Шляхи підвищення ефективності управління

 

Підвищення ефективності управління є необхідною складовою успішної діяльності будь-якого підприємства.

У цей час існує безліч способів підвищення ефективності менеджменту, кожний з яких спрямований або на самого керівника, його особисті й професійні якості, або на який-небудь елемент управлінської діяльності.

Робота над підвищенням ефективності управління може починатися з будь-якого елемента, того, удосконалювання якого є для організації найбільш актуальним. Важливо лише мати при цьому у виді взаємозв'язок елементів один з одним.

Розглянемо найбільш загальні шляхи підвищення ефективності управління:

1. Удосконалювання структури управління, максимальне її спрощення, децентралізація більшості функцій, визначення повноважень керівництва з урахуванням кваліфікацій й особистих якостей.

2. Вироблення стратегії розвитку організації на основі аналізу її сильних і слабких сторін, розробка філософії й політики організації, що охоплює всі її функціональні області.

3. Розробка інформаційної системи організації, що забезпечує ефективний комунікаційний зв'язок між співробітниками й підрозділами.

4. Розробка системи прийняття рішень, правил і процедур управління, системи стимулювання.

5. Система постійного підвищення кваліфікації працівників на основі навчання, перепідготовки, розвитку ініціативи, творчості.

6. Розробка системи підбора, навчання, оцінки й переміщення керівних кадрів, планування кар'єри керівників, застосування стилю керівництва, адекватного внутрішньому й зовнішньому факторам, що впливає на організацію.

7. Застосування найбільш ефективних методів підбора персоналу, його оцінки, формування працездатного, сумісного складу працівників, створення максимально сприятливого соціально-психологічного клімату.

8. Робота зі створення культури організації, вироблення спільних цінностей, визнаних і схвалюваних співробітниками.

Розглянемо більш детально деякі зі шляхів підвищення ефективності менеджменту.

У сучасних ринкових умовах для ефективності управлінського процесу необхідно, щоб будь-який менеджер не тільки мав глибокі й різнобічні знання, але й відрізнявся оперативністю й діловитістю, мав почуття нового, постійно проявляв ініціативу.

На розвиток ефективності трудової діяльності працівника, у тому числі й у сфері управління, можна впливати. Важливим стимулом кваліфікаційного росту керівника й розвитку його ініціативи є систематичне просування по службі. Менеджер повинен твердо знати, що питання про його просування підлягає обов'язковому періодичному розгляду. Однак це просування буде залежати багато в чому від того, як він підвищує ділову кваліфікацію, наскільки активний у роботі.

Проштовхування менеджерів може здійснюватися у формі:

1) переміщення в рамках тієї ж посадової категорії й розмірів заробітної плати, але з розширенням виконуваних функцій;

2) підвищення заробітної плати без підвищення в посаді;

3) просування його по щаблях посадових сходів.

Росту ефективності менеджменту сприяє система підвищення кваліфікації з відривом і без відриву від виробництва. Підвищення кваліфікації спрямоване на вдосконалювання й поглиблення знань, умінь і навичок працівника в конкретному виді діяльності.

Стимулюючу роль у підвищенні ефективності праці керівників виконує їхня періодична атестація. Основна мета атестації - виявити, на що здатен той або інший працівник, чого він заслуговує. Але при цьому проявляється і її друга сторона. Почуття відповідальності перед майбутньою атестацією спонукає менеджера до більш повного використання своїх здатностей, до досягнення кращих результатів у праці.

Одним з найбільш важливих шляхів підвищення ефективності управління вважається активна підтримка новаторства в організації. Створення й підтримка атмосфери творчого пошуку - пряме завдання керівників компанії.

Факторами, що підтримують новаторство, вважають: надання необхідної волі при розробці нововведення, забезпечення новаторів необхідними ресурсами й устаткуванням, підтримка з боку вищого керівництва; ведення дискусій по обміну ідеями; підтримка ефективних комунікацій з колегами, іншими підрозділами, ВНЗ й зовнішніми науковими організаціями; поглиблення взаєморозуміння між працівниками.

Одним з найбільш діючих шляхів підвищення ефективності управління є мотивація.

Існує певна система мотивів до праці. У неї входять мотиви: змістовності праці, його суспільної корисності; статусні, пов'язані із суспільним визнанням плодотворності трудової діяльності; одержання матеріальних благ; орієнтовані на певну інтенсивність роботи.

Одним з основних завдань менеджера для підвищення ефективності управління є визначення мотивів діяльності кожного співробітника й узгодження цих мотивів із цілями підприємства.

Важливу роль у забезпеченні ефективного управління грає делегування, що означає доручення виконання певних завдань підлеглим. Перевагами делегування є:

- вивільнення керівника для виконання найбільш важливих робіт;

- розширення обсягу виконуваних організацією завдань;

- розвиток у підлеглих ініціативності, уміння й навичок, професійної компетенції;

- розширення рівня прийняття рішень.

