Взаємодія міліції громадської безпеки з іншими підрозділами органів внутрішніх справ і громадськістю

 

Ефективність діяльності міліції громадської безпеки передусім залежить від рівня професійної підготовки працівників підрозділів, що входять до її складу, умілого використання технічних і спеціальних засобів, тактичних методів та прийомів з охорони громадського порядку і безпеки в різних ситуаціях, чіткої взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, місцевими органами влади і громадськістю.

Вирішенню вказаних завдань сприяє раціональне розміщення сил і засобів служби, що здійснюється на підставі дислокації маршрутів патрулювання і постів відповідно до обов'язкових норм щоденного виставлення нарядів міліції і виходу на лінію патрульних автомобілів і інших транспортних засобів.

Основною формою організації охорони громадського порядку є комплексне використання сил і засобів міліції з охорони громадського порядку відповідно до плану єдиної дислокації.

Статут патрульно-постової служби України зазначає, що також як самостійні формі можуть застосовуватись:

– охорона громадського порядку за зонами, патрульними дільницями,

– патрулювання спеціальних мобільних груп для боротьби з найпоширенішими правопорушеннями, що вчинюються у громадських місцях,

– виставлення постійних піших постів у криміногенних місцях;

– використовуватись кінні наряди в лісопаркових зонах; пересувні пункти міліції у віддалених від міськрайвідділу мікрорайонах.

На рівні з цим організація охорони громадського порядку в містах, мікрорайонах відбувається за планом комплексного використання сил і засобів міліції. Він розробляється на весняно-літній і осінньо-зимовий періоди, виходячи з аналізу оперативної ситуації та наявних сил і засобів.

При розробці єдиної дислокації здійснюються заходи:

– рекогносцировка території району (міста) з метою виявлення факторів, що впливають на оперативну обстановку та визначення кількості постів, маршрутів і міжпатрульних дільниць. Особлива увага приділяється вивченню соціально-економічних умов, визначенню кількості населення, криміногенних місць на території району (міста), розташуванню особливо важливих об'єктів, підприємств та установ, у тому числі, що працюють у 2-х та 3-х змінному режимі, комерційних підприємств, відділень Ощадбанку тощо;

– вивчення оперативної обстановки на вулицях та в інших громадських місцях на основі аналізу злочинів за видами, місцем їх скоєння за певний період (квартал, півріччя тощо);

– уточнення постів та маршрутів патрулювання міліції служби охорони, ДАІ та інших служб міськрайвідділу, коригування за участю цих служб, а також визначення постів і маршрутів стройового підрозділу ПС;

– визначення і розробку постів та маршрутів патрульних нарядів із зазначенням назви підрозділу, виду нарядів, зони дії, меж, протяжності, місць зупинок і особливих обов'язків на посту, маршруті, чинників, на які необхідно звернути увагу при патрулюванні;

– визначення твердих норм щодобового виставлення патрульних нарядів на службу, виходячи із штатної чисельності особового складу підрозділів, відповідно до п. 37 Статуту патрульно-постової служби міліції України.

Сутність комплексного використання сил органів внутрішніх справ полягає в тому, що, виконуючи свої безпосередні обов'язки, вони одночасно в районі свого поста і маршруту вирішують загальні завдання ПС з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Розстановка сил різних служб органів внутрішніх справ здійснюється з урахуванням місць і часу їх безпосередньої роботи. В результаті забезпечується оптимальне використання всіх наявних сил, максимальне перекриття патрульними нарядами території міст та інших населених пунктів.

Комплексний підхід дозволяє не тільки раціонально розставити сили і засоби, але й залучати до охорони громадського порядку додаткові сили, збільшувати кількість нарядів на вулицях міст та в інших громадських місцях, створювати їх найбільшу щільність там, де ускладнюється оперативна обстановка.

Однак на рівні з раціональним розставленням сил та засобів найбільш ефективною і розповсюдженою формою нагляду є патрулювання на автомобілях. Використання транспортних засобів створює зручності для працівників міліції, дозволяє розширити межі ділянки обслуговування, вести нагляд маневрено, у потрібних випадках здійснювати оперативне переслідування і затримку порушників.

Отже, комплексне використання сил та засобів міліції на підставі єдиної дислокації є основною формою охорон громадського порядку в нашій державі. Його основне призначення полягає у створенні ефективної системи реагування органів внутрішніх справ на зміни в оперативній обстановці шляхом раціонального використання наявних сил та засобів як міліції, так і інших учасників забезпечення громадського порядку.

