Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

З різними віковими групами молоді

Поиск

 

В умовах підвищення вимог до якості трудового потенціалу зростає потреба у формуванні у молоді систе­ми цінностей, за якої повага до праці, прагнення до об'єктивного, раціонального визначення професійного шляху, кар'єрного росту та вдосконалення стає фундаментом майбутнього молодої людини. Питання професійної орієнтації набувають особливого значення. Правильний вибір професії значною мірою гарантує молоді ефек­тивне використання її сил і знань в інтересах особи і суспільства, і навпаки людині заважають власні неадекватні очікування щодо сво­го професійного визначення [1].

Складність ситуації вибору професії полягає в її двоїстості: з одного боку, об'єкт вибору - велика кількість професій, видів про­фесійної діяльності з широким спектром характеристик, з другого - суб'єкт вибору професії (спеціальності) - особистість зі своїми якостями й задатками [5].

Проблема професійного само­визначення гостро постає перед старшокласниками в процесі фор­мування орієнтирів на майбутнє. Випускники загальноосвітніх на­вчальних закладів потребують підтримки і кваліфікованої допомоги у власному професійному виборі. Як зазначено в Концепції держав­ної системи професійної орієнтації населення, профорієнтаційну роботу в найповнішому обсязі здійснюють підрозділи Державної служби зайнятості. Окремі її елементи застосовуються в загально­освітніх, професійних та вищих навчальних закладах. Спеціалісти центрів зайнятості, найперше з профорієнтації та профнавчання, спрямовують оцінку можливостей, здібностей, інтересів та власне вибір професії [3]. Існує формула оптимального вибору, що перед­бачає єдність трьох понять: «хочу - можу - потрібно» [1; 4].

В той же час, актуальною проблемою залишається відсутність чіткої стратегії в профорієнтаційній роботі з молоддю, яка має по­єднувати комплекс заходів з професійного виховання. В навчальних та виховних закладах приділяється увага навчальному процесу, за­своєнню учнями нових знань, але в недостатній мірі формуванню розуміння, в якій галузі дитині буде доцільно реалізовувати здобуті навички разом з ефективним поєднанням власних бажань та мож­ливостей [7].

Потрібно відзначити наступні прорахунки у виховній та про­форієнтаційній роботі з молоддю:

1) молоді люди здебільшого є не готовими до усвідомленого вибору майбутньої професійної діяльності та потребують допомо­ги, порад батьків, шкільних психологів. Обмеженість професійного кругозору випускників шкіл здебільшого пояснюється відсутністю ефективної роботи з професійної інформації за участю засобів масо­вої інформації (радіо, телебачення, преса), закладів освіти;

2) у школах не проводиться регулярна профконсультаційна та роз'яснювальна робота з професійного самовизначення як серед учнів, так і батьків, з урахуванням розподілу трудових ресурсів у регіоні, реальних потреб ринку праці та їх змін на перспективу. Тому серед випускників переважає зорієнтованість на роботу в офісах, сфері дозвілля, на вступ до вищих навчальних закладах навіть без урахування своїх здібностей та професійної придатності;

3) майже не займаються профорієнтаційною роботою в школах роботодавці, хоч саме вони мають бути найбільше зацікавлені в формуванні майбутнього кадро­вого потенціалу. Не практикуються виступи керівників підприємств через ЗМІ, не розповідається про шлях побудови професійної кар'єри та професійного зростання. Рідко відбуваються екскурсії учнів для ознайомлення з виробництвом, надання шеф­ської допомоги в оснащенні шкільних майстерень і кабінетів трудового навчання. Напрями спеціалізації трудового навчання школи вибирають самостійно, виходячи з можливостей і побажань батьків, що приводить до поповнення ринку праці молоди­ми людьми, які зорієнтовані школою на «престижні», але надлишкові на ринку праці професії і спеціальності [9].

Ці та інші чинники впливають на те, що вибір майбутньої професії проводить­ся випадково без урахування особистих якостей та вимог ринку праці, особливо на перспективу. Випускники шкіл характеризуються відсутністю чіткої професійної по­зиції, не володінням інформації щодо шляхів вирішення питань зайнятості, навичок самопрезентації, адаптації на першому робочому місці, формування власної кар'єри - всього, що сприяє становленню людини як професіонала, допомагає молоді не ста­ти безробітною [7; 8].

Це призводить до того, що економіка стабільно поповнюється працівниками, які за своїми нахилами, здібностями, станом здоров'я не відповідають обраній про­фесії, не можуть конкурувати на ринку праці та стають клієнтами служби зайнятості. Економічні, моральні втрати суспільства, батьків і самої особистості від цього великі (допомога від безробіття, кошти на перенавчання, психологічний дискомфорт та ін.)

