Розподіл службових обов'язків у міській, районній прокуратурі

Важливим чинником організації роботи міської (районної) прокуратури є розподіл службових обов'язків між оперативними працівниками прокуратури. Чіткий, добре продуманий, він є обов'язковою умовою ефективності колективної роботи, сприяє узгодженості дій, підвищує персональну відповідальність за кінцевий результат, забезпечує раціональне використання індиві­дуальних можливостей кожного працівника. Це особливо важливо в роботі міської (районної) прокуратури.

Не випадково Генеральна прокуратура України приділяє особливу увагу питанням розподілу обов'язків. Наказом №1 від 19 січня 2004 р. "Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України" передбачено вимоги, які регламентують розподіл обов'язків між працівниками прокуратур. Розподіл обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури - творчий організаційно-управлінський акт, тому неможливо дати універсальні рекомендації, придатні на всі випадки. Водночас існує ряд проблем, розгляд яких може зацікавити керівників прокуратур, які займаються питан­нями організації роботи. Організаційно-управлінський акт розподілу службових обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури умовно можна поділити на кілька етапів.

На першому етапі визначаються види роботи, які необхідно розподілити між працівниками прокуратури, ураховуючи компетенцію міської (районної) прокуратури, яка, у свою чергу, зумовлена функціональними обов'яз­ками прокурорів.

Розподілу підлягає така прокурорська робота:

1) нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство;

2) підтримання державного обвинувачення;

3) представництво інтересів г

ромадянина або держа­ви в суді;

4) координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю;

5) нагляд за додержанням законів щодо недоторкан­ності особи, соціально-економічних, політичних та осо­бистих прав і свобод громадян, захисту їх честі й гідності, прав неповнолітніх; законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльнос­ті; а також нагляд за відповідністю актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організа­ціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинних законів;

6) нагляд за додержанням законів щодо боротьби з корупцією; законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах тощо.

До особливої групи відноситься робота, пов'язана з організацією праці кожного працівника особисто, а також усього колективу. Колективна праця потребує такого керівника, який би міг організувати колектив на виконання поставлених завдань. Така робота вимагає інтелектуальних, психологічних та інших зусиль.

На другому етапі необхідно визначити приблизний обсяг людино-днів, потрібний для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року. При цьому слід ураховувати, що цей організаційно-управлінський процес складний, а його результати можуть бути надто невизначеними. Це пов'язано з тим, що в органах прокуратури немає науково обґрунтованих нормативів для всіх видів прокурорської роботи. У зв'язку з цим міськрайпрокурор визначає завантаженість своїх підлеглих на основі особистого досвіду й інтуїції, що не завжди збігається з фактичним обсягом роботи, яку виконують підлеглі. Показники завантаженості мають ураховуватися не лише при оцінці роботи працівників прокуратури, але й при розподілі між ними службових обов'язків. Якщо цього не враховувати, то, можливо, розподіл роботи буде проведено нерівномірно, а це негативно вплине на загальну організацію роботу прокуратури.

Третій етап пов'язаний із закріпленням за кожним оперативним працівником конкретних обов'язків. При цьому обов'язки між працівниками районних і прирівняних до них прокуратур розподіляються, як правило, за галузевим (предметним) принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів і здібностей працівників. У практичній діяльності, особливо у міськпрокуратурах штатом понад 20 працівників, може також застосовуватися зонально-предметний принцип при розподілі обов'язків.

Предметний (галузевий) принцип передбачає розподіл обов'язків між працівниками за напрямами проку­рорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури. При застосуванні предметного (галузевого) принципу за кожним закріплюється коло питань, поєднаних спільною темою. Ці питання можуть стосуватись як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності.

Зонально-предметний принцип у міських і районних прокуратурах передбачає умовний поділ території міста чи району на окремі ділянки (зони) та закріплення їх за конкретними працівниками. Цей принцип доцільно застосовувати в тих прокуратурах, які обслуговують велику територію і мають необхідну кількість опера­тивних працівників. При цьому за працівниками закріплюється не лише територія, але й нагляд за групою законодавчих актів з урахуванням функцій прокуратури.

