Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості

Назва статті	Продукт А	Продукт Б
Ціна, грн	40 000	30 000
Змінні витрати на одиницю продукції, грн	18 000	15 000
Дохід (маржинальний дохід), грн	21 000	15 000
Частка в обсязі продажу, %
Постійні витрати, грн	100 000 000

 

На підставі вихідних даних, наведених у табл. 11.6, спочатку визначаємо сумарний зважений дохід на одиницю продукції (ЗД):

 

ЗД = (21 000 х 0,7) + (15 000 х 0,3) = 192 000 грн.

 

Далі визначаємо точку беззбитковості:

 

 

Підприємство виробляє три види продукції

Приклад 11.4.

 

Підприємство виробляє три види продукції - А, Б, В. Відомі дані показників на рік щодо обсягу продажу кожного продукту, річних змінних витрат за ко­жним видом продукції, а також постійних витрат наведені в табл. 11.8. Необхідно визначити точки беззбитковості окремо кожним видом продукції.

Загальна точка беззбитковості (ЗТБ) для всіх видів продукції у вартісному виразі становитиме:

Таблиця 11.8

Вихідні дані для розрахунку

Назва статті	А	Б	В	Усього
Обсяг продажу, тис. т	30 000	60 000	20 000	110 000
Частка в обсязі продажу, %	25,5	45,0	29,5
Змінні витрати, тис. грн	12 000	30 000		47 000
Дохід (маржинальний дохід), тис. грн	16 500	27 000	13 700	57 200
Рівень доходу від обсягу про­дажу, %			68,5	52,0
Постійні витрати, тис. грн				24 000

 

 

Точка беззбитковості для кожного виду продукції визначаєть­ся за таким алгоритмом (загальні значення точки беззбитковості необхідно помножити на валовий прибуток) у відсотках виручки від продажу відповідного виду продукції, що за видами продукції становитиме:

 

А = 46 154 х 0,255 = 11 769 тис. грн,

 

Б = 46 154 х 0,450 = 20 769 тис. грн,

 

В = 46 154 х 0,295 = 13 615 тис. грн.

 

Розрахунок точки беззбитковості є спробою визначити необ­хідні обсяги продажу за різних цін з урахуванням постійних ви­трат.

Точка беззбитковості — це обсяг продажу, якого потрібно до­сягти за рівня ціни, що аналізується (або заданого), щоб збитки підприємства були нульовими. На точку беззбитковості вплива­ють постійні і змінні витрати, і її знаходять за допомогою графі­чної побудови. Розглянемо ще один приклад за передбачених умов, де визначимо запас фінансової безпеки.

Приклад 11.5.

Вихідні дані для розрахунку: ціна продукції становить 35 000 грн за одиницю; максималь­ний обсяг виробництва за наявних у підприємства потужностей

1500 одиниць; максимальна виручка від продажу за повного використання потужностей може скласти відповідно 525 млн грн. Однак прогноз продажу дає оцінку максимуму на рівні 9000 шт., що відповідає 315 млн грн; сума постійних витрат, необхідних для діяльності фірми, становить 40 млн грн, що визначає розра­хунок постійних витрат; змінні витрати на виготовлення однієї одиниці продукції становлять 17 500 грн, а максимальний обсяг випуску — 262,5 млн грн; якщо проводити розрахунки з випуску 15 тис. од. продукції на суму 262,5 млн грн, то покриємо тим са­мим постійні витрати у 40 млн грн; водночас і змінні витрати розраховують на випуск відповідного числа виробів. Наприклад, обсягу виробництва 5000 од. відповідає величина змінних витрат 87,5 млн грн, плюс 40 млн грн постійних витрат. Усього витрати складали 127,5 млн грн (87,5 + 40).

Використовуючи графічний метод, можна знайти точку пере­тину ліній виручки від продажу і загальної величини витрат, що і буде точкою беззбитковості.

Різниця між беззбитковим і максимальним обсягом продажу є запасом фінансової безпеки.

Будь-який прогноз має діапазон погрішностей. Погрішність у 5—7 % від загального обсягу продажу свідчить, що від даної операції не буде отримано прибутку, але і не буде досягнута без­збитковість. У нашому прикладі точка беззбитковості дорівнює:

 

 

 

Цьому обсягу виробництва за рівня ціни, що аналізується, у 35 000 грн і відповідає беззбиткова сума виручки від реалізації у 80 млн грн (2,3 тис. шт. х 35 тис. грн).

У новому виробництві, коли випуск продукції зростає від мі­сяця до місяця, графік беззбитковості допомагає визначити, у якому місяці підприємство досягне беззбитковості.

Отже, за вищої ціни продажу точка беззбитковості буде дося­гнута за меншого обсягу випуску і раніше у часі, а за нижчої ціни часовий лаг збільшується. Проводиться також аналіз стратегії фі­нансування, що відображається у завершальній частині фінансо­вого розділу бізнес-плану.

На основі оцінки бюджету, контролю за його виконанням, аналізу точки беззбитковості виявляються напрями вдосконален­ня фінансового управління підприємством, поліпшення його фі­нансового стану та бюджетування.

