Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Креатинін від 100 до 300 мкмоль/л.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Для прееклампсії тяжкого ступеня характерне: 1) АТ систолічний більше 170, АТ діастолічний більше 110 мм рт.ст,; 2) АТ пульсовий менше 40, різниця АТ систолічного на обох руках біль 3) Протеінурія в разовій порції понад 5 г/л, у добовій — більше 3 г/доб.У 4) Генералізовані набряки. Характерний набряк слизової оболонки носо 5) Погодинний діурез менше 40 мл/год; 6) Кількість тромбоцитів 120—150 тис; 7) Гематокрит понад 42; 8) Фібріноген Б — позитивний (++) або різко позитивний (+++); Креатинін понад 300 мкмоль/л. Клінічна діагностика прееклампсії тяжкого ступеня базується також на класичних симптомах: 1) Головний біль у ділянці лоба і потилиці, резистентний до аналгетиків, 2) Біль в епігастрії або в правому верхньому квадранті живота може бути 3) Порушення зору — від миготіння мушок і сітки перед очима до повної 4) Відчуття закладеності носа (периваскулярний набряк). Зовсім не Наявність "поєднаної" форми пізнього гестозу дає підставу для оцінки тяжкості процесу на порядок вище. Якщо при "чистій" формі гестозу отримані параметри обстеження відповідають прееклампсії середньої тяжкості і ми встановлюємо такий діагноз, то ці цифрові параметри при гестозі на фоні серцево-судинної, ниркової, ендокринної й іншої патології дають підставу для діагнозу тяжкої прееклампсії на фоні встановленої екстра-генітальної патології. Ступінь тяжкості так званих рецидивуючих гестозів при повторному надходженні в стаціонар варто оцінювати також на порядок вище. Приєднання церебральної симптоматики (головного болю, нудот, блювоти, пелени перед очима, миготіння мушок) до клініки прееклампсії легкого чи середнього ступеня тяжкості варто розглядати як тяжку прееклампсію і відповідно змінювати лікувальну тактику. Обсяг обстеження, основні напрямки терапії та тактика ведення вагітних при пізніх гестозах Повноцінне обстеження і лікування всіх форм пізніх гестозів можна провести лише в умовах акушерського стаціонару. Це пов'язано з тим, що кожна з наведених у класифікації форм є маніфестуючою клінічною ознакою розвинутого патологічного процесу в комплексі мати — плацента — плід. Обстеження і терапія при всіх формах пізнього гестозу мають бути своєчасними, достатніми і комплексними. Обсяг обстежень при гіпертензивних станах і набряках у вагітних Загальне обстеження вагітних (ЗОВ). Визначення АТ на обох руках. ЕКГ. Обстеження очного дна у динаміці. Погодинний і добовий діурез у динаміці. 6. Клінічний аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули, числа Аналіз добової сечі на білок. Аналіз сечі за Нечипоренком. Аналіз сечі за Зимницьким. 10. Біохімічний аналіз крові (глюкоза, загальний білок, альбумін, креа Коагулограма у динаміці. Додатково, якщо є така можливість, доцільно УЗ-обстеження нирок, енцефалографія, добовий моніторінг АТ, пульсу, кардіотокографія, БПП. Лікування набряків у вагітних Лікування має бути комплексним, з урахуванням загальних механізмів патогенезу пізніх гестозів. Загальна схема лікування має такий вигляд: 1. Дбайливий режим праці і відпочинку (денний сон); 2. Гіпоалергенна дієта. При цьому не рекомендується будь-яке обмежен а) яблучний розвантажувальний день — 1,5 кг яблук, розподіливши їх на б) м'ясний розвантажувальний день — 400—600 г нежирного відвареного в) картопляний розвантажувальний день — 500 г печеної картоплі і 20 г 3. Седативні засоби: мікстура Павлова по 1 ст. л. З рази на день та 4. Спазмолітики; 5. Стабілізатори клітинних мембран, гепатопротектори (хофітол по 2—З 6. Десенсибілізуючі засоби — димедрол, супрастин по 1—2 таблетки 2 7. Фізпроцедури, що поліпшують діяльність ЦНС і функцію нирок. Обсяг обстеження при прееклампсії Обсяг обстеження при прееклампсії різного ступеня тяжкості практично не відрізняється від обстеження при гіпертензивних станах та набряках у вагітних. Обов'язково проводиться добовий моніторинг клініко-лабораторних показників матері і плоду. Лікування гіпертензії вагітних Урахування патогенетичних особливостей, які зумовлюють