Організаційно–економічна характеристика Житомирської області

 

Житомирщина – земля прадавня, древлянська, житницька. Розкинулась вона довкола Житомира, знаного з часів Київської Русі, міста, що відзначило свій одинадцятивіковий ювілей. Цей край чудовий будь–якої пори року, та особливо привабливий влітку, коли пишним золотим колоссям вкриваються його поля, синім килимом стелиться льон. Куди не кинь оком – зачаровує багатобарвне вбрання мальовничої поліської природи.

В області зосереджені значні потужності з виробництва фарфоро–фаянсового посуду, лляних тканин, панчішно–шкарпеткових виробів, льоноволокна, металорізальних верстатів, пиломатеріалів, паперу, хімічних волокон та ниток.

В умовах структурної перебудови економіки впровадження бізнесу є нелегкою справою. Поступово підприємства області стабілізують свою роботу, а половина з них нарощують обсяги виробництва. Послідовно здійснюється реформування аграрного сектора.

Економічний потенціал Житомирщини має можливості для різнопланового ділового партнерства.

З метою створення сприятливого інвестиційного клімату, 3 грудня 1999 року прийнятий Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області". Пільгові умови забезпечуються як для національного, так і для іноземного інвестора.

1. Загальна характеристика області та її географічного розташування.

Територія, яку займає область, з давніх–давен заселена людиною, про що свідчать численні археологічні пам'ятки палеоліту. Виявлено залишки ранньопалеолітичної Житомирської стоянки, якій понад 100 тис, років.

У добу неоліту (VI–IIІ тис. до н.е.) на території Житомирщини було відомо понад 40 неолітичних поселень.

На початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю територію області. На північ від Тетерева, в басейні річок Ужа та Случа в IV–VII ст. жила група слов'янських племен, яка вважалася безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень (нині Коростень).

З утворенням феодальної держави – Київської Русі, древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. У 907 році древляни брали участь у переможному поході Київського князя Олега на Візантію.

Наприкінці XIII і на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року, якою було оформлено об'єднання Литовського князівства з шляхетською Польщею у федеративну державу, територія Житомирської області в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

Після Третього поділу Польщі (1795 р.) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир.

Область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована в центральній частині Східно–Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області 29,9 тис. м2, що складає 4,9% території України. За своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні і поступається лише чотирьом областям: Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та Харківській. Вона більша за площею таких країн, як Вірменія, Албанія, Ізраїль, Кіпр, Ліван. У цілому по Україні за площею посідає 5 місце.

Довжина області із заходу на схід 170 км, із півночі на південь – 230 км. Вона розташована у двох природних зонах. Північна її частина – у зоні Полісся, південна – у межах лісостепу.

На півночі області підноситься Словечансько–Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря.

Клімат помірно континентальний – з теплим вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня температура: літня – +18,5°С, зимова – –5,5°С. Середньорічна кількість опадів – 753 мм. На території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Усі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки в межах області: Тетерів – 247 км, Случ – 194 км, Ірпінь – 174 км, Ірша – 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них – Чорне, Куп'є, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке – розташовані в басейні річки Уборть.

Область має кордон з Республікою Білорусь довжиною 280 км, в основному з Гомельською областю. На кордоні розташовано 2 пункти переходу – Майдан–Копищанський в Олевському і Виступовичі в Овруцькому районах. Крім цього, є пункти пропуску на залізничних станціях в Овручі і Коростені та авіаційний – у селищі міського типу Озерне Житомирського району. Область межує з Київською, Вінницькою, Хмельницькою, Рівненською областями України.

Завдяки вигідному географічному положенню і розгалуженій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення з Києвом, Львовом, Ужгородом, Харковом, Одесою, Мінськом, Москвою, Санкт–Петербургом, а також країнами Східної та Центральної Європи, Відстань від Житомира до Києва залізницею – 165 км, шосейною дорогою – 131 км.

