Поняття та види надзвичайних ситуацій за законодавством України

 

Під час загострення боротьби світової спільноти з таким негативним явищем, як зростання дій криміногенного і не криміногенного характеру в життєдіяльності сус­пільства, які містять загрозу нормальному функціонуванню як апарата держави, так і суспільства в цілому, на перший план для Української держави виходять завдання щодо подальшого укріплення правопорядку та законності; активізації боротьби зі злочинністю; співпраці правоохоронних органів з населенням; вдоско­налення та закріплення правових та організаційних засад їх діяльності та кваліфіко­ваної оперативної ліквідації цих дій та їх наслідків.

Першою ланкою механізму запобігання суспільно небезпечним діянням в даних умовах виступають правоохорон­ні органи, зокрема органи внутрішніх справ (ОВС) України. Основна особливість діяльності ОВС в сучасних умовах зводиться до того, що їм, поряд зі звичайними (повсякденни­ми) досить часто доводиться діяти у незвичайних (надзвичайних) умовах, викликаних соціальними та природними негативними явищами.

Прийнятною є точка зору, відповідно до якої “під особливими умовами слід розуміти явища, що суттєво порушують звичайний ритм життєдіяльності в певній місцевості, і сукупність організаційно-правових заходів, які здійснюються уповноваженими органами з метою локалізації і ліквідації негативних наслідків”.

З даних позицій, проведення масових суспільно-політичних, культурно-видовищних і спортивних заходів, не дивлячись на їх організований характер, також порушує на деякий час звичайний ритм життєдіяльності суспільства, тим самим створюючи особливі умови діяльності для органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку.

Різкому зростанню соціальної небезпеки сприяють і фактори кримінального характеру. Серед таких слід виділити групові порушення громадського порядку та масові безпорядки.

З метою швидкої нормалізації оперативної обстановки, відновлення законності і правопорядку, усунення загрози безпеки громадян та надання їм необхідної допомоги Конституцією України передбачено як тимчасовий захід введення на всій території України або в її окремих місцевостях режиму надзвичайного стану.

Соціально-демографічні, соціально-політичні та соціально-економічні аспекти суттєво впливають на зміни в оперативній обстановці як у звичайних умовах, так і в умовах дії надзвичайного стану.

Законодавство України, що регламентує діяльність державних органів у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки в надзвичайних умовах не подає окремо їх характеристики з позицій ускладнення оперативної обстановки для органів внутрішніх справ. В той же час аналіз відповідних нормативно-правових актів, свідчить, що завдання міліції у цих умовах опосередковуються існуванням: а) надзвичайних адміністративно-правових режимів; б) інших надзвичайних ситуації.

Так, за глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій виділяють такі надзвичайні режими:

1) надзвичайний стан;

2) надзвичайна екологічна ситуація;

3) воєнний стан.

Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. ст. 92,106), становлять Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р., а також закони, що регулюють діяльність окремих органів державного управління в умовах надзвичайного стану, наприклад, “Про міліцію, “Про Службу безпеки”, Закон України та Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

1. Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівця, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану” виділяються два види такого стану:

1)виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

2)викликаний протиправними діями людей: здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення; виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; виникнення масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства; масовий перехід державного кордону з територій суміжних держав; необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

2. Режим зони надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. зона надзвичайної екологічної ситуації - це окрема місцевість України, на який виникла надзвичайна екологічна ситуація, при котрій сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

3. Воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення воєнного стану є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Що стосується інших надзвичайних ситуацій, то в даному випадку необхідно зазначити наступне.

1. Їх поняття наводиться у Законодавстві України Наприклад, у Законі України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. визначено, що надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті (далі - об'єкти і території), спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат..

2. Їх класифікація та ознаки наводиться у Державному класифікаторі надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, Наказі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи “Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій” та у “Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями». Відповідно до зазначених актів об'єктами класифікації є надзвичайні ситуації, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат.

Ознакою надзвичайної ситуації (далі - НС) є наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їх життєдіяльності; заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються:

1) НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;

2) НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, а саме сільськогосподарських, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками і т. ін.;

3) НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: збройні напади, захоплення і силове утримання важливих об'єктів або реальна загроза здійснення таких акцій; збройні напади, захоплення і силове утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза здійснення таких акцій; замах на життя керівників держави та народних депутатів України; напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден; захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, установлення вибухового пристрою у багатолюдних місцях, установі, організації, на підприємстві, у житловому секторі, на транспорті; зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об'єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування; виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми та ін.

4) НС воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення, що визначаються окремими нормативними документами.

3. Існують особливі умови, в яких передбачається спеціальні завдання працівників міліції в цілому. Так, у Розділі 12- “Особливості несення служби при надзвичайному стані і надзвичайних обставинах” Статуту Патрульно-постової служби міліції передбачені особливості реалізації завдань міліції при: а) введенні надзвичайного стану; б) пожежі (загорянні); в) дорожньо-транспортній події; г) обірванні повітряних проводів високої напруги; д) при повені (оповзені); е) землетрусі; з) урагані і хуртовині; ж) забезпеченні режимних заходів на території, оголошеної в карантині; і) виявленні снарядів, які не вибухнули, вибухових, хімічних, радіоактивних та інших речовин; к) виникненні катастрофи, аварії спеціальної та транспортної міліції; л) припиненні і ліквідації групових порушень громадського порядку; м) проведенні не санкціонованого масового заходу.

4. Ряд спеціальних завдань щодо реагування на надзвичайні ситуації стосуються окремих підрозділів міліції (чергової служби ОВС, міліції особливого призначення “Беркут”, підрозділів Державної служби охорони МВС України, співробітників спеціальних установ міліції тощо.

Таким чином, ускладнення оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку зумовлюється різноманітними явищами (соціального, природного, техногенного характеру), які, у свою чергу, створюють для органів внутрішніх справ надзвичайні, особливі умови діяльності.

Якщо розглядати надзвичайну обстановку через призму діяльності органів внутрішніх справ, то це перш за все обстановка, при якій виникаючі явища, події та пригоди соціального (криміногенного), природного, біологічного, техногенного та іншого походження характеризуються підвищеними за ступенем загрози умовами для громадського життя.

Такій обстановці властиві ознаки:

а) порушується нормальний ритм життя населення конкретної території;

б) створюється загроза порушення громадського порядку та громадської безпеки;

в) виникає реальна загроза здоров'ю та життю багатьох людей та їх загибелі;

г) заподіюється (чи виникає загроза заподіяння) шкода державним органам, а також особистим та майновим інтересам громадян;

д) створюються сприятливі умови для активізації злочинних елементів;

є) виникає загроза конституційному ладу та суверенітету України.

Необхідно зазначити, що при безсумнівній різниці ступеня загрози, що виникла внаслідок настання того чи іншого явища, перелік вищевказаних ознак надзвичайної обстановки характерний для будь-якого її виду.

Отже, зробивши аналіз НС різного походження, можна зробити висновок, що доумов, які ускладнюють оперативну обстановку необхідно віднести закріплені в законодавстві явища реальної дійс­ності, які містять загрозу життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави, навколишньому середовищу і характеризуються загибеллю людей та значними матері­альними збитками, масштабністю і часом їх розповсюдження, а також генезисом їх виникнення та надзвичайним адміністративно-правовим режимом їх регулювання.