Кількість осіб, які отримали профорієнтаційні послуги та кількість цих послуг в Київській області

 

Таке зростання, в першу чергу, зумовлено активним впровадженням групових та масових профорієнтаційних заходів з безробітними з метою орієнтації їх на професії, конкурентоспроможні на регіональному ринку праці. До всіх профорієнтаційних послуг, які надаються безробітним, входять:

· профінформаційні (інформування про світ професій, стан ринку праці, послуги служби зайнятості, шляхи пошуку роботи тощо);

· профконсультаційні (допомога у професійному самовизначенні шляхом співбесіди та профдіагностичного обстеження);

· професійний відбір (визначення професійної придатності людини до певних видів професій).

Особлива увага в Київській області приділяється адресності надання послуг клієнтам центрів зайнятості, тобто, пріоритетним є індивідуальний підхід в наданні профорієнтаційних послуг. Про це свідчить і зростання кількості індивідуальних професійних консультацій, які надаються безробітним спеціалістами центрів зайнятості області за останні роки.

Але переорієнтація безробітних на інші професії та навчання осіб без професії (спеціальності) під замовлення роботодавців не в змозі повною мірою задовольнити потребу роботодавців області в робочій силі. Тому в області проводиться інтенсивна профорієнтаційна робота з учнівською молоддю, яка, в першу чергу, носить превентивний характер. На діаграмі 3 можна побачити, як зростає кількість профорієнтаційних послуг, які надаються безпосередньо учням загальноосвітніх шкіл та учням інших навчальних закладів (ПТУ, ПТОЗ, ВУЗ).

Діаграма 3

 

 

В Київській області більше ніж 1000 шкіл. Охопити всіх випускників шкіл профорієнтаційними заходами за сприянням спеціалістів центрів зайнятості неможливо через брак кадрів. Спеціалісти центрів зайнятості ведуть профорієнтаційну роботу не тільки безпосередньо з учнями, але з їх батьками на батьківських зборах. Ефективною також є інформаційна робота з представниками освіти, яка передбачає ознайомлення вчителів з ситуацією, що склалася на ринку праці, актуальними професіями та провідними роботодавцями області. Так, в 2012 році профконсультантами області були проведені 302 зустрічі з батьками випускників шкіл, в яких взяли участь біля 8 тис. осіб, та 273 зустрічі з представниками освіти – 3 тис. осіб.

Спільна з Управлінням освіти профорієнтаційна робота позитивно вплинула на рівень інформованості молоді та їх батьків про стан ринку праці, потребу підприємств в робітничих кадрах, підвищила рівень готовності молоді до вибору професії. Але залишилися і певні проблеми:

1. Немає єдиного координаційного органу з питань професійної орієнтації в області.

2. Профорієнтаційна робота, яка здійснюється шкільними психологами та спеціалістами центрів зайнятості в школі має різну мету (мета керівництва шкіл – зорієнтувати молодь на навчання в 10-11 класі та вступити до вищих навчальних закладів; мета спеціаліста центру зайнятості – зорієнтувати молоду людину на реальні можливості ринку праці, зокрема робітничі професії).

3. Спільна профорієнтаційна робота між двома відомствами є недостатньою та потребує включення в цей процес всіх соціальних структур, які піклуються питаннями працевлаштування молоді.

4. Провідна роль в професійній орієнтації учнівської молоді повинна відводитися роботодавцям.

Таким чином, проблему формування і раціонального використання кадрового потенціалу для ринку праці України не можна розглядати як окреме завдання для Міністерства праці і соціальної політики і Міністерства освіти і науки України. Ця проблема повинна стати предметом сумісних пошуків оптимальних рішень і їх реалізації серед працедавців, учених, представників Міністерства економіки, галузевих міністерств і відомств, учбових закладів, профспілок, громадськості.

Природньо, розраховувати тільки на адміністративні механізми не можна, пріоритет повинен надаватися ринковим засобам і важелям регулювання, перш за все визначенню спрямованості заходів профорієнтації, підвищенню престижності чесної і напруженої праці, привабливості роботи в тих галузях економіки, розвиток яких передбачається різними державними програмами.