У практичній діяльності головним чином застосо­вується предметний (галузевий) принцип розподілу службо­вих обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури (п. 4 наказу Генпрокурора № 1 від 19.01.04 р.).

При розподілі конкретних обов'язків між окремими працівниками прокуратури береться до уваги ряд факторів суб'єктивного й об'єктивного характеру.

Суб'єктивний фактор - це рівень теоретичної підго­товки, практичного досвіду та здібностей працівників, у тому числі й самого прокурора. Доцільно при визначенні службових обов’язків ураховувати бажання й індивідуальні нахили до виконання тих чи інших обов'язків кожним оперативним працівником.

До об'єктивних факторів необхідно віднести осо­бливості діяльності прокуратури, її кількісний склад, рівень і структуру злочинності в регіоні, стан законності й інші чинники. Велике значення в цьому аспекті має та обставина, що не всі оперативні працівники міськрайпрокуратури наділені однаковими повноваженнями в наглядовій діяльності. Так, помічник прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, не має права самостійно порушувати кримінальну справу, скасовувати незаконну та необґрунтовану постанову слідчого чи особи, яка проводить дізнання; давати в справі письмові вказівки; затверд­жувати обвинувальний висновок, здійснювати інші наглядові повноваження. Ці дії може виконувати міський, районний прокурор або заступники.

Отже, обов'язки з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, необхідно розподіляти тільки між прокурором та його заступником. Помічникові прокурора може бути доручено нагляд на цьому напрямку тільки з окремих питань, наприклад щодо додержання законності при розгляді заяв і повідомлень про злочини, які надходять до органів внутрішніх справ, податкової міліції.

Як уже зазначалося, розподіл обов'язків між праців­никами прокуратури здійснюється з урахуванням штат­ної чисельності. Усі міські (районні) прокуратури умовно можна класифікувати на три групи: зі штатом до чотирьох оперативних працівників (прокурор, два поміч­ники, слідчий); зі штатом 8-10 оперативних працівників (прокурор, заступник, старший помічник, три помічники прокурора і два слідчих); зі штатом понад 10 опера­тивних працівників (прокурор, два заступники, кілька помічників, три і більше слідчих).

Розглянемо схему розподілу службових обов'язків у міській (районній) прокуратурі зі штатом до десяти оперативних працівників як найбільш поширену в органах прокуратури міської (районної) ланки.

Обов'язки міськрайпрокурора:

загальне керівництво роботою прокуратури за всіма напрямами діяльності, визначеними Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" та наказами Генерального прокурора України;

організація прокурорського нагляду за виконан­ням законів, спрямованих на розкриття злочинів і запобігання їм;

- нагляд за виконанням законів слідчими прокуратури при провадженні досудового слідства;

- організація боротьби з корупцією;

- нагляд за законністю розгляду заяв і повідомлень про злочини, що надходять до прокуратури;

- проведення оперативних нарад працівників прокуратури;

- організація і проведення координаційних нарад правоохоронних органів;

організація і планування роботи прокуратури;

- контроль за виконанням керівних документів прокуратур вищого рівня й особистих рішень;

- інформаційно-аналітичне забезпечення міськрайпрокуратури;

- питання навчання і виховання кадрів;

- питання статистичної звітності;

питання забезпечення гласності й інформування державних органів влади, громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

контроль за роботою канцелярії прокуратури;

- організація роботи зі зверненнями громадян до прокуратури.

З урахуванням конкретних обставин прокурор може здійснювати також інші обов'язки.