розвиток пізнього гестозу у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, дає можливість проведення профілактичних заходів щодо виникнення цього ускладнення. Перш за все, заходом профілактики гестозу є рання (по можливості з 12—14 тижнів вагітності) гіпотензивна терапія, яка має бути спрямована на ЗПО, забезпечення достатньо високого ХОС і нормалізацію мікроциркулят-орних розладів. Призначати гіпотензивні засоби, механізм дії яких може бути подвійним як за рахунок зниження ЗПО, так і в результаті зменшення ХОС (центральні агоністи — клофелін (гемітон) і метилдофах), варто з урахуванням індивідуальної реакції вагітної на препарати. Це здійснюється шляхом визначення показників центрального кровообігу в динаміці, насамперед методом реографії. Реакцію слід вважати позитивною, якщо у відповідь на прийом ліків спостерігається зниження АТ в результаті зменшення ЗПО. Негативною реакцію слід вважати тоді, коли АТ знижується за рахунок зменшення ХОС або АТ не знижується в результаті зниження ХОС та значного підвищення ЗПО. Терапію слід починати з використання допегіту (метилдофа) або кло-феліну (гемітону) 0,075 мг 2—4 рази на день (препарати першої лінії) у тих випадках, коли гіпотензивна дія пов'язана із зниженням ХОС (негативна ге-модинамічна дія) або є недостатньою; доцільно призначення допегіту поєднувати з використанням коринфару, клофеліну — з апресином або корин-фаром (препарати II лінії). Якщо визначення показників гемо динаміки у вагітної неможливе, тривалу терапію допегітом або клофеліном доцільно відразу поєднувати з призначенням коринфару. З метою профілактики пізнього гестозу і порушень стану плоду у хворих на гіпертонію, окрім раціональної ранньої гіпотензивної терапії, слід також проводити заходи для нормалізації обміну простагландинів (простациклін-тромбаксан). Для цього використовуються малі дози аспірину (0,1—0,125 1 раз на день) у поєднанні з курантилом. Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня Перед транспортуванням вагітної з пізнім гестозом до стаціонару ще в жіночій консультації або вдома бригадою швидкої допомоги їй мають бути введені нейротропні препарати з метою забезпечення лікувально-охоронного режиму і попередження нападу судом. Для цього найдоцільнішим є введення 5—10 мг дропередолу в поєднанні з 5—10 мг седуксену (реланіуму). При вираженій судомній готовності і для купірування нападу еклампсії додатково внутрішньовенно вводять барбітурати. У стаціонарі лікування гестозу розпочинається з приймального відділення, для чого там має бути весь арсенал засобів для невідкладної допомоги, зокрема набір для венесекції й апаратура для проведення штучної вентиляції легенів. В акушерському відділенні, виходячи з патогенезу пізніх гестозів, медикаментозна терапія має відповідати ряду принципових положень. До них належать: 1) лікувально-охоронний режим; 2) дієтотерапія; 3) підвищення компенсаторно-захисних реакцій у системі гемодинаміки;
4) попередження надмірної розрядки вазоактивних амінів симпато- 5) стабілізація капілярної проникності; 6) нормалізація реології і коагулятивних властивостей крові; 7) боротьба з гіпоксією; 8) корекція гіповолемії і метаболічних порушень; 9) заходи, спрямовані на поліпшення стану плода. Лікування має бути комплексним, індивідуальним, з урахуванням стану компенсаторно-захисних реакцій організму, суворо регламентованим за годинами, а при тяжких формах гестозу проводитися акушерами-гінекологами разом з анестезіологами і лікарями інтенсивної терапії. Терапія прееклампсії легкого і середнього ступеня тяжкості здійснюється в загальних палатах акушерського відділення, а лікування тяжкої прееклампсії та еклампсії — лише в спеціально обладнаних палатах інтенсивної терапії або в реанімаційному блоці. Обов'язковим при лікуванні всіх форм гестозів є створення лікувально-охоронного режиму: повноцінні відпочинок, сон і медикаментозні препарати залежно від ступеня тяжкості захворювання (мікстура Павлова, настій пус-тирника, валеріани, тріоксазин, реланіум, дроперидол). Основні принципи дієто- та фітотерапії такі самі, як і при субклінічних формах гестозів