Адміністративний нагляд як складова частина адміністративної діяльності овс на транспорті. Методи адміністративної діяльності овс на транспорті.

 

Відповідно до Законів України “Про міліцію”, “Про транспорт” та інших законодав­чих актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, нормативних актів, прийнятих компетентними органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування, міліція здій­снює контроль за виконанням громадянами-пасажирами, посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями правил поведінки у сфе­рі громадського порядку і безпеки на об’єктах транспорту.

Проте тільки контрольною діяльністю компетенція міліції у роз­глянутих сферах не обмежується. У разі виявлення невідповідності в діях підконтрольних суб'єктів установленому порядку, працівники транспортної міліції зобов'язані певним чином відреагувати на надані факти, використовуючи досить широкий спектр організаційних і правових форм впливу для того, щоб привести керо­вану систему в заданий стан, забезпечити притягнення порушників до відповідальності, усунути причини й умови, що сприяють дестабі­лізації врегульованих правовими нормами суспільних відносин.

Отже, цю діяльність, яка характеризується цілком конкретними ознаками, що володіє самостійними тимчасовими, змістовними та іншими параметрами, не можна зводити лише до контрольних функ­цій, що є їх частиною.

У цьому випадку доцільніше говорити про здійснення нагляду з боку міліції. Й оскільки така наглядова діяльність регламентуєть­ся нормами адміністративного права і реалізується за допомогою застосування адміністративно-правових форм та адміністративно-правових засобів, то вона називається адміністративним нагля­дом.

Адміністративний нагляд є одним із способів діяльності міліції щодо забезпечення безпеки громадян і охорони громадського порядку на транспорті.

Міліція здійснює адміністративний нагляд за дотриманням по­садовими особами і громадянами рішень органів державної влади і державного управління з питань охорони громадського порядку на об’єктах транспорту.

Зміст, форми і методи адміністративного нагляду міліції зале­жать від кола осіб та об'єктів, на які вони розповсюджуються.

Адміністративний нагляд поділяється на два види: загальний, спеціальний.

Загальний нагляд:

а) здійснюється щодо невизначеного кола осіб (фізичних, посадових і юридичних), які не перебувають в організаційному або іншому підпорядкуванні міліції, за дотриманням ними певних правил. До цього виду нагляду можна віднести, наприклад, діяльність нарядів міліції з охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки під час здійснення вантажних або пасажирських перевезень;

б) поширюється на певне коло суб'єктів або спрямований на визначене коло питань, наприклад, нагляд за дотриманням по­садовими особами і громадянами правил дозвільної системи, правил торгівлі, правил перевезення вантажів і пасажирів та інших правил, що діють на залізничному, водному і повітряному транспорті.

Для адміністративного нагляду характерно те, що він здійсню­ється органами управління (їх посадовими особами) лише з визна­чених питань їх діяльності.

Нагляд має зовнішній характер, тобто здійснюється щодо не­визначеного кола осіб, які не перебувають в організаційному або іншому підпорядкуванні, але на які законами і підзаконними ак­тами покладається виконання (дотримання) конкретних правил.

Мета адміністративного нагляду - забезпечення точного та неухильного проваджен­ня в життя загальнообов'язкових правил поведінки на транспорті, попередження, виявлення і припинення правопорушень, а також забезпечення застосування до порушників відповідних державних або громадських заходів впливу.

Адміністративний нагляд являє собою систему заходів, що здійснюються органами управління щодо забезпечення точного і неухильного виконання громадянами і посадовими особами законів та інших нормативних актів у сфері державного управління транспортною системою України з метою попередження і припинення їх порушення, ви­явлення правопорушників та застосування до них відповідних захо­дів впливу.

До організаційних форм можна віднести, наприклад: звернення уваги адміністрації транспортного підприємства, установи чи організації, пасажирів, а також громадськості на факти правопорушень або обставини, що можуть спричинити суспільно-небезпечні наслідки; здій­снення виховної роботи з особами, які не мають постійного місця проживання та без- наглядними підлітками.