Обов'язки заступника прокурора:

- організація і безпосередній нагляд за додержан­ням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, зокрема керування роботою помічника прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів цими органами;

- організація і безпосередній нагляд за законністю затримання громадян на підставі статей 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу України, за додер­жанням законності в ізоляторах тимчасового тримання; кімнатах для доставлених міськрайвідділів міліції;

нагляд за дотриманням законності при адміні­стративному затриманні громадян;

нагляд за додержанням законності при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

підготування аналітичних та інших документів про стан злочинності та законності.

При розподілі обов'язків між помічниками (стар­шими помічниками) прокурора необхідно додатково враховувати деякі особливості. По-перше, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з найважливі­ших функцій прокуратури, яка реалізується здебільшого прокурорами міської та районної ланок. По-друге, підтри­мання державного обвинувачення в суді прокурором - конституційна засада судочинства (п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України), а тому участь прокурора в судовому розгляді кримінальної справи є обов'язковою.

Якщо брати до уваги, що в місцевих, міських районних судах, як правило, одночасно розглядається кілька кримінальних справ, у яких забезпечується дер­жавне обвинувачення, молена дійти висновку, що підтри­мання державного обвинувачення в суді є службовим обов'язком кожного працівника прокуратури, крім слідчих. Цього вимагає і Наказ Генерального прокурора України № 3 від 30 березня 2004 р. за "Про завдання й організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ". Тож усі помічники прокурора мають в обов'язковому порядку підтримувати державне обви­нувачення в суді, але для декого з помічників ця робота буде додатковою до основної, передбаченої посадовими обов'язками. Доцільно, щоб у наказі зазначалося, хто з помічників прокурора відповідає за організацію цієї роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

У деяких прокуратурах створюються групи обвинува­чів. Такі групи має очолювати старший помічник проку­рора, який і буде організовувати роботу в прокуратурі щодо підтримання державного обвинувачення в суді, вести п облік, складати звіти, надавати методичну допо­могу молодим обвинувачам. Аналогічні групи доцільно створювати й при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства. До­цільно, щоб їх очолював заступник прокурора міста, району.

Розподіл обов'язків між помічниками прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням за­конів (загальнонаглядова робота), провадиться за пред­метним принципом.

При цьому доцільно виокремити такі предмети нагляду:

- законність актів, що видаються всіма органами, установами, організаціями та посадовими особами;

- додержання законів про права та свободи людини і громадянина;

- додержання законів, що стосуються економічних відносин, зокрема у фінансово-банківській системі, паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах;

додержання законів про охорону навколишнього середовища митними та податковими органами, у зовнішньоекономічній діяльності та в міжнаціональних відносинах, а також при притягненні громадян до адміністративної відповідальності.

Зазначені обов'язки, залежно від штатної чисельності прокуратури, можна покласти на кількох помічників. Водночас доцільно виділити як самостійний предмет нагляду додержання законів, спрямованих на запобі­гання правопорушенням серед неповнолітніх і захист їх прав. Цю ланку варто закріпити за найбільш кваліфі­кованим помічником, який має досвід роботи.

Важлива ланка діяльності прокуратури пов'язана з реалізацією функцій представництва інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом. Якщо брати до уваги, що представницька діяльність тісно пов'язана з наглядом за додержанням і застосуванням законів, то цю роботу можна розподілити між помічниками прокурора, які займаються "загально-наглядовою" діяльністю, або покласти на одного з них, визначивши відповідального за організацію роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

Крім зазначених напрямків діяльності, які необхідно закріпити в наказі, треба одному з помічників прокурора доручити роботу щодо систематизації законодавства, розміщення та зберігання нормативних актів, юридичної літератури, відповідних карток.

На четвертому етапі організаційно-управлінського акту готується наказ про розподіл службових обов'язків. Формулювання наказу мають викладатися юридично грамотно, точно та конкретно, щоб кожен працівник чітко знав свої функціональні обов'язки.