На сьогоднішній день актуальності набуває така форма охорони, як охорона громадського порядку за зонами. На наш думку, цей спосіб також можна вважати різновидом комплексного використання сила та засобів ОВС.

Зона охорони громадського порядку визначається як частина території населеного пункту, яка, в свою чергу, поділяється на дільниці. Для обслуговування зони визначається група працівників структурних підрозділів міськрайоргану внутрішніх справ.

Зона охорони громадського порядку є основною складовою частиною комплексу профілактичних заходів щодо попередження і розкриття злочинів. Для оперативного обслуговування зони формуються сили в складі: старших дільничних, дільничних інспекторів міліції (з розрахунку – один старший дільничний інспектор міліції на 3-4 дільничних), кримінальної служби у справах дітей (КССД), а також підрозділів державної охорони (ДСО) та БМОП «Беркут», у місцях постійного несення служби, нарядів Патрульної служби МВС України, відповідно до плану комплексного використання сил та засобів в охороні громадського порядку (єдина дислокація). У разі меншої статної чисельності вказаних працівників відповідного підрозділу закріпляється за декількома зонами. В ОВС, де оперативний склад працює за лінійним принципом ввести за правило обов’язкову присутність керівників ВКР на проведення інструктажів особового складу, що залучається до охорони громадського порядку.

Особливістю зонального методу забезпечення правопорядку є те, що громадянам надається можливість безпосередньо за місцем проживання реалізовувати свої конституційні права на звернення, забезпечується надійний зв'язок між міліцією і населенням у вирішенні правоохоронних завдань. Крім цього, адміністративна зона виконує функції відділення міліції і за допомогою задіяних у ній представників галузевих служб здатна самостійно вирішувати комплекс завдань із недопущення протиправних проявів, їх профілактики, попередження та розкриття злочинів. Організація роботи зони охорони громадського порядку здійснюється за наказом начальника органу внутрішніх справ, згідно з яким визначаються відповідальний від керівництва міськрайоргану, старший адміністративної зони, задіяний особовий склад, межа адміністративної зони, режим несення служби, форми взаємодії, система контролю.

Безпосереднє керівництво та контроль за роботою старших зон охорони громадського порядку здійснює начальник органу, його заступники і, як виняток, начальники підрозділів карного розшуку та дільничних інспекторів міліції.

Закріплений за зоною відповідальний від керівництва міськрайоргану дає принципову оцінку роботі працівників зони охорони громадського порядку в цілому, вказує на недоліки в питаннях взаємодії щодо попередження та розкриття злочинів, забезпечення охорони громадського порядку, визначає основні завдання на наступний місяць.

Старший зони щоденно організовує і координує роботу усіх працівників відповідно до плану роботи та отриманих завдань як в цілому по зоні, так і по лініях служб, представники яких закріплені за адміністративною зоною.

На зоні охорони громадського порядку організовується взаємодія з іншими правоохоронними органами, органами місцевої влади та самоврядування, командуванням військових частин, які дислокуються в територіальних межах, та робота позаштатних працівників і громадських формувань.

Зони поділяються на дільниці, яким присвоюються номери. Розміри та межі дільниці встановлюються начальником міськрайоргану і за необхідності переглядаються з урахуванням чисельності працівників окремих підрозділів, стану оперативної обстановки, складу проживаючого на ній населення, особливостей території. За потреби можуть утворюватися спеціальні дільниці для обслуговування ринків, місць відпочинку, готелів, промислових об'єктів та інших місць без постійно проживаючого населення.

Виходячи з місцевих умов і особливостей окремих мікрорайонів міста (району), зони охорони громадського порядку за наказом начальника міськрайоргану можуть укрупнюватися з одночасним збільшенням кількості працюючих там працівників.

З метою контролю за станом оперативної обстановки на адміністративній зоні, особистого внеску кожного працівника, закріпленого за нею, щотижнево в передбачений графіком день і час (за участю відповідального під керівництва міськрайоргану) на нараді підводяться підсумки роботи безпосередньо на зонах охорони громадського порядку. У роботі наради можуть брати участь представники органів місцевої влади та самоврядування, керівники громадських формувань.

Підведення підсумків роботи на зонах охорони громадського порядку протокольно оформлюється старшим зони. У подальшому такі протоколи узагальнюються та з метою подальшого контролю за реалізацією прийнятих рішень доповідаються начальнику міськрайоргану.

