Організація діяльності пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в україні.

Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про міліцію", "Про біженців", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 "Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", рекомендаціями Загальної декларації прав людини, інших міжнародних норм і стандартів поводження із затриманими та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують роботу із зазначеною категорією іноземців, а також Наказом МВС України від 16 жовтня 2007 року № 390 «Про затвердження Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні».

Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, призначеною для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні і підлягають адміністративному видворенню за її межі в примусовому порядку.

Контроль за діяльністю пунктів тимчасового перебування здійснює Державна міграційна служба та його територіальні управління (відділи) ГУ МВС, УМВС України. Контроль за санітарним станом пунктів тимчасового перебування забезпечують санітарно-епідеміологічні підрозділи ГУ МВС, УМВС України.

Основні завдання пунктів тимчасового перебування:

1. Забезпечення тимчасового тримання іноземців до завершення підготовки їх адміністративного видворення.

2. Створення належних умов проживання іноземців у пункті тимчасового перебування, забезпечення їх прав і свобод, передбачених чинним законодавством та міжнародними нормами.

3. Сприяння органам внутрішніх справ, охорони державного кордону та Служби безпеки України у виконанні покладених на них завдань щодо встановлення осіб, поміщених до пункту тимчасового перебування, та їх документування, з'ясування обставин порушення ними законодавства України, участі в цьому посередників, супроводження до пунктів пропуску через державний кордон під час здійснення примусового видворення тощо.

4. Сприяння іноземцям у встановленні контактів з родичами, земляками, гуманітарними та правозахисними організаціями з метою вирішення питання їх повернення на батьківщину чи поліпшення умов проживання в пункті тимчасового перебування.

5. Проведення роз'яснювальної та профілактичної роботи щодо відповідальності, передбаченої законодавством України за незаконне перебування на її території.

Іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більш ніж на 6 місяців.

Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів тощо).

Адміністрація пункту тимчасового перебування може відмовити в поміщенні до пункту тимчасового перебування іноземця у випадках:

- відсутності вільних місць для розміщення;

- відсутності матеріалів адміністративного затримання іноземця;

- учинення іноземцем злочину.

Умови та режим тримання іноземців у пункті тимчасового перебування:

1. Основними вимогами режиму тримання іноземців у пункті тимчасового перебування є їх роздільне розміщення за статевими, віковими, а в разі потреби – за релігійними, етнічними та іншими відмінностями, дотримання іноземцями встановлених правил поведінки та розпорядку дня, забезпечення їх належними умовами проживання, медичним обслуговуванням, харчуванням, можливістю реалізації встановлених чинним законодавством прав та свобод тощо.

2. Іноземці, які поміщені до пункту тимчасового перебування, користуються правом вільного пересування в межах пункту тимчасового перебування, визначених адміністрацією пункту тимчасового перебування, а за наявності письмового дозволу адміністрації можуть пересуватися без нагляду поза його межами, але в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

3. Поміщені до пункту тимчасового перебування іноземці розміщуються в багатомісних кімнатах для проживання трьох і більше осіб та кімнатах для проживання батьків з дітьми, а особи, які потребують посиленого нагляду через схильність до насильства, можливість заподіяння шкоди оточуючим чи собі, учинення нападу на працівників пункту тимчасового перебування або втечі, за вмотивованим розпорядженням директора пункту тимчасового перебування або посадової особи, що його заміщає, поміщаються до одно- або двомісних локалізованих кімнат терміном до 15 діб, після чого розміщуються в багатомісних кімнатах.

4. Якщо іноземець продовжує чинити дії, зазначені в попередньому абзаці, адміністрацією пункту тимчасового перебування термін його перебування в локалізованій кімнаті може бути продовжено до 30 діб. При цьому здійснюється документування дій іноземця, що призвели до його поміщення до локалізованої кімнати чи продовження терміну його тримання в ній. Копії відповідних матеріалів долучаються до особової справи іноземця.

5. Утримувані в пункті тимчасового перебування особи жіночої статі проживають у кімнатах, харчуються і проводять вільний час окремо від утримуваних осіб чоловічої статі.

6. Сім'ї поселяються в окремі кімнати. Якщо немає можливості розмістити сім'ю окремо, діти повинні залишатися разом з матерями. Якщо в дитини є тільки батько, вони повинні розміщуватися разом в окремій кімнаті.

7. Вагітні жінки й жінки, які мають при собі дітей, розміщуються в окремих спеціально спроектованих кімнатах, де існують умови для задоволення особливих потреб дитини, з розрахунку 7 кв.м житлової площі на одну особу. Вони повинні отримувати максимальний догляд медичних працівників.

8. З дітьми іноземців можуть проводитися організовані адміністрацією пункту тимчасового перебування навчання за спеціальними освітніми програмами, які враховують їх особливі культурні та етнічні потреби.

9. Іноземці розміщуються в кімнатах з повним інженерним обладнанням, природним та штучним освітленням згідно із санітарними нормами з розрахунку не менше 4 кв.м житлової площі на особу.

