Детально розглянемо сутність вказаних заходів. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Детально розглянемо сутність вказаних заходів.



1) Запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби). Одним із поширених правових засобів забезпечення громадського порядку й безпеки в зоні дії надзвичайного стану є комендантська година. Історія цього правообмеження налічує вже багато років. Комендантська година визначається як заборона знаходитися на вулицях і в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і документів, що засвідчують особу, в установлені години доби. Виходячи із тактичних міркувань комендантська година, як правило, встановлюється у вечірній і нічний час, оскільки саме в цей період об’єктивно важче контролювати дотримання громадського порядку поза житловими й іншими приміщеннями. Конкретний строк дії комендантської години визначається органами влади, на які покладено керівництво режимною територією. Запровадженню комендантської години передує ряд організаційних заходів. На практиці це означає оцінку оперативної обстановки в конкретній місцевості, проведення розрахунку сил і засобів, необхідних для забезпечення комендантської години, їх розміщення, організацію контролю за несенням служби тощо.

Крім заборони знаходження громадян у громадських місцях без перепусток в установлений час доби, комендантська година обмежує також вільний рух транспорту, роботу підприємств торгівлі й громадського харчування, функціонування навчальних закладів, підприємств побутових послуг, припускає й деякі інші організаційні заходи. Наприклад, відповідним розпорядженням чи наказом може бути заборонена діяльність культурно-видовищних установ, заборонено рух громадського транспорту тощо. Список осіб, яким видаються перепустки, тип перепусток, їх реквізити і порядок видачі визначаються органами, на які покладено керівництво режимною територією. Як показує практика застосування режиму надзвичайного стану в Російській Федерації існують такі види перепусток: перепустка на в’їзд та виїзд з території дії режиму надзвичайного стану, перепустка на пересування під час дії комендантської години.

Практика застосування цього заходу свідчить, що комендантська година встановлюється, як правило, з 23 години до 5 години наступного дня. Для організації патрулювання вулиць, перевірки документів, видачі перепусток створюється спеціальна комендантська служба. Видача перепусток здійснюється за заявкою адміністрації підприємства, установи, організації для своїх працівників, задіяних у сфері виробництва та обслуговування населення. Порушники комендантської години затримуються до її закінчення, а у разі відсутності документів, що посвідчують особу, – до встановлення особи, але не більше ніж на три доби. Для утримання порушників комендантської години на базі районних та міських ОВС створюються «фільтраційні» пункти.

2) Особливий режим в’їзду та виїзду. Насамперед слід зауважити, що мета введення такого режиму може бути різною. Це і забезпечення державної безпеки (застосування особливого режиму в’їзду та виїзду у прикордонних районах), а також безпеки особливо важливих державних об’єктів, об’єктів життєзабезпечення (атомних електростанцій, гідроелектростанцій, аеропортів тощо), забезпечення громадської безпеки (у ході проведення військових навчань, під час запровадження на окремій території карантину або в період проведення контртерористичної операції), здійснення природоохоронної діяльності (у заповідниках, наприклад, під час шлюбного періоду тварин).

Особливого значення цей захід адміністративно-запобіжного характеру набуває в умовах надзвичайного стану. За наявності гострого соціального конфлікту потрібен особливий контроль з боку державних органів за складом контингенту, який прибуває в режимну зону і вибуває з неї, за кількістю і видом вантажів, що перевозяться. Збройні конфлікти в Середній Азії, Закавказзі, терористичні акти в Москві та в інших місцях показали, що із розростанням соціальних конфліктів на певній території зосереджується значна кількість прихильників тієї чи іншої сторони. Їхні наміри при цьому часто мають провокаційний характер, призводять до зростання напруженості, ескалації насилля. За цих умов правомірним є запровадження особливого порядку в’їзду та виїзду на територію, де діє надзвичайний стан. Даний режим є необхідним для нормалізації обстановки, відновлення законності й правопорядку. Виконання цього заходу згідно з Законами України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» покладається на особовий склад ОВС, внутрішніх військ МВС України, Служби безпеки України, а також на Військову службу правопорядку Збройних Сил України.

