Активи як об’єкт фінансового менеджменту

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпоря­дженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що нале­жать підприємству на певну дату.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою ча­стину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. Для оборотних активів як частини авансо­ваного капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

оборотні активи як ліквідні ресурси не витрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господар­ському обігу;

абсолютна потреба в оборотних активах залежить переду­сім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збу­ту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послу­ги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебі­торська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кош­ти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Необоротні активи являють собою частину майна підприємст­ва, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльно­сті і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом на­рахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, неза­вершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

розділ — необоротні активи; '

розділ — оборотні активи;

розділ — витрати майбутніх періодів.

Активи підприємства можна класифікувати за такими ознака­ми (рис. 6.1).

Отже, відповідно до основних ознак активів вони розподіля­ються так:

Залежно від об’єкта управління:

а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівницт­во, устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінан­сові інвестиції;

б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; неза­вершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кош­ти; поточні фінансові інвестиції.

Залежно від характеру володіння активами:

а) власні активи: до них належать активи підприємства, які постійно перебувають у його володінні і відображаються в балансі;

б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених угод оренди (лі­зингу).

Залежно від характеру обслуговування:

а) операційні активи: активи, які безпосередньо використову­ються в комерційно-виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку;

б) інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей під­приємства, пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяль­ності. До складу інвестиційних активів включають: незавершене будівництво; устаткування, призначене до монтажу; довгостро­кові фінансові інвестиції, короткострокові фінансові вкладення.

Залежно від характеру фінансових джерел формування ак­тивів:

а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємст­ва, сформованих за рахунок власних і залучених коштів;

б) чисті активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів. Вартість чис­тих активів визначається за формулою:

 

ЧА = А - ЗК,

 

де ЧА — вартість чистих активів;

А — загальна сума активів підприємства;

ЗК — загальна сума запозичених коштів.

 

 

Рис. 6.1. Класифікація активів підприємства за основними ознаками

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно від­значити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, ос­новна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протя­гом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх пе­реваги і недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: мен­ший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфля­ції; тривалий період використання у виробничому процесі, здат­ність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої гос­подарської діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладних коштів, низь­кий рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік пла­тежів за погіршення платоспроможності підприємства.

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх порівняно з необоротними ак­тивами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, ви­ща ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборо­тних активів, вищий рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною базою в управлінні активами є ба­ланс підприємства і передусім його актив. Ця інформація може задовольнити широке коло користувачів — як зовнішніх, так і внутрішніх.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити плато­спроможність підприємства, тобто ймовірність погашення забор­гованості у разі його ліквідації.

У зв’язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності підприємства є об’єктивна оцінка його активів.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображають­ся за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання.

Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оці­нками залежно від призначення даного активу.

Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні ак­тиви надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівар­тість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вар­тість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сто­ронами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємст­ва, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційний цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фак­тичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налаго­дження, доставку, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкла­дених у будівництво, що здійснюється для власних потреб під­приємства, а також авансові платежі для фінансування такого бу­дівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції на періо^більше одного року, а також усі інвестиції, які не мо­жуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції — активи, які вкладаються підприємст­вом з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивіден­дів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. Фінансові інвестиції— це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою за­боргованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі. Наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою.

За статтею «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступ­них періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між облі­ковою та податковою базами оцінки.

За статтею «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основни­ми засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довго­строковою дебіторською заборгованість та відстроченими пода­тковими активами.

Управління активами становить значну частину операцій фі­нансового менеджменту. Це пов’язано з великою кількістю еле­ментів матеріально-речового складу, які потребують індивідуалі­зації управління, важливою роллю в забезпеченні платоспро­можності підприємства, рентабельності продукції та результатів фінансової діяльності підприємства.