Як попередження молодіжного безробіття

Внаслідок негативного впливу фінансово-економічної кризи на стан ринку праці зростає чисельність осіб, які звертаються до державної служби зайнятості за допомогою у пошуках роботи, зменшується кількість вакансій.

У зв’язку з цим гострота проблеми довготривалого безробіття зростає, хоча останніми роками й почала проявлятися тенденція до скорочення кількості безробітних громадян, які тривалий час перебувають на обліку в службі зайнятості.

Окрема категорія громадян – випускники ВНЗ, які, згідно дослідженням, найчастіше поповнюють лави довготривалих безробітних (від 6 місяців до 1 року – майже 13% опитаних) через нестачу відповідних вакансій, відсутність досвіду роботи, через оволодіння професіями, на які попит перевищує пропозицію, через те, що більша частина випускників керується, в першу чергу, матеріальними – так званими зовнішніми – мотивами: достойна заробітна плата, стабільність та постійність роботи. І однією з причин такої ситуації є відсутність проведення профорієнтаційної роботи на належному рівні, зокрема, в даному випадку, слабка поінформованість молоді щодо світу професій та потреб ринку праці.

Привабливими для сучасної молоді є професії переважно інтелектуальної праці, які вимагають вищої освіти: психолог, юрист, економіст, програміст, перекладач, лікар, інженер, вчитель. Певну популярність мають професії, за якими можна працювати в багатьох галузях господарства: бухгалтер, кухар, водій та інші, але практично молодь не обирає класичних професій у промисловості, будівництві, сільському господарстві, сфері культури.

Така обмеженість професійного світогляду пояснюється тим, що різні ланки суспільного життя (радіо, телебачення, преса), заклади освіти, служби зайнятості не проводять роботи з професійної інформації в достатньому обсязі. Внаслідок випускники ВНЗ обирають професії лише з точки зору відповідності нахилам, здібностям, інтересам (як показало опитування проведене науковцями лабораторії з профорієнтації ІПК ДСЗУ, це стосується кожного третього), залишаючи поза увагою те, що вибір майбутньої професії необхідно здійснювати ще й з урахуванням актуальних потреб ринку праці.

На сьогодення постає ще одна істотна проблема. Якщо учнівську молодь ще більш-менш охоплено профорієнтаційними послугами державної служби зайнятості, то на етапі професійного навчання процес надання таких послуг різко обривається. В окремих випадках профорієнтація може викладатися студентам як спецкурс – лише на третьому році навчання, та й то оглядово, в недостатньому обсязі. Це пояснюється ще й тим, що значна кількість керівників ВНЗ взагалі нехтують професійною орієнтацією, не надають їй того важливого суспільного значення, яке вона має. Вони вважають, що більшість абітурієнтів, які приходять у вищий навчальний заклад, вже певним чином визначилася у своїй майбутній професії, та й держава надає замовлення на фахівців того чи іншого точно визначеного профілю. А неможливість для випускника після закінчення ВНЗ знайти роботу, на думку тих же керівників ВНЗ, не є проблемою вищого навчального закладу.

Дослідження, які проводилися серед студентів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, показали, що чим “доросліше” стає студент, тим більше він або вона починає вагатися щодо правильності вибору своєї майбутньої професії. Так, якщо на першому курсі намір працювати вчителем мали 77,3% опитаних студентів, 17,3% ще не визначилися і тільки 4,0% не мали взагалі такого наміру, то серед студентів четвертого курсу лише 50% «мріють працювати вчителями». Більший відсоток четвертокурсників (майже вдвічі за першокурсників), які ще не визначилися (37,9%) і 12,1% опитаних, які не мають наміру працювати вчителем взагалі. Така ситуація може свідчити й про деякі позитивні зміни у професійному самовизначенні студентів – а саме про те, що за чотири роки навчання отримані у ВНЗ знання, вміння та навички дозволили четвертокурсникам розширити свій кругозір і змінити ставлення до майбутньої професії. Можна припустити, що четвертокурсники в більшій мірі ніж першокурсники усвідомлюють, у яких галузях можуть бути застосовані їх знання, вміння та навички – включаючи галузі, які безпосередньо не пов’язані з професією вчителя.

З одного боку, це добра ознака: незважаючи на відсутність “глибоких пізнань” у сфері професійної орієнтації, студент, закінчуючи ВНЗ, якщо навіть і не може працевлаштуватися за обраною професією, то, хоча б, має уявлення, в якій іншій галузі зможе дати собі раду. Але, з іншого боку, згідно статистичним даним, таких “уявлень” занадто мало для успішного працевлаштування. Може випускник і уявляє, де можна застосувати отримані знання, навички та вміння – але як саме їх застосовувати, його ніхто не навчив. І тут ми знову повертаємося до професійної орієнтації, яка могла б допомогти випускникові уникнути проблем з працевлаштуванням, або принаймні істотно зменшити їх.

