Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

ЗМІСТ

Передмова

Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

1.1. Сутність фінансового менеджменту

1.2. Функції фінансового менеджменту

1.3. Організація фінансового менеджменту

1.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту

Питання для самоконтролю

Розділ 2. Система забезпечення фінансового менеджменту...

2.1. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту

2.2. Вимоги до інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

2.3. Використання зовнішньої і внутрішньої інформації у фінансовому управлінні

Питання для самоконтролю

Розділ 3. Управління грошовими потоками

3.1.Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту

3.1.1. Поняття грошового потоку

3.1.2. Класифікація грошових потоків суб’єкта господарювання..

3.1.3. Структурування грошових потоків за видами діяльності...

3.2. Інструментарій управління грошовими потоками

3.2.1. Необхідність управління грошовими потоками та принци­пи його організації

3.2.2. Політика управління грошовими потоками

3.2.3. Кількісна оцінка грошових потоків

3.3. Моделювання управління грошовими потоками

3.3.1. Структура моделі управління грошовими потоками

3.3.2. Управління операційним грошовим потоком

3.3.3. Управління інвестиційним та фінансовим грошовими по­токами

Питання для самоконтролю

З

Розділ 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках

4.1. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках

4.2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках

4.3. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках

Питання для самоконтролю

Розділ 5. Управління прибутком

5.1. Прибуток як об’єкт фінансового менеджменту

5.2. Організація та інструментарій управління прибутком

5.2.1. Стратегія управління прибутком

5.2.2. Особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень

5.2.3. Критерії організації управління прибутком підприємства.

5.3. Управління формуванням доходів

5.4. Управління витратами підприємства

5.5. Управління використанням прибутку

5.5.1. Роль податкового планування в управлінні прибутком....

5.5.2. Розподіл прибутку серед власників підприємства та диві­дендна політика

5.5.3. Капіталізація прибутку як форма його використання

Питання для самоконтролю

Розділ 6. Управління активами

6.1. Активи як об’єкт фінансового менеджменту

6.2. Управління оборотними активами

6.2.1. Управління виробничими запасами та запасами готової продукції

6.2.2. Управління дебіторською заборгованістю

6.2.3. Управління грошовими коштами

6.3. Стратегія фінансування оборотних активів

6.4. Управління необоротними активами

6.5. Оцінювання ефективності управління активами

Питання для самоконтролю

Розділ 7. Вартість і оптимізація структури капіталу...

7.1. Капітал підприємства як об’єкт фінансового менеджменту

7.1.1. Сутність капіталу та його роль у діяльності підприємства.

7.1.2. Види капіталу підприємства та їх характеристика

7.1.3. Принципи формування капіталу підприємства

7.2. Управління власним капіталом

7.2.1. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика

7.2.2. Оцінка вартості елементів власного капіталу

7.2.3. Політика управління власним капіталом

7.3. Управління позичковим капіталом

7.3.1. Форми позичкового капіталу

7.3.2. Оцінка вартості складових залученого капіталу

7.3.3. Політика управління позичковим капіталом

7.4. Вартість і структура капіталу

7.4.1. Визначення вартості капіталу

7.4.2. Поняття структури капіталу та її оптимізація

7.4.3. Основи теорій структури капіталу

Питання для самоконтролю

Розділ 8. Управління інвестиціями

8.1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

8.2. Управління реальними інвестиціями

8.3. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оці­нювання їх економічної ефективності

8.4. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій..

8.5. Управління фінансовими інвестиціями

Питання для самоконтролю

Розділ 9. Управління фінансовими ризиками

9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів гос­подарювання

9.1.1. Умови виникнення ризиків

9.1.2. Види ризиків та їх характеристика

9.1.3. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності

9.1.4. Сучасні концепції організації управління ризиками

9.2. Модель управління фінансовими ризиками

9.2.1. Структура моделі управління ризиками

9.2.2. Характеристика основних факторів, що визначають пара­метри моделі управління ризиками

9.2.3. Основні кількісні показники, що використовуються в мо­делі управління ризиками

9.3. Нейтралізація фінансових ризиків

9.3.1. Поняття нейтралізації та толерантності ризику

9.3.2. Стратегія уникнення ризику

9.3.3. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків..

