Методи боротьби з безробіттям

Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невід'ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямками його регулювання мають стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; вжиття заходів щодо підвищення рівня життя населення та ін.

При виборі шляхів формування ринку праці треба виходити з необхідності вивчення і аналізу внутрішніх закономірностей, властивих розвитку зайнятості та зберігаються в умовах ринкової економіки, оскільки багато чинників, що впливають на найважливіші параметри зайнятості, залежать безпосередньо від людини (чисельність населення, його статевовікова структура, розселення населення у міській та сільській місцевостях і т.д.).

Одним з основних елементів формування політики ефективної зайнятості є розробка і задіяння механізму, що регулює динамічний рівновагу попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці. У зв'язку з цим слід виділити два блоки проблем:

• пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в країні, створення умов для динамічного руху капіталу, розробка заходів з розвитку системи робочих місць і збільшення потреби підприємств і організацій у робочій силі;

• вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням додаткових доходів (дивіденди від цінних паперів, відсотки за вкладами і т.д.), розвиток системи соціальних допомог, дотацій і пільг, що знижують потребу в праці окремих соціально-демографічних груп населення, особливо жінок, учнівської молоді та пенсіонерів.
У реалізації першого напряму великого значення набувають методи впливу на зайнятість населення в умовах структурних зрушень в економіці і розвитку нових форм власності. Що почався під впливом ринкових реформ стихійного процесу реструктуризації виробництва важливо надати керований характер. Іншими словами, держава повинна стимулювати створення і перетворення робочих місць (природно, на нових принципах інвестування) у життєзабезпечуючих виробництвах, а також у найбільш розвинених в технологічному відношенні галузях економіки. Попереду посилити роль власних джерел фінансування інвестицій підприємств, тобто стимулювати протока децентралізованих коштів (підприємців, населення, західних інвесторів і т.д.).

Програми зайнятості, які розроблені в українській економіці, як правило, розраховані на проведення заходів. Які сприяють профорієнтації, працевлаштування і практично не припускають профілактичних заходів для попередження безробіття.

В багатьох країнах законодавство передбачає допомогу (виплати) по безробіттю з метою полегшити долю безробітних на період пошуку роботи. Але така допомога впливає і на активність безробітних щодо пошуку ними роботи, і, як наслідок, на тривалість періоду, протягом якого кожен із них має намір знаходитися в стані пошуку. У разі незначної суми допомоги по безробіттю бути без роботи обходиться людині дуже дорого і тому вона намагається найшвидше працевлаштуватися на першу-ліпшу роботу. Якщо ж допомога по безробіттю значна, то безробітний не погоджується на будь-яку роботу, а витрачає більше часу, відшукуючи найкраще для себе робоче місце.

Крім бажання знайти роботу на тривалість періоду, протягом якого безробітний здійснює її пошук, впливає діяльність державних служб зайнятості. Вони виконують дві основні функції. Перша — надання інформації про вільні робочі місця, від оперативного отримання якої залежить швидкість переходу людини з одного робочого місця на інше. Друга — організація професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації. Від цього залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні можуть перейти з депресивних галузей чи регіонів у прогресивні.

Рівень природного безробіття в країні є середньозваженою величиною від природного безробіття окремих демографічних груп населення. Оскільки рівень цього безробіття коливається між окремими демографічними групами, то зміна частки кожної з них у структурі ринку праці впливає на загальний рівень природного безробіття. Так, рівень природного безробіття серед жінок і молоді вищий за середній. Тому збільшення чи зменшення частки цих категорій населення у складі робочої сили відповідно змінює загальний рівень природного безробіття.

Іншу природу мають причини, що впливають на циклічне безробіття. Як відомо, таке безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці: пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попиту на працю відносно її пропозиції, одночасно є чинниками, що викликають циклічне безробіття. До таких чинників можна віднести несприятливі шоки на товарному ринку, тобто скорочення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції.

Якщо на товарному ринку сукупний попит і/або сукупна пропозиція скорочуються, то зменшується обсяг виробництва продукції, що спричинює зменшення попиту на робочу силу. У разі незмінної пропозиції робочої сили це викликає циклічне безробіття. Проте слід наголосити, що найчастіше несприятливі збурення на товарному ринку спричинюються падінням сукупного попиту і рідше — скороченням сукупної пропозиції.