Правові форми регулятивного характеру слід розглядати як ді­яльність з оформлення і видачі працівниками міліції громадянам та організаціям різних дозволів, ліцензій та інших документів, що до­зволяють їм реалізовувати свої суб'єктивні права у сферах, що перебува­ють під загальним наглядом таких служб органів внутрішніх справ, як дозвільна система (наприклад, надання права на володіння вогнепальною зброєю або на здійснення перевезення об’єктів дозвільної системи у рухомому складі транспорту).

За допомогою правоохоронних форм, що виражаються у застосу­ванні до фізичних, посадових і юридичних осіб заходів адміністра­тивного впливу, підрозділи міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, усувають обставини, що загрожують охоронюваним суспіль­ним відносинам, припиняють факти порушень правил поведінки, за­безпечують притягнення порушників до відповідальності.

З метою виявлення фактів порушень громадського порядку і без­пеки, застосування до порушників заходів, передбачених законодав­ством, міліція застосовує такі методи:

– безпосередній нагляд за виконанням посадовими особами транспортних підприємств і гро­мадянами-пасажирами встановлених правил;

– періодичні перевірки виконання підприємствами транспорту та іншими установами і організаціями правил, нагляд за дотриманням яких віднесений до компетенції міліції;

– виявлення порушень при перевірці скарг і заяв громадян.
При виявленні порушень під час здійснення адміністративного нагляду працівник транспортної міліції, вживаючи заходи до усунення виявле­них порушень чинного законодавства, оформляє це необхідними до­кументами, якими найчастіше є рапорт, акт, протокол.

Вид цих документів залежить як від посадового положення пра­цівника міліції в системі органів внутрішніх справ на транспорті, так і від сутності виявленого порушення.

Акти, наприклад, в основному складаються посадовими особами інспекторського складу транспортної міліції, які контролюють певне коло питань у сфері громадського порядку і безпеки, коли факти протиправної поведінки під час перевірки не встановлені або якщо самі по собі вони не є підставою притягнення до відповідальності (акт приймання кім­нати зберігання зброї і бойових припасів Воєнізованої стрілецької команди, акт перевірки технічного стану транспортного засобу, акт перевірки правил реєстрації в привокзальному готелі, кімнаті відпочинку, або матері та дитини вокзалу), а можуть бути приводом для прийняття управлінських рішень щодо застосування інших примусових заходів (заборони на функ­ціонування тиру, заборони на експлуатацію транспортного засобу, офіційного попередження про можливість анулювання ліцензії на приватну охоронну діяльність або закриття приватного охоронного підприємства).

Протоколи працівниками транспортної міліції у процесі здійснення адміні­стративного нагляду складаються на підставах і в порядку, визначе­них Кодексом України про адміністративні правопорушення, у разі виявлення ознак конкретного адміністративного проступку або засто­сування таких запобіжних заходів як адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей, транспортних засобів, вилучення предметів, що стали знаряддями або безпосереднім об'єктом правопорушення.

У всіх інших випадках складаються рапорти, які виступають як первинні документи інформаційного характеру, що передують на­ступній перевірці викладених у них фактів, або як підсумкові доку­менти.

Отже, здійснюючи адміністративний нагляд, працівники міліції виявляють факти порушень, а також обставини, які здатні дестабілі­зувати суспільні відносини в підконтрольних сферах, дають їм юри­дичну оцінку і застосовують заходи впливу відповідно до чинного за­конодавства.

Враховуючи викладене, можна сформулювати поняття адміні­стративного нагляду транспортної міліції, під яким слід розуміти систематич­ний нагляд, контроль за точним і неухильним дотриманням посадо­вими особами і громадянами правил, що регулюють громадський по­рядок та безпеку на транспорті, з метою попередження, припинення порушення цих правил, виявлення порушників і притягнення їх до відповідальності або вжиття щодо них інших заходів впливу.

Забезпечуючи охорону громадського порядку на транспорті, здійснюючи втілення в життя вимог правових норм, працівники міліції повинні враховувати обстановку та наявну специфіку роботи даної галузі економіки і найраціональніше виконувати покладені на них обов'язки та використовувати надані їм права.

