Психологія суб'єктів оперативно-розшукової діяльності

Застосування положень і закономірностей пси­хологічної науки в оперативно-розшуковій діяльнос­ті істотно збагачує розвиток її теорії та практики й усе більш упевнено визнається найважливішим ме­тодологічним компонентом зазначеної діяльності. Це зумовлюється постійно зростаючою роллю в ОРД людського фактора. Під "людським фактором" розу­міється широке коло соціальних, соціально-психо­логічних, психологічних і психофізіологічних харак­теристик, які притаманні оперативним співробітни­кам і які так чи інакше виявляються в згаданій діяльності, здійснюючи-вплив на її ефективність і якість.

Очевидно, що тут йдеться про психологічні влас­тивості, які найбільшою мірою відповідають змісту професійної діяльності співробітників оперативних підрозділів ОВС. Ці особливості формуються як на загально-функціональному рівні системи ОРД, тобто виходячи з загальної мети цієї діяльності, її загаль­ного об'єкта, загального суб'єкта, загального резуль­тату, так і на видовому рівні, визначаючись пред­метно-дійовим змістом конкретних напрямків, різ­новидів, заходів ОРД.

Саме з урахуванням зазначених рівнів і можна уявити загальний і диференційований (видовий) психологічний зміст оперативно-розшукової діяль­ності, що дає можливість у подальшому визначити та забезпечити відповідні професійно-психологічні характеристики суб'єктів цієї діяльності.

Це диктується не лише теорією, а насамперед сучасною практикою ОРД, включаючи її предметно-дійові, тобто інструментальні, а також; суто психічні (інтелектуальні, емоційні, вольові) складові, що особ­ливо виявляється на кадровому стані справ в опе­ративних підрозділах.

Так, у підготовленому МВС України спеціально­му огляді щодо випадків травматизму й загибелі се­ред особового складу органів внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків простежується прямий зв'язок між цими явищами та професійною психологією.

Слід зазначити, що найбільша кількість загиблих і поранених працівників ОВС відмічалася в 1995 р. Протягом наступних років відповідні показники де­далі падали й зменшилися на початок 2002 року майже удвічі. Це, безсумнівно, є результатом підви­щення ролі професійно-психологічної роботи з пер­соналом.

Але працівники досі гинуть або зазнають тяжких поранень під час виконання службових обов'язків. Серед оперативного складу це перш за все стосується співробітників підрозділів карного розшуку, де на 1000 чоловік працюючих сьогодні припадає 0,7 оди­ниць загиблих і 3,22 одиниці поранених, головним чином унаслідок опору злочинного елемента, що Значно перевищує відповідні показники в інших Імперативних підрозділах.

Найбільш уразливою є вікова група 30-40 років до (40%) і 25-29 років (у межах 31%), що ж до стажу роботи, то випадки, про які йдеться, найчастіше і практично з однаковою інтенсивністю трапляються з тими, хто прослужив від одного до десяти років.

Судячи з даних проведеного аналізу, основні психологічні складові загибелі та поранень оперативних працівників під час виконання ними службових обов'язків полягають:

- по-перше, у прорахунках планування заходів ОРД, оскільки вказані випадки здебільшого відбуваються в процесі запланованих дій;

- по-друге, у неповноті інформаційно-аналітичного розроблення операцій, бо зазначені випадки, як правило, мають місце при проведенні запланованих заходів унаслідок виникнення непередбачених, несподіваних ситуацій;

- по-третє, у дефіциті часу для прийняття рішень;

- по-четверте, у некваліфікованих діях працівників під час виконання запланованих оперативно-розшукових заходів, у тому числі щодо здійснення г первинних контактів із підозрюваними особами, з перевірки їхніх документів, переслідування та затримання злочинців, застосування табельної зброї.

Дані цього аналізу, на наш погляд, можна було б доповнити розглядом фактів і обставин суїциду се­ред працівників ОВС, включаючи співробітників оперативних підрозділів, що нерідко є наслідком глибоких внутрішньоособистісних конфліктів служ­бового характеру й т. ін.

Отже, проблема психології суб'єктів ОРД є оче­видною в сучасній практиці ОРД.

Узагалі професійно-психологічні якості опера­тивного працівника є продуктом взаємодії його осо­бистої психології з професійними вимогами в конк­ретних видах оперативно-розшукової діяльності. Ця взаємодія відбувається в нормативно заданих особ­ливих (включаючи й небезпечні) умовах, які вима­гають від оперативного працівника професійної компетентності, підвищеної відповідальності, здо­ров'я, високої працездатності, точності виконання завдань, стійкої емоційно-вольової регуляції тощо.

Зазначені властивості формуються й реалізу­ються у взаємодії основних елементів загальної пси­хологічної структури особистості суб'єкта ОРД.