Житомирщина дала світові академіка Сергія Корольова, поетесу Лесю Українку, всесвітньо відомих письменників Володимира Короленка, Джозефа Конрада, поета–академіка Максима Рильського, визначного вченого, громадського діяча Івана Огієнка, піаніста Святослава Ріхтєра, класика української музики Бориса Лятошинського. Тут жили і творили письменники Оноре де Бальзак, Михайло Коцюбинський і Олександр Купрін, драматург Іван Кочерга і кінорежисер Олександр Довженко, композитори Віктор Косенко та Михайло Скорульський, видатний український поет, перекладач, громадський діяч Борис Тен.

2. Природні ресурси.

Область багата на природні ресурси. Мінерально–сировинний потенціал представленний облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії та будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом. Розвідані запаси лужних каолінів, їх обсяги і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн. тонн польовошпатних концентратів на рік.

Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Запаси декоративно–облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро), що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном, практично не обмежені. Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86% запасів цього каменю в Україні. Це визначає необхідність прискореного розвитку каменедобувної і каменеобробної промисловості. Карту корисних копалин представлено в рис. 2.1.

 

Рис. 2.1. Ліси та корисні копалини

Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується. Це чудова сировина для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломитів для металургії, різних видів флюсів та наповнювачів, а також мінеральних добрив.

На території області ведеться видобуток кольорового напівдорогоцінного каміння – берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою та виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування у промисловості знаходить п'єзокварц. Є родовища високоякісного пірофіліту,

Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, постачає його на експорт. У рудному масиві, крім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи; ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатити. Поклади цієї сировини становлять понад 85% усіх розвіданих запасів України.

Унікальним є родовище кварцитів, де сконцентровано майже 89% усіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві вогнетривів для футеровки доменних печей і приготування феросплавів.

Область займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів. Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи – 60%, твердолистяні (дуб) і м'яколистяні (береза, вільха, осика) – по 20%. Загальний запас деревини становить понад 120 млн. м³. Загальний середній приріст – 2,6 млн. м³ щорічно. Найбільшу лісистість мають Овруцький та Олевський райони, де вона складає понад 60%.

Різноманітний тваринний світ області. В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів – дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо.

3. Адміністративно–територіальний поділ та населення.

Область має: 23 райони; 4 міста обласного підпорядкування: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград–Волинський; 5 міст районного підпорядкування: Андрушівка, Коростень, Малин, Овруч, Радомишль; 45 селищ міського типу; 1631 сільський населений пункт.

Адміністративно–територіальний поділ Житомирської області представимо в рис. 2.2.

Рис. 2.2. Адміністративно–територіальний поділ Житомирщини

Населення області становить 1374,2 тис, чол., у тому числі міське населення 769,3 тис. чол. (56%), сільське – 604,9 тис. чол. (44%). Щільність населення (чоловік на 1 км2) – 45,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир – 282,3; Бердичів – 86,2; Коростень – 66,5; Новоград–Волинський – 55,9 тис. чол. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці – 12,8; Коростишеві – 25,9; Малині – 31,9; Овручі – 19,6; Радомишлі – 16,3 тис. чол.

Серед районів найбільшу кількість населення мають: Житомирський – 68,2; Овруцький – 66,9; Новоград–Волинський – 51,8; Малинський – 51,7 тис. чол.; найменша чисельність у районах: Народицькому – 10,9; Брусилівському – 17,9; Лугинському – 20,4 тис. чоловік.

4. Економіка.

На території регіону сформувалось багатогалузеве промислове виробництво. Житомирщина є лідером в Україні з виробництва окремих видів продукції. Зокрема, в області виробляється: 45% фарфоро–фаянсового посуду, 24% – лляних тканин, 39% – панчішно–шкарпеткових виробів, 13% – пиломатеріалів, 23% – взуття, 12% – облицювальних виробів з природного каменю. Основними галузями є харчова промисловість, частка якої у загальному обсязі промислового виробництва складає 39%, машинобудівна і металообробна – 11%, добувна – 10%, виробництво неметалевих мінеральних виробів – 11%, легка – 6%, деревообробна та целюлозно–паперова – 5%.

