Профорієнтаційна робота з учнівською молоддю

 

У наш час проблема надбання соціального досвіду учнівською молоддю, виховання в неї здатності адаптуватися до швидкоплинних умов життя є однією з найважливіших, яка постає перед працівниками загальноосвітніх навчальних закладів. Це потребує реалізації нових освітніх парадигм, метою яких є формування особистості як суб’єкта діяльності здібної до адаптації у швидкозмінних соціально-економічних умовах. Саме така спрямованість освіти буде створювати необхідний простір для продуктивної соціалізації школярів, перш за все, успішного професійного і життєвого самовизначення.

Соціалізація – це процес входження особистості в соціальне середовище, пристосування до нього. В процесі соціалізації відбувається перетворення соціального досвіду у власні установки, цінності та засвоєння особистістю соціальних норм, ролей, навичок. Соціалізація продовжується все життя, проходить ряд етапів, включає навчання. Процес соціалізації включає формування соціальних зв’язків, знайомство з культурою, розвиток самосвідомості, уявлення про себе, соціальне пізнання, засвоєння і програмування ролей [30, 204]. Соціалізація є одним із провідних процесів формування особистості. Розширення та поглиблення соціалізації людини відбувається у трьох основних сферах: діяльності, спілкуванні та самосвідомості. У сфері діяльності соціалізація пов’язана із засвоєнням нових видів діяльності, спрямованих на виділення передусім особистісних смислів, найбільш значущих саме для конкретної людини певних видів та аспектів діяльності. У сфері спілкування соціалізація розширює коло спілкування, збагачує його зміст, поглиблює розуміння інших людей, розвиває навички спілкування. У сфері самосвідомості соціалізація означає формування власного «Я» як активного суб’єкта діяльності, осмислення особистістю своєї соціальної належності, соціальної ролі, формування самооцінки тощо [29, 447-449].

Важливим аспектом соціалізації школярів є засвоєння ними соціального досвіду, отримання інформації про форми та способи суспільного життя, про соціальні норми та цінності. В широкому розумінні йдеться про оволодіння старшокласниками культурою, бо засвоєння культури є підґрунтям до розвитку вищих психічних функцій, що є необхідною умовою формування різнобічно розвиненої особистості [28, 123-124]. Школа не може відтворити у своїх стінах все багатство суспільних відносин, суспільної практики. Але вона може глобалізувати свій виховний простір. Навчально-виховний процес, спрямований на розвиток життєвої компетентності, становлення життєвого проектування може організовано вийти за межі стін загальноосвітнього навчального закладу. Школа за рахунок становлення партнерських стосунків з територіальною громадою, організаціями економічної, соціальної, культурної сфери, може сприяти цілеспрямованому та безпечному залученню учнів до суспільних відносин, бо оптимальним засобом здобуття старшокласниками соціального досвіду є соціальна практика [26, 159].

Професійне самовизначення поділяють на ряд етапів, що за довжиною залежать від соціальних умов та індивідуальних особливостей розвитку особистості. Перший етап, це дитяча гра, в ході якої дитина приймає на себе різні професійні ролі. Другий етап, це підліткова фантазія, коли підліток бачить себе представником тієї чи іншої престижної професії. Третій етап, це попередній вибір професії. Він охоплює весь підлітковий і більшу частину юнацького віку. Саме на цьому етапі ми і загострюємо увагу учнів щодо вибору професії.