10. Кімнати для проживання обладнуються одноярусними або двоярусними ліжками (тапчанами), столами для приймання їжі, стільцями (лавами), приліжковими тумбочками та настінними шафами.

11. У будинках, у яких розташовано багатомісні кімнати на кожному поверсі, у коридорі обладнуються туалетні та душові кімнати.

12. Іноземцям, які тримаються в локалізованих кімнатах, згідно із затвердженим директором пункту тимчасового перебування розпорядком дня надається право на прогулянки щодня не менше двох годин денного часу доби.

13. Прогулянки осіб, які проживають у локалізованих кімнатах, здійснюються в прогулянкових двориках. На прогулянку виводяться одночасно всі іноземці, які тримаються в одній кімнаті. Вони повинні бути одягнуті за сезоном.

14. У двір для прогулянок утримувані іноземці виводяться з кожної кімнати окремо і охороняються працівником, який здійснює охорону.

15. Прогулянка може бути скасована або скорочена за розпорядженням директора пункту тимчасового перебування на період ліквідації надзвичайних подій (утеч, самогубства, пожежі тощо).

16. На прогулянку не виводяться особи, яким вона не рекомендована лікарем.

17. Проведення прогулянок для осіб, які тримаються в локалізованих кімнатах, реєструється в журналі обліку проведення прогулянок іноземців, які тримаються в локалізованих кімнатах.

Іноземці в пункті тимчасового перебування мають право: на ознайомлення зі своїми правами та обов'язками під час перебування в пункті тимчасового перебування; на медичне обслуговування та санітарно-епідемічне забезпечення; на восьмигодинний сон у нічний час; носити власний одяг, надсилати та отримувати листи; на спілкування та побачення із членами своєї сім'ї; зустрічатися з правозахисниками, адвокатами, представниками дипломатичних представництв або консульських установ країни свого походження, міжнародних організацій, органів міграційної служби України, громадських та міжнародних правозахисних організацій; користуватися власними засобами зв'язку, не обладнаними пристроями для здійснення фото- та відеозйомки; користуватися телефонним апаратом, установленим на території пунктів тимчасового перебування, та здійснювати міські, міжміські та міжнародні телефонні розмови; отримувати продуктові та речові передачі, посилки і грошові перекази; відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо це не загрожує безпеці пунктів тимчасового перебування, а також не обмежує прав інших осіб, запрошувати священнослужителів та ін.

До іноземців, які порушують установлений у пункті тимчасового перебування розпорядок дня, не виконують вимоги працівників пункту тимчасового перебування щодо забезпечення належного порядку та поведінки, застосовуються заходи дисциплінарного впливу:

- попередження;

- зауваження.

Під час перебування в пункті тимчасового перебування іноземцям забороняється:

- придбання та зберігання вогнепальної або холодної зброї, колючих та ріжучих предметів, спиртних напоїв, наркотичних засобів та психотропних речовин;

- самовільно залишати територію пункту тимчасового перебування, що охороняється, або перебувати в місцях, доступ до яких заборонений адміністрацією;

- порушувати спокій і встановлений у пункті тимчасового перебування розпорядок дня;

- мати в кімнатах громіздкі предмети, що заважають вільному пересуванню житловими приміщеннями;

- уживати алкогольні напої та приймати наркотичні засоби або психотропні речовини;

- курити тютюнові вироби в невизначених місцях;

- навмисно завдавати тілесні ушкодження або викликати розлади здоров'я, а також підбурювати інших або допомагати в здійсненні таких дій, що впливають на порядок у пункті тимчасового перебування та його безпеку;

- самостійно змінювати кімнату для проживання, визначену адміністрацією пункту тимчасового перебування;

- влаштовувати азартні ігри та брати в них участь.

 

Питання для самоконтролю

1. Поняття та призначення паспортної системи.

2. Основні функції та побудова міграційної служби МВС України.

3. Організація діяльності ОВС щодо видачі паспортів громадянам України. Порядок вилучення, зберігання та знищення паспортів в ОВС України.

4. Призначення та порядок реєстрації фізичних осіб в Україні. Обмеження у реєстрації. Особливості реєстрації фізичних осіб в окремих місцевостях. Облік осіб, які були раніше засуджені.

5. Організація діяльності ОВС щодо контролю за додержанням іноземцями та особами без громадянства правил перебування на території України.

6. Адресно-довідкова робота ОВС. Правова основа діяльності, завдання та структура адресно-довідкових бюро ОВС.

Теми рефератів

1. Діяльність ОВС щодо протидії нелегальній міграції.

2. Використання можливостей паспортної служби у боротьбі із злочинами та правопорушеннями.

3. Взаємодія паспортної служби з іншими підрозділами ОВС, правоохоронними органами та громадськістю у протидії порушенням правил паспортного режиму.

Теми доповідей

1. Підстави та порядок видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.

2. Організація роботи міліції щодо окремих категорії іноземних громадян.

3. Інформаційне забезпечення діяльності паспортної служби.