Аналітичне оцінювання безробіття в Україні

Безробіття та зайнятість населення є одними із найважливіших соціально-економічних проблем світу та зокрема України. Досягнення високого рівня зайнятості - одна з передових цілей державної політики. Неспроможність знайти собі гідне місце роботи – це основний чинник трудової міграції населення. Надмірне безробіття має негативний вплив на економіку країни. Показник рівня безробіття використовується для виміру масштабів безробіття і виміряється як частка офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності зайнятих. Поняття безробіття містить такі основ

ні аспекти, як потреба в праці, прагнення працювати, пошук роботи і неможливість її мати.

В Україні рівень безробіття визначають за методологією міжнародної організації праці та на основі даних про безробіття серед працездатного населення.

Проте для всебічного аналізу стану та динаміки рівня безробіття необхідно здійснювати комплексний аналіз з визначенням причин та факторів, що формують рівень безробіття серед окремих категорій населення.

За даними Державної служби статистики за останні 5 років рівень зайнятості населення у віці 15-70 років (рис. 2.1) має тенденцію до зменшення. Так найбільший рівень зайнятості населення спостерігався у 2013 році, що становив 60,2% та був вищий, ніж у 2015 році, де цей показник склав лише 56,7% [8, с.79].

Чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року, зменшилася на 1,24 млн. осіб та у 2014 році становила 16,4 млн. осіб. Рівень зайнятості населення знизився з 60,2% за 2013 рік до 56,7% у 2015 році.

Рис. 2.1. Зайняте населення у віці 15-70 років та рівень зайнятості населення

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років зменшився з 65,2% у 2013 році до 63,0% у 2014 році (рис. 2.2).

 

 

Рис. 2.2. Рівень економічної активності населення віком 15-70 років

у 2013-2014 рр. (у % до населення відповідної демографічної групи)

Проаналізувавши дані рис. 2.2 можна зробити висновок що рівень економічної активності населення, у тому числі серед осіб працездатного віку цей показник знизився з 73,2% у 2013 році до 71,9% у 2014 році. Зниження цього показника спостерігалось здебільшого серед мешканців сільської місцевості.

Стан зайнятості населення є одним із основних індикаторів економіки, який відображає використання в суспільстві ресурсів праці. В рамках концепції робочої сили зайнятості надається перевага перед будь-яким іншим видом економічної активності (неактивності) [8].

Хоч як бездоганно працювали б ринкові механізми, проте вони не можуть забезпечити повної зайнятості, навіть за наявності вільних робочих місць. У відповідності з концепцією робочої сили безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи. Його динаміка характеризує здатність економіки забезпечити робочими місцями економічно активне населення країни. Тому аналіз показників безробіття є важливим для поліпшення економічної активності населення.

Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), у порівнянні з 2013 та 2014 рр. зріс з 7,2% до 9,3% економічно активного населення (див.рис. 2.3).

З наведеного рис. 2.3 можна зробити висновок що найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий – серед осіб віком 50–59 років. Слід зазначити, що зростання цього показника на 4,5 серед наймолодшої вікової групи у 2014 р., порівняно з відповідним періодом 2013 р., відбулося за рахунок молоді, що потребує першого робочого місця.

В Україні головними причинами високого рівня безробіття є:

– утримання надлишкової робочої сили на багатьох підприємствах;

– якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній;

– рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).

 

Рис. 2.3. Рівень безробіття (за методологією МОП) у 2013-2014 рр.

(за віковими групами)

Для визначення характеристик сучасного стану безробіття в Україні також доцільно розглядати показники за регіональною ознакою. Така доцільність зумовлюється високою диференціацією показників безробіття та причин його виникнення в окремих регіонах країни.

Традиційно найбільший рівень безробіття спостерігається у західних та центральних областях України. Зокрема, у 2014 році рівень безробіття у Рівненській області становив 10,4 %, Тернопільській – 10,4 %, Житомирській – 10,9 %, Чернігівській – 10,9 %. Найменший рівень безробіття у 2014 році було зареєстровано в наступних областях: Одеській – 6,5 %, Київській – 7,6 %, Харківській – 7,6 %.