Сьогодні проблема професійного самовизначення та працевлаштування є найактуальнішою для учнівської молоді в умовах її соціалізації та пристосування до вимог ринку праці. Тому виникла потреба у цілеспрямованому здійсненні професійної орієнтації учнівської молоді як важливої складової цього процесу. Й саме усвідомлення цього явища на державному рівні призвело до значних змін психолого-педагогічній роботі загальноосвітніх закладів. Проблема вибору професії має декілька етапів: первинний вибір професії, для якого характерні деякі уявлення про світ професій, ситуативне уявлення про внутрішні ресурси, необхідні для певного роду професій, нестійкість професійних намірів (цей етап спостерігається в молодшому шкільному віці, коли ще не виникає питань про зміст професії та умови роботи); етап професійного самовизначення, на якому виникають та формуються професійні наміри та первісне орієнтування в різних сферах праці (цей етап є характерним для старших підлітків); етап професійного навчання як освоєння обраної професії (це перший етап профільного навчання); етап професійної адаптації, який характеризується формуванням індивідуального стилю діяльності та включенням у систему виробничих і соціальних відносин; етап самореалізації в праці.

Профорієнтаційна робота, спрямована на професійне самовизначення учнів передбачає розв’язання таких завдань: формування у учнів умінь аналізувати професію за галузевою ознакою, предметом та змістом праці; розвивати інтереси й здібності учнів; об’єктивно оцінювати свої можливості, зіставляти їх з вимогами, що висуває професія до людини; самостійно приймати рішення щодо вибору професії. Професійне самовизначення старшокласників допомагає їм у вирішенні проблеми соціалізації, бо особистість вважається «зрілою» не тоді, коли вона формується біологічно, а лише після того, як вона буде готова брати на себе відповідальність та контролювати власні вчинки[25].

Враховуючи сучасні вимоги щодо організації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю можна визначити проблеми, що стоять на шляху соціалізації особистості, серед яких є такі:

· встановлення відповідності нахилів і здібностей учнів до обраного ними профілю навчання;

· забезпечення зв’язку школи з майбутніми навчальними закладами;

· прогнозування майбутнього працевлаштування.

Отже, профорієнтація виступає пріоритетним психолого-педагогічним інструментом соціалізації учнівської молоді. Разом з тим слід відзначити, що профорієнтаційна робота як інструмент соціалізації не залишає байдужими ні вчителів ні самих учнів. Найважливішим моментом профорієнтаційної роботи є активна, небайдужа, зацікавлена позиція адміністрації школи, вчителів, батьківського комітету, а також учнів, які виступають суб’єктом процесу соціалізації.

Слід зазначити, що успіх реалізації цих завдань залежить від багатьох складових, в тому числі і від того, наскільки цілеспрямовано здійснюється профорієнтація учнів, чи відповідає вона проблемам сьогодення. Й якщо раніше профорієнтація розглядалася як система допомоги у професійному самовизначенні особистості, причому акцент робився на одноразове самовизначення у юнацькому віці, то тепер профорієнтація має озброїти людину умінням обирати професію, оволодівати професією, адаптуватися в професії, змінювати професію, тобто, профорієнтація повинна надати людині ідеологію, методологію і технологію планування і здійснення свого професійного і кар’єрного розвитку.

Слід зазначити, що однією з реформ, введених останніми роками в освітню систему України, стала профілізація старшої ланки загальноосвітньої школи. Отже, визначення профілю навчання важлива частина профорієнтації, яка являє собою систему форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному, свідомому професійному самовизначенні та майбутньому професійному становленні. Тобто, робота з профільного навчання повинна йти за трьома різними напрямками: проведення професійних консультацій (науково організоване інформування про професії, призначене головним чином для юнаків та дівчат, які закінчують загальноосвітню школу, з метою практичної допомоги у виборі професії з урахуванням схильностей, інтересів та сформованих здібностей, а також потреб суспільства, народного господарства); набуття додаткових знань, умінь і навичок, необхідних для певної професії, яку обрав учень; здійснення психодіагностики (кількісна оцінка і якісний аналіз психологічних властивостей та станів особистості).