і набряках вагітних, з обов'язковими розвантажувальними днями 2 рази на тиждень. Розпочинати лікування пізніх гестозів слід з корекції макро- та мікрогемо-динаміки шляхом призначення препаратів гіпотензивної дії, що усувають ангіоспазм і нормалізують мікроциркуляторний кровотік. Правильним є поєднання препаратів з різноманітним механізмом дії: адреноблокатори, спазмолітики, периферичні вазодилятатори, інгібітори вазоактивних амінів. Спазмолітичні засоби мають хорошу гіпотензивну дію, безпосередньо впливаючи на гладку мускулатуру судинної стінки (но-шпа 2% — 2—4 мл в/м, апрофен 1% — 2 мл в/м, папаверин 2% — 2 мл в/м, платифілін 0,2% — 1—3 мл 2 рази на день п/ш, дибазол в/м або в/в 1% — 2—4 мл, галідор 2,5% — 2 мл в/м або в табл., еуфілін 2,4% — 10 мл в/в на глюкозі). Зазначені спаз При тяжких формах гестозів доцільно також використовувати стугерон (цинаризин), що порівняно з іншими спазмолітиками вибірково покращує мозковий кровообіг — 25 мг 3 рази на день. Виражену дезагрегаційну дію має компламін, що вводиться внутрішньовенно крапельно, разова доза 300 мг, або трентал (пентоксифілін) — 150 мг. Компламін і трентал вводять повільно (до 20 крапель за хвилину) під контролем артеріального тиску, розводять. на реополіглюкіні або на гіпертогічному розчині глюкози 10% у кількості 300 мл. Одночасне введення копламіну і тренталу не припустиме. При легких формах гестозів використовують таблетовані препарати компламіну (теонікол і ксантинолу нікотинат) і тренталу. Для поліпшення мікроциркуляції в матково-плацентарному комплексі зараз широко використовують інтеркордин і курантил (усередину 1 табл. З рази або в/в крапельно на глюкозі). Для усунення судинного спазму, як і раніше, з успіхом застосовують новокаїн, що одночасно з гангліотичною дією знижує збуджуваність моторних зон кори головного мозку. Новакаїн вводиться у вигляді 0,5% розчину в/в крапельно до 200 мл разом із гіпертонічним розчином глюкози (20% — 300 мл) та інсуліном — 15 од., що одночасно сприяє дегідратації і дезинтоксикації. Ефективним методом лікування пізніх гестозів залишається сульфат магнію. Його слід призначати (в/в 5% розчин 200—300 мл), враховуючи його спазмолітичну, гіпотензивну, седативну, протисудомну дію. Застосування сульфату магнію потребує обережності під час пологів і раннього післяпологового періоду, тому що він знижує скорочувальну активність матки. Застосування гангліоблокаторів при пізніх гестозах потребує надзвичайної обережності. На фоні гіповолемії, що має місце при даній патології, проведення гангліоплегії може призвести до невідповідності судинного русла обсягу циркулюючої крові з наступним зниженням інтенсивності гемоперфузії і посиленням тяжкості метаболічних порушень в організмах матері і плода. Тому застосування гангліоблокаторів короткої дії припустиме тільки для керованої гіпотонії наприкінці 1-го і в И-му періоді пологів (1% арфонад, ембіхін). Надзвичайно важливе значення в патогенетичній терапії пізніх гестозів має інфузійна терапія, спрямована на корекцію гіповолемії, гіпо- та диспро-теінемій, мікроциркуляторних і метаболічних порушень, проведення дегідратації і дезинтоксикації. Показане призначення низькомолекулярних декстра-нів, зокрема реополіглюкіну, реоглюману. Поряд із вираженою дезагрегацій-ною дією вони мають й дегідратаційні властивості внаслідок утворення в судинному річищі високої транзиторної концентрації колоїду, що залучає воду з тканин у судинне русло. Патогенетично обгрунтованим є включення в комплексне лікування пізніх гестозів рефортану — гідрооксиетилового крохмалю (ГЕК 200/5 6%), що підтверджується як позитивними клінічними результатами, так і лабораторними даними, які характеризують стан гемостазу, за рахунок покращання реологічних властивостей крові, що має важливе значення в профілактиці можливих подальших ускладнень у вагітних з хронічними формами ДВЗ. Усунення гіпопротеінемії з одночасним поповненням дефіциту рідкої частини крові досягається введенням білкових препаратів (альбуміну 20% —