Дуже близьким за своїм змістом до особливого режиму в’їзду та виїзду є обмеження свободи пересування. Різниця між ними полягає в тому, що особливий режим в’їзду та виїзду стосується лише тих громадян, які постійно не проживають на території, де введений надзвичайний стан. Під час збройного конфлікту обстановка може настільки загостритися, що самостійне пересування осіб, які не беруть участь у конфлікті, в деяких місцевостях стане неможливим. У зв’язку з цим силам, що забезпечують охорону громадського порядку, необхідно буде вжити заходів для запобігання самостійному пересуванню населення в зоні конфлікту. У разі виникнення необхідності відвідування зони конфлікту, громадянами, які постійно не проживають на території конфлікту, вони мусять отримати дозвіл від органу або посадової особи, відповідальних за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану.

3) Обмеження руху транспортних засобів та їх огляд. Цей захід здійснюється згідно з процедурою, що міститься у Законі України «Про міліцію», Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Слід зазначити, що цей захід має перш за все запобіжний характер. Під час виникнення НС, що зумовила введення режиму надзвичайного стану, завдяки огляду транспортних засобів можна запобігти вивезенню зараженого м’яса тварин, зерна, продуктів харчування, будівельних матеріалів тощо. Наприклад, під час введення надзвичайного стану в АР Крим у зв’язку з виникненням пандемії пташиного грипу, завдяки обмеженню руху транспортних засобів та їх огляду вдалося запобігти вивезенню хворої птиці та зараженого м’яса птиці з території дії режиму надзвичайного стану та поширенню вірусу пташиного грипу за межі районів виявлення осередків зараження.

4) Посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства. Під громадським порядком слід розуміти встановлений нормами права стан впорядкованості відносин між людьми у суспільстві, що забезпечує громадський спокій, недоторканність людини, її прав і свобод, власності, а також нормальне функціонування державних та інших суспільних інститутів (ст. 293 Кримінального кодексу України). Згідно з Законом «Про міліцію», охорона громадського порядку є однією з головних функцій, виконання якої покладено на міліцію. Посилення охорони громадського порядку здійснюється шляхом збільшення кількості та чисельності патрулів, що складаються з працівників ОВС та внутрішніх військ МВС України, а також патрулів Військової служби правопорядку Збройних Сил України на вулицях міста та об’єктах, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства, створення контрольно-перепускних та фільтраційних пунктів тощо. До об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства, належать:

– об’єкти харчової промисловості;

– об’єкти хімічної промисловості;

– об’єкти водопостачання;

– об’єкти енерго- та газопостачання;

– каналізаційні споруди;

– об’єкти та склади мед забезпечення;

– склади зберігання органічного та неорганічного добрива;

– об’єкти збереження паливно-мастильних матеріалів, автозаправні станції та ін.

Повний перелік цих об’єктів визначений у законодавстві України, що становить державу таємницю.

5) Тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1432, що затвердила «Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру», під евакуацією слід розуміти комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків НС і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей.

Загальна евакуація – комплекс заходів, що здійснюються для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення НС техногенного чи природного характеру.

Часткова евакуація – комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення НС техногенного чи природного характеру. Часткова евакуація проводиться заздалегідь для визначених категорій населення: студентів, учнів інтернатів, вихованців дитячих будинків, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, а також хворих разом з лікувальними закладами і їх персоналом.