9.3.4. Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику

9.3.5. Стратегія хеджування ризиків

Питання для самоконтролю

Розділ 10. Аналіз фінансових звітів

10.1 Оцінка фінансової звітності як основа прийняття фінансо­вих рішень

10.2 Аналіз балансу підприємства

10.3.Аналіз звіту про фінансові результати підприємства

10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів

10.5. Аналіз звіту про власний капітал

10.6. Аналіз консолідованої звітності

Питання для самоконтролю

Розділ 11. Внутрішньофірмове прогнозування та планування

 

11.1. Стратегічне планування на підприємстві

11.2. Поточне фінансове планування в управлінні підпри­ємством

11.3. Бюджетування в управлінні підприємством

11.4. Управління за відхиленнями від бюджету

Питання для самоконтролю

Розділ 12. Антикризовє фінансове управління підприємством

12.1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління

12.2. Інституційні аспекти антикризового фінансового менедж­менту

12.3. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

12.4. Фінансова санація як складова антикризового управління.

12.5. Реструктуризація підприємств у системі антикризового фі­нансового управління

12.6. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління

Питання для самоконтролю

Глосарій

Література

 

 

Рис. 1.1. Послідовнійсть дій в системі фінансового менеджменту

 

 

Фінансова дирекція складається з різних підрозділів, склад яких визначається вищим органом управління господарюючого суб'єкта. До них відносяться: фінансовий відділ, бухгалтерія, сектор (бюро) аналізу і т.д. Дирекція і всі її підрозділи функціонують на основі Положення про фінансову дирекцію, яке включає в себе загальні моменти організації дирекції, її завдання, структуру, функції, взаємовідносини з іншими підрозділами і службами господарюючого суб'єкта, права і відповідальність дирекції.

Фінансовий менеджер є ключовою фігурою в управлінні фінансовою діяльністю. На великих підприємствах і акціонерних товариствах доцільно формувати групу фінансових менеджерів, за кожним з яких закріплюється конкретний напрямок роботи і певні зобов'язання. На чолі групи стоїть провідний фінансовий менеджер. Діяльність фінансового менеджера регламентується його посадовою інструкцією, що включає в себе і кваліфікаційну характеристику фінансового менеджера.

Фінансовий механізм в управлінні підприємством — це цілісна система управління фінансами підприємства, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначена для організації взаємодії об’єктів та суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування та використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства.

Фінансовий механізм включає такі взаємозв’язані елементи, як фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

Фінансові методи включають:

— планування;

— прогнозування;

— інвестування;

— кредитування;

— самофінансування;

— оподаткування;

— система розрахунків;

— матеріальне стимулювання;

— страхування;

— заставні, трастові операції;

— оренда, лізинг, факторинг;

— фондоутворення;

— взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками.

Правове забезпечення — закони, укази, статут юридичної особи.

Нормативне забезпечення — норми, інструкції, нормативи, методичні вказівки.

Інформаційне забезпечення — інформація різного виду та роду.

Фінансове управління діяльністю підприємства здійснює його фінансова служба, зокрема фінансові менеджери. У загальному вигляді діяльність фінансового менеджера здійснюється за такими напрямами:

1. Аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства.

2. Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів).

3. Розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Цими напрямами діяльності визначаються основні завдання, що стоять перед фінансовими службами підприємства.

За першим напрямом здійснюється загальна оцінка:

-активів підприємства та джерел їх фінансування;

- величини і складу ресурсів, необхідних для забезпечення певного економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

-джерел додаткового фінансування;

- системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрям передбачає визначення:

- обсягу потрібних фінансових ресурсів;

- додаткових джерел мобілізації фінансових ресурсів;

- форми їх отримання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, власний капітал);

- витрат, пов’язаних із залученням усіх видів ресурсів;

фінансового ризику.

Третій напрям передбачає аналіз і оцінювання довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

- доцільності розподілу фінансових ресурсів, їх місця в систе­мі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

- ефективності вкладень в основні засоби;

- наявності оборотних коштів (у цілому і за видами);

- ефективності вкладень підприємств.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання фінансових ресурсів, здатність підприємств покрити витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів за мінімального ризику вкладників капіталу. Таке визначення мети отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

Визначена вище мета фінансового менеджменту певною мірою суперечить поширеній думці ряду вчених про те, що голов­ною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Однак максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається за максимізації його прибутку. Так, отриманий прибуток може бути використаний на цілі поточної потреби, унаслідок чого підприємство може залишитися без основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку. Це може призвести до втрати підприємством у перспективі досягнутої конкурентної позиції на ринку, а також скорочує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку призводить до зниження його ринкової вартості.

