Причини появи та проблеми безробітних молодих людей

На початку третього тисячоліття однією з основних залишається проблема без­робіття. Вона є наслідком неконкурентоспроможності територій і в першу чергу не­спроможності робочої сили конкурувати на ринку праці.

З поглибленням соціально-економічних перетворень у нашій країні фундамен­тальне значення людської праці в розвитку суспільства набуває дедалі більшої ваги. Ускладнюються уявлення щодо особистості сучасного працівника, глибинних основ прояву його мотивації до трудової діяльності.

Структурні зрушення, що відбуваються на сучасному етапі, у комплексі склад­них соціально-економічних проблем України, які пов'язані з трансформацією її еконо­міки в ринкову, призводять до істотних негативних змін на ринку праці, у тому числі появи значних обсягів безробіття, соціальної незахищеності окремих категорій населен­ня, зокрема молоді.

Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю до­сить гострі проблеми, пов'язані зі структурною перебудовою, станом роздержавлення та приватизації тощо, вирішення яких залежить від загального стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці, реальні можливості задоволення потреб його учасників.

Безробітна молодь - це особлива соціальна група, яка в певний час не має такої цінності, як робота, пов'язаного з нею престижу, матеріального добробуту та загального визнання. Це відчутно впливає на загальну мотивацію поведінки молодих людей, моти­ви вибору й опанування професії або перенавчання.

Значну частину безробітної молоді становить контингент молодих людей - ви­пускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів, які здобули професію (спеціальність) і вперше виходять на ринок праці. На думку фахівців, тенденція до зро­стання на ринку праці кількість освіченої молоді поглиблюватиметься і в найближчій перспективі.

Такий стан речей, крім загальновідомих причин, можна пояснити ще й недос­коналістю старої системи підготовки робочих кадрів і молодих спеціалістів, яка раніше не була орієнтована на вимоги ринку праці та продовжує своє інерційне існування й нині. Ось чому багато молодих спеціалістів після закінчення навчальних закладів не знаходять відповідного попиту на отриману спеціальність або не мають можливості за­довольнити свої вимоги щодо рівня оплати праці. Це сприяє, у свою чергу, залученню молодих людей, які є найбільш економічно активною частиною населення, до таких форм діяльності, де дохід цілком залежить від особистої активності та підприємницько­го таланту. Цей контингент молодих фахівців становить потенційний резерв для здійс­нення ринкових реформ і є своєрідною школою в організації бізнесу.

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціаль­ного стану і трудової поведінки, а саме: досить високим освітнім рівнем; наявністю професії або кваліфікації; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного та соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлашту­вання (престижу, заробітку), змісту, характеру й умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

Держава, визначаючи конкретні шляхи становлення та розвитку суспільства, оріє­нтується передусім на молоде покоління віком 16-28 років, потенціал і знання якого, пом­ножені на досвід попередніх поколінь, можуть стати запорукою прогресивного розвитку незалежної держави. Молодь - це головний стратегічний резерв суспільних реформ, які не можуть здійснюватися без виходу на якісно новий рівень розвитку суспільства.

Водночас молодь більшою мірою, ніж інші групи населення, підпадає під за­грозу бути безробітною. Тому питання безробіття молоді є досить актуальними в наш час. І саме вони стали підґрунтям цього дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми, знайшли відображення у працях О.Амоші, Л.Лісогор, Н.Борецької, В.С.Васильченко [13-17] та багатьох інших.

Мета статті дослідження надзвичайно актуальної проблеми безробітної молоді на ринку праці України.

Але незважаючи на наявність великої кількості слушних думок, пропозицій, висновків і узагальнень, висловлених у спеціальній літературі, поки що немає або недо­статньо опрацьовані основні шляхи подолання молодіжного безробіття в сучасних умо­вах соціально-економічного розвитку держави.

Матеріали спеціальних досліджень свідчать про те, що молодь мас досить ве­ликі та суттєві переваги порівняно з іншими віковими категоріями працездатного насе­лення. У молодих людей найбільш тривалий період майбутньої працездатності, кращі показники фізичного здоров'я та витривалості, порівняно високий загальноосвітній рі­вень, найбільша професійна та міграційна мобільність і т. ін. Водночас, молоді люди більше за інші вікові групи страждають через відсутність роботи. В Україні молодіжне безробіття вважають одним із найактуальніших питань соціально-економічної політики держави, оскільки молодіжні проблеми суттєво впливають на майбутнє економіки та державне становлення України [13]. Незважаючи на те, що державними органами розро­блено та впроваджується ціла низка заходів щодо реалізації молодіжної політики на політичному, соціальному, економічному, законодавчому й організаційному рівнях, проблеми молоді у сфері освіти, професійної підготовки, зайнятості, охорони здоров'я та соціальних питань у повному обсязі не вирішено.

Серед соціальних питань для значної частини молоді найбільшої гостроти на­були зниження рівня життя, відсутність роботи або перспектива її втрати, соціальні га­рантії на допомогу тощо.

