Політика управління грошовими потоками

Грошові потоки підприємства є одним із об’єктів фінансового менеджменту, в рамках якого забезпечується адекватність моделі управління фінансами підприємства потребам мінливого ринко­вого середовища та ефективність досягнення корпоративних ці­лей, зокрема підтримання конкурентоспроможності у коротко­строковому та довгостроковому періодах і максимізація добробу­ту власників.

Така адекватність та ефективність передбачає необхідність ор­ганізації управління грошовими потоками відповідно до потреб фінансового менеджменту, що визначаються корпоративною та фінансовою стратегіями, — обгрунтування та реалізація політи­ки управління грошовими потоками (рис. 3.7).

 

 

 

Рис. 3.7. Обґрунтування та реалізація політики управління грошовими потоками

Політику управління грошовими потоками необхідно розгля­дати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики):

цілі та завдання управління грошовими потоками;

основні напрями управління грошовими потоками; критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

методи кількісної оцінки грошових потоків;

форми управління грошовими потоками.

Розглянемо детермінанти політики управління грошовими по­токами детальніше. '

Відповідно до принципів організації моделі управління гро­шовими потоками суб’єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання;

концентрація надходження грошових коштів;

контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб’єк­та господарювання у часі;

прогнозування та планування резерву ліквідності;

формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Управління грошовими потоками, як і будь-яка свідомо керо­вана діяльність, реалізується відповідно до встановлених мене­джментом цілями та завданнями, адекватна ідентифікація та об­грунтування яких є вихідним етапом формування моделі управ­ління грошовими потоками. Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як за­гальні цілі управління фінансами суб’єкта господарювання, так і специфічні:

повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фі­нансової діяльності;

підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквід­ності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

збільшення вхідних грошових потоків як основного джере­ла фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

скорочення циклу обороту грошових коштів;

підтримання адекватного балансу між формуванням резер­ву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

скорочення накладних затрат підприємства, пов’язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходжен­ням вхідних грошових потоків.

Визначена вище сукупність цілей управління грошовими по­токами конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установлення проміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками. Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управ­ління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил. •

По-перше, системність формування цільових фінансових по­казників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів від­повідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошо­вими потоками підприємства.

По-друге, повнота та достовірність формування вхідної пер­винної інформації щодо управління грошовими потоками за на­прямами такого управління — у розрізі вхідних та вихідних гро­шових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фі­нансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної стати­стичної та математичної обробки для обґрунтування та прийнят­тя управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформацій­них ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових па­раметрів моделі управління грошовими потоками суб’єкта госпо­дарювання.

По-п’яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фі­нансових показників як результуючих відносно усталеної сукуп­ності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролін- гу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприєм­ства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Визначення цілей та конкретизація сукупності поточних за­вдань управління грошовими потоками здійснюється за напряма­ми реалізації такого управління, які виділяються відповідно до ви­дів грошових потоків (див. структурування грошових потоків). Як напрям управління грошовими потоками має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємс­тва, спрямована на виконання певних функцій фінансового мене­джменту. Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

операційний грошовий потік;

інвестиційний грошовий потік;

фінансовий потік.

У рамках зазначених напрямів управління грошовими потока­ми здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних гро­шових потоках. Функціонально-організаційні особливості управ­ління грошовими потоками у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.

Управління грошовими потоками відповідно до визначених на­прямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням суку­пності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адек­ватності та ефективності управління. Грошові потоки нерозривно пов’язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час при­йняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, — прибуток (ре­нтабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподат­кування; об’єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням ви­мог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у ви­гляді правил фінансування[3]. Однак функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосу­вання специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

накладні витрати, пов’язані із генеруванням грошового потоку;

вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

вплив грошового потоку на рівень платоспроможності під­приємства (планування ліквідності);

строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприєм­ства;

пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяль­ності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.