Вихідні особистісні складові психології об'єктів орд

Як уже було з'ясовано, безпосередніми об'єктами ОРД є, перш за все особи (окремі суб'єкти або учасники груп), які причетні до злочинів, що готуються чи вчинені невстановленими особами, а також без­посередньо готують або вчинили злочини, перехо­вуються від слідства, суду чи відбування криміна­льного покарання. Тобто очевидно, що з точки зору психології оперативно-розшукової діяльності йдеться насамперед про психологію особистості злочинця. Узагалі проблема психології особистості злочинця здавна привертає увагу ОРД. Дійсно, знання психо­логічних чинників, що лежать в основі розвитку злочинної діяльності конкретних осіб, допомагають глибше зрозуміти внутрішні механізми цього проце­су, а це не може не позначатися позитивно на самій практиці оперативних працівників.

3 позицій кримінальної психології загальна ти­пова структура особистості злочинця включає такі групи ознак:

1) соціально-демографічні: стать, вік, походження, соціальний стан, освіта, професія, фах та,ін.;

2) соціально-психологічні: соціальні по­зиції та ролі, моральні якості тощо;

3) психофізіологічні: темперамент, сила, рухливість і врівноваженість нервової діяльності, а також; дані щодо патологічних відхилень особистості;

4) психологічні: потреби, мотиви, прагнення та інші спонукання, що лежать в основі злочинної поведінки, а також вольова, емоційна, інтелектуаль­на сфери тощо¹.

Слід зазначити, що оперативно-розшукову дія­льність цікавлять не всі особистісні характеристики її об'єктів, а лише тільки ті, що мають істот­не значення для виконання завдань ОРД, оскільки в принципі для різноманітних напрямків і видів пра­воохоронної діяльності психологічно значущі влас­тивості злочинця мають різну привабливість.

Наприклад, для криміналіста цінними є відо­браження психіки в зовнішній стороні злочинних дій (тобто в способах, прийомах учинення злочинів, прихованні їх слідів); для слідчого або судді важливо з'ясувати через пізнання різноманітних психічних явищ вину злочинця та її форму; для кримінолога все це є актуальним у контексті з'ясування причин і умов злочинної поведінки.

Для оперативника ж має значення все те, що стосується психологічних чинників злочинної та післязлочинної поведінки, яка реалізується в конкрет­ній кримінальній діяльності, у її розвитку та взаємо­дії з зовнішнім (головним чином кримінальним) се­редовищем, а також у протистоянні злочинного еле­мента правоохоронній системі, особливо системі ОРД і судочинства, бо це й дозволяє адекватно ви­значити мету, сферу, зміст і способи впливу на об'єкт ОРД, що органічно охоплюється всією такти­кою оперативно-розшукової діяльності.

Проте необхідні знання для цього можна отри­мати лише шляхом вивчення психологічного змісту злочинної діяльності зазначеного об'єкта, тобто її внутрішньої сторони. Справа в тому, що будь-який злочин має дві сторони: зовнішню (предметно-дійову) і внутрішню (психологічну), а тому містить у собі дві групи обставин.

Перша - це об'єктивні обставини, котрі майже завжди піддаються безпосередньому сприй­няттю й спостереженню (місце, час, спосіб, предмет посягання, знаряддя вчинення злочину, власне зло­чинні дії особи, а також їх результат). Оперативні працівники вивчають ці обставини разом зі слідчи­ми, криміналістами від моменту виявлення злочину й далі.

Наприклад, виявлені під час огляду місця скоєн­ня злочину ознаки застосування різноманітних ре­човин для знищення слідів злочинних дій, дезорієн­тації оперативників чи службово-розшукових собак тощо можуть свідчити про наявність у злочинців значного кримінального досвіду; цілеспрямований вибір злочинцями конкретних речей із значного чи­сла рівноцінних указує на попереднє вивчення об'єкта посягання; викрадання недорогих речей з залишенням дорогих може свідчить про дії неповно­літнього або особи з обмеженими розумовими здіб­ностями; вибір рідкісних речей, антикварних пред­метів може вказувати на професійні потреби, хобі злочинців, наявність спеціальних знань тощо.