Його особистість розглядається з позицій сучасної вітчиз­няної психології як складна система, у якій одно­часно диференціюються та інтегруються психічні якості під впливом соціальних факторів в умовах реалізації оперативно-розшукової діяльності та спіл­кування під час її здійснення.

Очевидно, що в даному випадку виявляється си­стемний підхід, який дає змогу уявити особис­тість суб'єкта ОРД як цілісну структуру відповідних складових елементів, системоутворюючих факторів і структурно-функціональних характеристик.

Зазначені компоненти з урахуванням соціальної, соціально-психологічної та індивідуально-психоло­гічної своєрідності особистості суб'єкта ОРД скла­дають вихідні засади створення її цілісної психоло­гічної структури, в основу якої покладено (К.К. Платонов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Г.С. Костюк) три базові виміри, кожний із яких має власну внут­рішню побудову з відповідними підструктурами, компонентами й рівнями розвитку, а саме:

1) вертикальний вимір - соціально-психолого-індивідуальний (містить підструктури: спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізиологічних якостей);

2) горизонтальний вимір - діяльнісний (охоплює сфери: потребо-мотиваційну, інформаційно-пізна­вальну, цілеутворюючу, результативну, емоційно-почуттєву);

3) віковий вимір (стосується психічних здібнос­тей, вікових проблем тощо).

Таке уявлення про психологічну структуру осо­бистості суб'єкта ОРД дозволило виявити структурно-функціональні взаємозв'язки між усіма наведе­ними вище підструктурами (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Кос­тюк, О.М. Леонтьєв та ін.). Ці взаємозв'язки одноча­сно будуються за двома принципами: принципом іє­рархії (найскладніші та найзагальніші властивості особистості підпорядковують собі окремі властивос­ті) та принципом координації (взаємодія здійснюєть­ся на паритетних засадах, причому допускається певна автономність кожної особистісної властивості). Отже, професійно-психологічна характеристика оперативного працівника як суб'єкта ОРД форму­ється головним чином у взаємодії основних елемен­тів його особистісної структури:

1) за соціальною складовою: стать, вік, національність, рівень освіти, досвід роботи за про­фесією, сімейний стан тощо;

2) за соціально-психологічною скла­довою: належність індивіда до певних соціальних груп, у тому числі етнічних, земляцьких, творчих, клубних, товариських об'єднань; становище, лідерс­тво та інші рольові позиції в них; участь у супереч­ках і конфліктних протистояннях; особливості пове­дінки, спілкування та інших відносин у соціальному середовищі;

3) за індивідуально-психологічною складовою: ідеаційні, світоглядні, духовні ком­поненти спрямованості особистості; особливості її інтелектуальної, емоційної, вольової сфери; харак­тер, самосвідомість, здібності, досвід тощо;

4) за фізичними та психофізіологіч­ними даними: фізичний розвиток, фізична підготовка, стан здоров'я, швидкість реакцій, темпе­рамент особи й т. ін. Слід звернути увагу на те, що професійно-психологічні якості оперативного працівника не тільки обумовлюють кінцеві результати оперативно-розшукової діяльності, але водночас отримують зво­ротній вплив останніх, який може привести до по­зитивних чи негативних психічних станів цього працівника.

Перед тим як приступити до деталізованого і з'ясування професійно-психологічних якостей опе­ративного працівника, треба уявити ряд відправних компонентів його загальної психологічної структури, бо саме на перетині їх і формуються ці якості.

По-перше, особистість оперативного працівника доцільно розглядати як категорію соціальну. Це означає, що дана особистість наділена такими соціально значущими властивостями, як:

1) ідейність, через яку відбиваються потреби й інтереси та сприйманий світ;

2) спрямованість, що сфокусована на задо­волення:

- потреб людини в певних умовах життя та розвитку;

- інтересів як вибірного ставлення до об'єкта з огляду на його життєве значення або емоційну при­вабливість. Інтереси частіше виникають на основі однотипних потреб, але не зводяться до них, бо по­треби - це необхідність, а інтереси - особиста схиль­ність до певної діяльності. Інтерес може бути безпо­середнім, що стосується самого об'єкта діяльності, або опосередкованим, тобто спрямованим на ре­зультати цієї діяльності;

3) світогляд, тобто ставлення до природи, окремих сторін громадського життя й т. ін., що утворюється під впливом ідеології. На основі світо­гляду формується ідеал (уява, якою керується осо­бистість у даний час), який слугує мотивом і внут­рішнім планом самовиховання індивіда;

4) моральність, суть якої виявляється в став­ленні особи до людей;

5) духовне багатство як розвиток духов­них потреб, освіченість, творчі здібності;

6) цілісність, що виявляється у відсутності або наявності роздвоєності в почуттях і думках;

7) активність як інтеґральна властивість, що передбачає розвиток усіх інших властивостей, особ­ливо вольової розвиненості;

8) оригінальність, що є результатом своєрід­ності життєвого шляху, виховання, розвитку здібно­стей, якостей характеру й т. ін.