Тимчасова евакуація проводиться шляхом вивезення (в деяких випадках примусового) населення та їх майна з небезпечної місцевості з метою запобігання загибелі з боку населення та якнайшвидшої ліквідації НС, що виникла. Тимчасова евакуація можлива у разі виникнення стихійного лиха (обвалів, паводків, пожеж, буранів) тощо. Примусова евакуація застосовується у випадках непокори особи законним вимогам працівників, що здійснюють цей захід (як показує практика – це працівники міліції та внутрішніх військ МВС України). Щодо безповоротної евакуації, то яскравий приклад – це безповоротна евакуація з м. Прип’ять, у зв’язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції.

Залежно від масштабів і особливостей НС рішення про проведення евакуації населення приймають: на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України; на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації; на місцевому рівні – голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації; на об’єктовому рівні – керівник об’єкта.

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщення населення створюються евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти (далі – евакуаційні органи).

На органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників об’єктів, які проводять евакуацію населення, покладається: планування і проведення евакуації працівників та членів їх сімей; подання до відповідних транспортних органів розрахунків потреби у транспортних засобах для вивезення працівників і членів їх сімей до безпечних районів; контроль за плануванням, підготовкою і проведенням евакуаційних заходів підвідомчими об’єктами; визначення та підготовка безпечного району для розміщення евакуйованих працівників і членів їх сімей.

ОВС та ВВ МВС України відповідно до покладених на нього завдань з евакуації населення:

– організовує регулювання дорожнього руху на міських і позаміських маршрутах евакуації;

– розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони матеріальних і культурних цінностей у разі проведення евакуації;

– організовує охорону громадського порядку на збірних і приймальних евакуаційних пунктах, пунктах посадки (висадки), на маршрутах евакуації і у районах (пунктах) розміщення евакуйованого населення;

– організовує реєстрацію евакуйованого населення і ведення адресно-довідкової роботи тощо.

Планування евакуації проводиться для населення, яке проживає у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, районах виникнення стихійного лиха (масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками), великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей).

У плані евакуації, складовою частиною якого є карта (схема), зазначаються: висновки з оцінки обстановки у разі виникнення НС; порядок оповіщення населення про початок евакуації; кількість населення, яке підлягає евакуації, за віковими категоріями; терміни проведення евакуації; склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність; кількість населення, яке вивозиться різними видами транспортних засобів окремо і виводиться пішки; розподілення об’єктів за збірними евакуаційними пунктами, пунктами посадки, районами (пунктами) розміщення та евакуаційними напрямками; маршрути евакуації; райони (пункти) розміщення евакуйованого населення; пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки у безпечному районі, порядок доставки населення з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення; заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення у безпечному районі; порядок організації управління і зв’язку.

6) Встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.Під карантином слід розуміти систему адміністративно-санітарних заходів, що запроваджуються з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань і полягають в ізоляції хворих осіб і осіб, що контактували з ними, у припиненні переміщення людей, тварин, товарів з ураженої зони.

На території, де запроваджено карантин, діє особливий режим карантину. Під особливим режимом карантину розуміється особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, спрямований на локалізацію та ліквідацію вогнищ карантинних об’єктів, який допускає тимчасове встановлення передбачених законодавством України обмежень у здійсненні прав громадян, а також прав юридичних осіб, та покладає на них додаткові обов’язки.

Під карантинним об’єктом розуміється збудник хвороби рослин, тварин, людей, який відсутній або обмежено поширений на території України, але який може завдати значної шкоди рослинам, тваринам, людям (Закон України «Про карантин рослин»).

Карантинна зона – територія, на якій встановлено особливий режим карантину у зв’язку з виявленням карантинного об’єкта.

Основними завданнями карантину є:

– охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об’єктів;

– своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних об’єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні;

– здійснення державного контролю за дотриманням особливого режиму карантину і проведенням заходів з карантину при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів та об’єктів.

На території з особливим карантинним режимом можуть здійснюватись такі заходи:

– обмеження в’їзду та виїзду транспортних засобів та їх огляд;

– використання ресурсів підприємств, установ і організацій для локалізації та ліквідації карантинних об’єктів з наступним відшкодуванням збитків;

– заборона вивезення відповідних підкарантинних матеріалів;

– знезараження підкарантинних матеріалів та об’єктів;

– технічна переробка або знищення підкарантинних матеріалів.