Якщо першопричиною циклічного безробіття є несприятливі збурення на товарному ринку, то ще однією причиною його є негнучка заробітна плата. У зв’язку з цим розгляд причин негнучкості заробітної плати дає змогу повною мірою уявити причини циклічного безробіття.

До основних причин негнучкості заробітної плати можна віднести: закони про мінімальну заробітну плату, вплив профспілок на заробітну плату, ефективну заробітну плату.

У багатьох країнах функціонують закони про мінімальну заробітну плату, що регламентують мінімально допустиму межу оплати праці, якої зобов’язані дотримуватися всі роботодавці. Для більшості найманих працівників установлений мінімум нічого не важить, оскільки їхня заробітна плата перевищує його. Проте для некваліфікованих і недосвідчених працівників встановлена мінімальна заробітна плата може перевищувати її рівноважний рівень. Унаслідок цього попит на таку робочу силу формується на рівні, нижчому, за її пропозицію, що спричинює безробіття. Дослідження американських науковців показали, що в разі збільшення мінімальної заробітної плати підлітків на 10 % їх зайнятість зменшується від 1 до 3 %.

У розвинених країнах відчутну роль у формуванні заробітної плати відіграють профспілки. Основним інструментом їх впливу на заробітну плату є трудові угоди, які лідери профспілок укладають із роботодавцями на тривалий період (від одного до трьох років). Ці угоди передбачають підтримання певного рівня номінальної заробітної плати протягом усього терміну дії угоди або використання формули, згідно з якою в межах цього періоду номінальна зарплата піддається індексації з урахуванням інфляції.

Укладаючи угоди, профспілки намагаються захистити своїх членів від збурень в економіці, які зумовлюють зниження заробітної плати. Іншими словами, заробітна плата членів профспілкових організацій визначається не рівновагою на ринку праці, а трудовими угодами. За цих умов рівень погодженої заробітної плати, як правило перевищує рівноважний, що спричинює безробіття.

Ступінь впливу профспілок на заробітну плату і безробіття визначається трьома обставинами. По-перше, це по рівень розвитку профспілкового руху, що є різним у різних країнах. Він залежить від частки найманих працівників, які об’єднуються в профспілкові організації. Так, у США лише 16 % найманих працівників входять до складу профспілок. У більшості європейських країн, особливо скандинавських, профспілки у суспільному житті відіграють набагато вагомішу роль. Чим більша частка найманих працівників охоплена профспілковим рухом, тим сильнішим є вплив профспілок на процес прийняття рішень щодо заробітної плати.

По-друге, це поділ економічно активного населення на дві групи — зайняті (інсайдери) та безробітні (аутсайдери) з протилежними інтересами. Одні намагаються підтримувати високий рівень заробітної плати, інші — зацікавлені в її зниженні з метою створення передумов для збільшення попиту на робочу силу. Тому результати переговорів між профспілками та роботодавцями щодо рівня заробітної плати і, як наслідок, безробіття, залежать від співвідношення сил між цими групами.

По-третє, це залежність розв’язання конфліктів між зайнятими та безробітними від рівня централізації переговорів щодо укладання трудових угод. В одних країнах такі переговори проводяться на рівні підприємств чи галузей, в інших, таких як Швеція, — на загальнонаціональному рівні й уряд нерідко відіграє в них провідну роль. Найсприятливішим для зниження безробіття є загальнонаціональний рівень, оскільки за цих умов учасникам переговорного процесу вдається об’єднатися навколо єдиної мети — зниження безробіття. Про це підтверджує досвід Швеції, в якій безробіття підтримується на низькому рівні, незважаючи на високий рівень профспілкового руху.

Згідно з теорією ефективної заробітної плати високий рівень оплати праці є необхідною передумовою підтримання високої продуктивності праці. Тому, щоб не спричиняти зниження продуктивності праці, підприємці в умовах виникнення надлишку пропозиції робочої сили не завжди зацікавлені зменшувати заробітну плату до рівноважного рівня [10, с.78].

Отже, безробіття викликає серйозні економічні, соціальні та політичні наслідки, що служить підставою для вдосконалення політики регулювання ринка праці й стабілізації зайнятості. Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життяпризводить до нерівномірного розподілу втрат від безробіття серед різних верств населення, під час кон’юнктурного безробіття втрачається кваліфікація робітників, безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювання.