Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання

Адекватність та ефективність моделі фінансового менеджмен­ту на підприємстві, її відповідність потребам ринкового середовища передбачає органічну інтеграцію в структуру такої моделі функціонально-організаційного блоку, на який буде покладено завдання управління сукупністю ризиків, що виникають у проце­сі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктом господарювання. При цьому управління такими ризи- кими спрямоване насамперед на забезпечення стабільності фі­нансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання у просторі та часі, а також підтримання належного рівня його кон­курентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Досягнення таких цілей можливе за умови виконання таких вимог, зокрема:

належне обґрунтування управлінських фінансових рішень та ідентифікації господарських ризиків, пов’язаних із такими рішеннями;

оцінювання рівня ризику, який пов’язаний із реалізацією го­сподарських операції та/або їх сукупністю;

визначення та аналіз взаємозв’язку між ідентифікованим ри­зиком та іншими параметрами фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

обґрунтування доцільності прийняття ризику та розрахунок максимальної величини утримання ризику;

пошук методів нейтралізації ризику та оцінювання їх ефективності для кожної окремої господарської операції та/або їх сукупності;

забезпечення уникнення, покриття або ж перерозподілу ри­зиків підприємницької діяльності суб’єкта господарювання у просторі та часі;

оцінювання ефективності діяльності фінансового менеджера підприємства щодо управління ризиками.

Джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктом господарювання, є будь-яке управлінське фінансове рі­шення щодо тієї чи іншої господарської операції, яка здійснюється в рамках згаданих вище напрямів діяльності підприємства. Тому управління ризиками є об’єктивною необхідністю та обов’язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підпри­ємстві. При цьому управління ризиками забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання за та­кими напрямами, як операційна та інвестиційна діяльність, фінансу­вання та фінансовий контролінг (рис. 9.1), які в сукупності і фор­мують систему фінансового менеджменту на підприємстві.

У свою чергу, трансформація результативності моделі управ­ління фінансовими ризиками підприємства в її ефективність у ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рі­вня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-мето­дологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі специфічним потребам фінансового менеджменту на конкретному підприємстві. При цьому під поняттям забезпечення моделі управління ризиками (операційними, інвестиційними та фінансовими) необхідно розуміти сукупність інформаційних ка­налів, механізмів та форм збору, первинного зведення, узагаль­нення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації господарських ризиків у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяль­ності суб’єкта господарювання.

 

 

Рис. 9.1. Місце ризиків у функціонально-організаційній структурі фінансового менеджменту

 

Виходячи з цього можна стверджувати, що ефективне забез­печення моделі управління фінансовими ризиками передбачає, зокрема, вирішення таких проблемних питань:

аналіз умов виникнення і формування комерційних ризиків та визначення факторів, що зумовлюють їх абсолютну величину;

класифікація комерційних ризиків та їх взаємозв’язок із фі­нансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання;

формулювання критеріїв прийняття управлінських фінансо­вих рішень щодо господарських операцій, які характеризуються наявністю ризику (невизначеності);

формулювання концепції управління ризиками суб’єкта гос­подарювання, що відповідає потребам його фінансово-господар­ської діяльності.

Зупинимося на визначених проблемах детальніше.

 

Умови виникнення ризиків

Здійснення підприємницької діяльності (причому не залежно під того, чи це господарські операції в рамках операційної, інвес­тиційної чи фінансової діяльності) нерозривно пов’язано з таким ннищем, як невизначеність, тобто об’єктивною неспроможністю спро.чіозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської операції із 1 ОО-відсотковою достовірністю. Однак це не є підставою для відмови від зорієнтованих на перспективу напрямів управління фінансами суб’єктів господа­рювання. При цьому слід чітко усвідомлювати, що, наприклад, планування та прогнозування є об’єктивною необхідністю побу­дови ефективної моделі фінансового менеджменту на підприєм­стві. Наявність ефекту невизначеності та її вплив на формування сценарію фінансово-господарської діяльності підприємства не означає, що суб’єктам господарювання не доцільно здійснювати її планування та прогнозування на поточний та майбутні періоди. Навпаки, управління невизначеністю у фінансово-господарській діяльності підприємства потребує формулювання прогнозів та обґрунтування планових величин[22] з метою забезпечення стабіль­ності його діяльності у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Невизначеність у процесі здійснення господарських операцій свідчить про наявність імовірності відхилення кінцевого резуль­тату від очікуваної величини. Таке відхилення може мати як по­зитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність ви­никнення будь-яких відхилень (незалежно від того, позитивне чи негативне таке відхшення) від очікуваного рівня фінансово- економічних показників та індикаторів заведено визначати як ри­зик, що дає змогу стверджувати таке. Невизначеність, притаман­на реалізації тих чи інших господарських операцій підприємства, формує його сукупний ризик. Водночас сукупний ризик підпри­ємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змо- гуі сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управ­ління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків — відстежування ризиків:

за структурними підрозділами підприємства;

за основними (внутрішніми та зовнішніми) господарськими зв’язками підприємства;

за основними видами ризиків (див. розділ 9.1.2);

за центрами локалізації ризиків;

за ступенем взаємозв’язку та взаємозалежності окремих ри­зиків та центрів їх локалізації;

за впливом зовнішніх факторів ризику (які формують систе­мний ризик за класифікацією Марковіца).

Організація та реалізація такого моніторингу дає можливість керівництву підприємства забезпечити збереження та підвищення його ринкової вартості (і, відповідно, достатку акціонерів), виділи­ти та реалізувати диференціальні та конкурентні ринкові переваги, пом’якшити конфлікт інтересів (наприклад, менеджери-акціонери, підприємство-ринок), зменшити ризик неплатоспроможності під­приємства та його дефолту. Такі можливості, пов’язані із моделлю управління ризиками, реалізуються за рахунок мобілізації внутрі- шньофірмових резервів щодо вдосконалення процесу прийняття та підтримання управлінських фінансових рішень.

Існування невизначеності під час прийняття управлінських фінансових рішень, а також ризику, що пов’язаний із їх виконан­ням, обумовлює необхідність формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінювання та нейтралізації відповід­них ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємст­ва — моделі управління ризиками (або ризик-менеджменту[23] — risk management). Водночас ефективність моделі управління ри­зиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально- організаційних питань, пов’язаних із практичним використанням такої моделі. Її впровадження потребує:

групування та локалізації господарських операцій за центра­ми формування ризиків з метою наступного їх аналізу;

виявлення та ідентифікації ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, ви­значених корпоративною стратегією підприємства;

структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, а також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства2);

обґрунтування використання фінансово-математичних моде­лей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських фінансових рішень;

визначення доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику;

визначення та зведення основних критеріїв прийняття управ­лінських фінансових рішень в умовах невизначеності;

формулювання критеріїв моніторингу ризику та оцінки ре­зультативності управління даним ризиком, групою ризиків.

Практична реалізація зазначених вище критеріїв спирається насамперед на систематизацію та структурування сукупного ризику підприємства за окремими видами ризиків як базових об’єктів управління з боку фінансового менеджера такого підприємства.