Слід відзначити, що сьогодні з відомих економіч­них, соціальних, політичних, духовних, етнічних причин перелічені вище особистісні властивості пе­ресічного громадянина в цілому є ще невизначеними, неусталеними.І це закономірно породжує певні складнощі щодо формування позитивних соціаль­них властивостей особистості оперативного праців­ника

По-друге, визначальну роль у психологічній структурі особистості працівника оперативного під­розділу відіграють психічні явища (тобто психічні процеси, стани й властивості).

Психічні процеси - це динамічне відобра­ження дійсності в різноманітних формах психічних явищ, серед яких найбільш важливими для людини є:

• сприйняття як відображення предметів і явищ, їхніх властивостей й частин при безпосеред­ньому впливі останніх на органи чуття. За видами розрізняються: зорове, слухове, дотикове сприйнят­тя, а також: сприйняття людини людиною в процесі

спілкування.

Важливу роль у сприйнятті виконує спостере­ження, тобто цілеспрямоване сприйняття людиною об'єктів, у пізнанні яких вона зацікавлена. Слід ви­значити, що систематичні вправи на спостереження розвивають спостережливість, яка полягає в умінні помічати характерні, мало помітні особливості предметів і явищ. Це вже є дуже професійно значу­ща властивість особистості;

• пам'ять, суть якої виявляється в закріпленні, зберіганні та відтворенні людиною обставин свого життя;

• мислення як опосередковане, узагальнене відо­браження дійсності людиною в її істотних зв'язках івідносинах.

Мислення забезпечує пізнання людиною як явищ, так і їхньої сутності й складається з розумо­вих операцій. Ці операції являють собою такі розу­мово-пізнавальні процеси, як

- аналіз - поділ цілого на частини, виокремлення тих чи інших ознак і сторін цілого;

- синтез - об'єднання окремих елементів цілого за певними ознаками;

- порівняння - встановлення схожості чи відмін­ності окремих об'єктів;

- абстрагування - виокремлення одних ознак із деякого ряду інших;

- конкретизація. - уявлення об'єктів (предметів) у конкретному, точному, реально існуючому та мате­ріально визначеному вигляді;

- узагальнення - об'єднання предметів і явищ за їхніми істотними ознаками й властивостями;

- класифікація - поділ і наступне об'єднання об'єктів за якими-небудь властивостями, принци­пами тощо;

- систематизація - те ж саме, що й класифіка­ція, але не об'єктів, а вже їхніх груп, класів.

Психічні стани. За своєю суттю це є зафік­совані на усвідомленому або позаусвідомленому рів­ні почуття суб'єкта ОРД щодо комфорту-дискомфорту, благополуччя-неблагополуччя, задоволеності-незадоволеності в тих чи інших аспектах його жит­тєдіяльності або субструктурах організму. Вони ма­ють більш тривалий характер і здебільшого відби­ваються як параметри позитивних чи негативних психічних станів особистості.

Найбільш значне місце в психічних станах опе­ративних працівників займають емоції, емоційні особливості й властивості.

Емоції -це є своєрідне особистісне ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе.

Вони виникають на основі задоволення або незадо­волення органічних потреб (їжа, статеві потреби, сон тощо), у результаті реакцій людини на предмети й явища навколишнього світу, а також різних від­чуттів. Емоції породжують різноманітні емоційні стани, у тому числі явно неґативні, такі як:

- афективний стан, що являє собою поступово зростаючу емоційну напруженість, яка може при­звести до надзвичайно інтенсивної та бурхливої психічної реакції;

- стрес - стан психічної напруженості, психічної обструкції, тобто психічного перетину, що виклика­ється несподіваною, напруженою, а частіше за все екстремальною обстановкою;

- фрустрація, або крайня незадоволеність, бло­када прагнень, що викликає стійке неґативне емо­ційне переживання, дезорганізацію свідомості й ді­яльності людини.

Крім того, з емоціями пов'язані такі індивідуаль­но психологічні особливості, як: емоційна збуджува­ність, емоційна імпульсивність, емоційна устале­ність, сила, темп і ритм емоційних реакцій, емоцій­ний тонус, а також певні емоційні властивості осо­бистості або натури (наприклад: емоційні, сентиме­нтальні, жагучі, холодні особи).

Ставлення особи до всього того, що породжують емоції, формує її почуття, які виражаються в радо­сті, соромі, жалості, пестощах, ненависті, почутті совісті й т. ін