Так, згідно з Указом Президента України «Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим» № 1692 від 03.12.2005, на МВС України було покладено завдання щодо встановлення зони захисту (трикілометрового карантинного кордону) та зони спостереження (до десяти кілометрів) навколо селищ, де виявлено випадки ураження вірусом пташиного грипу.

Для виконання специфічних функцій керівництва в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру створюється оперативний штаб (далі ОШ) – як орган міжгалузевого оперативного управління, що формується для координації дій і безпосереднього керівництва силами і засобами ОВС в особливих умовах. Він створюється наказом МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, РВВС, ЛВВС і функціонує за рішенням відповідного керівника на період дій в особливих умовах. Відносини, що виникають у зв’язку зі створенням та функціонуванням ОШ МВС України, регулюються Положенням про Оперативний штаб МВС України, затвердженим наказом МВС України №331 від 27.04.01 р. Згідно п.1 Положення, оперативний штаб створено з метою координації і управління силами і засобами органів та підрозділів внутрішніх справ, взаємодії з іншими правоохоронними органами, міністерствами, відомствами, громадськістю щодо забезпечення, охорони громадського порядку і безпеки при виникненні надзвичайних ситуацій, проведенні масових заходів у період важливих державних подій, під час великих аварій, катастроф, стихійного лиха та інших обставин, що можуть загрожувати життю і здоров’ю громадян, дезорганізувати роботу підприємств і організацій, нанести істотні матеріальні збитки.

ОШ можуть бути декількох рівнів:

– центральний оперативний штаб – створюється на базі і комплектується силами та засобами апарату МВС України;

– регіональні оперативні штаби – створюються на базі і комплектуються силами та засобами ГУМВС та УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі, Київській області;

– місцеві оперативні штаби – створюються на базі і комплектуються силами та засобами районних (міських, селищних), лінійних відділів ГУМВС та УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Київській області та на транспортних магістралях.

У разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру певного рівня обов’язково повинен створюватися ОШ відповідного рівня та ОШ нижчих рівнів на тій території, де виникла така ситуація. Керівником ОШ повинен бути перший заступник начальника ОВС або особа, призначена наказом начальника цього органу. Це робиться тому, що сам начальник ОВС входить в комісію з надзвичайної ситуації і не в змозі ефективно працювати в комісії, будучи одночасно начальником ОШ ОВС. Першим заступником керівника ОШ в умовах виникнення надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру є заступник начальника ОВС, який відає питаннями громадської безпеки. Він має очолювати зведений спеціальний загін (далі ЗСЗ) ОВС.

Керівництво ОШ здійснюється за принципом єдиноначальності. Це забезпечує керівництву порівняно з іншими членами штабу більшу організаційну свободу і можливості впливу на особовий склад. Заступниками начальника ОШ призначаються: заступник начальника ОВС, він же начальник підрозділу карного розшуку, який повинен очолювати оперативно-розвідувальну групу; начальник штатного штабного підрозділу ОВС, він же керівник робочого апарату ОШ; представник керівного складу підрозділу внутрішніх військ МВС як заступник керівника ОШ по військах. У деяких випадках вводиться посада заступника керівника ОШ по тилу.

Члени ОШ – це заступники начальника ОВС, керівники слідчих підрозділів, експертно-криміналістичних підрозділів, по роботі з персоналом, керівники інших галузевих служб ОВС, представники вищих закладів освіти системи МВС, керівники ЛВВС, що розміщені на території обслуговування ОВС. У роботі ОШ ОВС також можуть брати участь (за згодою) представники Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, МНС, місцевих державних адміністрацій, місцевих Рад, прокуратури, СБУ, Збройних Сил України, Міністерства юстиції України.