Друга група - суб'єктивні (психологічні) - обставини, що не можуть бути безпосередньо і сприйняті оперативним працівником чи слідчим. Це і насамперед мотиви й цілі вчинення злочину, осо­бисте ставлення злочинця до нього та його наслідків. Ці чинники виявляються постфактум, за наявності підозрюваного чи обвинуваченого, під час досудового слідства гласними, процесуальними шляхами. При проведенні ж оперативно-розшукових і заходів такі можливості досягаються, як правило, негласними шляхами, що потребує використання спеціальних засобів і методів ОРД.

Слід звернути увагу на те, що в сучасних публікаціях мотив і мета нерідко уявляються не як органічні елементи злочинної діяльності, а самі по собі, тобто поза її структурою (приміром, лише як характеристика особистості злочинця). Але це порушує і принцип діяльнісного підходу до визначення психології об'єкта ОРД.

З позицій системного підходу психологічна сут­ність злочинної діяльності виявляється в активному прагненні особи домогтися здійснення поставленої ( нею злочинної мети. Це знаходить свій вираз у свідомо мотивованих і цілеспрямованих злочинних діях. Саме вони вказують на те, що злочинна діяльність є вольовою, свідомою й розумовою діяльністю, і що наділена осмисленим змістом, визначеними мо­тивом і метою.

Отже, злочинна діяльність має свою психологіч­ну структуру. Головне місце в ній належить мотиву, якому зазвичай передує поява певної потреби. Ця потреба спочатку може існувати безвідносно до тих об'єктів, за допомогою яких вона задовольняється, але надалі набуває предметності під впливом сприйняття навколишньої дійсності й відображення її у свідомості індивіда. "До свого першого задово­лення, - відзначає О.М. Леонтьєв, потреба не знає свого предмета, він ще має бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба набуває своєї предметності, а сприйманий (мислимий) предмет свою спонукальну й спрямовуючу функцію, тобто стає мотивом.

Сфера потреб більшості корисливих злочинів зводиться до задоволення матеріальних, а також ду­ховно збіднених особистісних запитів (уживання ал­коголю, наркотиків, статева розбещеність і т.ін.). Проте трапляються потреби, які в принципі не є со­ціально відхиленими й безпосередньо не охоплю­ються злочинними актами, хоча при цьому й вклю­чаються в їх мотиви. Це, наприклад, політичні пра­гнення, службова кар'єра, владні амбіції тощо.

З'ясування оперативними працівниками моти­вів злочинної діяльності прямо сприяє розкриттю оперативно значущого її змісту, що дозволяє вирі­шувати будь-які тактичні завдання ОРД (установ­лення оперативно-психологічних контактів, визна­чення напрямків, сфер і способів психологічного впливу на особистість і т. ін.).

Слід указати на те, що злочинна діяльність явище динамічне, у якому кожна злочинна дія про­ходить, як правило, спочатку мотиваційний (підготовчий), а далі дійовий етап розвитку. Проте ці ета­пи не тотожні стадіям учинення злочину у формі го­тування та замаху, тому що останні відносяться до його практичного здійснення, тимчасом як ми ве­демо мову про підготовчий етап на рівні свідомості індивіда. Виявлення цього етапу в процесі ОРД дає можливість здійснювати оперативну профілактику злочинів, і шкода, що значний позитивний досвід у цьому відношенні, набутий у 70 - 80-і роки минуло­го сторіччя, сьогодні майже цілком пущено в не­пам'ять.

Але якщо на стадії мотивації відбувається, обра­зно говорячи, проектування злочинної діяльності, то на дійовій стадії цей проект реалізується за допомо­гою реальних дій, таких як: вивчення (розвідка) об'єктів злочинного посягання, підшукування відпо­відних знарядь й інших технічних засобів, підготу­вання сховищ злочинно добутого майна, установ­лення кримінальних контактів і відповідних комуні­кацій та ін.