Крім того, максимізація прибутку підприємства може бути досягнута за високого рівня фінансового ризику, загрози банкрутства в наступному періоді, а також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку є одним із важливих завдань фінансового менеджменту, але не може розглядатися як головна його мета (рис. 1.2).

Фінансове управління поточною діяльністю підприємства спрямовується на:

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства.

 

 

 

Рис. 1.2. Мета фінансового менеджменту

Це завдання реалізується через визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, збільшення обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення необхідних обсягів формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових ресурсів, оптимізацію структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення оптимальних пропорцій у їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення дохідності інвестованого капіталу. Процес виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства повинен підпорядковуватися стратегічній меті та має забезпечувати віддачу вкладених коштів.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства (вхідних і вихідних). Це завдання реалізується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів цього є оптимізація залишку вільних грошових активів, яка має забезпечувати зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції.

4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягаться на основі ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот необхідного обсягу позичкових фінансових ресурсів, вибором найефективніших напрямів операційної та фінансової діяльності. При цьому з метою забезпечення розширеного економічного розвитку підприємство має максимізувати не валовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні. Це забезпечується проведенням ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, за суттєвого зростання рівня фінансових ризиків. Важливо, щоб максимізація прибутку забезпечувалася в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого визначається власниками або менеджерами підприємства на основі фінансових розрахунків.

Забезпечення мінімізації фінансового ризику за очікуваного рівня прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження до рівня

мінімально можливого фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

5. Забезпечення відносної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і забезпечується формуванням раціональної структури майна та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Розглянуті завдання фінансового менеджменту тісно взаємозв’язані між собою, хоча окремі з них і мають різнонапрямлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку за мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку). Тому основні завдання фінансового менеджменту повинні реалізуватись у взаємозв’язку та взаємообумовленості.

Фінансовий стан підприємства багато в чому визначає його стійкість і стабільність. Тому в процесі практичної реалізації завдань фінансового менеджменту треба знаходити розумний компроміс між завданнями, що ставить перед собою підприємство і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:

— підвищення обсягів продажу і прибутку;

— підтримка стабільної прибутковості підприємства;

— збільшення доходів власників (акціонерів);

— підвищення курсової вартості акцій підприємства.

Ці завдання вирішуються за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів підприємства та оптимізації джерел фінансування підприємства (як внутрішніх, так і зовнішніх):

- у результаті фінансово-господарської діяльності підприємства;

- на фінансовому ринку під час продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

- повернення суб’єктам фінансового ринку процентів і диві­дендів як плати за капітал;

- сплати податкових платежів;

- інвестування і реінвестування у розвиток підприємства.

 

Методи фінансового аналізу

Для вирішення конкретних задач фінансовго менеджменту застосовується ряд спеціальних систем та методів аналізу, що дозволяють отримати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності у розрізі окремих її аспектів, як в статиці, так і в динаміці. В теорії фінансового менеджменту у залежності від методів, що використовуються розрізняють наступні основні системи фінансового аналізу, що проводиться на підприємстві: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз (рис. 2.7.).

Рис. 2.7. Сутність і види фінансового аналізу

 

Горизонтальний фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни. У фінансовому менеджменті найбільшого розповсюдження набули наступні види горизонтального фінансового аналізу:

1. Вивчення динаміки показників звітного періоду у співставленні з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попереднього місяця).

2. Вивчення динаміки показників звітного періоду у співставленні з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показники другого кварталу звітного періоду з аналогічними показниками другого кварталу минулого року).

3. Вивчення динаміки показників за ряд минулих періодів. Метою даноо виду аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

 

Рис. 2.8. Види горизонтального фінансового аналізу

 

Усі види горизонтального фінансового аналізу доповнюються зазвичай вивченням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних її показників. Результати такого аналітичного вивчення дозволяють побудувати відповідні динамічні факторні моделі, які потім використовуються в процесі планування окремих фінансових показників.

