Безробіття серед молоді в сільській місцевості

 

Україна традиційно вважається аграрно–промисловою країною. Однак ук­раїн­ські села через поступове знищення та занепад сільськогосподарської сфе­ри, не можуть позитивно розвиватися, побудувати специфічну місцеву соціально–економічну модель. Актуальність порушеної проблематики зумовлена необхідністю невідкладного формування цілісної системи, яка починається від професійної орієнтації учня старших класів сільської школи і завершується працевлаштуванням молодої людини за місцем її проживання.

В умовах фінансової кризи агропромисловий комплекс України переживає важкі часи пов’язані зі зниженням конкурентоспроможності сільськогоспо­дарської продукції; низьким рівнем заробітних плат, падінням професійного і культурного рівня на селі, що є причиною загострення проблеми зайнятості сільського населення. Вирішення даної проблеми вимагає невідкладних дій як з боку держави, так і регіональних органів влади. Процес створення нових ро­бочих місць на селі носить некерований характер. Постійне зростання без­робіття сільського населення, особливо молоді, пов’язано з відсутністю кон­цептуаль­них заходів розвитку сфери зайнятості на селі і стратегії розвитку українського села, а це у свою чергу вимагає державної підтримки. Відмова держави від регулювання найважливіших соціальних і економічних завдань на селі призвела до різкого зниження рівня життя населення та рівня загальної і професійної освіти сільської молоді. Тому проблема зайнятості молоді в сіль­ській місцевості є актуальною, оскільки в Україні майже 52% безробітних селян складає молодь, при цьому найвищий рівень безробіття спостерігається саме у віці 15–24 роки – 10,2%.

Занепад українського села, низький рівень оплати праці та доходів в сіль­ському господарстві, відсутність умов пристойного життя в сільській місцевос­тіспричиняють той факт, що значна частина сільської молоді, навіть при наяв­ності вакансій, мігрує у місто або за кордон заради більш престижних заробіт­ків. Переважну більшість вибулих становлять, як правило, кваліфіковані кадри, зокрема трактористи–машиністи, водії, спеціалісти з ремонту сільськогосподарської техніки. Відтік кваліфікованої молоді з села призводить не тільки до погіршення структури трудових ресурсів, а й негативно позначається на результатах господарювання. Крім того, слід враховувати і матеріальний збиток, адже кошти, витрачені на підготовку кадрів для сільського господарства переходять в інші галузі.

Ситуація, що складається на українському молодіжному ринку праці, є напруженою і характеризується погіршенням, тобто збільшуються масштаби як зареєстрованого, так і прихованого безробіття. Можливості молоді на селі обмежені, через їх низьку конкурентоспроможність в порівнянні з іншими категоріями населення. Деградація сільської молоді викликана розчаруванням у пошуках високого і стабільного заробітку.

Доцільно зауважити, що на відміно від соціалістичного минулого, молодь сьогодення на ринку праці вільна у своєму виборі. Молода людина має право взагалі не включатися в суспільне виробництво, не працювати. Змінилися по­гляди молодих людей на поняття престижності різних професій, занять. І ці погляди не завжди співпадають з об’єктивною суспільною потребою, а тим більше з фактичними можливостями самої молодої людини. На перше місце в цін­ностях людини виходить високий заробіток на робочому місці. Повага до продуктивності праці серед молоді знижується з кожним днем.

Отже, проблема зайнятості сільської молоді є вагомою в умовах, що ство­ри­лися. Підвищити рівень зайнятості молоді в сільській місцевості можливо шля­хом формування приватного підприємництва. Так, для розвитку фермерсь­кого господарства необхідне створення спеціальної кредитної програми з низькими процентними ставками. Також на державному рівні необхідно забезпечити квоту на місця у вузи для сільської молоді, оскільки не дивлячись на постанови Кабінету Міністрів України дана процедура є достатньо незрозумілою при вве­денні шкільної реформи. Проблема зайнятості молоді на селі повинна вклю­чати: працевлаштування, організацію дозвілля, соціальну активність, розвиток власної підприємницької ініціативи.