В управлінні за відхиленнями велике значення має збір інфо­рмації та її достовірність. Порядок отримання вихідної інформа­ції та вибір її джерел залежать від установлених вимог або конк­ретної ситуації. Існують загальні моменти для всіх ситуацій, у яких функціонує підприємство. Конкретну ситуацію функціону­вання підприємства визначає вплив різних факторів. Фактори, що впливають на виконання бюджетів, поділяють на: зовнішні та внутрішні фактори. Кожний з них по-різному впливає на середо­вище, де функціонує підприємство, що визначає конкретні умови його розвитку. Серед факторів першочергово слід виділити фа­ктори, що мають об’єктивно обмежувальний характер.

Завданням управління за відхиленнями від бюджету і бюджету- ванням взагалі є встановлення обмежувальних факторів для підпри­ємства у конкретній ситуації та врахування їх впливу в подальшому.

Більшість підприємств складають бюджети з урахуванням об’єктивних «обмежувальних факторів», які безпосередньо або опосередковано стримують діяльність кожного підприємства.

Найбільш вагомими «обмежувальними факторами» щодо ви­конання бюджету є:

мета та напрями діяльності, визначені статутом підприємст­ва, що обмежують діапазон його діяльності;

недостатній розмір коштів у підприємства для інвестування;

нерегулярність надходжень сировини, комплектуючих виро­бів від постачальників тощо;

недостатнє забезпечення підприємства фахівцями та досвід­ченим персоналом;

низький рівень забезпечення підприємства необоротними активами;

заборона діяльності підприємства в окремих регіонах;

відсутність дозволу щодо диверсифікації діяльності підпри­ємства в інших регіонах;

відсутність альтернативних місць розташування і розвитку;

недостатнє володіння інформацією щодо ситуації на нових ринках;

недобросовісна поведінка конкурентів, що обмежує перехід підприємства до ринку або діяльність на ньому;

монопольний ринок з домінантою одного або двох великих і впливових конкурентів;

закони про конкуренцію, що захищають від монополізації;

наявність квот на імпорт і експорт товару.

Серед типових обмежувальних факторів, що мають об’єктив­ний характер і впливають на виконання бюджету, необхідно ди­ференціювати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів та визна­чити джерела інформації, оскільки вони по-різному впливають на окремі бюджети.

Зовнішні фактори першочергово впливають на бюджети про­дажу, виробництва, капітальних інвестицій, бюджети підрозділів та ін. Тому менеджер має визначити вплив зовнішніх факторів на конкретний бюджет, оскільки величина доходів і витрат значною мірою залежатимуть від них. За визначеним переліком зовнішніх факторів необхідно оцінити покупців, постачальників, конкурен­тів, робочу силу, можливості населення, дію уряду, стан економі­ки та інші, вибрати ті з них, які матимуть значення для конкрет­них умов функціонування підприємства та впливають чи не впливають на конкретний бюджет.

Аналогічно внутрішні фактори підприємства також можуть сприятливо чи несприятливо впливати на конкретний бюджет. Серед внутрішніх факторів менеджери підрозділів фіксують на­самперед такі, як потребу у забезпеченні певного рівня товарних запасів та бюджети інших підрозділів.

Щодо внутрішніх факторів впливу на виконання бюджету, менеджерам необхідно оцінити цілі підприємства, роль підрозді­лів підприємства, номенклатуру товарів та види послуг, ресурси. З метою врахування впливу цих факторів на виконання конкрет­ного бюджету, з їх переліку менеджеру необхідно вибрати ті, що є суттєвими.

У процесі аналізу впливу на виконання бюджету зовнішніх і внутрішніх факторів, найбільш характерних для конкретного підприємства, менеджери з’ясовують необхідність у глибшому дослідженні того, що відбувається нині та в наступному періоді. Реальні прогнозні бюджети можна скласти тільки за наявності необхідної інформації, в яких будуть враховані всі основні фактори.

 

Питання для самоконтролю

 

Перелічіть основні методи, які застосовують у фінансовому про­гнозуванні.

Які існують вимоги до методів планування під час розроблення фінансових планів?

Назвіть основні стратегічні завдання розроблення фінансової по­літики підприємства.

Охарактеризуйте напрями розроблення фінансової політики під­приємства?

Що включає стратегічне фінансове планування?

Охарактеризуйте етапи процесу стратегічного управління фінан­сами.

Назвіть основні етапи розроблення і реалізації фінансової страте­гії підприємства.

Перелічіть види фінансових планів та завдання поточного фінан­сового планування.

За яких умов поточний фінансовий план відіграватиме належну управлінську роль?

Назвіть необхідні умови поточного фінансового планування.

Які основні принципи поточного фінансового планування?

Що сприяє ефективному управлінню фінансами підприємства?

Які показники потребують особливого контролю в процесі вико­нання фінансового плану?

Перелічіть завдання внутрішньофірмового бюджетування.

Які види бюджетів ви знаєте та їх призначення?

Що розуміють під поняттям бюджетний регламент на підприємстві?

Охарактеризуйте проблеми бюджетування на підприємстві.

Що включає контроль бюджетів?

Які основні елементи системи контролю виконання бюджетів?

Назвіть методичні підходи щодо контролю за виконанням бю­джетів на підприємстві.

У чому полягає сутність кожного із чотирьох методичних підхо­дів щодо контролю за виконанням бюджетів на підприємстві?