Вертикальний фінансовий аналіз базується на структурному розложені окремих показників фінансової звітності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. У фінансовому менеджменті найбільше розповсюдження набули наступні види вертикального аналізу:

 

Рис. 2.9. Види вертикального фінансового аналізу

 

1. Структурний аналіз активів. В процесі цього аналізу визначається питома вага оборотних та необоротних активів; елементний склад оборотних активів; елементний склад необоротних активів; слад активів підприємства за рівнем ліквідності; склад інвестиційного портфелю завидами цінних паперів. Результати цього аналізу використовуються в процесі оптимізації складу активів підприємства.

2. Структурний аналіз капіталу. В процесі цього аналізу визначається питома вага власного та заємного капіталу, що використовується підприємством; склад заємного капіталу за періодами його надання; склад заємного капітау за його видами – банківський кредит; фінансових кредит інших форм; товарний кредит. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки ефекту фінансового левереджу, визначення середньозваженої вартості капіталу, оптимізації структури джерел формування заємних фінансових ресурсів.

3. Структурний аналіз грошових потоків. В процесі цього аналізу до складу загального грошового потоку виокремлюють грошові потоки за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємств; у складі кожного з цих видів грошового потоку більш глибоко структурується надходження та розходження грошових коштів, склад залишку грошових активів за окремими його елементами.

Поріняльний фінансовий аналіз базується на співставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних та відносних відхилень показників, що співставляються. У фінансовому менеджменті найбільшого розповсюдження набули наступні види порівняльного фінансового аналізу.

 

Рис.2.10. Види порівняльного фінансового аналізу

1. Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та середньогалузевих показників. В процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності даного підприємства від середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції за фінансовими результатами господарювання та виявлення резервів наступного підвищення ефективності фінансової діяльності.

 

Рис. 2.11. Види аналізу фінансових коефіцієнтів

Рис. 2.12. Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства

Рис. 2.13. Коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності) підприємства

Рис. 2.14. Коефіцієнти оцінки оборотності активів підприємства

Рис. 2.15. Коефіцієнти оцінки оборотності капіталу підприємства

Рис. 2.15. Коефіцієнти оцінки прибутковості підприємства

Рис. 17. Види інтегрального фінансового аналізу

 

Рис. 2.16. Види інтегрального фінансового аналізу

ДОБАВИТЬ ОПИСАНИЕ ПО БЛАНКУ

Питання для самоконтролю

Дайте визначення поняття «грошовий потік».

Охарактеризуйте основні критерії класифікації грошових потоків підприємства.

Сформулюйте взаємозалежність вхідних та вихідних грошових потоків.

Структуруйте сукупний грошовий потік підприємства за видами його діяльності.

Охарактеризуйте операційний грошовий потік.

Зіставте роль кожного виду діяльності підприємства у формуван­ні його сукупного грошового потоку.

Сформулюйте основні методи розрахунку операційного грошо­вого потоку.

Визначте поняття монетарних та немонетарних операцій з пози­цій формування операційного грошового потоку.

Охарактеризуйте інвестиційний грошовий потік.

Охарактеризуйте фінансовий грошовий потік.

Визначте поняття та характеристики фінансового циклу.

Обгрунтуйте роль касового розриву в управлінні операційними грошовими потоками.

Визначте порядок розрахунку інвестиційного (фінансового) гро­шового потоку.

Визначте основні складові політики управління грошовими пото­ками.

Сформулюйте основні цілі управління грошовими потоками.

Обґрунтуйте необхідність планування ліквідності підприємства та охарактеризуйте поняття резерву ліквідності.

Питання для самоконтролю

Назвіть основні причини зміни вартості грошей у часі.

У чому полягає необхідність та сутність визначення вартості грошей у часі?

Назвіть випадки, в яких фінансовий менеджер повинен врахову­вати особливості впливу ефекту зміни вартості грошей у часі на фінан­сові процеси?

Що є об’єктом кількісної оцінки вартості грошей у часі?

Що є методологічною основою визначення вартості грошей у часі?

Назвіть види процентів та методи їх розрахунку. Дайте визначен­ня простого та складного процента. Яка між ними різниця?