Найбільшими підприємствами галузі машинобудування і металообробки є: відкриті акціонерні товариства «Прогрес» у м. Бердичів, заводи «Хіммаш», шляхових машин ум. Коростень, «Новоград–Волинськсільмаш», ВАТ «Прожектор», Овруцьке ВАТ «Приладобудівник». Основна продукція машинобудування і металообробки – верстати металорізальні і деревообробні, устаткування для хімічної промисловості, машини і устаткування для тваринництва і кормовиробництва, шляхові будівельні машини і устаткування, прилади і засоби автоматизації, кріогенне устаткування, електротехнічні вироби, технологічне устаткування для переробних галузей агропромислового комплексу.

Харчова галузь представлена 120 підприємствами хлібопекарної, кондитерської, пиво–безалкогольної, м'ясо–молочної, цукрової, борошномельної, лікерно–горілчаної промисловості, В області діє 6 цукрових заводів – в Андрушівському, Попільнянському, Чуднівському районах, 4 спиртових заводи, а Житомирському лікерно–горілчаному заводу вже 107 років.

Провідні підприємства галузі: ВАТ «Житомирський маслозавод», АТЗТ «Житомирські ласощі», ВАТ «Бердичівський пивзавод», ВАТ «Молочник», ЗАТ «Фаворит», ВАТ «Овруцький молочноконсервний комбінат», ВАТ «Новоград–Волинський м'ясокомбінат».

В області виробляється майже 9% усієї маслосироробної і молочної продукції, понад 3% кондитерських виробів України.

Легка промисловість представлена в основному підприємствами швейної, взуттєвої, трикотажної галузей. Серед основних підприємств галузі: акціонерні товариства – Коростенська фірма «Арсанія», «Бердичівська фабрика одягу», Новоград–Волинська ВКФ «Леся», які спеціалізуються на виробництві чоловічого, жіночого одягу; Житомирське ВАТ «Крок» і Бердичівське СП «РИФ–1», які виробляють чоловіче, жіноче та дитяче взуття; Житомирське акціонерне товариство закритого типу «Україна», Бердичівське ТОВ «Трикотажний комбінат», які випускають панчішно–шкарпеткові, рукавичні та трикотажні вироби.

Підприємства лісової, целюлозно–паперової і деревообробної промисловості виробляють меблі, столярні вироби, папір, картон, лісоматеріали тощо. Провідні підприємства: державне лісогосподарське об'єднання «Житомирліс», до складу якого входять 11 держлісгоспів, ВАТ «Житомирдерев», ЗАТ «Бердичівмеблі», ТОВ «Класум», ВАТ «Малинська паперова фабрика».

Скляна і фарфоро–фаянсова промисловість представлена 10 підприємствами. Продукцією є фарфоро–фаянсовий посуд, дзеркальні вироби, склотара. В галузі працює понад 10 тис. чоловік, або 12% загальної кількості працівників промисловості. Найстарішим є колективне підприємство «Баранівський фарфоровий завод», заснований у 1802 році французьким підприємцем М. Мезером, а у 1815 році російський уряд надав власникові цього підприємства право ставити державний герб на виробах заводу. З 1823 року працюють Довбиський та з 1903 року – Коростенський фарфорові заводи. Великими підприємствами також є КП «Городницький фарфор»; ВАТ «Біомедскло»,

Промисловість з виробництва будівельних матеріалів нараховує понад 60 підприємств і об'єднань. Серед них – переважна кількість щебеневих кар'єрів, каменедробильних заводів, які розташовані в основному в Коростенському, Овруцькому, Новоград–Волинському, Черняхівському, Малинському, Олевському, Володарсько–Волинському Попільнянському, Житомирському районах.

