановлення опіки або піклування, законність прийнятих рішень, на стан контролю з боку органів опіки та піклування за виконанням опікунами та піклувальниками своїх обов'язків, виплатою грошової допомоги на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням. Таку допомогу передбачено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листо­пада 1992 р.

При перевірці додержання законодавства у дитячих закладах, де перебувають діти цієї категорії, звертається увага на повноту забезпечення їх одягом, харчуванням, здійснення оздоровчих заходів та інше.

При цьому перевіряється стан контролю за умовами утримання та виховання неповнолітніх з боку працівни­ків районної служби у справах неповнолітніх, які відповідно до Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх" від 24 січня 1995 р.1 зобов'язані здійснювати такий контроль.

До дітей, які потребують соціального захисту, відно­сяться й діти, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. їх статус визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 6 червня 1996 року до цього Закону було внесено зміни - "Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи", де подано вичерпний перелік дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 27 Закону), а також перелік пільг і компенсацій, які встановлено дітям та їх батькам (ст. ЗО Закону). Виконання перелічених норм Закону повинне бути в полі зору прокурора, у тому числі питання про своєчасну й у повному обсязі виплату, визначених коштів.

Потребують правового захисту держави й діти-інваліди. Конвенція про права дитини, схвалена на сесії Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991року, зобов'язує держав-учасниць визнавати, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має право на повноцінне й достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі й полегшують її активну участь у житті суспільства (ст. 23). Основним законодавчим актом, який регулює захист інвалідів в Україні, є Закон "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", прийнятий 21 березня 1991 року. Згідно з вимогами ст. 4 Закону держава гарантує для інвалідів створення правових, економічних, політичних, соціальних, побутових, соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій і громадській діяльності. Соціальний захист держави полягає в наданні грошової допомоги, засобів пересуван­ня, протезування та інших засобів комунікаційного зв'язку залежно від особливостей інвалідів. Крім цього, держава гарантує дітям-інвалідам дошкільне виховання, що відповідає їх здібностям і можливостям (ст. 21). Після закінчення навчального закладу дитина-інвалід отримує право вибору місця роботи з наявних варіантів або право вільного працевлаштування за її бажанням. Перелічені норми Закону повинні виконувати органи місцевої державної влади, а органи прокуратури - здійснювати нагляд за їх додержанням і застосуванням.

У Конституції України закріплено право кожного громадянина на освіту. Стаття 53 Конституції України проголошує: "Держава забезпечує доступність і безоплат­ність дошкільної, повної загальної, середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах...". Ця конституційна норма конкретизована в Законі України "Про освіту" від 23 травня 1991 року. Державну політику в галузі освіти й у межах їх компетенції відповідно до ст. 14 Закону "Про освіту" здійснюють органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. На них покладено обов'язки організовувати облік дітей дошкільного і шкільного віку, контролювати виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти, створювати належні умови за місцем виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів. Місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких, поряд з іншим, спрямовується на координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання та виховання дітей. Прокурори зобов'язані перевіряти додержання Закону України "Про освіту" в органах державного управління освітою, а також у місцевих органах державної виконавчої влади й органах місцевого самоврядування та підпорядкованих їм органах. У виконавчих органах місцевого самоврядування і місцевих державних адміністраціях перевіряється, як забезпечується в місті (районі) правовий і соціальний захист неповнолітніх, чи створено необхідні умови для одержання освіти, професійної підготовки, охорони здоров'я, чи виділяються в місцевому бюджеті цільові кошти на фінансування державної молодіжної політики, фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, та ряд інших питань.

Перевіряючи відділи освіти, прокурор ознайомлюється з наказами, розпорядженнями, актами ревізій, матеріалами перевірок шкіл, з заявами та скаргами громадян, які містять відомості щодо порушень законодавства про освіту, з актами розслідування нещасних випадків; матеріалами перевірок СЕС про здорові та безпечні умови навчання і з'ясовує:

- як здійснюється контроль за дотриманням законодавства з питань освіти, яким є рівень дошкільної, позашкільної, загальної, середньої та професійно-тех­нічної освіти незалежно від їх підпорядкування і форм власності навчально-виховних закладів;

- як організовано облік дітей дошкільного та шкільного віку, щр підлягають навчанню в загальноосвітніх навчально-виховних закладах;

- як здійснюється спільно з органами охорони здоров'я контроль за охороною здоров'я дітей і організацією оздоровчих заходів, створенням безпечних умов навчання та праці;

- чи проводяться районні (міські) конференції педагогічних працівників; рішення яких питань віднесено до їх ведення, законність прийнятих рішень (ст. 16 Закону "Про освіту").