В окремому пункті наказу необхідно зазначити ті види прокурорської діяльності, у яких беруть участь усі оперативні працівники прокуратури. Такими є:

1) прийом громадян і розгляд їх звернень згідно з установленим графіком;

2) участь у плануванні роботи, підготування та скла­дання статистичних звітів;

3) виступи в засобах масової інформації, на підпри­ємствах, установах та в організаціях з повідомленнями про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

4) інформаційно-аналітична робота;

Крім цього, окремим пунктом необхідно передбачити взаємозамінність оперативних працівників на період їх тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження та інші поважні причини).

У наказі також необхідно визначити основні обов'язки слідчих:

- розслідувати кримінальні справи особисто за дорученням прокурора або в складі слідчо-оперативної групи;

- брати участь у чергуваннях, виїздах на місце події;

- при розслідуванні кримінальних справ вести профілактичну роботу;

- забезпечувати збереження доказів тощо.

Наказ підписується прокурором міста (району) і під розписку з ним ознайомлюються всі оперативні праців­ники. До підпису наказу прокурором доцільно його обговорити на оперативній нараді.

Мета і завдання організації роботи та діяльності прокуратури

Міські, районні прокуратури займають особливе місце в системі органів прокуратури України. Це основна ланка прокурорської системи, яка налічує майже 70 % усіх працівників органів прокуратури України.

Організація роботи в органах прокуратури України, у тому числі в міських (районних) прокуратурах, завжди була в центрі уваги Генерального прокурора України, про що свідчать накази, які регламентують діяльність прокуратури на всіх напрямках при виконанні покладених на них функцій.

Повноваження прокурорів, організація, принципи, функції та порядок діяльності чітко визначено Консти­туцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку, у межах своєї компетенції також вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права й укладених Україною міждержавних договорів.

Прокуратура України становить єдину централі­зовану систему, яка відповідно до наведених правових актів виконує такі функції:

1) нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами та громадянами;

2) підтримання державного обвинувачення в суді;

3) представництво інтересів громадянина або держа­ви в суді у випадках, передбачених законом;

4) нагляд за додержанням законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

5) нагляд за додержанням законів при виконанні су­дових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

6) координація діяльності щодо боротьби зі злочин­ністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, подат­кової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів;

7) розслідування кримінальних справ про злочини, які визначені Кримінально-процесуальним кодексом;

8) ужиття заходів, спрямованих на попередження зло­чинності та правопорушень, участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

9) участь у роботі щодо вдосконалення законодавства;

10) роз'яснення законодавства та висвітлення діяль­ності органів прокуратури в засобах масової інформації;

11) здійснення повноважень у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги.

Реалізація перелічених функцій має забезпечити виконання основного завдання органів прокуратури - ствердження верховенства закону, зміцнення право­порядку та захисту від неправомірних посягань: 1) за­кріплених Конституцією України незалежності респуб­ліки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і терито­ріальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення (ст. 4 Закону України "Про прокуратуру").

Форми й методи реалізації повноважень прокурорів міст, районів з виконання функцій прокуратури в межах встановленого Конституцією України та законами України порядку регламентуються також наказами та розпорядженнями Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, рішеннями колегій і опера­тивних нарад, інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.

Характерною особливістю відомчих нормативних актів є їх спрямування на створення оптимального організаційного порядку діяльності, який би забезпечував повноту і своєчасність використання прокурорами наданих їм повноважень, оперативне та реальне усунення порушень закону, зміцнення правопорядку, поновлення порушених конституційних прав і свобод громадян, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Для забезпечення успішного виконання завдань, що вирішує прокуратура, законодавством Гарантується її незалежність у здійсненні повноважень. Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, посадовим особам забороняється втручатися в діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або розслідування злочинів.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не визначених Конституцією та Законом України "Про прокуратуру". Вимоги, що відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки. Рішення прокурора міста (району) може бути оскаржене вищому прокурору або в суд.

Успішне виконання завдань, які визначені ст. 4 Закону України "Про прокуратуру", можливе за умови правильної організації роботи в прокуратурі міста, району.