Дайте визначення процесам компаундування та дисконтування. Яким є зв’язок між вартістю грошей у теперішній і майбутній час?

Яка формула використовується для розрахунку суми простого процента в процесі прирощення вартості?

Яка формула використовується для розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошей) у процесі його прирощення за простими про­центами?

Що є коефіцієнтом нарощення суми простих процентів?

Яка формула використовується для розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошей) у процесі його прирощення за складними процентами?

Яким чином коригується процентна ставка та кількість періодів нарахування процентів при нарахуванні відсотків, здійснюваному час­тіше за один раз на рік?

Перелічіть типи завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі.

Які ви знаєте способи вирішення завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі?

Дайте визначення компаундуванню як одному з механізмів оці­нювання часової вартості грошових потоків.

У чому сутність простого компаундування?

Дайте визначення ануїтету (ренти). У яких випадках визначення майбутньої вартості грошових потоків застосовується компаундування ануїтетів (ренти)?

У чому різниця між звичайним та авансовим ануїтетом?

Який вигляд мають фінансово-математичні моделі простого ком­паундування, оцінки майбутньої вартості звичайного та авансового ануїтетів?

Дайте визначення дисконтуванню як одному з механізмів оціню­вання часової вартості грошових потоків.

У чому сутність простого дисконтування?

У яких випадках застосування механізму простого дисконту­вання є недостатнім для оцінювання приведеної вартості майбутніх грошових потоків? У чому полягає сутність дисконтування ануїтетів?

Який вигляд ма;оть фінансово-математичні моделі простого ди­сконтування, дисконтування звичайного та авансового ануїтетів?

Чим обумовлена необхідність коригування фінансово-мате­матичної моделі оцінювання відстроченої ренти під час оцінювання авансової ренти?

Які обставини суб’єктивного характеру повинен ураховувати фінансовий менеджер, застосовуючи математичний апарат визначення вартості грошей у часі для обрання того чи іншого варіанта вкладання грошових коштів?

 

Приклад 5.1.

Порівняємо економічну ефективність двох проектів (А і Б), що передбачають виробництво та реалізацію на ринку подібних продуктів.

 

	Показник	Проект А	Проект Б
	товар 1	товар 2	усього	товар 1	товар 2	усього
	Обсяг реалізації, тис. шт.	15,0	10,5	—	21,7	15,7	—
	Ціна одиниці виро­бу, грн	12,0	8,0	—	11,5	7,7	—
	Виручка від реаліза­ції, тис. грн	180,0	84,0	270,0	249,55	120,89	370,44
	Операційна маржа, %	20,0	25,0	21,6	18,0	16,0	17,3
	Операційний прибу­ток, тис. грн	36,0	21,0	57,0	44,92	19,34	64,26
Чистий прибуток, тис. грн	27,0	15,75	42,75	33,69	14,51	48,20
Сума залученого ка­піталу, тис. грн	200,0	150,0	350,0	100,0	100,0	200,0
Середньозважена вартість капіталу, %	10,0	10,0	10,0	10,0	10,0	10,0
Витрати на обслуго­вування капіталу, тис. грн	20,0	15,0	35,0	10,0	10,0	20,0
EVA, тис. грн	7,0	0,75	7,75	23,69	4,51	28,20

 

1 Детальне висвітлення щодо використання показників із згаданих напрямів фінан­сового аналізу див. у розд. 11 цього підручника.

Вхідні дані щодо проектів, які аналізуються, дають змогу оці­нити операційну ефективність проекту А, який забезпечує вищу операційну маржу (частку прибутку в 1 грн реалізованої продук­ції). Прибутковість обох проектів як класичний показник ефекти­вності перебуває приблизно на однаковому рівні (57 і 64 тис. грн), що свідчить про рівнозначність проектів. Однак ефективніше ви­користання капіталу у межах проекту Б дає змогу говорити про його значно вищу альтернативну ефективність за критерієм EVA (у чоти𳥠рази). Крім того, аналіз результатів виробництва про­дукту 2 за проектом А свідчить про недоцільність його виробни­цтва, оскільки альтернативна вартість капіталу, що використову­ється для забезпечення його виробництва, практично рівна прибутку від реалізації виробленого продукту.