Проблеми соціального захисту безробітної молоді не цілком відрегульовані на законодавчому рівні, що відчутно впливає на її матеріальне становище та соціаль­ну поведінку.

Останнім часом наявна тенденція до збільшення кількості безробітної молоді, у якої безробіття триває понад рік, і, як наслідок, у неї виникають патерналістські на­строї, руйнуються професійні навички. До того ж молоді люди розраховують на допо­могу держави, батьків, що також знижує мотивацію до праці.

Демографічну структуру ринку праці України утворюють більше ніж на трети­ну молоді люди, а саме безробітна молодь таких груп, як:

- випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і вищих навчаль­них закладів;

- звільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва;

- військовослужбовці, звільнені зі строкової служби у Збройних силах;

- жінки, які перебували у відпустці з догляду за дітьми, домогосподарки;

- інші категорії (звільнені у зв'язку з плинністю кадрів, школярі 9-10 класів, молодь, незайнята більше одного року, та ін.).

Найбільш позитивна ситуація склалась у Чернівецькій, Одеській, Черкаській, Полтавській, Харківській областях, АР Крим і м. Києві, оскільки в них було зафіксова­но мінімальну кількість безробітної молоді.

Помірну кількість безробітної молоді зафіксовано в Закарпатській, Хмельни­цькій, Вінницькій, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Сумсь­кій областях.

Середню кількість безробітної молоді зафіксовано у Львівській, Тернопільській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Дніпропетровській та Луганській областях.

Гірша ситуація склалася у Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Доне­цькій областях, оскільки в цих регіонах було зафіксовано максимальну кількість безро­бітної молоді.

Труднощі щодо працевлаштування спонукають молодь займатися нерегламен-тованою, а то й тіньовою діяльністю [17]. Така діяльність серед молодого покоління призводить до певних негативних наслідків, які можна поділити за напрямками:

- економічні - знецінення робочої сили, вивезення за кордон національних ре­сурсів, зменшення надходжень до бюджету тощо;

- соціальні - посилення незахищеності молоді на ринку праці, зростання соці­альної напруженості;

- психологічні - втрата мотивації до праці, зміна структури ціннісних орієнта­цій, що призводить до зниження формування престижності легальної зайнятості;

- правові - підвищення рівня криміногенності суспільства, зростання злочин­ності тощо.

В умовах, коли молодь намагається зосередитися на матеріальному становищі, морально-етичні мотиви відступають на задній план. Рівень доходів істотно впливає на самооцінку молоді з її можливостями та реаліями ринкового становища. Для значної час­тини молоді домінантним мотивом трудової діяльності є задоволення насущних базових потреб, робота не розглядається в контексті задоволення духовних чи соціальних потреб.

Серед громадян у віці 15-70 років, які шукали основну або додаткову роботу у 2004 р., кожен третій був молодою особою у віці 15-28 років. Основними мотивами, що спонукали молодь змінити роботу або знайти додатковий заробіток, були:

- низький рівень оплати праці;

- кар'єрне зростання;

- незадоволеність умовами праці;

- майбутнє звільнення або закінчення строку контракту;

- невиплата заробітної плати;

- невідповідність роботи отриманій кваліфікації;

- інші особисті причини.

Структура вищенаведеного свідчить, що лише низький рівень оплати праці ви­значено основним (домінантним) мотивом того, чому молодь прагнула змінити роботу та, як наслідок, набувала статусу безробітної.

Водночас, аналізуючи зазначене, можна з усією впевненістю стверджувати, що насамперед необхідним є докладніше теоретико-методичне обґрунтування класифікації факторів, які впливають на формування мотивації професійної діяльності молоді, оскі­льки навіть обґрунтований економічний інтерес усебічно не визначає весь спектр про­фесійного вибору або зміни професії конкретною молодою людиною.

Процеси адаптації молоді до ринкових умов об'єктивно змушують молодих людей брати участь у підприємництві, різних формах дрібного бізнесу. Проте сучасна економічна база підприємництва досить вузька, що, на наш погляд, пов'язано з еконо­мічною ситуацією в країні, браком необхідних економічних знань, зі складністю орга­нізаційних питань під час створення підприємств, відсутністю стартового капіталу, на­дійних зв'язків у сфері бізнесу, несприятливими умовами оподаткування тощо.

Проте, незважаючи на ці труднощі, контингент молоді, що займається підпри­ємництвом, стає своєрідною школою бізнесу, яка може досягти певних результатів уже в недалекому майбутньому.

Ринкові відносини в умовах правової демократичної держави об'єктивно ство­рюють для молоді найбільші перспективи щодо вільного вибору професії, місця про­живання, характеру та місця праці.

Водночас варто наголосити, що широке коло як загальних, так і специфічних проблем (мотиви трудової діяльності, вибору професії (місця роботи), мотиви пошуку роботи і т. ін.) та пов'язаних з ними питань формування мотиваційної поведінки безро­бітної молоді має залишатись об'єктом постійних наукових досліджень.