Необхідною умовою ефективного функціонування регіонального молодіж­ного ринку праці на селі є оптимальне співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, досягти якого можливо шляхом відбору цільових сегментів. Сег­мен­тація полягає не стільки у виділенні особливих груп суб’єктів молодіжного ринку праці, скільки в обліку інтересів і дієвих механізмів їх узгодження.

Пошук шляхів вирішення всього комплексу завдань щодо зменшення сіль­ського безробіття, в тому числі серед молоді, є сьогодні нагальною проблемою. Її складність пояснюється тим, що більшість питань, які при цьому необхідно вирішувати є наскільки складними для сільського населення, що в багатьох випадках підходи до їх розв’язання тільки окреслюються. Так, ще до кінця не вирішені питання щодо підвищення ролі і відповідальності органів місцевої влади та місцевого самоврядування за стан зайнятості селян, особливо молоді, їх координуючої та організуючої ролі у формуванні продуктивних сил на селі в умовах фінансово–економічної кризи в Україні. Тому дослідження проблем зайнятості молоді, пошуку шляхів зниження безробіття в сільській місцевості й надалі стоятиме надзвичайно гостро.

Проблема непривабливості сільської місцевості є продуктом прогресуючого розподілу українського суспільства на два прошарки – бідних та заможних. Про­те економічна стагнація на селі позбавляє конкуренції мешканців села з міським населенням за рівнем якості життя. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується близько 15 млн. людей молодого віку до 35 років. Із них 10,7 млн. проживає в місті.

Безперечно, становище села та його мешканців має й позитивні зрушення. Зокрема, сільське працездатне населення, особливо молодь, активно залучається до виробничого процесу в містах, серед лідерів є промисловість, будівництво, торгівля. З іншого боку, екологічний стан міст сприяє зростанню кількості міських жителів, які розглядають село як середовище мешкання.

Проте ці процеси, по–перше, охоплюють лише села, територіально наближені до міста; по–друге, міські жителі не вирішують проблеми кадрового забезпечення виробничої сфери сільського господарства.

У 2014 році представниками Української аграрної конфедерації та Інституту аграрного розвитку Центральної та Східної Європи було проведено соціологічне опитування студентів вищих навчальних закладів аграрного напрямку.

Результати дослідження засвідчили чітку пріоритетність серед студентів спеці­альностей економічного спрямування – 50% опитаних, прихильність до агрономічних спеціальностей та ветеринарної медицини виявили 26% і 7% респондентів відповідно.

Після закінчення навчального закладу працювати безпосередньо в сільськогос­подарському виробництві виявили бажання лише 19% студентів, при цьому понад 90% опитаних пов'язують свою професійну діяльність і життя не з селом, а з містом.

У сільськогосподарському виробництві України зайнято 4,6 млн. чол., або 24,4% від загальної чисельності. Серед економічно ак­тивного населення сільська безробітна молодь у віці 15–35 років становить більшість.

Головними чинниками неповного ви­користання трудового потенціалу молоді в сільському господарстві є такі:

- скорочення кількості підприємств, які займаються виробництвом та реалізацією сіль­ськогосподарської продукції;

- сезонність робіт в аграрному секторі;

- низький рівень професійних якостей молодих спеціалістів;

- невідповідність кваліфікації сільських спеціалістів потребам аграрного комплексу;

- збереження низької заробітної платні та заборгованість з її виплати.

Найважче працевлаштуватися на селі молоді після закінчення вищих навчальних закладів, професійно–технічних училищ та середньої школи. Серед професійних груп сільського населення найбільшу частку в загальному обсязі безробітних становлять фахівці, кваліфіковані робітники, оператори машин.

У напрямі подолання безробіття серед сільської молоді вже є певні позитивні зрушення, пов'язані зі становленням фермерства на селі та розвитком інфраструк­тури зеленого туризму. Проте вони знаходяться в стадії розвитку та потребують розробки й прийняття на регіональному й державному рівнях програм, спрямо­ваних на визначення правового статусу цих сфер діяльності, забезпечення умов початкового кредитування, встановлення пільгових податкових періодів тощо. А головне – розвиток альтернативних форм господарювання в аграрній сфері по­требує першочергового вирішення земельних питань.

