Основні проблеми сучасної української молоді

Актуальність вивчення проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Так, соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом рі­зноманітних суспільно-політичних і соціальних чин­ників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Цими ж питаннями переймається ювентологія (наука про різноманітні особливості молоді) — складова сучасної науки про людину.

Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема форму­вання її свідомості — однією з провідних у соціології. Для того щоб формування молоді відбувалося адекват­но суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні — кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення бага­тьох проблем залежить від факторів соціального жит­тя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, са­мовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками.

Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обхо­дитися простим констатуванням позитивних чи триво­жних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрі­бен глибокий системний аналіз буття молоді.

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді, тому по­няття, що характеризували молодь колишнього су­спільства («соціальний портрет молоді», категорії («потреби», «поведінка», «діяльність»), потребують су-їасного аналізу, переосмислення та уточнення.

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

— низький рівень життя, безробіття і значна еко­номічна та соціальна залежність від батьків;

— шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень роз­лучень, сімейних конфліктів);

— низька народжуваність — вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворен­ня поколінь;

— матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

— поганий стан здоров'я і зростання рівня соціаль­них відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

— втрата ідеалів, соціальної перспективи, життє­вого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

Вирішення цих проблем потребує розробки і вті­лення у соціальну практику державної молодіжної по­літики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з ураху­ванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження мо­лоді від політичних та суспільних процесів. Але на ру­бежі XX—XXI ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально-економічних ресур­сів, які б могли бути використані для вирішення мо­лодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповід­ність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість моло­діжного руху.

Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, масштабна профорієнтаційна робота, участь у політичній діяльно­сті, реалізації духовних запитів і потреб.

До числа особливо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого більш розвиненими країнами; падіння престижу загальної і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким рівнем освіти, при цьому не маючи бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на масове відтворення робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог ринку праці; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах, що посилює відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса - майбутнього української науки, відтік обдарованої молоді із багатьох вузів до інших країн.

Молоде покоління здебільшого виявилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній обумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого боку - виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями й інтересами молодої людини, а конкретними обставинами.

На жаль, існуючі економічні і соціальні програми практично не враховують специфічну соціальну позицію молодого покоління в процесі суспільного розвитку. У зв'язку з цим необхідно підсилити увагу до соціальних проблем молоді, визначенню нових ефективних засобів, форм і методів роботи з молодим поколінням.

Соціальна незахищенність, нестача уваги суспільства визначає цю соціальну групу як дестабілізуючу суспільну силу, а в це ж час на молоді лежить відповідальність за майбутнє країни.

Державна молодіжна політика - це діяльність держави по створенню соціально-економічних, правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення і розвитку молодих громадян, найбільше повної реалізації творчого потенціалу молоді в інтересах суспільства.

Система становлення і реалізації державного молодіжної політики являє собою:

1. Спеціальне законодавство про державну молодіжну політику.

2. Державне регулювання молодіжної політики.

3. Планове і фінансове забезпечення державної молодіжної політики.

Одною з основних проблем проведення державної політики є її психологічне сприйняття і зведення її до чисто витратної, розподільної, убогої і споживчої, що не стимулює молодих людей до самозабезпечення, новим видам продуктивної і творчої діяльності, а ставить їх у положення "вічно молодого", що цілком залежить від батьків і держави.

Іншою проблемою є збережений відомчий підхід до молодої людини, коли з точкою зору державних органів вона не розглядається в комплексі своїх проблем, а фігурує як "учнівський", "пацієнт", "військовозобов'язаний", "правопорушник" і т.д., до якого ці органи найчастіше застосовують взаємовиключні міри.

Світоглядні й історичні проблеми створюють трудності в здійсненні державного молодіжної політики.

Незважаючи на неоднорідність молоді як соціальної групи можна спробувати вибудувати шкалу її цінностей, пам'ятаючи при цьому, що не тільки "питома вага", але і практичне бачення цінностей у різних категорії молодих людей різноманітні.

По-перше, безсумнівно прагнення молоді поліпшити своє матеріальне положення. Старші покоління вже багаторазово прокляли, на їхній погляд, користолюбство молодих. Тим часом прагнення підвищити свій прибуток цілком з'ясовано: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід: діти нині - "задоволення" дороге. Заробіток - не сама ціль, а засіб для задоволення інших, більш глобальних потреб молоді.

По-друге, молодь має потребу в повноцінному спілкуванні. Брак спілкування молодь відчуває найбільш гостро. З початком радикальних економічних реформ загострилися відношення в трудових і навчальних колективах, скоротився час дозвілля, а конкуренція в суспільстві значно підсилила його розшарування. При цьому діти із заможних сімей страждають не менше малозабезпечених: вони більш схильні до неврозів і психічних захворювань, серед молодих бізнесменів поширений алкоголізм. Сьогодні школи практично не займаються становленням дитячих колективів, не говорячи вже про роботу з дітьми і підлітками за місцем проживання. Відсутність розвиненої і стійкої сфери спілкування породжує проблему самогубств у молодіжному середовищі.