Як відомо, профілізація навчання висуває перед педагогічними працівниками вирішення наступних завдань, а саме:

· рганізація професійних проб;

· налагодження зв’язків щодо майбутнього працевлаштування;

· забезпечення умов для вивчення професійного і життєвого досвіду;

· навчити учнів моделюванню професійно-життєвого шляху;

· організувати пошуково-дослідну роботу для вивчення професій, що користуються попитом на ринку праці і є актуальними, що забезпечать можливість подальшого працевлаштування;

· ознайомити учнів з переліком навчальних закладів різного рівня, що готують спеціалістів конкретного профілю;

· формувати початковий професійний досвід учнів.

Отже, завдання профорієнтолога полягає в тому, щоб допомогти учням дізнатися про свої психологічні особливості, які й забезпечать вибір професії школярем, а саме вивчити: 1) психологічні прояви індивідуальних властивостей особистості; 2) схильності, інтереси, пов’язані з вибором професії; 3) риси характеру, що проявляються в діяльності інших людей, самому собі тощо; 4) типові для особистості емоційні стани, а також рівень розвитку вольових якостей; 5) сформованість інтелектуальних здібностей; 6) комунікативні якості особистості, тощо.

Отже, місія профорієнтолога – створення умов для виходу на рівень усвідомленого самовдосконалення учнів, в результаті чого формується їх життєва компетентність, готовність до самореалізації в різних сферах суспільного життя, а в кінцевому результаті формування особистості, здатної до самостійного створення життєвого успіху, пошуку себе у сучасних соціально-економічних умовах на ринку праці. Найбільш раціональним цю роботу здійснювати поетапно: І етап – інформаційно-діагностичний, у процесі якого визначається профспрямованість кожного учня; ІІ етап – профорієнтаційний, ІІІ етап – підсумковий «Проектування майбутнього життєвого шляху» (рис.3).

Систему роботи по профорієнтації доцільно здійснювати послідовно. Так, для учнів 1-4 класів ця робота повинна бути спрямована на формування поваги до працівників, позитивного відношення до всіх видів професійної діяльності; інтересу до пізнання своєї особистості; формування початкових загально трудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими в процесі діяльності, виховання загальної культури праці шляхом залучення до посильних видів трудової діяльності.

В учнів 5-7 класів слід передбачити формування цілісних орієнтацій, настанова на власну активність у різних видах діяльності; формування умінь до самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної навчально-професійної спрямованості; формування потреби виходу в інші предметні області, консультація учнів щодо вибору профілю подальшої освіти; створення умов для проби сил та розвитку здібностей в різних видах навчальної діяльності; створення умов для проби і розвитку здібностей в найближчій до професії трудовій діяльності, формування загально трудових умінь. В учнів 8-9 класів доцільно передбачити роботу, яка спрямована на засвоєння наукових основ вибору профілю навчання (вимог профілю до людини; основні професійно важливі якості, що є необхідними для профільного навчання; оволодіння умінням спів ставляти вимоги профілю з власними можливостями та вимогами ринку праці тощо); створення умов для профільних проб в різних видах діяльності, консультування відносно вибору профілю; в позаурочній діяльності участь у роботі у різних видах позакласної діяльності (участь у роботі клубів за інтересами, роботі пов’язаній з управлінням дитячими ініціативами, формування готовності до самовизначення)

Отже, допрофільна підготовка, що здійснюється саме в такій послідовності, забезпечуватиме свідомий вибір профілю навчання.

Профільна освіта (10-11 класи), передбачає подальше оволодіння профорієнтаційними знаннями, уміннями, навичками відповідно до профілю навчання; формує готовність до продовження професійної освіти, сприяє поглибленню професійних інтересів, уточненню подальших професійних планів і професійної перспективи. Структура профорієнтаційної роботи має таку схему:

Таким чином, у процесі здійснення профорієнтаційної роботи саме в такій системі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складових процесу самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання в початковій школі, уміння навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. І саме на основі такої роботи учні можуть зробити усвідомлений і відповідальний вибір свого професійного майбутнього з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистісного розвитку, інтересів, нахилів, схильностей, що безумовно сприятиме їх продуктивній соціалізації в умовах ринку праці.