100 мл в/в 2 рази на тиждень або сухої плазми по 100—150 мл 2 рази на тиждень) і розчинів амінокислот (альвезин, амінон). Але, з огляду на зростаючу кількість алергічних ускладнень на введення альбуміну і плазми, застосування їх потребує надзвичайної обережності і тільки за суворими показаннями — прогресуюча гіпопротеїнемія та зниження альбуміно-глобулінового коефіцієнта. Інфузійна терапія при пізніх гестозах має проводитися під контролем ОЦК, гематокриту, добового діурезу (при тяжких формах — контроль ЦВТ і погодинного діурезу). При виражених тканинних набряках і клітинній гіпергідратації припустимо поряд з інфузійною терапією і тільки після ліквідації гіповолемії проведення збалансованого форсованого діурезу. З цією метою показане введення осмодіуретиків (манітол 20% — 200—250 мл в/в р розрахунку 1—1,5 г на кг ваги), препаратів, що гальмують реабсорбцію натрію і води в ниркових ка-нальцях (лазикс 20—40 мг в/в, фуросемід 40 мг, гіпотіазид 50 мг в табл.), антагоністів альдостерону (верошпірон — 25 мг, альдактон — 50 мг у таблетках), тріампуру по 0,05 — 2 рази на день, паралельно показане введення калію. Слід пам'ятати, що осмодіуретики (манітол) підвищують внутрішньо-судинний об'єм рідини і тому мають з обережністю застосовуватися у вагітних з високою артеріальною гіпертензією і з недостатністю серцево-судинної системи. За наявності умов при пізніх гестозах бажана киснетерапія в режимі гіпербаричної оксигенації в барокамерах при тиску 1,5 атмосфери щодня протягом 1—2 годин (7—10 сеансів) на фоні аеробного окислювання. Для стимуляції аеробного окислювання показане застосування кокарбок-силази — 100 мг в/в, комплексу вітамінів С і В, цитохрому-С, глутамінової кислоти, вітаміну Е, що має виражену оксидантну дію. У комплексній медикаментозній терапії пізніх гестозів широке застосування знаходять препарати есенціале (по 1 капе. З рази на день або 5 мл в/в крапельно на глюкозі через день) і солкосерил (5 мл на 250 мл 5% глюкози в/в), хофітол (5 мл на 20 мл фізрозчину в/в протягом 5 днів), які поліпшують функцію печінки, мікрогемоциркуляцію і транспортно-трофічну функцію плаценти. Патогенетично обгрунтованим є призначення донаторів оксиду азоту — ереніту (10 мг 3—4 рази на день за годину до прийому їжі), кардікету (20 мг вранці, повторний прийом 20 мг вдень через 8 годин). Хороший ефект спостерігається при включенні до комплексу терапії гестозів ентеросорбентів. Застосування інгаляцій гепарину в комплексному лікуванні вагітних, що страждають гестозом, фетоплацентарною недостатністю (ультразвуковий інгалятор 1151-50). З огляду на високий рівень перинатальної смертності при пізніх гестозах, необхідний постійний моніторинговий контроль за станом плода і профілактика гіпоксії. Адекватне відновлення мікросудинної перфузії за рахунок а-ад-ренолітиків, низькомолекулярних декстранів, 6% розчину рефортану і дезагре-гаційних препаратів, що входять в комплекс терапії пізніх гестозів, є одночасно профілактикою і лікуванням гіпоксії плода. Позитивний ефект відзначається при використанні р-адреноміметиків на фоні ізоптину чи фіноптину. При позитивному ефекті терапії пізнього гестозу, що підтверджується клінічним покращанням і нормалізацією параметрів гомеостазу, можна пролонгувати вагітність до досягнення плодом функціональної зрілості. * Гестоз, певна річ, не зникає, можна добитися лише ремісії захворювання. При легких формах пізнього гестозу при зникненні його проявів і нормалізації біохімічних показників протягом двохтижневого перебування в стаціонарі хворі можуть бути виписані додому при впевненості лікаря, що в кожному конкретному випадку буде забезпечено суворе спостереження лікаря жіночої консультації не менше 2—3 разів на тиждень. При найменших клінічних проявах гестозу — повторна госпіталізація. Терапія пізніх гестозів на фоні артеріальної гіпертензії має бути спрямована на покращання мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, поповнення об'єму циркулюючої крові, для чого використовують разом з гіпотензивними препаратами, що знижують ЗПО та діють седативно (кло-фелін або допегіт, їх поєднання з коринфаром, апресином), реополіглюкін з гепарином, курантил, рефортан. Призначають також внутрішньовенно або внутрішньом'язово магнію сульфат, нейролептики — аміназин чи дропери-дол. При значно підвищеному АТ (АТ діастолічний > 130 мм рт.ст.), що погано піддається корекції, використовують внутрішньовенно крапельно нітроп-русид натрію, дозування і швидкість якого ретельно контролюють з урахуванням рівня АТ. Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гестозів 1. Індивідуальна палата з інтенсивним цілодобовим спостереженням ме 2. Дотримання принципу трьох катетерів:
