Професійної переорієнтації молоді в умовах безробіття

 

Сучасна наука розглядає безробіття як природне, закономірне явище розвитку суспільства в ринкових умовах. Ринок праці в Україні став значно динамічнішим і диференційованішим. Поява нових спеціальностей замість тих, що втратили актуальність, збільшення кількості спеціальностей, що вимагають високої кваліфікації, постійне підвищення вимог до рівня знань і вмінь спеціаліста ‑ все це змушує безробітного підвищувати власну конкурентоспроможність за рахунок підвищення кваліфікації, оволодіння новими і додатковими навичками, новим фахом завдяки перепідготовці і перенавчанню, змінювати професійну діяльність і спрямованість. Зміна професії (вимушена або добровільна), перенавчання з метою працевлаштування стають основними етапами процесу професійної переорієнтації.

Розвиток сучасної української економіки вимагає оперативної й адекватної адаптації працівників до ринку праці, особливо у випадках втрати ними місця роботи і професійної перепідготовки. Протиріччя між потребами ринку праці і фактичним рівнем професійної підготовки фахівців, їх недостатня кваліфікація та непристосованість до вимог професійної діяльності в ринкових умовах обумовлюють виникнення і зростання безробіття серед працездатного населення. З огляду на це, проблема надання психологічної допомоги безробітним із кризовими станами набуває особливої актуальності.

У створення теоретичних передумов дослідження вказаної проблеми зробили суттєвий внесок такі українські вчені, як: Г.О. Балл, О.Ф. Бондаренко, Є.В. Єгорова, І.А. Зязюн, О.М. Ігнатович, З.Г. Кісарчук, О.В. Киричук, Г.С.Костюк, О.І. Кульчицька, Н.І. Литвинова, С.Д. Максименко, І.П. Маноха, В.Ф. Моргун, Н.Г. Ничкало, О.М. Отич, В.Г. Панок, П.С. Перепелиця, Н.А. Побірченко, Е.О. Помиткін, В.В. Рибалка, О.Є. Самойлов, В.В. Синявський, В.А. Семиченко, Л.О. Хомич, Б.О. Федоришин та ін.

Найбільш гостро економічні, соціальні і психологічні наслідки безробіття, нестабільності на ринку праці, невизначеності трудових відносин відчуває на собі молодь як соціальна група, що характеризується надзвичайно динамічними соціальними потребами і обмеженістю ресурсів. Останній чинник лежить в основі низької конкурентоспроможності сучасної молоді на ринку праці. Низька конкурентоспроможність молоді обумовлена дією факторів, що представлені на рис.1.

Не всі працездатні безробітні здатні швидко адаптуватися до нових умов професійної діяльності і це, звичайно, сприяє втраті роботи, а відтак і виникненню майже у кожного безробітного кризових особистісних станів. Їх поява зумовлена як об'єктивними соціально-економічними суперечностями в країні, так і не конкурентоздатністю самої особистості на ринку праці. Вони зневірюються у власних силах щодо подальшого професійного саморозвитку й самореалізації. Це нерідко призводить до виникнення кризових станів, що представлені на рис. 2.

 

 

Рис.1. Фактори, що зумовлюють низьку конкурентоспроможність молоді

 

Відтак і до нервових та психічних розладів, зрештою – до втрати себе як особистості.

Для цих станів властиві такі настрої безробітних, як:

1. „Я не здатний щось змінити у власному житті”,

2. „Моя професійна підготовка не відповідає теперішнім умовам праці”,

3. „Я не знаю, як себе поводити на сучасному ринку праці у пошуку роботи”,

4. ”Я не вірю у власне майбутнє” та ін.

Рис.2. Можливі кризові стани безробітного

 

Соціологічні та психологічні обстеження свідчать, що більшості безробітним властиві суттєві проблеми, пов’язані з втратою роботи. Зрозуміло, що людина, яка опинилася в ситуації безробіття, зазнає втрат як матеріального, так і соціально-психологічного характеру. Це – втрата соціального статусу, звуження кола спілкування, збільшення неорганізованого часу, посилення психологічної напруги в сім’ї. Вивчення психологічних особливостей людей, що опиняються в ситуації безробіття, виявлення їх ставлення до ситуації, що склалася, й до самого себе свідчать про те, що ця ситуація змінює життя людини в новому напрямі. Нова життєва ситуація висуває особливі вимоги до людини і основний зміст цих вимог полягає в тому, щоб не очікувати, коли ситуація вирішиться сама по собі, а прийняти важливі самостійні рішення, побудувати для себе модель “необхідного майбутнього” з урахуванням реальних можливостей та обмежень, а потім активно діяти, орієнтуючись на цю модель та узгоджуючи свої дії з умовами, що змінюються.