Основними виробниками залізобетонних виробів є: ВАТ «Житомирський комбінат будівельних матеріалів», виробниче об'єднання «Агробудіндустрія», дочірнє підприємство «Буддеталь», КФ «Житомирінвест–ВАТ».

Хімічною промисловістю області виробляються волокна та нитки хімічні, вироби лакофарбові, вироби із пластмаси. Значні обсяги виробництва продукції галузі – на ВАТ «Коростенський завод "Янтар"» та «Ліктрави», СП «Житомирполісакс».

Житомирщина має розвинуте багатогалузеве сільськогосподарське виробництво. Частка аграрного сектора у валовій доданій вартості області становить 29%. Поряд з вирощуванням зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, картоплі, овочів, виробництвом молока, м'яса та яєць область посідає провідне місце серед Інших регіонів України з вирощування хмелю (77% загальних державних обсягів виробництва) і льону–довгунця – 29%.

Значна питома вага сіножатей і пасовищ у структурі угідь області (22,4%) дозволяє господарствам утримувати понад 500 тис. голів великої рогатої худоби (5,2% від усього поголів'я в державі).

Виробництвом сільськогосподарської продукції в області займається 721 сільськогосподарське підприємство, 638 фермерських господарств, 7,2 тис. індивідуальних селянських господарств та близько 340 тис. особистих підсобних господарств. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 1599,8 тис. та, в т. ч. під ріллею – 1076,3 тис. га.

Селекціонери Житомирщини активно працюють над створенням високопродуктивних сортів рослин та порід тварин. Ефективність їхнього застосування довели ряд господарств, зокрема агрофірма «Єрчики», ВАТ «Колодянський бекон» та інші, які отримують до 70 ц/га зернових культур, 700 ц/га цукрових буряків, 8 тис. кг молока на корову, 400 г привісу свиней.

Проаналізуємо основні економічні показники в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Індекси основних соціально–економічних показників

(відсотків до попереднього року)

Валовий регіональний продукт (у цінах поперед­нього року)	...	101,1	112,8	102,7	109,4	101,9	96,1
у розрахунку на одну особу	...	102,2	113,5	103,2	109,9	102,3	…
Реальний наявний дохід населення	...	119,8	118,0	109,4	112,9	102,4	94,3
Продукція промисловості	113,5	113,1	108,2	125,3	116,6	113,4	107,1
Продукція сільського господарства	105,8	97,9	100,1	113,8	110,0	105,8	105,1
Капітальні інвестиції	...	...	…	88,7	110,3	105,3	79,6
Прийняття в експлуатацію загальної площі житла	84,5	105,7	226,7	80,6	107,0	100,9	67,3
Перевезення вантажів усіма видами транспорту	102,1	103,7	114,9	112,3	103,0	98,4	103,0
Відправлення пасажирів транспортом загального користування	100,4	102,7	99,6	90,6	97,1	93,9	100,3
Оборот роздрібної торгівлі	…	117,8	109,4	119,7	111,1	110,4	99,7
Експорт товарів і послуг	122,6	107,3	108,5	131,3	109,2	111,6	108,7
Імпорт товарів і послуг	133,7	60,7	97,3	107,5	82,9	101,5	75,1
Кількість постійного населення (на кінець року)	99,1	98,9	99,5	99,5	99,7	99,5	99,5
Кількість зайнятих	97,8	101,6	100,9	98,8	99,4	100,4	93,2
Кількість безробітних (за методологією МОП)	110,5	87,4	91,3	101,0	95,9	96,4	117,3
Середньомісячна заробітна плата
номінальна	122,3	138,6	121,1	116,0	114,4	108,1	107,9
реальна	99,8	120,4	111,0	107,4	115,1	109,6	95,7

Як бачимо з даних таблиці 2.1 негативним моментом є зменшення реальної заробітної плати в 2014 році, за рахунок інфляційних процесів, протягом попередніх років даний показник зростав. Найбільше зменшення в групах: «Прийняття в експлуатацію загальної площі житла» – на 32,7%, «Капітальні інвестиції» – на 20,4%, «Імпорт товарів і послуг» – майже 25%, що пов’язано зі складними політичними процесами. Позитивним моментом є зростання експорту товарів та послуг на 8,7%.