Наділивши органи внутрішніх справ на транспорті широкими повноваження­ми у боротьбі з правопорушеннями, керівництво держави вимагає рі­шучого та водночас і розумного їхнього використання. Водночас най­менше порушення законності з боку працівників міліції, обмеження прав громадян, брутальність або неуважне ставлення до них повинні розглядатися як серйозні порушення службової дисципліни.

У реалізації адміністративної діяльності важливе місце займають певні методи та прийоми. У відповідності до теоретичних положень в адміністративно-правовому аспекті, під методами адміністра­тивної діяльності на транспорті розуміються способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян – пасажирів, посадових осіб, а також діяльність підприємств і організацій транспорту в інтересах забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.

Основними методами адміністративної діяльності органів вну­трішніх справ є переконання і примус.

Примус як основний метод державного управління в адміністра­тивній діяльності міліції займає важливе місце. Органи внутрішніх справ та їх складова частина - транспортна міліція - виконують завдання з охорони громадського порядку, власності, особистих і майнових прав грома­дян, боротьби зі злочинністю на об’єктах транспорту. Це визначає державно-владний харак­тер їх примусових повноважень на транспорті. Водночас в охороні громадського порядку міліція широко застосовує метод переконання, що являє со­бою активний систематичний вплив на свідомість і поведінку людей з метою виховання у них громадської свідомості, звички постійного дотримання правових норм.

Найбільш розповсюдженими формами використання методу пе­реконання є:

1) здійснення систематичної роз'яснювальної роботи про діючі норми транспортного законодавства та адміністративно-правових актів;

2) інформування пасажирів та громадськість про стан охорони громадського поряд­ку і боротьби зі злочинністю в цілому на транспорті та його окремих об’єктах;

3) організаційна робота з громадськими формуваннями, які діють на об’єктах транспорту;

4) прийом громадян та посадових осіб підприємств транспорту, бесіди з ними щодо стану громадського по­рядку.

Органи держави найчастіше використовують:

1) правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави;

2) постійне інформування пасажирів та громадськість про стан справ у галузі охорони громадського порядку на транспорті;

3) стимулювання ініціативи громадськості у справі надання право­охоронним органам допомоги у боротьбі з правопорушеннями на транспорті;

4) забезпечення поширення позитивного досвіду у боротьбі з порушеннями правопорядку на транспорті;

5) проведення профілактичних заходів щодо недопущення анти­громадських проявів на об’єктах транспорту;

6) заохочення громадян, пасажирів, службовців підприємств транспорту, які проявили активність у боротьбі з правопорушеннями на транспорті.

Згідно з чинними нормативними актами працівники транспортної міліції по­винні інформувати пасажирів та громадськість про стан охорони громадського поряд ку на об’єктах транспорту або на певному маршруті сполучення. Це завдання виконують працівники міліції громадської безпеки спільно з відділами профілактики правопорушень та корупції відповідних підприємств міністерства транспорту і зв’язку України. Про стан охорони правопорядку на об’єктах транспорту (певному маршруті) громадян інформують уповноважені особи, використовуючи при цьому засоби масової інформації, інформаційну мережу вокзалів та авіа- або морських, річкових портів, інформаційні дошки у рухомому складі, поїзну або судову радіотрансляційну мережу.

Ґрунтуючись на пріоритеті методів переконання у вирішенні своїх завдань, органи внутрішніх справ на транспорті водночас спираються на силу закону. З метою зміцнення правопорядку використовують і засоби примусу.

Однією з особливостей адміністративного примусу є те, що він дозволяє оперативно й ефективно реагувати на правопорушення.

Особливістю адміністративного примусу є також те, що орга­ни, які його застосовують, і особи, до яких він застосовується, не пов'язані відносинами службової підпорядкованості. Порядок засто­сування заходів примусу, в порівнянні з порядком кримінального по­карання, відрізняється відносною простотою.

Адміністративний примус дістає широке застосування в діяль­ності органів внутрішніх справ на транспорті у процесі охорони громадського по­рядку і забезпечення громадської безпеки.

Заходи адміністративного примусу, залежно від цілей і способу забезпечення правопорядку, класифікуються на такі групи:

1) адміністративно-попереджувальні заходи;

2) заходи адміністративного припинення;

3) адміністративні стягнення.