Для організації управління силами й засобами, залученими до дій в особливих умовах матеріально-технічного і тилового забезпечення створюється робочий апарат ОШ, який складається з самостійних груп.

Важливою гарантією успішної діяльності ОШ є чіткий розподіл обов’язків між його членами. Кожен з них повинен знати і вміло виконувати своє коло функцій. На основі аналізу положень наказу МВС України №331 27.04.01 р. можна назвати загальні функціональні обов’язки начальника ОШ ОВС:

– організація роботи і керівництва діяльністю ОШ ОВС;

– підготовка сил і засобів ОВС до дій в зазначених умовах;

– управління силами і засобами ОВС в таких умовах;

– аналіз дій та вдосконалення системи управління ОВС;

– облік дій, які виконують інші члени ОШ; спрямування сил і засобів на вирішення найбільш важливих і складних завдань;

– надання допомоги підлеглим у разі необхідності.

Основним напрямком роботи ОШ є всебічна підготовка сил і засобів до дій в особливих умовах, а саме:

– корегування (уточнення) планів дій в таких умовах;

– організація роботи системи управління силами й засобами, що залучаються до дій в особливих умовах;

– приведення у стан готовності систем оповіщення й збору особового складу за встановленими сигналами;

– організація тилового забезпечення сил і засобів, що залучаються до дій в зазначених умовах;

– вивчення і впровадження передового досвіду діяльності сил і засобів, організації управління ними і всебічного забезпечення особового складу;

– підготовка особового складу ОВС, який залучається до виконання завдань в особливих умовах, шляхом занять з професійної підготовки, командно-штабних тренувань, тактико-спеціальних навчань та інструктажів, які містять інформацію про цілі, дії загального характеру й конкретні завдання, про обстановку, що склалася на території;

– контроль за станом готовності сил і засобів.

Основою сил і засобів, що залучаються до охорони громадського порядку у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру є ЗСЗ. Як показує практика, при невеликому масштабі надзвичайної ситуації і незначній небезпеці виниклого явища ЗСЗ може не створюватися, а створюється оперативна мобільна група з представників різних підрозділів ОВС, яка висувається для роботи в зоні впливу негативного фактора, у той час як всі служби ОВС працюють в цій зоні без структурних змін. ЗСЗ обов’язково створюються у вищих навчальних закладах освіти МВС, підрозділах ВВ МВС і інших ОВС, які не мають території обслуговування. При передислокації в інші регіони, де виникла надзвичайна ситуація, сили і засоби висуваються у вигляді ЗСЗ. На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що зведений спеціальний загін – це угруповання сил і засобів органів і підрозділів внутрішніх справ, з’єднань та частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів освіти МВС України, які залучаються до дій у разі виникнення надзвичайної ситуації всіх видів.

Особливу увагу при створенні ЗСЗ треба приділяти комплектуванню груп. Працівники ОВС, які притягаються до виконання завдань міліції в досліджуваних умовах, повинні розподілятись по групах, за принципом цільового їхнього використання в окремій групі з урахуванням повсякденної праці, рівня підготовки та наявності засобів, необхідних для виконання поставлених перед групою завдань.

Велику увагу слід приділяти підготовці типового оперативного плану. Оперативні плани дій ОВС в умовах існування надзвичайної ситуації є найважливішим організуючим началом, що впливає на стан готовності ОВС для виконання покладених на них завдань у вказаних умовах, покликані служити підґрунтям, яке визначає дії органів управління і сил ОВС. Для того, щоб типові плани по управлінню органами внутрішніх справ відповідали своєму призначенню, слід розробляти їх під конкретні цілі. В.А. Лаптій, проводячи аналіз планування дій ОВС в особливих умовах, приходить до висновку, що суміщення різних завдань в одному типовому плані краще уникати. Реально ж в планах існує невиправдане суміщення завдань, які мають абсолютно різні принципи здійснення. До того ж, традиційно ці плани слабко корегуються, внаслідок чого містять застарілу інформацію.