По-третє, дуже важливо для молодих людей мати можливість працювати за спеціальністю. Ця проблема, на відміну від попередніх, пов'язана із загальною ситуацією в країні. Хоча високий заробіток не всі вважають достатньою підставою для зміни цікавої роботи на менше цікаву, але більшість випускників вузів змушені вибирати краще оплачувану роботу не за фахом, гублячи при цьому кваліфікацію. Причому заняття торгівлею в молодіжному середовищі не вважається достатньо престижним. Фахові робітники, особливо пов'язані з конвеєром, котируються ще нижче. Причина відходу молоді зі сфери виробництва - відсутність творчого моменту, неможливість проявити себе як професіонала. Можливість професійно займатися політикою молоді люди практично не розглядають, а от такі професії, як лікар і вчитель, знову переходять у розряд престижних.

З метою визначення соціальних проблем українського суспільства, що найбільше непокоять українську молодь, громадське молодіжне об’єднання «Щасливе молоде покоління» у грудні 2012 року провело соціологічне опитування серед уккраїнської молоді щодо найбільш турбуючих проблем. Респондентам було запропоновано визначити своє ставлення до деяких з них, а також назвати проблеми, які молоді люди найчастіше обговорюють зі своїми друзями.

До проблем, які найбільше турбують молодь, респонденти віднесли: безробіття (55%), загальне зниження рівня життя (37%), зростання злочинності (36%), зростання цін (45%), зубожіння населення (31%), наркоманію (25%), низький рівень заробітної плати (42%), СНІД (23%).

Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента віком 15-22 роки: зловживання палінням (10%), недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом (9%), низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя (3%), алкоголізм (8%), стан довкілля, екологія (18%), низький рівень медичного обслуговування (18%) (див. діагр. 1).

Вельми точним індикатором актуальності тієї чи іншої проблеми для респондента є частота її обговорення, адже здебільшого люди обговорюють саме ті проблеми, котрі їх турбують понад усе. Частіше за інші у молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми: заробіток грошей; організація відпочинку; одяг, зовнішність, мода; музика, спорт, відпочинок; побутові, сімейні та сексуальні проблеми. Тобто, в умовному рейтингу проблем перелічені питання посідають перші позиції. Цікаво відмітити, що для молоді неабияке значення мають музика та спорт. За результатами роботи фокус-груп, в яких брали участь експерти з молодіжних проблем, неодноразово наголошувалось на тому, що на молодь величезний вплив справляє музика, яку вони слухають або яку виконують самі. Можна передбачити, що пісенні тексти та загалом музикальні твори істотно впливають на формування способу життя молоді.

Діаграма 1

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?"*,%

* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

** Респонденти могли назвати кілька проблем, тому сума відповідей не дорівнює 100%.

 

Залежно від віку опитаних респондентів чітко простежується відображена у діагр. 2.1.2 закономірність: старших (віком 18-22 роки) респондентів частіше непокоять проблеми, пов’язані з економічними негараздами: зубожіння населення, безробіття, низький рівень заробітної плати. Більш молодих (15-17 років) респондентів частіше непокоїть зростання злочинності, наркоманія, СНІД.

Країна, у якій не піклуються про дітей і молодь не має майбутнього. І якщо найближчим часом не відбудеться істотних змін, ми приречені на вимирання. У кризових умовах більше усього схильні до катастрофи ідеалів, загострення нігілізму, апатії молодь тому що система цінностей рухлива, світогляд не стійкий, що призводить до втрати морального і духовного здоров'я нації.

 

Діаграма 2

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?" за віком*,%,

* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

 

Вирішення виникаючих у молодіжній сфері соціальних проблем не може бути реалізоване без організації системної соціальної роботи, розгортання діяльності соціальних служб, громадських організацій та державних структур спрямованих на вирішення проблеми самоактуалізації молоді.

Соціальна робота серед молоді розглядається як забезпечення найбільш сприятливих соціально-економічних умов розвитку кожної молодої людини, що сприяє соціальному становленню особистості, знаходження нею усіх видів свобод і повноцінної участі індивідів у житті суспільства.

При організації діяльності соціальних служб для неповнолітніх і молоді здійснюється цілий комплекс мір. Вирішується задача по створенню і розвитку комплексу спеціалізованих служб і установ для надання підліткам і молоді різноманітних медико-соціальних, психолого-педагогічних, реабілітаційних і соціально-правових послуг.

Для того, щоб надати допомогу молоді потрібні знання основних тенденцій розвитку молодіжної культури, психологічних особливостей і т.д. Соціологія молоді вивчає молодь як соціальну спільність, особливості її соціалізації, виховання, процес соціальної спадкоємності й успадкування молоддю знань і досвіду старших поколінь, особливості способу життя, формування життєвих планів, ціннісних орієнтацій, виконання соціальних ролей. Ці знання необхідні соціальним робітникам для того щоб ефективно побудувати роботу.