Особливості правового регулювання діяльності транспортної міліції.

 

Залізничний, водний та повітряний транспорт відіграє значну роль у розвитку економіки держави і це обумовлює увагу до цієї галузі господарства з боку законодавчої і виконавчої влади. Органи правопорядку на об’єктах транспорту існували на території України з часів її входження до складу Російської імперії. Вже у 40-х роках XIX ст. на залізницях, що прокладалися в тогочасній Росії, були утворені жандармські команди та ескадрони, які підпорядкувалися міністерству шляхів і сполучень. Адже потік пасажирів з кожним роком на них постійно збільшувався, що, як наслідок, призводило до зростання рівня злочинності на об’єктах транспорту.

У 1867 р. створюються жандармські поліцейські управління на залізницях з окремими відділками, що розміщувалися приблизно на кожних 200 км. залізничного шляху. На великих станціях почали чергувати унтер-офіцери, функції яких відповідали аналогічним функціям царської жандармерії - стежити за дотриманням правопорядку. Вони підпорядковувались департаменту поліції.

До 1895 р. на території України діяло 5 жандармських поліцейських управлінь залізниць: Київське, Кременчуцьке, Одеське, Харківське і Харківсько-Царицинське з 30-ма відділами. До червня 1914 р. на українських залізницях несли службу 62 генерали та офіцери, 53 вахмістри, 1355 унтер-офіцерів, які здійснювали на залізницях функції як загальної поліції, так і політичної.

Вже в перші роки після розпаду Російської імперії на об'єктах транспорту були створені спеціальні органи, які в наш час представлені органами внутрішніх справ на транспорті (так, Декретом РНК 25 липня 1919 р. була створена річкова міліція, завдання і функції якої були викладені в Положенні „Про річкову Радянську робітничо-селянську міліцію”, а Постановою РНК УРСР від 05 червня 1919 р. було прийняте Положення „Про залізничну і водну міліцію”).

Початок правовому закріпленню організації транспортної міліції на об’єктах авіаційного транспорту було покладено ще за радянських часів наказом МВС СРСР № 0406-1971 р. “Про створення підрозділів міліції та слідства на авіаційному транспорті”. У липні 1971 р. на об’єктах авіаційного транспорту було утворено 200 підрозділів міліції загальною чисельністю 3556 осіб (мається на увазі в межах Радянського Союзу). Органи внутрішніх справ на підприємствах метрополітену беруть свій початок з 1980 року, коли для забезпечення безпеки учасників Московської літньої Олімпіади на станціях метрополітену у містах Москва, Ленінград (Санкт-Петербург), Київ були утворені пункти міліції, які увійшли до складу міськуправлінь МВС.

Розбудова незалежної держави Україна, переорієнтація державної політики і всіх видів соціальної діяльності мають важливе значення і для органів внутрішніх справ на транспорті, які несуть на собі головне навантаження по охороні громадського порядку та громадської безпеки і боротьбі зі злочинністю на залізничних станціях, вокзалах, транспортних мережах, в акваторіях морських і річкових портів, в аеропортах і виконують свої завдання у специфічному середовищі функціонування транспортної системи України.

Особливості цього середовища, своєрідність оперативної обстановки не тільки обумовлюють особливості структурної побудови органів внутрішніх справ на станціях і в портах, але і в значній мірі визначають специфіку спрямованості діяльності цих органів у боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку і громадської безпеки в трьох головних сферах діяльності транспортної системи, а саме: вантажні перевезення; пасажирські перевезення; забезпечення безпеки громадян, пасажирів, персоналу і екіпажів транспортних засобів.

Перед підрозділами органів внутрішніх справ на транспорті стоять задачі, аналогічні тим, які виконують і територіальні органи внутрішніх справ, але здійснюють вони їх в особливих специфічних умовах. До таких умов належать:

- відсутність на території обслуговування підрозділів ОВС на транспорті житлового сектору;

- велика протяжність ділянок обслуговування, що спричиняє розосередження сил служби міліції громадської безпеки. Патрульно-постові наряди часто несуть службу на великій відстані один від одного і від чергових частин, тобто ліній контролю, що й ускладнює надання їм допомоги. У багатьох випадках постові і патрульні несуть службу на одиночних постах і маршрутах при супроводі пасажирських поїздів;

- цілодобова робота транспорту, що зумовлює необхідність виставлення нарядів практично протягом усієї доби з урахуванням оперативної обстановки. Це положення найбільш повно стосується роботи залізничного і повітряного транспорту. Обсяг пасажирських перевезень на водному транспорті не настільки великий;