Розглянемо особливості реалізації планування прибутку за окремими напрямами моделі управління прибутком підприємст­ва — формування доходів підприємства, формування витрат підприємства та використання прибутку.

 

Питання для самоконтролю

Дайте характеристику прибутку як об’єкта фінансового менедж­менту.

Визначте основні елементи управління прибутком підприємства.

Охарактеризуйте основні етапи формування прибутку підприєм­ства.

Визначте та охарактеризуйте основні джерела формування при­бутку підприємства.

Дайте фінансово-правову характеристику основних напрямків використання прибутку підприємства.

Сформулюйте стратегію управління прибутком підприємства та визначте залежність її складових елементів від тривалості горизонту планування.

Структуруйте джерела формування доходів підприємства.

Сформулюйте основні завдання управління доходами та їх зале­жність від особливостей джерела формування доходу.

Визначте складові елементи оптової (гуртової) ціни продукції підприємства.

Охарактеризуйте цінову політику підприємства як механізм управління його доходами.

Визначте основні інструменти цінової політики.

Визначте залежність реалізації цінової політики від категорії клієнта. Визначте поняття привабливості клієнта.

Структуруйте основні джерела формування витрат підприємст­ва. Визначте залежність типової структури витрат підприємства від сфери його діяльності або обгрунтуйте її відсутність.

Охарактеризуйте основні критерії класифікації витрат під­приємства.

Визначте потенційну сферу застосування варіантів структу- рування витрат підприємства (поділу витрат за класифікаційними озна­ками).

Охарактеризуйте основні методи калькулювання сукупних ви­трат підприємства та обгрунтуйте потенційну сферу їх застосування.

Дайте характеристику розподіленого та нерозподіленого при­бутку.

Сформулюйте завдання дивідендної політики підприємства та визначте методи її реалізації.

Охарактеризуйте процес тезаврації прибутку як форму розподі­лу прибутку.

Поясніть необхідність формування резервного капіталу як на­пряму розподілу прибутку. Визначте, чи існує залежність між сферою діяльності підприємства та обсягами формування резервного капіталу.

 

 

Питання для самоконтролю

Дайте визначення оборотних активів підприємства.

Охарактеризуйте необоротні активи підприємства.

За якими ознаками класифікуються активи підприємства?

Назвіть основні переваги і недоліки у формуванні оборотних ак­тивів підприємства порівняно з формуванням необоротних активів.

Визначте основні завдання управління виробничими запасами.

Обгрунтуйте необхідність визначення оптимального розміру за­пасів товарно-матеріальних цінностей.

Сутність методів, що застосовуються на підприємстві для визна­чення оптимальної потреби в оборотних активах.

Порядок визначення поточних фінансових потреб підприємства.

Основні завдання управління дебіторською заборгованістю.

Охарактеризуйте показники стану дебіторської заборгованості підприємства.

Методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості та їх характеристика.

Охарактеризуйте показники ефективності використання грошо­вих коштів.

Порядок визначення оптимального розміру залишку грошових коштів підприємства.

Характеристика моделей стратегії фінансування поточних активів.

Порядок визначення показників, що характеризують ефектив­ність використання необоротних активів.

Джерела фінансування оновлення необоротних активів підприємства.

 

Форми позичкового капіталу

До складу позичкового капіталу входять такі елементи:

довгострокові фінансові зобов’язання;

короткострокові фінансові зобов’язання;

кредиторська заборгованість.

Довгострокові фінансові зобов’язання розглядаються як дов­гостроковий позичковий капітал (у формі кредитів і позик), що є джерелом фінансування позаоборотних активів і частини оборот­них активів. Довгострокові фінансові зобов’язання згідно з П(С)БО 2 «Баланс» і 11 «Зобов’язання» включають:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов’язання (за випущеними облігаціями; за виданими довгостроковими векселями; за іншими позичковими коштами);

відкладені податкові зобов’язання;

інші довгострокові фінансові зобов’язання.

Довгострокові кредити і позики відображають у бухгалтерсь­кому балансі як довгострокові зобов’язання зі строком погашен­ня, який перевищує 12 місяців.

Другою формою залучення довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщу­вати облігації відповідно до рішення ради директорів, якщо ін­ший порядок не визначено його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати її погашення (виплату номінальної вар­тості і процентів або номінальної варт