Багато в чому брак професійної зрілості дорослих - наслідок відсутності сис­темної профорієнтаційної роботи на етапі становлення особистості, починаючи з до­шкільного віку. Це є наслідком того, що профорієнтація в школі займає другорядне місце і починає проводитись лише з випускниками. Вона є несистемною, формаль­ною, далекою від сучасних реалій.

За різними підрахунками, витрати лише служби зайнятості на переорієнтацію, активізацію життєвої позиції безробітних, мотивацію до праці та перенавчання мож­на було б скоротити на 30% за умови проведення превентивних заходів щодо запо­бігання безробіттю.

На сьогодні в Київській області навчається 234 тисячі учнів шкіл, 18 тисяч учнів професійно-технічних закладів та 249 тисяч студентів вищих навчальних за­кладів. Щороку випускниками шкіл стають 24 тисячі осіб та 65 тисяч отримують диплом в вищому навчальному закладі.

Понад 90% випускників навчальних закладів, що становить майже 90 тисяч осіб щороку, не здатні розробити ефективну стратегію поведінки на ринку праці, сформу­вати власну формулу «хочу-можу-потрібно». Їх вибір формують зовнішні чинники: батьки, оточення, засоби масової інформації і лише у небагатьох випадках сама ди­тина.

Найбільший вплив на вибір дитини мають батьки, далі зовнішні фактори (те­лебачення, Інтернет), потім друзі, однокласники, вчителі. Самостійний і, головне, свідомий вибір знаходиться на останньому місці в рейтингу (див. Рис. 1).

 
 

 

 


Рис. 1. Розподіл молоді за віком та категоріями для проведення профорієнтацій­ної роботи

 

 

Для подолання дисбалансу у формуванні професійної свідомості молоді та під­вищення рівня її професійного виховання профорієнтація повинна стати справжнім навчальним курсом, який буде вивчати людина протягом свого професійного станов­лення: від дитячого садка до вищої школи. Розробку цього курсу мають проводити психологи, педагоги, спеціалісти з профорієнтації служби зайнятості.

Якщо дитячий садок - це поєднання пізнавальної та розважальної форм навчан­ня, то в школі можна навчити дитину самостійно формувати свій професійний вибір, а на етапі випуску з вищого навчального закладу - адаптуватися до робочого місця.

Протягом останніх трьох років спеціалістами Київської обласної служби за­йнятості проводиться розробка та апробація відповідного навчального курсу. Курс складається з чотирьох етапів (рис.2.), кожен з яких поєднує лекційний матеріал, практичні та тестові заняття, профорієнтаційні екскурсії, та враховує сукупність психологічних, фізичних та соціальних факторів становлення особистості. Розробка курсу має завершитися складанням підручників для слухачів та методичних матері­алів для викладачів.

 
 

 

 


Рис. 1. Фактори впливу на формування професійного вибору випускників за­гальноосвітніх шкіл

 

Нижче наведений орієнтовний перелік завдань, що мають вирішуватися в рам­ках вивчення курсу «Профорієнтація»:

Для вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів навчальної школи:

- Первинне ознайомлення зі світом професій;

- Підвищення престижу професій батьків;

- Виховання поваги до людини праці. Для учнів середніх класів ЗНЗ:

- Формування первинної формули «ХОЧУ-МОЖУ-ПОТРІБНО»;

- Ознайомленні зі структурою професійної діяльності;

- Вивчення потенційних можливостей та професійно важливих якостей. Для учнів старших класів ЗНЗ:

- Форми пізнання себе та вимог соціуму до людини-професіонала;

- Основи побудови професійної кар'єри;

- Професійне самовизначення. Для студентів ПТНЗ та ВНЗ:

- Формування прагнення до підвищення власного професіоналізму;

- Адаптація до першого робочого місця;

- Отримання навичок професійної презентації роботодавцю.

В ході навчання не потрібно примушувати дитину робити вибір: бути токарем або менеджером в залежності від вимог ринку праці. Мета нашої роботи - дати зна­ння, засоби, які дозволять їй приймати самостійне відповідальне професійне рішен­ня протягом всього життя.

Мета профорієнтаційного курсу - виховання в молодій людині прагнення бути затребуваним на ринку праці.

Виключну важливість профорієнтація набуває при роботі з дітьми, що потре­бують особливої уваги: діти-сироти, інваліди, діти з кризових та малозабезпечених родин, діти з девіантною поведінкою. Для цих дітей профорієнтація - це наука не лише пізнання себе та оточуючого світу, а й шлях до власної соціалізації, можливість отримати відчуття своєї необхідності для суспільства. Також це ефективний засіб за­побігання злочинності та безпритульності неповнолітніх.

Збільшення обсягів охоплення молоді профорієнтаційною роботою, покращен­ня її якості вимагає належного рівня матеріального та кадрового забезпечення, за­лучення великої кількості фахівців-профконсультантів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 223; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.85.96 (0.007 с.)