У відповідності з вимогами нормативних актів і практичним досвідом, оперативні плани дій в особливих умовах, можна поділити на основні види, які передбачають забезпечення громадського порядку і безпеки.

Як показує практика, розробка типового плану проходить чотири етапи: 1)підготовчий; 2)безпосередньої розробки плану; 3)його узгодження, коректування і затвердження; 4)доведення до виконавців.

Структура і зміст плану залежать від можливого характеру і масштабу впливу негативного фактора, обсягу виникаючих при цьому завдань, характеру, масштабу і тривалості дій ОВС і взаємодіючих сил і засобів, віддалення небезпечної зони від місць дислокації ОВС і взаємодіючих сил. Типова структура плану включає в себе: а) основні завдання та їх обсяг; б) райони виникнення небезпечного явища; в) розрахунок сил і засобів; г) оперативно-розшукове забезпечення; д) соціально-виховна робота; е) матеріально-технічне і медичне забезпечення; є) порядок збору особового складу і його спорядження. План складається з урахуванням відображення місцевості на карті і пояснюючої записки.

Корегування оперативного плану повинно здійснюватися в разі: видання нових нормативних актів МВС, що стосуються дій ОВС в відповідних умовах; змін в організаційно-штатній структурі та чисельності особового складу (більш ніж 20%); різких змін оперативної обстановки; виявлення недоліків у ході інспектування, контрольних перевірок, командно-штабних і тактико-спеціальних навчань, а також недоліків, які проявилися під час здійснення заходів в умовах надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.

Взаємодія органів внутрішніх справ з органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськістю під час охорони громадського порядку і громадської безпеки в умовах, що ускладнюють оперативну обстановку.

Суб’єктами організації взаємодії виступають органи, на які покладено обов’язки узгодження і координації дій в особливих умовах. Це - СБУ, МНС, підрозділи Міністерства оборони України, прикордонні війська, органи охорони здоров’я, органи державної ветеринарної медицини, органи місцевого самоврядування, громадські формування і т. ін. Згідно із чинним законодавством координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту населення і територій від НС здійснюють: РНБО і Кабінет Міністрів України.

Для координації діяльності органів виконавчої влади з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій та безпечної життєдіяльності населення Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (Ради). У разі необхідності, для ліквідації наслідків НС Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального та об’єктового рівня.

Розглянемо компетенцію органів, які взаємодіють з ОВС в умовах, що ускладнюють оперативну обстановку.

Згідно з п. 11 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України», на цей орган покладено обов’язки сприяти виконанню заходів надзвичайного стану в разі його оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших НС, надавати силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу ОВС. Підрозділи МНС, війська цивільної оборони, відомчі та спеціалізовані аварійно-рятувальні служби, згідно із Законами України «Про Цивільну оборону України», від 24.03.1999р. «Про війська Цивільної оборони України», від 14.12.1999р. «Про аварійно-рятувальні служби» і Указом Президента України №100 від 28.10.1996р. «Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», зобов’язані забезпечити:

– запобігання виникненню НС природного та техногенного характеру і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

– оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний час та постійне інформування про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

– організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередків ураження;

– підготовку населення до дій в умовах НС та ін.

Згідно з Законом України «Про ветеринарну медицину», до компетенції органів ветеринарного контролю віднесено:

– контроль та організація заходів щодо профілактики, діагностики, лікування і ліквідації інфекційних та інших хвороб тварин;

– оцінка епізоотичної ситуації і вироблення обов’язкових для виконання розпоряджень з питань дезінфікування та інших профілактичних заходів;

– контроль за охороною території України від занесення з території інших держав інфекційних хвороб тварин, а також проведення перевірки ветеринарного стану при експорті – імпорті тварин, сировини, продуктів тваринного походження, кормів;

– заборона експлуатації або тимчасове припинення роботи тваринних об’єктів і підприємств із забою та переробки тварин і сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил.