Згадані знаряддя, технічні засоби тощо, являючи предметно-речові елементи злочинних дій, визна­чаються й вибираються відповідно до їхньої суб'єктивної привабливості й значущості для зло­чинців, особливо тих, хто їх безпосередньо застосо­вує (виходячи з фахової належності, злочинного до­свіду особи й т. ін.). Проте їхнє призначення саме в тому й полягає, що вони використовуються як засо­би досягнення злочинної мети. Своєчасне виявлення знарядь і засобів вчинення злочину стає можливим завдяки пізнанню психології цього питання під час здійснення ОРД.

Усе це вже стосується предметної злочинної діяльності, яка фізично відбивається в об'єктивних ознаках злочинів, у тому числі й у вигляді дуже цін­ної психологічної інформації, що надходить у зов­нішній простір і відповідає на запитання про цілі, мотиви злочинів, а нерідко й про психологічний портрет злочинця. Безсумнівно, що ця інформація також доступна оперативним працівникам і здат­на значно збагатити арсенал тактичних засобів і можливостей розкриття злочинів.

Кожний злочин здійснює певний психічний вплив не тільки на об'єкти злочинного посягання, але й на саму особу, що його вчинила. Цей вплив буває різноманітним залежно від психічних власти­востей особистості злочинця та від психологічних особливостей конкретного злочину.

Так, однією зі специфічних особливостей психі­ки злочинця є те, що психічна напруженість, яка майже завжди виникає в нього після вчинення зло­чину, одразу не спадає, а, навпаки, посилюється, що зумовлено багатьма чинниками. Насамперед це пов'язане зі сприйняттям і емоційним впливом на особистість злочинної дії, що часто породжує супе­речливе ставлення злочинця до її наслідків. Нерідко виникають внутрішньоособистісні конфлікти, вихід із яких може привести й до переосмислення злочин­цем своєї протиправної поведінки. ¹ Крім того, під впливом наслідків злочину пове­дінка злочинця може бути спрямована на прихо­вання слідів злочину, вироблення лінії поведінки з метоюпереконання оточуючих у непричетності винного до цього злочину.

Переживання події злочину, свого ставлення до нього, усвідомлення власної вини, побоювання кри­мінальної відповідальності - усе це створює цілий комплекс психічних чинників, які впливають на особистість злочинця після вчинення злочину. У ряді випадків цей комплекс може істотно знизити пси­хічну активність особи в усіх сферах її життєдіяль­ності: настає загальмованість розумових процесів, пасивність, губиться автоматизм у вироблених дійо­вих навичках, змінюється зміст звичного спілкуван­ня тощо.

Нерідко злочинці, перебуваючи у такому психо­логічному стані, намагаються приховати його від оточення, що ще більше посилює напруженість, призводить до зривів у поведінці й спілкуванні. Іно­ді ж, навпаки, злочин породжує в злочинця, особли­во рецидивіста, браваду, протиставлення себе ін­шим людям. Проте й такі прояви, скоріше за все, є прагненням зняти психологічну напруженість. Усе це має істотне оперативно-тактичне значення й по­винне цікавити оперативного працівника.

Важливо також мати на увазі, що після вчинен­ня злочину на винного, як правило, сильно впливає непевність свого фактичного становища. Це зумов­люється головним чином браком інформації про хід оперативно-розшукової діяльності й слідства в кри­мінальній справі. Тому злочинець прагне роздобути необхідну для нього інформацію від оточення, а можливо, і від представників правоохоронних орга­нів. З цим також пов'язані часті випадки появи винних на місці злочину та розпитування осіб, які там знаходяться. Тому для оперативного працівника дуже важливо правильно організувати свої дії під час огляду місця вчинення злочину.

Отже, розглянуті вище й інші особистісні чинни­ки являють суть і складають основний зміст психо­логії об'єкта оперативно-розшукової діяльності, на який мають спрямовувати вплив оперативні пра­цівники.