При несенні служби по охороні громадського прядку за вказаними напрямками режим роботи особового складу встановлюється за щомісячним графіком, який складається заступником командира підрозділу патрульної служби і затверджується начальником міськрайліноргану ГУМВС-УМВС. У ньому вказуються дні та години несення служби кожним працівником, їх вихідні дні (середньодобова тривалість службового часу протягом місяця не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня). Середньодобова тривалість службового часу не повинна перевищувати 10 годин на тиждень. У необхідних випадках особи рядового та начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Протягом зміни особовому складу надається 1 година для відпочинку та приймання їжі. Із загальної тривалості службового часу перерва виключається. У необхідних випадках провадиться підміна нарядів. Час проведення інструктажів, службових нарад, учбових занять і підготовки техніки до її використання вважається службовим. Особовий склад для несення патрульно-постової служби використовується в будь-який час доби. Вихідні дні надаються за графіком, при цьому раз на місяць два вихідні повинні припадати на суботу та неділю. При змінній службі та безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Ще однією із форм організації охорони громадського порядку є охорона території за принципом патрульної дільниці.

Патрульна дільниця – частина території міста (району), що обслуговується одним-двома громадськими пунктами охорони порядку, за якою для охорони правопорядку закріплюються дільничні інспектори міліції, працівники карного розшуку, БНОН, ДСБЕЗ, міліціонери ПСМ, ДПС ДАІ, ДСО, а також військовослужбовці СМВЧМ та громадськість.

Мета такого закріплення полягає в тому, щоб підвищити відповідальність особового складу за кінцевий результат роботи, створити додаткові можливості для підвищення ефективності патрульно-постових нарядів за рахунок більш глибокого вивчення міліціонерами стану оперативної обстановки, особливостей патрульної дільниці та контингенту населення, їх тісного повсякденного контакту для вирішення завдань попередження на ранніх стадіях можливих правопорушень.

Створенню патрульної дільниці має передувати значна підготовча робота. Через рекогносцировку на місцевості вивчаються особливості території, виявляються несприятливі для несення служби чинники (відсутність освітлення тощо), у тому числі в залежності від пори року з'ясовується режим роботи підприємств, видовищних та розважальних закладів, місць торгівлі і т. ін. Все це враховується при розробці постів імаршрутів патрулювання.

Середня чисельність населення, яке проживає на території обслуговування однієї патрульної дільниці, не повинна перевищувати 10-15 тис. чол., довжина вулиць та провулків – 11-15 км.

Кількість патрульних дільниць у населеному пункті (районі) визначається залежно від наявних сил та засобів органів внутрішніх справ, з урахуванням оперативної обстановки, що склалася на території патрульної дільниці, інших місцевих умов і особливостей, при цьому кожна патрульна дільниця охоплює, як правило, декілька дільницьдільничних інспекторів міліції.

Кожній патрульній дільниці наказом начальника міськрайоргану ГУМВС, УМВС присвоюється номер та призначається начальник патрульної дільниці з числа командирів стройових підрозділів (при наявності таких) або дільничних інспекторів міліції. За кожною патрульною дільницею має бути закріплений патрульний автомобіль або пересувна міліцейська група, керівник якої одночасно може бути і начальником патрульної дільниці.

Відповідно до Статуту ПСМ України, межі патрульних дільниць наносяться на оперативні карти (плани, схеми) у чергових частинах органів внутрішніх справ, на території обслуговування яких знаходяться дільниці.

Начальник патрульної дільниці призначається наказом начальника органу внутрішніх справ, до території якого входить патрульна дільниця, є організатором роботи на патрульній дільниці і відповідає за стан правопорядку на її території, організацію несення служби усіма патрульно-постовими нарядами, своєчасну розстановку нарядів, ефективне та якісне виконання ними своїх функціональних обов'язків, їх управління та контроль за несенням служби, підтримання зв'язку між нарядами та черговим по міськрайоргану.

Свою роботу начальник патрульної дільниці спрямовує на тісну співпрацю з місцевими органами влади, громадськими формуваннями, депутатами сільської, селищної, міської, районної у місті ради, народними депутатами України.

У період несення служби начальник патрульної дільниці підпорядковується черговому по міськрайоргану.