Менеджерові варто пам'ятати про те, що делегування завдань і повноважень не звільняє його від відповідальності. Делегування - це не спосіб піти від відповідальності, а форма поділу управлінської праці, що дозволяє підвищити його ефективність.

Ефективність або неефективність управління в значній мірі визначається організаційною структурою менеджменту на підприємстві. Від правильного вибору організаційної структури залежать швидкість й економічність прийняття рішень, результативність виконання поставлених керівництвом завдань, а, отже, і загальна ефективність менеджменту на підприємстві.

Для підвищення ефективності управління підприємству можна внести які-небудь зміни у вже існуючу структуру управління або повністю змінити її.

Організаційна структура формується, як правило, з урахуванням специфіки й масштабів діяльності підприємства, кількості ринків збуту, розміру управлінського штату й т.д. Процес розподілу організації на окремі блоки, пов'язані з організаційним виділенням і відокремленням груп складних робіт називають департаментализациєю.

У цей час існують наступні види організаційних структур управління:

1. Лінійна департаментализація - характеризується простотою, одномірністю зв'язків (тільки вертикальні зв'язки) і можливістю самоврядування; ефективна при виконанні організацією однотипних робіт без диференціації фахівців (наприклад, у низових виробничих ланках, сімейному й малому бізнесі й т.д.)

2. Функціональна департаментализація - процес розподілу організації на окремі елементи, кожний з яких має своє чітко певне завдання й обов'язки. Доцільно використати в організаціях, що випускають обмежену номенклатуру продукції та діють у стабільних зовнішніх умовах.

3. Департаментализація по продуктам (продуктова) - виділяються блоки, пов'язані з виробництвом і реалізацією якого-небудь продукту.

За таким же принципом будується департаментализація по споживачам й по ринкам: групування робіт здійснюється навколо кінцевого споживача або у відношенні географічних і галузевих ринків виробництва й продажів (територіальні відділення великої компанії).

4. Традиційна департаментализація заснована на комбінації лінійної й функціональної департаментализації. Основою цієї структури є лінійні підрозділи, що здійснюють в організації основну роботу й обслуговуючі їх спеціалізовані функціональні підрозділи.

5. Дивизіональна організація - сполучення централізованого планування нагорі й децентралізованої діяльності виробничих відділень; ефективна в умовах багато продуктового виробництва або багатонаціональних компаній з великою територіальною роз'єднаністю.

6. Матрична організація комбінація функціонального й продуктового підходів, де функціональна частина матриці відповідальна за забезпечення роботи специфікаціями, технічним керівництвом і т.д., а продуктова - відповідає за виконання роботи, управління й оцінку результатів, виконання робочих операцій, досягнення цілей.

Матричні організації створюються, коли обрана стратегія наголошує на одержання високоякісного результату по великій кількості проектів в області високих технологій.

Вибір оптимальної організаційної структури (залежно від особливостей і специфіки діяльності підприємства) може в значній мірі підвищити ефективність менеджменту й результати діяльності в цілому.

Важливу роль у діяльності підприємства грають інформаційні системи, які забезпечують комунікаційні зв'язки між співробітниками й підрозділами.

Існує велика кількість по забезпеченню ефективності комунікацій на підприємстві, наприклад:

- створення єдиної комп'ютерної мережі на підприємстві;

- можливість доступу співробітників до інформаційних баз даних, звітів й інших матеріалів, пов'язаних з діяльністю фірми в різних областях, у тому числі й інноваційної;

- регулярна організація спеціальних конференцій для персоналу різних рівнів;

- візити фахівців компанії в передові підрозділи для обміну досвідом і т.д.

Для створення ефективної інформаційної системи на підприємстві можна використати різні способи, але важливо розуміти, що тільки системний підхід до інформаційного обміну дозволяє гнучко управляти роботою фірми.

Таким чином, існує велика кількість шляхів і методів підвищення ефективності менеджменту, кожний з яких пов'язаний з якою-небудь певною областю діяльності підприємства.

Підвищити ефективність управління можна також, застосовуючи різні методи безпосередньо до менеджера, наприклад, збільшити рівень його кваліфікації, одержати додаткове утворенні й т.д.

Кожне підприємство самостійно вирішує питання про вибір шляхів підвищення ефективності менеджменту залежно від специфіки діяльності й особливостей уже сформованої системи управління.

Однак будь-якому керівникові важливо усвідомлювати, що найбільша ефективність управлінської діяльності буде досягнута в тому випадку, якщо використати різні методи в комплексі, орієнтуючись при цьому на мети й стратегії розвитку підприємства.