Дуже важливі функції в особливих умовах виконують органи охорони здоров’я. Згідно з Законами України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», від 06.04.2000р. «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи охорони здоров’я і ОВС під час реалізації заходів в особливих умовах спільно здійснюють нагляд за дотриманням санітарних правил у населених пунктах, місцях загального відпочинку і масового перебування людей, ведуть боротьбу з інфекційними захворюваннями, якщо вони набули характеру епідемій і їхня ліквідація вимагає карантинних заходів. Органи охорони здоров’я також надають невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали під час НС.

Згідно з Законом України від 09.04.1999 р. «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація повинна:

– інформувати населення територій про стан техногенно-екологічної безпеки та про заходи, що вживаються для його поліпшення;

– організовувати роботу з ліквідації наслідків аварій, залучати до неї підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і громадян;

– вживати у разі стихійного лиха, інших надзвичайних подій необхідні заходи щодо забезпечення охорони державного, громадського та особистого майна громадян, дотримання громадського порядку.

Згідно з Законом України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання органів місцевого самоврядування належать повноваження: щодо здійснення необхідних заходів з ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; вжиття у разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епідемій, пожеж, інших НС необхідних заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їхнього здоров’я, збереження матеріальних цінностей.

Взаємодія повинна здійснюватися ще на етапі підготовки до дій в особливих умовах. Планування дій ОВС і взаємодіючих сил при ліквідації НС, як перший етап здійснення взаємодії, полягає в завчасному встановленні місць можливого виникнення таких ситуацій, визначенні завдань і функцій та необхідних для їх виконання сил, засобів і способів дій, вирішенні питань всебічного забезпечення і управління. Основи такої взаємодії повинні закладатися в оперативні плани.

ОШ ОВС в особливих умовах організує взаємодію:

– з начальниками сусідніх ОВС, керівниками територіального органу СБУ, командирами частин і підрозділів прикордонних військ, командирами військових частин Міністерства оборони України щодо визначення кількості сил і засобів, що залучаються до дій в особливих умовах, щодо строків їхньої готовності і часу прибуття в райони зосередження, а також порядку включення сил і засобів у групи тилового і технічного забезпечення тощо;

– з органами місцевої державної адміністрації та з органами місцевого самоврядування щодо охорони особливо важливих об’єктів, виділення транспортних засобів для перевезення особового складу до місць виконання завдань, розміщення, харчування, побутового обслуговування особового складу, залучення медичних закладів до надання допомоги пораненим і хворим, введення деяких режимних обмежень для населенні та ін.;

– з органами прокуратури щодо порядку формування слідчо-оперативних груп тощо;

– з органами управління Збройних Сил, регіональними органами МНС щодо спільних дій з виконання завдань, районів зосередження військових підрозділів, маршрутів і строків висування, місць розміщення пунктів управління, порядку виділення літаків військової авіації для перевезення особового складу ОВС і ВВ МВС та відповідної техніки в райони виконання задач, посилення охорони особливо важливих об’єктів тощо;

– з адміністрацією залізниць, аеропортів, морських (річкових) портів щодо призначення основних, запасних станцій посадки особового складу і техніки, порядку їх перевезення, посилення охорони важливих об’єктів цих установ.

Питання взаємодії розробляються ОШ ОВС і відображаються в оперативному плані у вигляді відповідних документів (таблиці взаємодії). Сутність взаємодії полягає в узгодженні і об’єднанні зусиль (дій) залучених до виконання завдань органів управління, їхніх сил і засобів щодо цілей, завдань і заходів, способів їхнього виконання, а також щодо місця і часу. Організація взаємодії включає також: установлення єдиних сигналів, порядку передачі інформації, створення спеціальної системи зв’язку, контроль за виконанням установленого порядку взаємодії.

 






Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 90; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 107.21.85.250 (0.012 с.)