Механізмами забезпечення сільської молоді робочими місцями є такі:

– цілеспрямована профорієнтаційна робота серед сільської молоді шкільного віку з урахуванням регіональної специфіки;

– вирішення питання транспортного зв'язку сільської місцевості з містом;

– впровадження на державному рівні гарантованого робочого місця в аграрному секторі із забезпеченням рівня середньої заробітної плати у відповідному регіоні.

Трансформаційні процеси, що відбуваються нині в Україні та пов'язані з роз­будовою демократичної незалежної держави із соціально орієнтованою ринковою економікою, супроводжуються економічними й соціальними негараздами в дер­жаві і, як наслідок, високим рівнем безробіття населення, особливо серед молоді. Ситуація, що склалася на сучасному ринку праці України, характеризується недо­статністю попиту на робочу силу, труднощами працевлаштування (особливо первинного), а також надмірною еміграцією молодіжної робочої сили з метою заробітчанства з місць постійного проживання, що спричинює широкомасштабне «вимивання» потенційної бази розвитку праце–відтворювальних процесів, породжує загальну атмосферу соціальної нестабільності й напру­ження в суспільстві. Становище молоді на ринку праці в Україні характеризується наявністю певних регіональних особливостей(табл. 2.7).

Наведені дані свідчать, що найбільш спри­ятлива ситуація для молоді склалася в Одеській, Харківській та Черкаській областях.

Найгірший стан справ щодо працевлашту­вання молоді зафіксований у Житомирській, Тернопільській, Рівненській областях, де частка безробітної молоді є вищою від середньої по Україні. Слід вказати на наявність позитивної тенденції зменшення частки молоді в складі безробітного населення, що притаманно практично всім регіонам України.

Таблиця 2.7

Становище молоді на зареєстрованому ринку праці по регіонах України

	Частка молоді в	Частка молоді в складі	Частка молоді в складі
Регіон	складі населення,	безробітного населення,	безробітного населення,
	%(2015)	% (2015)	%(2015)
Україна, всього	22,0	31,8	30,5
АР Крим	22,2	27,7	27,1
Вінницька	20,9	32,0	31,4
Волинська	23,0	34,8	34,7

Продовження таблиці 2.7

Дніпропетровська	22,0	28,9	26,9
Донецька	21,5	31,1	30,.4
Житомирська	21,4	38,7	36,0
Закарпатська	24,4	29,5	27,2
Запорізька	22,0	31,3	30,9
Івано–Франківська	22,6	33,4	30,6
Київська	21,4	35,4	34,3
Кіровоградська	21,3	29,2	28,5
Луганська	21,5	29,3	27,7
Львівська	22,4	32,6	30,9
Миколаївська	22,2	29,6	29,4
Одеська	22,5	27,4	27,3
Полтавська	20,7	32,2	31,0
Рівненська	23,3	35,1	34,3
Сумська	21,0	34,2	32,7
Тернопільська	21,8	37,6	37,1
Харківська	22,2	27,6	26,3
Херсонська	22,7	32,1	31,7
Хмельницька	20,8	34,1	32,7
Черкаська	20,8	28,3	28,4
Чернівецька	23,2	31,3	28,2
Чернігівська	19,8	33,7	31,0
Київ (міськрада)	24,2	22,9	24,5
Севастополь(міськрада)	22,5	26,5	22,3

Схожа ситуація склалася на ринку праці Житомирщини: частка молоді в складі безробітного населення становить 30,9% (станом на 01.01.2016) проти 30,5% в середньому по Україні спостерігаються тенденції зниження частки молоді в складі безробітного населення (з 32,6% на 01.01.2016 до 30,9% на 01.01.2010).

Так, у 2015 році рівень економічної активності населення Житомирщини становив 65,1%, а по категорії молоді – 55,2% проти 62,2% і 55,4% в цілому по Україні, тобто значення цих показників у регіоні практично не відрізняється від усереднених по країні.