- обов'язкова катетеризація центральних судин (переважно підклю - катетеризація сечового міхура для контролю за погодинним - трансназальна катетеризація шлунка для евакуації його секрету та
II 3. Наявність дихальної апаратури для інгаляції закису азоту і кисню чи 4. Кардіомоніторне спостереження; 5. Клініко-біохімічний контроль основних показників. Перша допомога при розвиненні судом і коми 1. Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи ушкоджень, і поверта 2. Звільняють дихальні шляхи, відкривають рот за допомогою ложки або 3. При відновленні спонтанного дихання після нападу подається кисень. 4. При припиненні серцевої діяльності паралельно з ШВЛ виконують за 5. Для припинення судом в/в, крім 20 мл 25% розчину сірчастого магнію, вво Терміни лікування прееклампсії Питання про час і метод розродження має вирішуватись суворо індивідуально. При появі клінічної симптоматики пізнього гестозу будь-якого ступеня тяжкості при терміні вагітності 37 і більше тижнів поряд з лікуванням гестозу слід почати підготовку організму вагітної до пологів з наступним їх завершенням. Складніші питання виникають при розвиненні гестозу на фоні недоношеної вагітності, коли плід ще недостатньо зрілий, і у лікаря виникає зрозуміле бажання пролонгувати вагітність в інтересах плода. Проте саме в цій ситуації і виникають найчастіше тяжкі ускладення для матері і плода. Гемоциркуляторні порушення, властиві пізньому гестозу, а в ряді випадків інтенсивна фармакотерапія можуть призводити до більш виражених патологічних змін функціонального стану плоду, ніж дострокове завершення вагітності на фоні профілактики дистрес-синдрому і гіпоксії плоду. Тривале малоефективне лікування гестозу може також призвести до порушення адаптаційних механізмів материнського організму з наступним розвиненням еклампсії, ниркової чи дихальної недостатності, геморагічних чи ішемічних інсультів, до цілої низки інших надзвичайно тяжких ускладень тощо. Акушерська практика показала, що за відсутності ефекту від лікування прееклампсії легкого і середнього ступеня протягом 7—10 днів при стабільних параметрах інструментальних та лабораторних тестів (відсутність поліпшення чи погіршення) слід ставити питання про завершення вагітності. Вітсутність позитивного ефекту при лікуванні прееклампсії тяжкого ступеня протягом 24—48 годин є показанням до завершення пологів. Інтенсивна терапія еклампсії без повтоних нападів за відсутності вираженого ефекту має проводитися не більше 5-6 годин. Повторний напад еклампсії та екламптична кома вимагають негайного розродження. Методи розродження при ПГВ При прееклампсії легкого і середнього ступеня тяжкості слід завершувати пологи через природні пологові шляхи з застосуванням адекватного знеболювання. Тяжкі форми пізнього гестозу вимагають оперативного завершення пологів: за наявності умов і при живому плоді — акушерських щипців,,при мертвому плоді — плодоруйнівної операції, за відсутності умов для завершення пологів через природні пологові шляхи — кесарів розтин, який є одним з найменш травмуючих методів для матері та дитини при тяжких формах пізнього гестозу. Показаннями для дострокового розродження шляхом операції кесарева розтину є: еклампсія, прееклампсія тяжкого ступеня за відсутності ефекту від лікування, ускладнення прееклампсії (кома, анурія, амавроз, відшарування та крововиливи в сітківку, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, підозра на крововилив у мозок), поєднання прееклампсії з іншою акушерською патологією (тазове передлежання, вузький таз, крупний плід та інш.), прееклампсія середнього ступеня за відсутності ефекту від лікування, рідкісні форми прееклампсії (НЕІХР-синдром, гостра жирова дистрофія печінки). Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних Пацієнтки, які перенесли тяжку прееклампсію і еклампсію, мають перебувати під наглядом дільничого акушера-гінеколога, невропатолога, нефро-лога протягом року, їм повинна проводитися реабілітаційна терапія. Обов'язкове диспансерне спостереження спеціаліста з планування сім'ї. V. План організації заняття