Проблема дефіциту кадрів (а саме відсутність кваліфікованих робітників) істотно впливає на сучасний економічний розвиток як держави в цілому, так і кожного окремого регіону. Тому, виходячи з ситуації, так гостро розуміється важлива роль саме системної профорієнтаційної роботи у формуванні кадрового складу підприємств.

На формування якісного трудового потенціалу регіону істотно впливають такі чинники:

· демографічні процеси;

· міграція робочої сили;

· існуюча система підготовки кадрів;

· наявність розвиненої мережі учбових закладів і їх професійна спрямованість;

· професійна орієнтація населення;

· доступ населення до професійної освіти.

У Київській області спостерігається відірваність об'ємів і якості підготовки фахівців, від потреб ринку праці і вимог роботодавців. Про це свідчить наявність диспропорцій щодо попиту на робочу силу і її пропозицію, які характерні для переважної більшості професій (у той же час, фахівці, які мають високий рівень освіти, кваліфікації і досвід роботи завжди мають попит на ринку праці).

Першим кроком, який повинен бути зроблений в цьому напрямі, ‑ оцінка ступеня, глибини неспівпадання професійно-кваліфікаційної структури пропозиції на ринку праці потребам економіки регіону – поточним і найголовніше – перспективним. Приклади такого неспівпадання деколи надзвичайно красномовні, але вони стосуються окремих професій, в кращому разі – професійних груп. Цілісної ж картини, що характеризує в сукупності ринок праці і ринок освітніх послуг сьогодні немає. Тим більше, відсутній науково-обґрунтований прогноз розвитку цієї системи.

Висновки щодо організації профорієнтаційної роботи в Київській обласній службі зайнятості:

1. Ситуація на ринку праці області свідчить про існуючий дисбаланс попиту та пропозиції робочої сили, зокрема дефіцит кваліфікованих робітників.

2. Активізована в службі зайнятості профорієнтаційна робота з безробітними та учнівською молоддю не в змозі кардинальним чином вплинути на швидке встановлення відповідності між ринком освітніх послуг та ринком праці без співпраці з іншими соціальними інститутами та зацікавленими сторонами.

3. Профорієнтаційна робота в цілому, та в загальноосвітніх навчальних закладах зокрема, реалізується не в повній мірі.

4. Значна кількість молодих людей наприкінці навчання в школі ще зовсім не визначилася з професійним майбутнім.

На основі зроблених висновків логічними будуть рекомендації щодо впровадження системного та комплексного підходу до реалізації профорієнтаційної роботи в кожному регіоні країни:

1. Оновлення нормативно-правової бази з питань професійної орієнтації населення.

2. Запровадження системності профорієнтаційної роботи, в тому числі через організацію співпраці обласних центрів зайнятості та Управлінь освіти і науки (за досвідом Київського обласного центру зайнятості).

3. Впровадження систематичного анкетування учнівської молоді з метою виявлення динаміки зміни її професійних уподобань.

4. Залучення провідних роботодавців області до організації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю.

5. Проведення наукових досліджень з метою підготовки середньострокової (довгострокової) стратегії комплектування підприємств області робітничими кадрами.

 

Література до розділу

1. Баріхашвілі І. І. Психологічні основи профорієнтації і професійного само­визначення. / І. І. Баріхашвілі, М. П. Ворона, І. М. Старіков. - Миколаїв: Атол, 2006. - 224 с.

2. Белова О. Р. Сравнительный анализ в межрегиональных исследованиях про­фессионального выбора студенчества / О. Р. Белова, Ю. Р. Вишневский // Управле­ние социальным развитием регионов в условиях выхода из кризиса в современной России и странах СНГ. Ч. 2. - Челябинск, 2010. - с. 208 - 216.

3. Бондарчук К. Стан та напрямки вдосконалення профорієнтаційного обслу­говування громадян в Державній службі зайнятості / К. Бондарчук // Україна: аспек­ти праці. - 2004. - № 1. - С. 12 - 20.

4. Боровський А.Б. Система методов профессиональной ориентации. / А. Б. Боровський, Т.М. Потапенко, Г.В. Щекин; Кн.1. Основы профессиональной ориен­тации: Учеб.-метод. пособие. - К.: МЗУУП, 1993. - 164 с.

5. Климов Е.А. Как выбирать профессию. / Е. А. Климов. - М.: Просвещение, 1990. - 159 с.