Разом з тим інформація, яку можна отримати під час обстежень економічної активності населення, дає змогу зробити ряд узагальнень щодо відповідних по­казників. Так, рівень економічної активності молоді характеризується зростанням значень з віком: у 15–19–річних – 13,5%, у 20–24–річних – 66,2%, у 25–29–річних – 86%. У розрізі міської та сільської місцевості різниця значень є значно нижчою, ніж по населенню в цілому. Аналогічною є картина і в міжстатевому порівнянні. Показовим є високий рівень економічної активності молодих жінок, що не завжди варто розглядати як позитивний момент з огляду на їх репродуктивну роль у від­творенні поколінь. Особливо високі рівні показників у частині жіночого населення 20–24 та 25–29 років (табл. 2.7). Статистика зайнятості населення за галузями народного господарства свідчить, що молоді працівники 15–29–річного віку (у % до загальної кількості працівників галузі) в основному зайняті у сфері невиробничого та побутового обслуговування (торгівля – 19,2%, невиробничі види побутового обслуговування –19,3%), а також у сфері охорони здоров'я (20,6%), фізичної культури (13,8%) та соціального забезпе­чення (22,6%).

Проведемо аналіз становища молоді на зареєстрованому ринку праці в Житомирському регіоні (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8

Молодь на ринку праці в Житомирський області

Регіон	Частка молоді в складі населення, %	Частка молоді в складі безробітного населення, %	Частка молоді в складі безробітного населення, %
Житомирська область
21,4	21,3	21,4	39,9	42,3	38,7	37,5	36,8	36,0

Дані аналізу 2.5 свідчать, що частка молоді в складі населення становить в 2013 році – 21,4%, протягом досліджуваного періоду даний показник не змінився. Частка молоді в складі безробітного населення протягом 2013–2015 років зменшилася на 1,2 п.п, а частка молоді в складі безробітного населення зменшилася на 1,5 п.п.

Аналіз економічно активної молоді на ринку праці в Житомирський області представлено 2.9.

Таблиця 2.9

Рівень економічної активності молоді на ринку праці Житомирщини за місцем проживання та статтю (у % до підсумку)

				Відхилення 2015р. до 2013р.
+/–	%
Все населення	65,1	63,3	63,2	–1,9	97,1
Проживання: – місто	67,9	66,3	65,1	–2,8	95,9
– село	60,6	57,5	59,8	–0,8	98,7
Стать: – жінки	61,5	57,2	54,7	–6,8	88,9
– чоловіки	69,0	67,8	65,3	–3,7	94,6

Протягом досліджуваного періоду всі показники зменшилися, що пояснюється демографічною кризою та зменшенням активності молоді в регіоні та переміщення своєї активності на Київський регіон та в Західну Європу.

Таблиця 2.10

Молодіжний фіксований ринок праці у Житомирський області

Показники	2013р	2014р	2015р	Відхилення 2015р. до 2013р., %
Чисельність зареєстрованих безробітних у віці до 28 років				178,6
Це ж у відсотках до загального обсягу безробітних, %	32,4	32,6	30,9	95,4
Попит на робочу силу у віці до 28 років, осіб				43,2
Це ж у відсотках до загальної потреби у працівниках, %				30,4
Співвідношення чисельності безробітних та потреби в молодих працівниках	1,4	2,7	4,4	314,3

Дані обстежень економічної активності населення Житомирської області дають можливість провести аналіз та виявити особливості такого показника та індика­тора ситуації на ринку праці, як безробіття. Рівень безробіття молоді в 2–3, а то й у 4 рази перевищує значення відповідного показника, розрахованого для всього працездатного населення працездатного віку (по Україні – в 2 рази). Він у 5–6 разів є вищим від аналогічних значень показника, реєстрованого офіційними органами (по Україні – в 3 рази).

Так, у 2015 році при загальному рівні безробіття 13,3%, повікові значення по­казника сягали в області таких рівнів: у групі 15–19 років – 50,6%; 20–24 років – 30,7%; 25–29 років – 14,1%. В Україні серед молодіжних верств населення він становив 21% (при 12% для всього працездатного населення).