VI. Основні етапи заняття А. Підготовчий — мотивація теми, контроль вихідного рівня базових і основних знань, розподіл завдань для самостійної роботи. Б. Основний — самостійна робота студентів під контролем викладача, а саме: робота з навчальною літературою студентів з низьким вихідним рівнем знань і навчальними посібниками (таз, лялька, муляжі для реанімаційних заходів, дихальна апаратура, інструменти для венесекції, катетри), робота з ро-торозширювачем, ларингоскопом, кардіотокографом, вимірювання ЦВТ, оцінювання лабораторного, інструментального і іншого аналізів, курація вагітної з гестозом, самостійне розв'язування ситуаційних задач та їх складання, призначення обстеження і лікування залежно від тяжкості гестозу, визначення терміну для дострокового розродження, вибір методу розродження залежно від тяжкості гестозу, обгрунтування виду знеболювання, призначення рекомендацій під час виписування і складання плану поетапної реабілітації породіллі і новонародженого, елементи ділової гри поміж студентами за участю викладача. В. Заключний — контроль засвоєння матеріалу шляхом розв'язання ситуаційних задач, усних відповідей студентів про виконану роботу, узагальнення, оцінка роботи кожного студента, зауваження викладача з оцінкою культури спілкування, знання питань деонтології, домашнє завдання. VII. Методичне забезпечення Місце проведення заняття: відділення патології вагітності, пологовий зал, відділення реанімації, кімнати. Оснащення: таблиці, слайди, набори для венесекції, катетери, інструментарій для інтубації трахеї, апарат для вимірювання АТ, ЦВТ, кардіотокограф, УЗ-сканер, наркозний апарат, лікарські засоби, інфузійні розчини, набір лабораторних аналізів, історії пологів хворих з гестозами. Контрольні запитання 1. Дати визначення пізніх гестозів вагітних. 2. Патогенез пізніх гестозів. 3. Класифікація пізніх гестозів (1998). 4. Дайте визначення прееклампсії. 5. Чисті і поєднані гестози. Особливості поєднаних гестозів. 6. НЕІХР-синдром. 7. Чинники ризику розвинення ПГВ. 8. Формування груп ризику щодо виникнення пізніх гестозів. 9. Ведення вагітних з групи ризику щодо розвинення пізнього гестозу в 10. Що означає термін "прегестоз"?
11. Назвіть скринінгові тести діагностики доклінічних стадій пізнього 12. Тактика ведення вагітних при виявленні ознак прегестозу. 13. Оцінка ступеня тяжкості пізніх гестозів. 14. Обсяг обстежень при гіпертензивних станах і набряках у вагітних. 15. Лікування набряків вагітних. 16. Лікування гіпертензії вагітних. 17. Обсяг обстеження при прееклампсії. 18. Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня. 19. Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гес 20. Перша допомога при розвиненні судом і коми. 21. Термін лікування прееклампсії. 22. Методи розродження при ПГВ. 23. Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних. Завдання для самостійної роботи студентів 1. Виміряйте АТ у положенні вагітної "лежачи на боці", "лежачи на 2. Складіть план ведення вагітності за наявності доклінічних ознак 3. Складіть план обстеження і лікування набряків у вагітних. 4. Складіть схему лікування гіпертензії під час вагітності. 5. Проаналізуйте історію пологів у породілля з пізнім гестозом. 6. Складіть схему лікування прееклампсії легкого і середнього ступеня 7. Складіть план лікування прееклампсії тяжкого ступеня тяжкості. 8. Складіть план надання першої допомоги при розвиненні судом. 9. Розпишіть терміни лікування прееклампсії. 10. Визначте стан плода у вагітної з ПГВ. 11. Опишіть методи розродження при ПГВ.
|
||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 314; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.225.188 (0.013 с.) |