6. Котик І.О. Роль рефлексії у формуванні готовності до вибору професії / І. О. Котик // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - № 3. - С. 67 - 71.

7. Литвинова Н. І. Профорієнтаційний супровід професійного самовизначення учнів / Н. І. Литвинова // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць К-ПНУ ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костенка АПН України. - Вип. 8 - 2010. - С.

8. 620 - 630.

9. Мельник Т. Профорієнтаційна робота зі школярами у гімназії / Т. Мельник //

10. Рідна школа. - 2004. - № 10. - С. 16 - 18.

11. Муранова Н. Вітчизняний освітній досвід і сучасна допрофесійна підготов­ка старшокласників / Н. Муранова // Рідна школа. - 2004. - № 11. - С. 62 - 65.

12. Пряжников Н.С. Теория и практика профессионального самоопределения. / Н. С. Пряжников. - М.: М ГППИ, 1999. - 108 с.

13. Сокурянская Л. Г. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода. / Л. Г. Сокурянская. - Харьков: ХНУ, 2006. - 576 с.

14. Яскал Л. Профорієнтація та професійна підготовка дітей / Л. Яскал //Украї­на: аспекти праці. - К., 2003. - № 8. - С. 9 - 13.

15. Амоша О. Тенденції та основні напрями розвитку соціально трудових відносин в Україні / О.Амоша, О.Новикова // Вісник Тернопільської академії народного госпо­дарства. - 2001. - № 18. - С. 22-27.

16. Борецкая Н. Зарубежный опыт совершенствования рынка труда и социальной защи­ты населения // Экономика Украины. - 2000. - № 10. - С. 79-81.

17. Лісогор Л. Міжнародні стандарти в статистиці ринку праці України // Вісник Тер­нопільської академії народного господарства. - 2001. - № 10. - С. 167-171.

18. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. -252 с.

19. Конституція України: від 28.06.96 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України [сайт]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-Ыn/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96 -⁰/o E2 ⁰/o F0. - Назва з екрану.

20. Кодекс Законів про працю України: станом на 16.01.2012 р. - С.: ВВП НОТІС, 2012.

21. - 88 с.

22. Правове регулювання праці жінок і молоді. Гарантії при прийомі на роботу і звільнення цієї категорії працівників. Надання адвокатом правової допомоги при порушенні прав цих працівників [Електронний ресурс] // Адвокат онлайн. Перша українська соціальна мережа юристів [сайт]. - Режим доступу: http://advokatonline.org.ua/9-12-pravove-rehulyuvannya-pratsi-zhinok-i-molodi-harantiji-pry-pryjomi-na-robotu-i-zvilnennya-tsijeji-katehoriji-pratsivnykiv-nadannya-advokatom-pravovoji-dopomohy-pry-porushenni-prav-tsyh-pratsiv/. - Назва з екрану.

23. Збрицька Т. П. Механізм регулювання зайнятості молодих фахівців із вищою освітою: автореф. дис.... канд. екон. наук; спец. 08.09.01: демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика / Т. П. Збрицька. - Одеса, 2004. - 24 с.

24. Коляда Т. А. Працевлаштування молоді: проблеми правового регулювання [Електронний ресурс] / Т. А. Коляда // Право і безпека. - 2010. - № 2(34). - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pib/2010_2/PB-2/PB-2_36.pdf. -Назва з екрану.

25. Красовська Е. В. Правові проблеми працевлаштування молоді [Электронный ресурс] // Эффективные инструменты современных наук: материалы конференции.

26. - Режим доступа: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Pravo/4_82774.doc.htm. -Заголовок с экрана.

27. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://ukraine-diplom.com/60/16451-pravove-regulyuvannya-pracevlashtuvannya-molodi-v-ukrayini.html. - Назва з екрану.

28. Сінаторова Т. Правове регулювання працевлаштування молодих спеціалістів в Україні Україні [Электронный ресурс] / Т. Сінаторова // Дни науки: материалы конференции. - Режим доступа: http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Pravo/61602.doc.htm. - Заголовок с экрана.

29. Щотова Ю. М. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук; спец. 12.00.05: трудове право; право трудового забезпечення / Ю. М. Щотова. - X., - 2006. - 19 с.

30.

РОЗДІЛ ІІ