Таблиця 2.11

Офіційно зареєстроване безробіття серед молоді в районах та містах Житомирської області (станом на 1.01.2016)

Регіон	Частка молоді в загальній кількості жителів	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію)	Рівень зареєстро­ваного безробіття серед всього населення, %	Питома вага молоді в загальній кількості без­робітних, %	У відсо­тках до середньо– обласного значення, %
Всього по області	22,1		7,41	30,9
Андрушівський	18,9		7,60	27,7
Баранівський	18,6		8,39	29,3

Продовження таблиці 2.11

Бердичівський	20,8		10,45	27,2
Брусилівський			7,51	36,8
Вол.–Волинський			13,29	32,3
Ємільчинський	22,0		5,05	29,0
Житомирський	20,3		12,30	32,4
Коростенський	20,2		7,12	31,1
Коростишівський			15,97	36,0
Лугинський	19,5		6,15	24,2
Любарський	17,2		11,39	15,2
Малинський	21,1		7,45	26,2
Народицький	18,9		9,16	32,4
Нов.–Волинський	21,0		12,90	36,0
Овруцький	20,5		9,82	32,3
Олевський	19,7		6,49	33,4
Попільнянський	21,1		8,26	37,0
Радомишльський	23,2		9,33	29,3
Романівський	24,3		9,21	37,1
Ружинський	22,1		12,34	27,1
Червоноармійський	23,1		13,58	28,6
Черняхівський	20,8		14,11	35,4
Чуднівський	20,9		15,33	30,8

Слід зазначити, що однією з основних причин молодіжного безробіття є невла­штованість після закінчення навчального закладу. За даними обстеження економічної активності населення Житомирської області, невлаштовані після закінчення загально­освітньої школи, ПТУ, ВНЗ – 37 тис. осіб, або 21,8% всього безробітного населення Житомирщини та 47% безробітної молоді, в т.ч. не працевлаштовані після закінчення базової загальноосвітньої середньої школи – 5,2 тис. осіб, повної загальноосвітньої середньої школи – 10,2 тис. осіб, професійно–технічного училища – 10,3 тис. осіб, ВНЗ – 11,3 тис. осіб ( табл. 2.11).

Наведені дані свідчать, що причинами низької конкурентоспроможності на ринку праці молоді, яка вперше стає на шлях трудової діяльності, є насамперед низький попит на робочу силу (попит на робочі місця є вищим, ніж на посади службовців), небажання роботодавців приймати недосвідчених молодих працівників, а також недостатній зв'язок освіти з потребами ринку праці та не завжди відповідний рівень її професійної підготовки.

Частка безробітної молоді в місті становить 22% (по Україні – 12,7%), а в селі – 39% (по Україні – 23,6%). Більш низький рівень безробіття з–поміж сільської молоді пояснюється можливістю зайнятості в особистому підсобному господарстві, де робота понад 20 годин на тиждень не дає підстав відносити осіб, зайнятих у ньому, до категорії безробітних.

Проведемо дослідження зареєстрованого безробіття молоді в Житомирський області за 2013–2015 років (таблиця 2.10). З даних таблиці 2.10 можна зробити висновок, що в більшості районів Житомирщини частка зареєстрованого молодого населення за період 2013–2015 в більшості районів зменшується.

Окремої уваги в даному дослідженні заслуговує питання взаємозв'язку молодіж­ного безробіття та захисту інтелектуального потенціалу осіб, що починають трудове життя. Невтішним висновком, який випливає з матеріалів обстежень економічної активності населення, є посилення процесу освітньо–професійної деградації вже підготовленого до трудового життя молодого покоління. Адже в Україні критично високими є значення показників і тривалості перебування в стані безробіття, і тривалості пошуку роботи. Молодь, особливо у віці 25–30 років, практично нічим не відрізняється в цьому відношенні від інших вікових категорій. А в ряді випадків вона очолює ранги відповідних таблиць (додаток Б).

Таблиця 2.12

Динаміка рівня зареєстрованого безробіття молоді серед всього населення Житомирської області в 2013–2015 роках, %

Регіон	2013р.	2014р.	2015р.	Відхилення 2015р. до 2013р.
+/–	%
Всього по області	6,52	7,33	7,41	0,89	113,7
Андрушівський	6,88	7,69	7,60	0,72	110,5
Баранівський	7,32	8,41	8,39	1,07	114,6
Бердичівський	11,01	10,09	10,45	–0,56	94,9
Брусилівський	7,62	7,52	7,51	–0,11	98,6
Вол.–Волинський	13,33	13,21	13,29	–0,04	99,7
Ємільчинський	5,03	5,02	5,05	0,02	100,4
Житомирський	12,39	12,35	12,30	–0,09	99,3
Коростенський	7,36	7,22	7,12	–0,24	96,7
Коростишівський	16,02	15,99	15,97	–0,05	99,7
Лугинський	6,21	6,16	6,15	–0,06	99,0
Любарський	12,54	12,52	11,39	–1,15	90,8
Малинський	8,02	8,02	7,45	–0,57	92,9
Народицький	9,42	9,14	9,16	–0,26	97,2
Нов.–Волинський	13,52	12,82	12,90	–0,62	95,4