Мотивація пошуку роботи залишається маловивченою і в сучасних умовах, але поведінка безробітного, активність пошуку нового місця роботи багато в чому залежать від його мотиваційної сфери, розуміння власного сенсу життя. Як відомо, особливо го­стро ця проблема стоїть перед молоддю. Специфічною особливістю мотиваційної сфе­ри безробітних, активних у пошуках роботи, є взаємозв'язок усіх параметрів мотива­ційної структури (життєва орієнтація, самоактуалізація тощо). А це, у свою чергу, до­зволяє їм значною мірою бути незалежними, допомагає реалізувати свої можливості. І навпаки, особливості мотиваційного потенціалу пасивних безробітних характеризують­ся ізольованістю окремих мотивів. Усі ці фактори, об'єктивно впливаючи на конкретну безробітну людину, спроможні посилити або послабити мотиви трудової діяльності, її прагнення до ефективної праці, підвищення професійної майстерності.

Актуальною проблемою сьогодення є мотивація працевлаштування випускни­ків. Аналіз опитування трудової орієнтації випускників професійних навчальних закла­дів показав, що майже дві третини випускників за 2-3 місяці до закінчення навчання не знають свого майбутнього місця роботи (а це означає, що трудова та професійна моти­вація випускників професійних навчальних закладів потребує докладнішого соціологі­чного та психологічного аналізу, визначення рівня професійної поінформованості і т. ін.). Інакше кажучи, навчальні заклади готують певним чином неконкурентоспроможну на ринку праці робочу силу, тобто майбутніх безробітних, витрачаючи на це значні ко­шти внаслідок несформованості механізму реалізації мотивів.

Говорити про те, що нині створено широку базу для працевлаштування молоді, котра не досягла 18 років, не можна. Влада вирішує цю проблему, реалізуючи програму квотування робочих місць для неповнолітніх, інвалідів, іншого молодіжного кон­тингенту, виділяючи досить значні кошти на створення нових робочих місць, яких, як і раніше, не вистачає. Підліткам можуть запропонувати некваліфіковану роботу кур'єра, озеленювача, прибиральника тощо.

Таким чином, досліджуючи причини молодіжного безробіття, можна зробити певні висновки:

- випускники шкіл з повною середньою освітою дещо переоцінюють свої мо­жливості щодо продовження навчання й отримання бажаної професії, оскільки часто реалії сьогодення не збігаються зі сподіваннями молодого покоління. Відомо, що про­довжують подальше навчання далеко не всі бажаючі. При цьому планують вступити до ВНЗ близько 77% з-поміж бажаючих продовжити навчання, а до професійних навчаль­них закладів - лише близько 12%. Що стосується пошуків роботи, то тільки близько 3 % випускників загальноосвітніх шкіл виявляють бажання шукати роботу одразу після за­кінчення школи;

- практична відсутність мотивації до працевлаштування після закінчення шко­ли може значно збільшити період професійного самовизначення та пошуку роботи у випускників, які не продовжують навчання, підвищити рівень незайнятості молоді.

У сучасних умовах необхідно активізувати процеси підтримки ініціатив молоді щодо професійної підготовки та працевлаштування, заохочення її до активного пошуку роботи й отримання спеціальності або професії, що користується попитом на ринку праці. Для цього дуже важливою є повна та кваліфіковано надана інформація щодо пе­рспектив професійного зростання молоді.

Варто створювати такі умови, завдяки яким молодь була б зацікавлена в регла­ментованих видах діяльності, сприяти відродженню ціннісних орієнтацій до праці, які є основними засобами досягнення різноманітних цілей і, отже, виконують функцію регу­лятора соціальної поведінки особи.

Засоби масової інформації, молодіжні організації мають психологічно готува­ти молодь до усвідомлення нею тієї ролі, яку вона може та буде відігравати в розвит­ку своєї країни, зміни ставлення до деяких поширених серед молоді форм діяльності, що є тимчасовими та неперспективними за умов функціонування цивілізованого рин­кового середовища.

Основними заходами в межах реформування системи освіти мають стати: створення дієвої та ефективної системи безперервного навчання; введення в усіх на­вчальних закладах дисципліни, яку б викладав практикуючий психолог, який фор­мував би у молоді позитивну мотиваційну поведінку у ставленні до праці, упевненість у собі тощо); створення в усіх навчальних закладах (незалежно від форми власності) підрозділів із працевлаштування своїх випускників; здійснення прогнозування обсягів професійної підготовки молоді в навчальних закладах різних типів з урахуванням по­питу на ринку праці і т. ін.

Процес системних змін в економіці та її пристосування до якісних і дорогих європейських стандартів вимагає глибоких змін з боку трудящих і капіталу. Держава повинна створювати умови та підтримувати взаємодію головних учасників ринку за-йнятості [17]. Суспільне значення праці будуть визначати юридичні, економічні та суспі­льні зв'язки між трьома суб'єктами: працівник, роботодавець і держава. Відповідно до цього важливим стає зв'язок між органами й організаціями: держави, роботодавців, працівників.