Працівники органів внутрішніх справ на транспорті використовують такі адміністративно - попереджувальні заходи:

- перевірка документів;

- вхід на територію або в приміщення підприємств і організацій транспорту;

- припинення (обмеження) руху транспорту і пішоходів;

- відсторонення водія транспортного засобу (наприклад, водія маломірного судна) від управління;

- зняття пасажира з маршруту прямування за порушення встановлених правил перевезення.

Одним з найпоширеніших засобів є перевірка документів. Вона проводиться з метою встановлення особи конкретного громадянина, належності документа даній особі, дійсності цього документа.

Працівники міліції мають право вимагати у громадян пред'яв лення документів лише при наявності для того достатніх підстав. Та­кими підставами, згідно зі ст. 11 п. 2 Закону України “Про міліцію”, є необхідність встановити особу громадянина при підозрі у вчиненні правопорушення, необхідність складання протоколу про правопорушення, перевірка дотримання правил паспортної системи.

Особливим видом перевірки документів є перевірка працівни­ками Державтоінспекції у водіїв транспортних засобів посвідчень та дорожніх листів. Перевірка документів також здійснюється пра­цівниками Державної служби охорони на право вивозу продукції з об'єктів, які охороняються.

Важливим адміністративним засобом попередження є вхід на те­риторію і в приміщення підприємств транспорту, установ і організацій, у жит­лові приміщення громадян. Це передбачено п. 15 і 21 ст. 11 Закону України “Про міліцію”.

Попереджувальними заходами адміністративно-правового ха­рактеру є припинення (обмеження) руху транспорту та пішоходів. З метою забезпечення громадського порядку, безпеки руху тран­спорту і пішоходів працівники міліції мають право обмежувати у не­відкладних випадках рух на окремих дільницях на об’єктах транспорту. Однак введення подібних обмежень не повинно перешкоджа­ти роботі транспорту і створювати незручності для пасажирів.

Відповідно до пункту 2.12.4 „Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України”, залізниця має право відмовити в перевезенні або видалити пасажира з потяга, коли пасажир при посадці в потяг або під час прямування знаходиться в нетверезому стані, порушує правила проїзду і громадський порядок, уживає спиртні напої та заважає спокою інших пасажирів. Працівники міліції можуть ініціювати відмовлення в посадці на потяг щодо такого пасажира або зняття такого пасажира з маршруту. При цьому складається акт встановленої форми, який підписується лінійним начальником потягу. Такій особі на квитку робиться помітка „Відмовлено в перевезенні ” на підставі пункту „а” розділу 2.20.1 Тарифного керівництва № 5, а сам пасажир доставляється до чергової частини найближчого Лінійного відділу для прийняття рішення по справі та притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, основу адміністративної діяльності органів внутрішніх справ на транспорті та її сутність становлять організація і безпосередня практична охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьба зі злочинністю та охорона власності, здійснення профілак­тичних заходів щодо попередження правопорушень. Зміст адміні­стративної діяльності розкривають конкретні її напрями, у процесі здійснення яких забезпечується виконання завдань, покладених на органи внутрішніх справ, зокрема, транспортну міліцію.

Питання для самоконтролю

1. Особливості правового регулювання діяльності транспортної міліції.

2. Поняття, завдання та функції транспортної міліції.

3. Специфіка охорони громадського порядку на транс­порті (залізничному, повітряному, водному).

4. Система та структура транспортної міліції.

5. Адміністративний нагляд як складова частина адміністративної діяльності ОВС на транспорті.

6. Методи адміністративної діяльності ОВС на транспорті.

 

Теми рефератів

1. Взаємодія транспортної міліції з терито­ріальними органами внутрішніх справ, підприємствами транспорту і громадськістю щодо охорони громадського порядку.

2. Інформаційне забезпечення діяльності транспортної міліції.

3. Досвід забезпечення громадського порядку на об’єктах транспорту в інших країнах світу та його впровадження в Україні.

Теми доповідей

1. Сили та засоби підрозділів транспортної міліції.

2. Управління транспортною міліцією