Для того, щоб сформулювати зміст профорієнтаційної роботи на етапі професійного навчання, необхідно розглянути особливості даного віку.

На етапі зрілої юності (більшість дослідників обмежує зрілу юність періодом від 18 до 20 років) виникає нова соціальна ситуація розвитку, центром якої є перехід до самостійного життя (початок професійного становлення, реалізації життєвих планів). Продовжується інтенсивний розвиток самосвідомості, молоді люди самовизначаються в системі моральних цінностей, принципів, норм і правил поведінки, усвідомлюють особисту соціальну відповідальність.

В зрілій юності завершуються процеси біологічного дозрівання, однією з найважливіших потреб особистості стає інтелектуальний розвиток, посилюється емоційна стабільність, у міжособистісних стосунках важливого значення набуває спілкування з ровесниками, особливо з представниками протилежної статі, тривають саморозвиток і самовдосконалення.

У період зрілої юності відбувається суттєва перебудова особистості, зумовлена змінами соціальної ситуації розвитку. Ці зміни можуть бути пов'язані зі вступом до вищого навчального закладу, початком трудової діяльності тощо. В цьому віці молода людина мусить самостійно приймати та реалізовувати рішення, розробляти життєві плани, будувати власне життя. Вона переходить від пізнання світу до його перетворення, починає активно самостверджуватись у професійній діяльності.

Вибір професії та напрямку навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Це дуже непростий і важливий етап, оскільки від правильного вибору професії залежить подальше майбутнє людини, її самореалізація, задоволеність життям.

Починаючи з першого і до четвертого курсу навчання зростає як соціальна зрілість, так і рівень професійного самовизначення студентів. В той же час співвідношення особистісної зрілості та професійного самовизначення є неоднозначним. Так, дівчата-студентки, в цілому, характеризуються більш розвиненими показниками особистісної зрілості: відповідальністю, інтернальністю, почуттям обов’язку тощо. В той же час сформованість професійної мотивації вище в юнаків, що пояснюється відмінністю їх соціальних позицій та соціальних очікувань від майбутнього. Також студенти краще орієнтуються в своєму минулому та теперішньому, ніж у майбутньому, ставляться до майбутнього більш тривожно. Їх життєві плани більш диференційовані для найближчого майбутнього, в межах року.

Професійне самовизначення на цьому етапі співвідноситься з ситуаціями набуття молодими людьми життєвого досвіду, вибору перспектив професії, визначення ними власних життєвих цілей, планів, орієнтацій. Зокрема, зазначимо, якщо головним для молодої людини є суспільний престиж, визнання, то професію вона обирає, орієнтуючись на існуючу в суспільстві моду щодо професій. При виборі професії зважають і на соціальні, матеріальні вигоди (соціальний статус, заробітну плату, пільги та ін.). Нерідко професійний вибір є результатом пасивної згоди з бажанням батьків або романтичного, некритичного інтересу до певної професії. Цілком імовірно, що такий вибір може спричинити у майбутньому глибокі розчарування, спонукати людину до запізнілих пошуків себе у професії, стримувати її соціальний та особистісний розвиток.

Вищий навчальний заклад є найважливішим етапом освоєння професії, початком професійного становлення. Воно полягає в активному, свідомому утвердженні людини у професійній позиції на основі засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, оволодіння професійними уміннями. В зрілому юнацькому віці відбувається адаптація студента-новачка до навчального закладу, діяльності в умовах вищої школи. Колишній школяр мусить суттєво перебудувати свої уявлення про навчання, звички, поведінку, на нових засадах забезпечити власну самоорганізацію.

Усвідомлення власного місця у житті ще в юнацькому віці створює передумови для успішної реалізації своїх здібностей у подальшому. Співпадіння бажання отримати професію, наявності відповідних здібностей та можливостей її отримання закладає основу для оволодіння дорослою професійною ідентичністю вже в студентські роки. Заняття учбово-професійною діяльністю у ВНЗ максимально сприяють можливості набуття дорослої професійної ідентичності саме в період юнацтва. При цьому ті студенти, чия професійна мотивація розвивалася ще до вступу до ВНЗ й вибір спеціальності ними був зроблений усвідомлено, опиняються в суттєво кращому положенні.

Дослідження Е.О. Клімова, К.М. Гуревича та інших вчених, показали, що в більшості професій у особистості виробляється індивідуальний стиль діяльності, який дозволяє їй адаптуватися до професії з різними особистісними рисами та типами. В цілому, у професійному самовизначенні студентів їх мотивація та здібності грають більш вагому роль, ніж перебування на певному періоді психологічного розвитку.

Але не менш важливу роль відіграє характеристика самої діяльності, співвідношення діяльності та людини, де центральне місце відводиться людині – якщо діяльність підбирається під людину, або, відповідно, діяльності – якщо людина навчається певній діяльності. Саме другий варіант відповідає студентам-випускникам: знань у певній діяльності недостатньо, а досвіду бракує.