Продовження таблиці 2.12

Овруцький	10,42	9,72	9,82	–0,6	94,2
Олевський	7,02	6,32	6,49	–0,53	92,5
Попільнянський	8,23	8,11	8,26	0,03	100,4
Радомишльський	9,34	9,08	9,33	–0,01	99,9
Романівський	9,33	9,04	9,21	–0,12	98,7
Ружинський	12,54	12,15	12,34	–0,2	98,4
Червоноармійський	13,65	13,85	13,58	–0,07	99,5
Черняхівський	14,52	13,99	14,11	–0,41	97,2
Чуднівський	16,22	16,25	15,33	–0,89	94,5

Для вирішення своїх проблем зайнятості молодь вдається до різних засобів. Одним з них є поширення нерегламентованої діяльності. З одного боку, це явище пом'якшує соціальні наслідки економічної кризи, а з другого – підтримує «тіньову економіку», «живить» неконтрольованість протікання перш за все обмінно– розподільчих процесів.

У цілому проведене дослідження молодіжного ринку праці підтвердило цікавий факт. Так, якщо по Україні серед офіційно зареєстрованих безробітних частка молоді протягом останніх років коливається в межах 35–41% (у 2010 році – 41,5%, 2011 – 41,9%, 2012 – 37,1%, 2013 – 35,8%, 2014 – 37,9%, 2015 – 37,5%), то на Житомирщині має місце чітка тенденція щодо її скорочення (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Молодіжний ринок праці Житомирської області та України у 2010–2015 роках

Показники				Відхилення 2015р. до 2013р., +/–
Україна
Частка молоді, що звернулась до державної служби зайнятості з питань працевлаштування в загальній кількості випадків, %
Частка молоді в загальній чисельності осіб, що отримали статус безробітного, %
Частка молоді, працевлаштованої служ­бою зайнятості в загальній чисельності незайнятих осіб, %				–1
Житомирська область
Частка молоді, що звернулась до державної служби зайнятості з питань працевлаштування в загальній кількості випадків, %	36,8	37,3	35,9	–0,9
Частка молоді в загальній чисельності осіб, що отримали статус безробітного, %				–2

Продовження таблиці 2.13

Частка молоді, працевлаштованої служ­бою зайнятості в загальній чисельності незайнятих осіб, %

–2

На нашу думку, зменшення частки безробітної молоді в загальній кількості без­робітних абсолютно не знижує гостроти проблеми, а лише вказує на те, що в регіоні молодь перестає звертатись по допомогу в державні служби зайнятості. З одного боку, постають питання про довіру населення до роботи самих служб, а з другого – це свідчить про зростання самоорганізації молоді в пошуку відповідних місць праці.

На превеликий жаль, понад 40% молоді (у Житомирі – 45%) взагалі не вірить у своє працевлаштування на вітчизняному ринку праці й прагне виїхати на заробітки за кордон. Практично це потужний контингент осіб, здатних до підприємницького ризику, до бізнес–діяльності. Це значно вище, ніж по генеральній сукупності, де подібний шлях обирає 34,9% респондентів, у тому числі у Житомирі – 35,2%, у районах Житомирської області – 34,8%. Очевидно, ці настрої мали б піддаватись більш детальному вивченню й аналізу з метою обмеження в державі інтелектуальних втрат людських ресурсів. Виїзд за кордон робочої сили був би допустимий на квотній основі лише за умови чіткої, цілеспрямованої організації й підготовки.

Отже, молодь, у тому числі й сільська, є найменш захищеною соціальною категорією на ринку праці. Проте вона може стати суттєвим резервом покриття попиту на робітничі професії, що в свою чергу дозволить вирішити дві проблеми – скорочення безробіття й налагодження стабільного функціонування підприємств.