Здоров’я молоді як соціальна проблема

Державні програми профілактики захворюваності серед молоді

Найбільш популярними останнім часом є проекти вивільнення індивідуальних спроможностей молоді. Це проекти, спрямовані на позитивний вплив на усі сфери здоров’я, що втілюється на засадах партнерства з різноманітними муніципальними, суспільними, приватними, релігійними структурами. Тому більша частина анотованих у цьому розділі закордонних проектів представляє досвід Канади і США.

Щодо вітчизняних проектів, то їх суттєво менше за кількістю (як і організацій, що їх втілюють), але виходячи з важливості набутого досвіду для нашої країни, в цьому розділі вони розглядаються більш детально, ніж закордонні.

В Україні проживає понад 11 млн. молодих громадян, які
становлять 22,6 відсотка населення країни. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства.

Для України одним із найважливіших завдань є громадянське,
національно-патріотичне виховання дітей та молоді, їх залучення до соціально-політичних та економічних перетворень, процесу інтеграції України до світової спільноти:

1) Закон України „ Про Загальнодержавну програму підтримки молоді ” -створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, розв’язання її нагальних проблем.

2) Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді.

3) Проект Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки – стабілізація епідемічної ситуації та зниження темпів приросту захворюваності і рівня смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики, заснованої на принципах забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, медичних послуг з лікування, догляду та підтримки.

4) За період дії "Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки" не визначилась тенденція щодо стабілізації темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу. Тенденція щодо стабілізації темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні відсутня. За даними офіційної статистики станом на кінець 2007 року, в Україні зареєстровано 122314 ВІЛ-інфікованих громадян. Протягом 2007р. серед громадян України було зареєстровано 17669 нових випадків ВІЛ-інфекції, що на 10% вище за відповідні показники 2006 року. Щомісяця через мережу спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів виявляється майже 1,5 тисячі нових випадків інфікування.

5) Програма "Школа молодих матерів".

6) Програми "Дитинство без туберкульозу".

До основних заходів Соціальної служби для молоді щодо пропаганди здорового способу життя відносяться:

· проведення збору-загону дитячих громадських організацій, волонтерських загонів "Молодь за здоровий спосіб життя";

§ проведення тематичних волонтерських змін літніх наметових таборів "Витоки";

· у межах роботи тренінгового центру проведення лекцій і тренінгів для дітей та підлітків на тему пропаганди здорового способу життя;

· у межах роботи українсько-канадського проекту "Молодь за здоров’я" розроблені та надруковані інформаційні матеріали профілактичної спрямованості;

· робота вуличних соціальних педагогів;

· робота з молоддю, що потребує допомоги;

· робота "Громадської приймальні";

· тематичні профілактичні дискотеки для молоді.

 

 

Література

1. Грицаєва І.В., Бурлачук Л.Ф. Фактори ризику: що молодь та підлітки знають про СНІД // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 3. – С. 39-43.

2. Молодь на голці // Демократична Україна. – 2001. – 20 березня.

3. Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О.Балакірєвої і О.Яременка. – К.: УІСД, 2001. – С. 48 – 61.

4. Оржеховська В.М. Про концепцію превентивного виховання дітей і молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 2. – С. 8-9.

5. Оржеховська В.М. Проблеми алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх та молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 6-7. – С. 43-46.

6. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – С. 38-40.

7. Словник термінів соціальної педагогіки та соціальної роботи / Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. Посібник, - К.: ІЗМН, 1997. – С. 112 – 133

8. Тутишинський В. Застосування нових інформаційних технологій у превентивному вихованні підлітків // Учитель. – 2000. – № 4-6. – С. 24-26.

 

Здоров’я молоді як соціальна проблема

В усі часи здоров’я людини розглядалося як одне з найважливіших життєвих цінностей, як найбільше особисте благо. „Valetudo bonum est” (здоров’я – найбільше багатство) – говорили ще древні римляни.

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров’я людини грунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.

На прикінці ХХ століття лідери світової науки залучили проблему здоров’я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля.

З того часу як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об’єктивні дослідження, набули катастрофичного масштабу.

За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття, і деякі вчені пов`язують це з тим, що негативні процеси набули планетарного розмаху.

Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала необхідність грунтовних досліджень феномена здоров’я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу. З цією метою передові представники світової науки об’єдналися в міжнародний рух.

1977 р. ВООЗ ініціювала кампанію "Здоров’я для всіх", у межах якої розпочався процес збору і систематизації інформації про існуючи загрози здоров’ю.

Останнім часом у зарубіжній літературі поняття здоров’я все частіше замінюється новим поняттям „wellness”. Термін „wellness” є близьким до поняття „благополуччя”.

Wellness − це реалізація потенціалу людини, як особистості і як члена сім’ї, свого суспільства і світу в цілому. Wellness об’єднує 6 сфер життя: фізичну, емоційну, духовну, соціальну, інтелектуальну і професійну. Wellness − це процес, що триває, концентрується на виборі і підтримці рівноваги між цими шістьма сферами і на прийнятті відповідальності за своє благополуччя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров’я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем.

Стан власне системи охорони здоров’я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначенняздоров’я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Дискусія щодо визначення поняття здоров’я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров’я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров’я.

Складові здоров’я:

Ø фізична - індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму;

Ø психічна (розумова) - індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість, вірогідність стресів, афектів

Ø соціальна (суспільна) - пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо

Ø духовна - залежить від духовного світу особистості: ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду.

 

Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.

До основних передумов здоров’я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.