Перевіряючи середні загальноосвітні школи, прокурор ознайомлюється зі статутом школи (ст. 18 Закону "Про освіту"), з колективною угодою, з наказами, протоколами засідань педагогічної ради, загальних зборів (конференцій) колективу закладу освіти, з'ясовує інші питання, у тому числі про додержання вимог ст. 10 Закону "Про освіту", створення системи державних органів управління й органів громадського самоврядування. Самоврядування закладів освіти передбачає їх право на самостійне плану­вання економічної та фінансово-господарської діяльності й інше.

Прокурор перевіряє додержання закону про права учнів. Відповідно до Закону України "Про освіту" (ст. 51) учні мають право на навчання для здобуття певного освітнього рівня; вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять; одержання направлення на навчання до інших закладів освіти, у тому числі за кордон; користування навчальною, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти; безпечні та нешкідливі умови навчання та праці; трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час; користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань і зміцнення здоров'я; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність, та інше.

Учні мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, праці та виховання (ст. 26 Закону "Про освіту"), на безкоштовне або на пільгових умовах користування позашкільними закладами освіти: палацами, будинками, центрами, станціями дитячої, юнацької творчості, учнівськими клубами, дитячо-юнацькими спортивними школами, школами мистецтв, студіями, початковими спеціалізованими мистецькими навчальни­ми закладами, бібліотеками, оздоровчими й іншими закладами.

У процесі перевірки прокурор залучає спеціалістів органів санітарно-епідеміологічного контролю, держінспекції з охорони праці для перевірки відповідності санітарно-гігієнічним нормам шкільних меблів, освітлення в приміщеннях для занять; створення безпечних умов для занять фізичною культурою та трудовим навчанням; якості харчування й т.ін.

Прокурор також перевіряє додержання законо­давства про права педагогічних працівників. Відповідно до ст. 55 Закону "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на захист професійної честі, гідності; вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи; індивідуальну педагогічну діяльність; участь у громадсь­кому самоврядуванні; забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального й кооперативного будівництва; одержання службового житла; підвищення кваліфікації, перепідготовку. Відво­лікання педагогічних і науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Поряд із цим, звертається увага на роботу з відбору та виховання педагогічних кадрів. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якос­тями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Закон України "Про освіту" (ст. 57) передбачає державні гарантії педагогічним працівникам належних умов праці, побуту, відпочинку, медичного обслуговування; підвищення кваліфікації, правового, соціального, профе­сійного захисту; компенсацій, установлених законо­давством, тощо. Педагогічним працівникам, які працю­ють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах установлених норм. Вони мають право на одержання у власність земельної ділянки в розмірі середньої земельної частки відповідно до чинного законодавства.

Особлива увага приділяється додержанню законо­давства про попередження правопорушень серед учнів. З'ясовуються питання про залучення учнів і підлітків до участі в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами в школі, позашкільних закладах, за місцем проживання, особливо дітей, схильних до право­порушень.

Перевіряється стан виконання вимог ст. 59 Закону України "Про освіту" щодо відповідальності батьків за розвиток дитини. Законом передбачено, що батьки й особи, які їх заміняють, зобов'язані постійно турбуватися про фізичний розвиток, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя та ін.; сприяти одержанню дітьми освіти.

• Завжди в полі зору прокурора додержання законів про працю неповнолітніх, охорону їх трудових прав.

Перевірки можуть проводитися як у контролюючих органах, так і безпосередньо на підприємствах та в установах, організаціях різних форм власності.

Органи місцевої влади встановлюють квоти робочих місць для підлітків на підприємствах та в організаціях. Відповідно до ст. 7 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" у разі відмови в прийнятті на роботу підлітків у межах встановленої квоти з підприємств стягується штраф у розмірі середньомісячного заробітку за кожну відмову. Відомості про такі порушення закону можуть стати для прокурора підставою для перевірки і вжиття відповідних заходів реагування щодо окремих підприємств та організацій і в цілому по місту (району).

Водночас при перевірках виконання законів прокурори звертають увагу на додержання вимог про прийняття на роботу підлітків, які не досягли віку, установленого законом (ст. 188 КЗпП), тобто 16 років, а у виняткових випадках - 15 років (за згодою профспілкового комітету) та з 14 років - учнів шкіл, професійно-технічних закладів освіти для підготовки до праці за згодою одного з батьків або осіб, що їх заміняють. При цьому прокурор з'ясовує також, чи не використовуються вони на важкій роботі або на роботі зі шкідливими умовами праці, для переміщення вантажів, які перевищують встановлені норми; чи здійснюються попередні медичні огляди осіб, які не досягли 18-річного віку, чи не залучаються вони до надурочних робіт, у нічний час і вихідні дні, чи надається відпустка тривалістю один календарний місяць (ст. 75 КЗпП), чи надається учбова відпустка тим, хто навчається.