Організацію охорони громадського порядку за принципом патрульної дільниці рекомендується запроваджувати в населених пунктах та районах, де відсутні підрозділи патрульно-постової служби міліції.

Пости та маршрути патрулювання розробляються для всіх сил, які приймають участь в охороні громадського порядку на патрульній дільниці, з урахуванням вимог Статуту ПСМ України, а їх кількість повинна перевищувати число маршрутів, що перекриваються в одну зміну. Такий підхід дозволяє здійснювані маневрування нарядами залежно від можливих змін оперативної обстановки.

При наявності достатньої кількості задіяних на патрульній дільниці сил та засобів, особливо автотранспорту, декілька нарядів, що несуть службу на суміжних постах та маршрутах патрульної дільниці, можуть об'єднуватися в пересувні міліцейські патрульні групи. Старший автопатруля одночасно є старшим патрульної групи, маршрут патрулювання якої розробляється таким чином, щоб забезпечити постійний контроль за несенням служби пішими нарядами патрулювання, а в разі необхідності надати їм практичну допомогу при затриманні правопорушників.

Міліціонери підрозділу ПСМ, які закріплені на постійне несення служби на патрульній дільниці, в окремих випадках можуть залучатися до охорони громадського порядку за межами цієї патрульної дільниці (для цільового відпрацювання певної території населеного пункту, району, області – за рішенням начальника органу внутрішніх справ; при переслідуванні злочинця або інших тимчасових обставинах – за командою чергового по органу внутрішніх справ).

Всі патрульно-постові наряди, які несуть службу на території певної патрульної дільниці, поступають в оперативне підпорядкування начальника патрульної дільниці.

На кожний маршрут патрулювання (пост) складаються картки. Картки зберігаються в картотеці чергової частини. Вони видаються інспекторам при заступленні на службу і здаються ними по закінченню роботи.

Важливим напрямом роботи міліції громадської безпеки є співпраця з іншими органами влади та населенням у сфері охорони правопорядку.

Основними напрямами такої взаємодії є:

– розробка та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення адміністративних правопорушень та злочинів;

– здійснення комплексного впливу на соціальні передумови злочинів і адміністративних деліктів;

– здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;

– обмін інформацією про наміри окремих осіб і способи вчинення ними окремих правопорушень;

– внесення до відповідних інстанцій, міністерств та відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень, та пропозицій щодо змін та доповнень чинного законодавства.

Зовнішнім проявом спільної діяльності суб’єктів боротьби з правопорушеннями є форми взаємодії.

У широкому аспекті форми взаємодії розглядають у вигляді чотирьох блоків:

1) обмін інформацією;

2) спільна розробка управлінських рішень;

3) реалізація розроблених управлінських рішень (при настанні певних строків та виникненні відповідних ситуацій);

4) проведення інших погоджених заходів, які не були передбачені письмовими управлінськими рішеннями.

Так, стаття 11 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р. передбачає такі форми взаємодії міліції з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку:

1) спільне з працівниками органів внутрішніх справ, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участь в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;

2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;

3) участь у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

Таким чином, взаємодія міліції громадської безпеки з іншими підрозділами органами внутрішніх справ, місцевими органами влади і громадськості має суттєве значення для стабілізації стану криміногенної обстановки на відповідній території, підвищення іміджу ОВС, створення умов для використання механізмів громадянського суспільства у забезпеченні правопорядку.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, завдання та функції міліції громадської безпеки.

2. Особливості правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки.

3. Система та структура міліції громадської безпеки.

4. Сили та засоби підрозділів міліції громадської безпеки.

5. Завдання основних підрозділів міліції громадської безпеки:

– патрульної служби;

– міліції особливого призначення „Беркут;

– підрозділів дозвільної системи та ліцензування;

– служби дільничних інспекторів міліції;

– спеціальних установ та конвойних підрозділів міліції.

6. Управління підрозділами міліції громадської безпеки.

7. Взаємодія міліції громадської безпеки з іншими підрозділами органів внутрішніх справ і громадськістю.

 

Теми рефератів

1. Організації діяльності підрозділів міліції громадської безпеки у містах та сільській місцевості

2. Інформаційне забезпечення діяльності міліції громадської безпеки.

3. Досвід охорони громадського порядку в інших країнах світу та його впровадження в Україні.

 

Теми доповідей

1. Роль чергових частин органів внутрішніх справ щодо управління нарядами міліції.

2. Особливості форм та методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки.