Оцінка і тенденції стану здоров’я молодого покоління.

 

Стан здоров’я населення – надзвичайно важливий інтегруючий показник соціально-економічного та культурного розвитку суспільства й держави.

З одного боку, він відображає внутрішній політичний, економічний та соціальний стан країни, а з іншого – людський потенціал суспільства, спроможність держави конкурувати з іншими країнами в міжнародному співтоваристві.

Такі показники розвитку держави як рівень економічних досягнень, науково-технологічного розвитку, стан середовища існування, зрештою, культура й освіта, рівноправність громадян впливають на тривалість і якість життєдіяльності нації, її генофонд, тобто на її здоров’я, згідно з його розумінням і визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Як вважає Всесвітня організація охорони здоров’я, стан здоров’я є загальним терміном для характеристики здоров'я громадян, груп населення або народу, вимірюваного за загальноприйнятими стандартами. У деякому роді схожий термін "рівень здоров’я" звичайно відноситься до кількісних показників стану здоров'я.

Оцінка стану здоров’я проводиться також за допомогою відповідних критеріїв, під якими розуміється стандарт, на підставі якого дається оцінка чому-небудь.

В науці соціальної медицини стан здоров’я населення оцінюють за демографічними показниками (народжуваність, смертність, природній приріст того) та показниками медичної статистики (захворюваність, тимчасова та постійна втрата працездатності, смертність тощо). Разом з тим стан громадського здоров’я є істотним фактором суспільно-економічного розвитку держави. За прогнозами українських економістів (В. Геєць та ін.), у довгостроковому періоді низький рівень здоров’я населення України (людський потенціал або капітал) впливатиме на соціально-економічне становище і на темпи зростання.

Таким чином, стан здоров’я населення будь-якої країни можна вважати одним із найважливіших показників рівня розвитку даного суспільства.

Інтегральні показники стану здоров’я населення, зокрема демографічні,

міжнародні організації (ООН, ВООЗ, ЮНІСЕФ, МОП та ін.) використовують як еталон порівняння ступеня розвитку держав різних соціальних і культурних типів.

Незважаючи на те, що Україна за показниками освіченості населення є передовою державою, зниження народжуваності та підвищення смертності ставить її на 102 місце серед інших держав. Загалом, за основним інтегральним показником стану здоров’я – тривалістю життя – серед країн Східної Європи Україна посідає передостаннє (перед Молдовою) місце.

Сьогодні стан здоров’я населення України є вкрай незадовільним і викликає глибоку стурбованість широких кіл української і міжнародної громадськості, державних діячів, політиків, керівників органів державної влади, політичних партій і громадських організацій, а також працівників охорони здоров’я.

Очевидна невідповідність між великими потребами в охороні здоров’я населення і низькими можливостями державної системи охорони здоров’я. Незважаючи на те, що Україна має добре розвинену мережу об’єктів охорони здоров’я – лікарні, поліклініки, діагностичні центри, медичні науково-дослідні інститути, здоровпункти, аптеки, диспансери, – ефективність її діяльності доволі низька, про що свідчить кількість хворих та інвалідів, яка щороку зростає.

Міжнародні експерти зазначають, що в Україні біологічний вік чоловіків перевищує паспортний на 5–7 років, а жінок – на 3–5, що свідчить про зниження якості життя.113 У сучасній Україні чоловіки передчасно старіють, більше страждають від нещасних випадків, зазнають впливу соціальних факторів, а також схильні до негативних звичок (алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління, переїдання, гіподинамія та ін.).

Через вплив екологічних, економічних та соціальних факторів трансформаційного періоду показники громадського здоров'я в Україні дедалі знижуються. Нині, за даними Міністерства охорони здоров’я України, серед 47 млн. її громадян зареєстровано понад 6 млн. осіб з різними формами серцево-судинних захворювань, 741,5 тис. онкологічнохворих, 102 тис. хворих на туберкульоз. Медична статистика свідчить, що сьогодні в Україні 726,4 тис. хворих на алкоголізм, 52,4 тис. наркоманів, 132,6 тис. психічно хворих, 2380,5 тис. інвалідів.

Велику стурбованість викликає епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекцією/ СНІДом. Сьогодні в Україні налічується 36 600 ВІЛ-інфікованих. Якщо ж врахувати всіх ВІЛ-позитивних осіб, то ця кількість збільшується до 64 тис. Смертність від СНІД за рік зросла на 91%.

Інша важка недуга – туберкульоз, що є індикатором соціальних негараздів. Щорічно в Україні реєструють понад 27 тис. нових хворих на туберкульоз, рівень захворюваності на який і досі залишається високим, а смертність за останні роки зросла на 11%.

У структурі смертності населення України від інфекційних захворювань туберкульоз посідає 1-ше місце.

Велике занепокоєння викликає той факт, що паління досить поширене серед учнівської та студентської молоді. Ураженість цією шкідливою звичкою складає від 50 до 75 відсотків юнаків та дівчат віком 17-18 років. За даними Світового банку, економічні витрати, які пов’язані з вживанням тютюну, складають 1,2-2 відсотки внутрішнього валового продукту, тобто від чверті до третини всіх державних витрат, які йдуть на охорону здоров’я.

Тому ця організація не підтримує політику щодо виробництва та переробки тютюну і заохочує впровадження програм контролю за тютюном.

Психічні розлади, які менш виражені і не реєструються, є значно поширенішими. Так, за даними анкетування населення, в містах України 21,5 % осіб з 15-річного віку мають нервові, або емоційні, проблеми.

Важливими чинниками, які на 50-55 % визначають здоров’я (індивідуальне і громадське), є спосіб життя людини.

Одним із індикаторів у контексті завдання виконання глобальної програми „Здоров’я для всіх” - покращення способу життя — є індекс маси тіла (ІМТ), оскільки ожиріння асоціюється з різноманітними хронічними захворюваннями.

Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоро­в’я, можливе лише при систематичних цілеспрямованих занят­тях фізичними вправами, які мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з фізкультури виконують близько 7%.

Студентам властива завищена самооцінка, однак аналіз відповідей про те, як вони оцінюють свій стан здоров’я, викли­кає тривогу. У юнацькому віці відчуття здоров'я і нездоров'я з погляду самих студентів завищене у бік першого. Тому їхні відповіді можна оцінювати як самовідчуття фізичного стану щодо норми.