- значне скупчення людей і матеріальних цінностей на невеликих ділянках, відносно вільний доступ до речей пасажирів, вантажів та інших матеріальних цінностей. Незважаючи на зростання мережі камер зберігання ручної поклажі пасажирів, наявність спеціальної відомчої охорони, опечатування вагонів і контейнерів, доступ сторонніх осіб до вантажів і речей пасажирів залишається відносно вільним;

- наявність сезонних, тижневих та добових коливань рівня пасажиро- та вантажопотоків;

- можливість цілодобового, досить вільного використання транспорту для пересування після вчинення злочину з метою переховування;

- постійний рух осіб, які користуються транспортом, їх проживання поза зонами оперативного обслуговування транспортних органів внутрішніх справ;

- не спів падання у більшості випадків місць виявлення злочину з місцем його вчинення (факти крадіжок з вагонів, морських та річкових суден, літаків цивільної авіації, наприклад, виявляються в багатьох випадках дуже далеко від місця їх вчинення);

- наявність особливості вертикального підпорядкування лінійних підрозділів ОВСТ на різних видах транспорту. Так наприклад управління, лінійні відділи, лінійні відділення, лінійні пункти міліції на залізничному транспорті безпосередньо підпорядковані Департаменту транспортної міліції МВС України, а в свою чергу лінійні відділи, лінійні відділення, лінійні пункти міліції на авіаційному та водному транспорті, а також у метрополітені – територіальним обласним і міським управлінням МВС України;

- зосередження на об’єктах транспорту досить значної кількості неповнолітніх, які, користуючись безконтрольністю з боку батьків, приходять на його об'єкти з цікавості та з метою “подорожування”, а в окремих випадках – для вчинення дрібних крадіжок і т. ін.

Транспортна міліція є важливою складовою частиною органів внутрішніх справ України. Завдання і обов'язки, покладені державою на транспортну міліцію, випливають із завдань транспорту і його прямого призначення (перевезення пасажирів та вантажів) і виконується різними підрозділами, які в організаційному відношенні належать до складу центральних органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Правовою основою діяльності транспортної міліції є Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти держави, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, ратифікована у встановленому порядку, міжнародні правові акти, а також спільні накази, постанови, інструкції МВС України і Міністерства транспорту і зв’язку України, Адміністрації залізничного транспорту, Державної адміністрації авіаційного транспорту, Департаменту морського і річкового транспорту, Генеральної прокуратури.

До основних нормативних документів, якими керуються підрозділи транспортної міліції в своїй повсякденній діяльності, можна віднести: Конституцію України, Закони України “Про прокуратуру”, „Про транспорт” від 10.11.1994 року, „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15.02.1995року, “Про міліцію” від 20.12.1990року, „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996року, “Про звернення громадян” від 1996 року, “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22.06.2000 року, “Про затвердження Дисциплінарного статуту Міністерства внутрішніх справ” від 22.02.2006 року; Укази Президента України від 17.10.00 №1138 “Положення про Міністерство внутрішніх справ України”та від 18.02.03 № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”; Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1767 „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”; накази МВС України: від 28.07.1994 № 404 „Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України” (зі змінами, внесеними наказами від 06.07.01 № 533, від 10.09.03 № 1030, та від 06.09.04 № 1009), від 09.12.98 № 898 „Про визначення дати святкування професійного свята працівників транспортної міліції України”, від 30.07.98 № 555 „Про затвердження Положення про стройовий підрозділ міліції по забезпеченню громадського порядку та супроводженню поїздів УМВСТ, лінійного відділу, управління”, від 02.02.04 № 94 „Про затвердження положень про територіальні та транспортні органи МВС України”, від 27.02.04 № 213 “Про розмежування зон оперативного обслуговування між територіальними та транспортними органами МВС України”, від 28.02.05 № 131 „Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції”, від 17.06.05 № 540 „Положення про Департамент громадської безпеки МВС України”, від 30.11.05 № 1210 „Про затвердження Примірного положення про лінійне управління МВС України на транспорті”, 19.01.07 № 16 „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (змінений наказом МВС України від 22.07.2007 №254), від 04.06.07 № 190 “Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи”, від 11.02.08 № 58 “Про внесення змін та доповнень до Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті, затвердженого наказом МВС України від 06.06.05 № 427”, від 09.07.09 № 302 „Про затвердження Положення про Департамент транспортної міліції Міністерства внутрішніх справ України” та багато інших.