Характерним для цього етапу також є прийняття рішень про майбутню кар'єру. Важливу роль в цьому відіграє соціально-психологічний реалізм — здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру й такі психологічні утворення, як концепція свого життя та Я-концепція. У зв'язку з цим важливо допомогти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успішного здійснення життєвих намірів.

Розв'язування життєвих завдань передбачає прогнозування, орієнтацію на майбутнє й усвідомлення ступеню можливості втілення конкретних планів. Для цього людині потрібно мати достатнє уявлення про діяльність, з якою вона збирається мати справу, осмислити і вибудувати проект свого майбутнього. За таких умов її теперішнє, справи найближчої і віддаленої перспектив сприйматимуться як конкретні кроки до нього.

У зв’язку з вищеозначеними психологічними особливостями студентської молоді, доцільним, на наш погляд, є проведення у вищих навчальних закладах такої профорієнтаційної роботи, як:

1. Організація та здійснення психологічної підтримки для покращення орієнтації студентів на пошук роботи ще під час навчання, активізація їх міркувань про майбутню кар’єру, – тим самим сприяння ефективній підготовці молоді у напрямі вироблення стилю поведінки в сучасних умовах.

2. Організація та проведення професійного консультування студентів ВНЗ. Професійна консультація є тим необхідним інструментом, що допомагає в професійному самовизначенні шляхом вивчення певних особливостей особистості.

В літературі виділяють три етапи професійної консультації. Перший етап – підготовча профконсультація, яка допомагає особистості максимально наблизитися до усвідомленого вибору професії (проводиться, як правило, протягом усього шкільного навчання). Другий етап – завершальна профконсультація, яка допомагає особистості здійснити вибір професії відповідно до інтересів, схильностей та психофізіологічних особливостей людини. Таку профконсультацію, як правило, проводять у випускних класах загально середньої школи спеціалісти служби зайнятості разом з педагогічним колективом. Третій етап – уточнююча профконсультація, яка здійснюється у ПТНЗ, ВНЗ, на підприємствах тощо.

Саме третій етап професійної консультації припадає на студентський вік. Таку профконсультацію можна назвати ще формуючою, оскільки основне завдання її полягає в тому, щоб допомогти людині ствердитися в своєму професійному виборі.

3. Організація та проведення психологічної діагностики. Діагностика допомагає молодій людині визначитися у виборі професійної діяльності. Психодіагностичні методи виявлення індивідуальних особливостей дозволяють оцінити перспективи розвитку особистості відповідно до бажаної професії та поставити “психологічний діагноз” – можливості та спроможність досліджуваного в обраній сфері. Застосування психодіагностичним методик в профорієнтаційній роботі зі студентською молоддю дає їй можливість реально уявити власне місце на ринку праці, правильність обраної професії, а також ступінь необхідних витрат та зусиль на розвиток необхідних якостей та набуття знань та досвіду.

4. Взаємодія ВНЗ з центрами зайнятості з метою отримання інформації про ситуацію на ринку праці на даний момент та на перспективу, інформації про ринок професій.

5. Організація та проведення семінарів, круглих столів з техніки пошуку роботи із залученням фахівців центрів зайнятості.

6. Організація та проведення певних тренінгових програм (може бути у вигляді окремих спецкурсів у ВНЗ). Для студентів ВНЗ рекомендованими тренінговими програмами можуть бути:

· Тренінг впевненості. Дає можливість набути навичок впевненої поведінки; здійснити аналіз неефективності раніше засвоєного стилю поведінки як джерела невпевненості в собі, тривожності, напруги.

· Тренінг-семінар “Технологія працевлаштування”. Тренінг спрямований на розширення поля соціального бачення; дає основи самопрезентації; навчає різним засобам контроля та стабілізації емоційного стану.

· “Імідж”, “Самопрезентація”. Навички самопрезентації. Навички впливу на аудиторію, відпрацювання оптимальних стратегій поведінки при самопрезентації. Поведінка в конфліктних ситуаціях. Робота з агресією. Захист від маніпулювання.

· Тренінг “Комунікативні навички”. Навички ефективного спілкування; розгляд індивідуальних засобів встановлення та підтримання контактів у різноманітних ситуаціях взаємодії та ведення бесіди, виявлення та усунення недоліків, стереотипів у спілкуванні.

· Тренінг “Цілепокладання”. Метою данного тренінгу є представлення методики, що дозволяє підвищити особистісну ефективність завдяки раціональній організації роботи; навчити учасників знаходити час, необхідний для виконання важливих справ; навчити ефективно формулювати цілі та визначати завдання; допомогти учасникам розробити ефективні індивідуальні плани дій.

Запропоновані напрями профорієнтаційної роботи зі студентською молоддю, на наш погляд, нададуть можливість певним чином озброїти її необхідними знаннями, уміннями, досвідом, що є необхідними для ефективного працевлаштування та подальшого професійного становлення.