Інвестиційна діяльність. Основним джерелом інвестицій були кошти господарських суб'єктів – 67,0% загального обсягу. Поступово зростає активність іноземних інвесторів. В області працюють 130 підприємств з іноземним капіталом. Серед галузей економіки найбільш привабливими для інвесторів є харчова, добувна, деревообробна, целюлозно–паперова та хімічна. Зростають інвестиційні вкладення у сільськогосподарське виробництво та готельно–ресторанний бізнес.

5. Зовнішньоторговельна діяльність.

Господарськими суб'єктами області здійснювалася з партнерами 88 країн світу. Тісні стосунки підтримувалися з країнами СНД та Балтії. Непогані зв'язки підприємства області мають з партнерами Італії, Німеччини, США та Чехії. Обсяг зовнішньої торгівлі становить 422,6 млн. дол. США, в т. ч. експорт – 176,6 млн. дол. США, імпорт – 246 млн. дол. США. В експортних поставках найбільша питома вага припадає на текстильний одяг, мінеральні продукти, деревину та вироби з неї, папір та картон, продукти тваринництва та рослинництва, взуття. Основу імпортних надходжень в область складають мінеральне паливо, нафта та продукти її переробки, фотографічні та медичні прилади і апарати, машини та устаткування, текстиль.

Інституціональні перетворення. З 1992 року – початку проведення роздержавлення і приватизації – змінили форму власності 2107 об'єктів, з яких 939 загальнодержавної та 1168 – комунальної власності. Реформування здійснювалося майже всіма діючими способами. Поширеним став продаж об'єктів на аукціоні. Шляхом викупу товариством покупців реформовано 102 об'єкти, що знаходились у комунальній власності. Шляхом продажу на аукціоні реформовано 156 об'єктів незавершеного будівництва.

6. Соціальна інфраструктура області.

До послуг населення майже 4 тис. магазинів, понад 1 тис. підприємств громадського харчування, 580 ательє І майстерень служби побуту, 1278 клубних установ, 1038 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні і 6 художніх шкіл та 2 школи мистецтв, 4 парки культури і відпочинку, 4 державні і 43 музеї на громадських засадах.

В області працює 939 державних та 4 приватні загальноосвітні школи, 2 гімназії, 2 ліцеї, в яких навчається майже 205 тис. учнів.

Про здоров'я населення піклується понад 5 тис, лікарів. Профілактику, оздоровлення та лікування жителів здійснюють 4 обласні спеціалізовані центри радіаційного захисту населення, ЗО дільничних лікарень, 5 міських та 23 районні територіальні медичні об'єднання, 185 лікарських амбулаторій, 844 фельдшерсько–акушерські пункти.

Колективи Обласного музично–драматичного театру імені Івана Кочерги, ансамблю пісні і танцю «Льонок», хорової капели «Орея», Поліського ансамблю національного обряду «Родослав», дитячого танцювального ансамблю «Сонечко», популярна естрадна співачка Ірина Шинкарук та інші – відомі далеко за межами держави.

Обласна організація Спілки художників України об'єднує майже 50 високопрофесійних спеціалістів різних жанрів образотворчого мистецтва, твори яких експонувалися не лише в Україні, а й за її межами.

Збереглися унікальні види народних промислів: виготовлення з дорогоцінного каміння жіночих прикрас, килимарство, гончарство, склоробство, різьба по дереву тощо.

Розвивається фізкультура і спорт. Діє 32 стадіони, 502 спортивні зали, 5 плавальних басейнів, 558 різних спортивних майданчиків, працює 405 колективів фізкультури, 36 дитячо–юнацьких спортивних шкіл, 2 спортивні школи Олімпійського резерву, школа вищої спортивної майстерності, центр інвалідного спорту, в яких займається понад 12 тис. дітей та підлітків.