Для дослідження регіонального аспекту безробіття в Україні регіони було об’єднано в групи за допомогою кластерного аналізу:

· перша група об’єднала регіони з середнім рівнем безробіття населення. До неї увійшли: Вінницька, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Рівненська, Черкаська, Чернівецька, Миколаївська;

· в другу групи увійшли регіони з низьким рівнем безробіттям населення: Харківська, Київська, Одеська, Дніпропетровська, Львівська;

· третю групу складають регіони, що мають високий рівень безробіття населення: Донецька, Луганська, Полтавська, Житомирська, Кіровоградська, Тернопільська, Сумська, Херсонська, Хмельницька та Чернігівська.

Детальну інформацію про рівень безробіття в регіонах України відображено в (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рівень безробіття (%) в Україні (за методологією МОП) за 2014-2015 рр.

Регіон	2014 р.	2015 р.
15-70 років	працездатного віку	15-70 років	працездатного віку
Україна	9,3	9,7	9,1	9,5
Вінницька	10,5	11,1	8,9	9,3
Волинська	9,9	10,3	9,8	10,0
Дніпропетровська	8,0	8,3	7,2	7,4
Донецька	11,0	11,3	13,8	14,2
Житомирська	11,5	12,3	11,3	12,0
Закарпатська	9,2	9,6	9,2	9,5
Запорізька	8,4	8,8	9,7	10,2
Івано-Франківська	8,1	8,6	8,4	8,9
Київська	8,0	8,1	6,4	6,5
Кіровоградська	11,2	11,7	11,4	11,9
Луганська	11,42	11,82	15,6	16,6
Львівська	8,6	8,8	8,2	8,3
Миколаївська	9,1	9,4	8,9	9,2
Одеська	6,7	7,0	6,5	6,7
Полтавська	11,5	11,8	12,1	12,4
Рівненська	10,6	11,7	9,9	11,0
Сумська	9,5	10,2	10,1	10,6

Тернопільська	11,3	12,0	11,8	12,0
Харківська	7,8	8,1	7,1	7,3
Херсонська	9,9	10,2	10,2	10,4
Хмельницька	9,4	9,9	10,2	10,4
Черкаська	10,2	10,5	9,8	10,0
Чернівецька	9,0	10,2	9,3	10,5
Чернігівська	11,2	12,1	10,7	11,2

 

За даними табл. 2.1 бачимо що, рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для таких областей — Донецька, Луганська, Полтавська, Житомирська, Кіровоградська, Тернопільська, Сумська, Херсонська, Хмельницька та Чернігівська. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області та м. Києві. Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в регіонах у майбутньому набуде ще більшої гостроти [21, с.10].

Ступінь негативного впливу безробіття на стан економічної активності населення у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, необхідно визначити економічні і соціальні наслідки безробіття:

– скорочення обсягів виробництва валового національного продукту;

– зниження податкових надходжень до державного бюджету;

– зростання витрат на соціальну допомогу безробітним;

– знецінення наслідків навчання;

– масова дискваліфікація;

– посилення соціальної напруженості;

– зниження трудової активності.

За сприяння державної служби зайнятості у 2014р. було працевлаштовано 760,4 тис. осіб, або 51,8% громадян, які мали статус безробітного у цьому періоді. Ситуацію в регіональному розрізі характеризують дані, наведені в таблиці 2.2 [5].

Якісний склад заявлених вакансій залишається незмінним: зберігається невідповідність структури вакансій, що пропонуються професійно-кваліфікаційному складу зареєстрованих безробітних. У структурі вакансій, як і раніше переважає попит на робітничі професії з відносно низькою заробітною платою, непривабливими або важкими умовами праці. Це пояснюється тим, що такі робочі місця не користуються популярністю у працівників, особливо коли є інші можливості для зайнятості. Отже, збереження й надалі подібної ситуації може негативно впливати на стан зареєстрованого ринку праці.

Таблиця 2.2