Успішність такої активності визначається, на наш погляд, вмінням людини стати на позицію суб’єкта по відношенню до ситуації, що склалася, та вмінням актуалізувати набутий потенціал самостійних відповідальних учинків, задіяти механізми саморегуляції активності власної особистості. Отже, ця складна соціально-психологічна проблема потребує нагального психолого-педагогічного дослідження, розробки концептуальних засад адекватної психологічної допомоги у подоланні безробітними особистісних кризових станів в умовах професійної перепідготовки.

Жорсткі вимоги сучасних роботодавців передбачають наявність у працівників здатності виробляти конкуренто-спроможну продукцію. Ринкова економіка вимагає, щоб кожен працівник володів "базовими компетенціями", тобто наскрізними знаннями і вміннями, потрібними для роботи у будь-яких підрозділах тих чи інших галузей виробництва. Сьогоднішнім фахівцям мають бути властиві наступні якості, що представлені на рис.3.

 

 

Рис.3. Базові компетенції безробітного

У країнах Західної та Центральної Європи, у США і Японії вже багато десятиліть працюють над нею. В цих країнах розроблені спеціальні програми психологічної допомоги безробітним в системі неперервної професійної освіти та соціального захисту з метою ефективної адаптації до нових умов праці. Однак, у нашій країні в цьому плані зроблено ще порівняно мало. В процесі професійної переорієнтації безробітний свідомо визначає особистісні пріоритети в сенсі вибору професійних орієнтирів і реалізує їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації. Тому професійна переорієнтація кваліфікується нами як самостійний етап життєвого і професійного самовизначення, необхідний для продуктивного (неконфліктного) подолання негативних ефектів (соціально-психологічних і психологічних) професійного виключення, свідомого прийняття обраної професії і віднайдення особистісно значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку молоді.

Виокремлення поняття "професійне самовизначення" в якості ключової категорії нашого аналізу має вагомі підстави. Це зумовлено змістовими його характеристиками, які мають у вітчизняній науці певну усталеність. Отож звернемося до аналізу психологічного змісту феномена професійного самовизначення в психологічній традиції в контексті нашої проблеми.

Визначення сутності професійного самовизначення й досі лишається невирішеною проблемою, котра посідає важливе місце в творчому пошуку представників різних напрямів науки. Особливої актуальності набуває вона у площині психологічного аналізу. У вітчизняній психології є чимало напрацювань з теорії професійного самовизначення, які й визначають сучасні підходи до проблеми. Тут доречно згадати, наприклад, дослідження Є. Климова [32], Є. Головахи [31]. Їх особливістю є акцентування на особистісних аспектах професійного самовизначення.

Професійне самовизначення з позицій діяльнісного підходу за Є. Климовим: "Професійне самовизначення - діяльність людини, яка набуває того чи іншого змісту в залежності від етапу її розвитку як суб'єкта праці". Є. Головаха розглядає професійне самовизначення у зв'язку з життєвими перспективами особистості, які досліджуються в контексті життєвої мети і життєвих планів [31]. У дослідженні ми орієнтуємося на дефініцію професійного самовизначення Н. Пряжникова: "Сутністю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене віднайдення смислів роботи, що виконується, і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації" [34]. Головна мета професійного самовизначення - "поступове формування внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійної побудови, корекції і реалізації перспектив власного розвитку (професійного), готовності самостійно знаходити особистісно значущі смисли в конкретній професійній діяльності" [35].

Це визначення відображає зміст і динаміку особистісних станів і психологічних процесів, характерних для професійної переорієнтації безробітного: пошук нового змісту професійної діяльності в ситуації вимушеної або добровільної зміни професії, активізація самоаналізу і самосвідомості особистості, пошук інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошук шляхів власної професійної реалізації, готовність до переорієнтації і перенавчання. На думку Є. Климова, "професійне самовизначення, яке розуміється як один із важливих проявів суб'єкта діяльності, може розглядатися на двох взаємопов'язаних рівнях: гностичному (у формі трансформації самосвідомості) і практичному (у формі реальної зміни соціального статусу, місця людини в системі міжлюдських стосунків)" [32]. Тому в нашому розумінні професійне самовизначення включає в себе не просто навчання професії, але й активізацію особистості, розвиток самостійності і відповідальності у прийнятті рішення про вибір сфери професійної діяльності. Людина обирає не лише певну професію, але й те, що вона дає їй для якнайповнішого відчуття свого життя.

Розмаїтість концептуальних підходів до проблеми професійного самовизначення викликана не лише складністю питання, але й культурно-історичною обумовленістю реалізації самовизначення більшістю людей, що проживають в конкретній країні, регіоні, а також негомогенністю населення. Все це робить проблему багатоаспектною за способами розгляду і вирішення. Складність визначення сутності поняття пов'язана з існуванням близьких понять (самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення), які часто розкриваються "через захопленість значущою роботою" (А. Маслоу), через "справу", яку робить людина (К. Ясперс) [36]. В. Франкл визначає повноцінність людського життя через її здатність "виходити за межі самої себе", а головне - віднаходити нові смисли в конкретній справі (в професійній діяльності) і у всьому своєму житті [36]. І. Кон, міркуючи про самовизначення і самореалізацію, пов'язує їх із справою, що виконується, з діяльністю, стосунками з оточенням, із спілкуванням [33].

Професійну переорієнтацію слід розглядати як частину професійного самовизначення особистості. Якщо розуміти самовизначення як вибір і реалізацію способу взаємодії з оточуючим світом і віднаходження смислу діяльності, то тоді самовизначення передбачає розвиток самої готовності людини самовизначатися. В цьому контексті Н. Пряжников пропонує виокремлювати духовні потреби особистості в професійній діяльності [35]:

1) усвідомлення ціннісно-моральної основи самовизначення;

2) усвідомлення цінності професійної освіти;

3) усвідомлення смислу свого життя і відповідної професійної діяльності.

Виокремлення цих компонентів професійного самовизначення дозволяє розглядати професійну переорієнтацію не лише як вибір суб'єктом тієї чи іншої професії, але і як вибір стратегії і траєкторії професійного розвитку, тобто особистісно-індивідуальних смислів і перспектив власного розвитку. Тому перспектива розробки цієї проблеми полягатиме в пошуку і створенні спеціальних засобів та методів ціннісно-моральної, смислової і професійної переорієнтації безробітної молоді.

З формального боку, професійна переорієнтація - тривалий і складний процес переходу особистості від однієї професії до іншої. У змістовому сенсі - це свідоме визначення особистістю професійних орієнтирів і реалізація їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації, свідоме прийняття обраної професії і віднайдення особистісно значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку.

Реальний процес професійної переорієнтації безробітної молоді залишається поза фокусом теоретико-емпіричного інтересу вітчизняних і зарубіжних науковців. З появою соціального запиту все очевиднішою стає потреба в дослідженні психологічних механізмів вимушеної і добровільної зміни молодою людиною своєї професії, у виробленні практичних рекомендацій з підбору оптимальних варіантів працевлаштування, у профілактиці негативних соціально-психологічних і психологічних наслідків для особистості.

Професійна переорієнтація в службах зайнятості здійснюється за технологічним сценарієм, не вирішуючи індивідуально-психологічних проблем безробітного. Тому вихід ми вбачаємо в залученні до процесу переорієнтації молодих безробітних валідних психологічних технологій, які б стимулювали і створювали сприятливий рефлексивний простір з можливістю самостійного і усвідомленого віднайдення смислів діяльності, активізації самоаналізу і професійної самосвідомості, ефективнішого пошуку інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошуку шляхів власної професійної реалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, ефективної самопрезентації тощо.

Поглиблене вивчення технологічних і процедурних аспектів, психологічних механізмів і закономірностей організації і реалізації процесу професійної переорієнтації молодих безробітних - це перспектива розвитку зазначеної проблематики. В практичному сенсі необхідно розробити:

1) етапи процесу через процедури організаційного і психологічного супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді;

2) технологію супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді, включаючи умови навчання, його форми і методи;

3) практичні рекомендації з моделювання ефективних організаційних і соціально-психологічних умов формування готовності до самостійного пошуку роботи і трудової діяльності за новою спеціальністю.

Планування і розвиток професійної перспективи в умовах служби зайнятості як соціального інституту перенавчання безробітних передбачає спільну діяльність профконсультанта, психолога і молодого безробітного з виявлення особистісних цінностей і професійних інтересів, рівня підготовки, освіти, навичок, професійного і трудового досвіду, найближчих і довгострокових цілей, ресурсів і можливостей для його самореалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці з наступним навчанням навичкам пошуку роботи, способам ефективної самопрезентації.

Згідно з наявними даними, можна зробити висновок, що дослідження проблеми надання психологічної допомоги безробітним із кризовими станами у процесі їх професійної перепідготовки є актуальною психолого-педагогічною проблемою. Її розв'язання сприятиме як забезпеченню економічної та соціальної стабільності держави, так і гармонійному розвитку особистості в умовах ринку.

Явище "молодого" безробіття на сучасному етапі розвитку українського суспільства має негативні наслідки як для самого безробітного, так і для держави. Негативні ефекти проявляються на економічному і соціальному рівнях функціонування суспільства, а також на соціально-психологічному і психологічному рівнях функціонування особистості. У зв'язку з цим актуалізується потреба в ефективних механізмах і технологіях їх нівелювання, перш за все - на особистісному рівні. Головна роль у вирішенні цієї проблеми належить психологічній науці, теоретико-емпірична база і потенціал якої може ефективно використовуватися при виробленні евристичних категорій психологічного аналізу механізмів і закономірностей цього явища, а також у діяльності служби зайнятості - соціального інституту перенавчання безробітних.