Класифікація заходів орд та основні психологічні вимоги до їх проведення

Здійснення заходів ОРД передбачає, поряд з ін­шим, установлення особливих оперативно-розшукових відносин типу "суб'єкт ОРД - об'єкт ОРД", під час яких перший, виконуючи конкретне завдання ОРД, пізнає певним чином іншу особу (групу осіб), що являє даний об'єкт, та здійснює на неї адекват­ний оперативно-розшуковий вплив.

Цей вплив полягає головним чином у застосу­ванні відповідних правових норм (заходів ОРД) та здійсненні психологічного впливу на певну особу, тобто спонукання її до прийняття тієї чи іншої ідеї, яка їй нав'язується, або ж до організації особистої поведінки в оперативно доцільному й виправданому напрямку. Надзвичайне значення має пізнання й врахування психології особи, на яку спрямовується вплив, та її зворотного ставлення до нього.

Водночас у теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності нерідко йдеться і про вплив суб'єктів ОРД на соціальне та певне соціально-економічне середовище, для позначення якого сьо­годні використовується, зокрема, термін "інфра­структура злочинності", який уперше ввів до літера­турних джерел О.Ф. Долженков.

Мета цього впливу полягає як у пошуку й отри­манні необхідної оперативної інформації, так і в-безпосередньому виявленні, попередженні, розкрит­ті злочинів, розшуку злочинців тощо. Тому існуван­ня такого мовби безособистісного впливу в практиці є реальністю, але й він здійснюється не інакше, як шляхом відповідного впливу (запити, вимоги, при­писи, пропозиції тощо) на конкретних осіб.

Зауважимо, що вплив, про який ідеться, відбува­ється лише в рамках відносин між. суб'єктом і об'єктом ОРД, які врегульовані законодавством і мають характер правових оперативно-розшукових правовідносин.

Зрозуміло, що в основі кожного конкретного впливового заходу лежать, окрім правових і психо­логічних засад, професійні знання суб'єктів ОРД, включаючи й ті, що знаходяться на перетині спеці­альних оперативна-тактичних, криміналістичних, кримінологічних, управлінських, певних природни­чих знань тощо.

Разом із тим, очевидною є необхідність,

по-перше, адекватного співвідношення психології осо­бистості суб'єкта й об'єкта ОРД, включаючи місце й соціальну роль останнього в оточуючому соціально­му середовищі,

по-друге, урахування потенційного психологічного змісту кожного окремого заходу ОРД.

Якщо стосовно першого вже отримано певну ясність при розгляді попередніх тем, то для з'ясування другого потрібним є додаткове його нау­ково-теоретичне та прикладне осмислення. Із методологічної точки зору заходи ОРД слід класифікувати за певними психологічно зумовлени­ми критеріями.

Щоправда, недостатня визначеність природи й сутності заходів ОРД не дозволяє зробити це корект­но й безпомилково, у зв'язку з чим у спеціальній лі­тературі пропонуються різноманітні, підчас непослі­довні та суперечливі, варіанти. На нашу думку, їх авторам бракує чіткого визначення мети й корект­них критеріїв такої класифікації.

Роблячи спробу класифікувати заходи ОРД, ми маємо на меті виявлення типових психологічних вимог, які зумовлюють практичну реалізацію пев­них груп або окремих видів оперативно-розшукових заходів ОРД. Цій меті відповідає й обрання відпові­дних критеріїв класифікації.

Отже, до першого блоку оперативно-розшукових заходів, класифікованих за предметно-дійовим зміс­том, доцільно віднести ті з них, що спрямовані на безпосереднє отримання та фіксацію фактичних даних про злочинні діяння конкретних осіб і груп, припинення та розкриття злочинів, а також розшук і затримання злочинців. Згідно з Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (п.п. 2, 4-7 ч. 1 ст. 8) такими заходами визнаються:

1. Проведення контрольної та опера­тивної закупки й контрольованої поставки товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених дообігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Звер­немо увагу на те, що цей захід фактично являє де­кілька окремих оперативно-розшукових заходів, і кожний з них має свою психологічну специфіку.

Так, контрольна закупка полягає головним чи­ном в уявному придбані оперативниками товарів, предметів, речовин із метою перевірки дотримуван­ня законодавства, що регулює торгівлю останніми та їх обіг, а також викриття пов'язаних із цим зло­чинів.

Психологічні вимоги до проведення даного захо­ду спочатку зводяться до маскування його дійсного характеру й утаювання виконавцями статусу опе­ративних працівників, а вже потім, залежно від ре­зультатів закупки, приймається рішення щодо її розголошення або залишення в нерозголошеному стані.

Оперативна ж закупка передбачає тільки негла­сні дії суб'єктів ОРД чи осіб, котрі співробітничають з оперативними підрозділами, під час виконання яких (дій) здійснюється перевірка оперативної ін­формації та здобуваються відомості щодо наявності або відсутності фактичних даних злочинного харак­теру. Негласність цих дій саме й зумовлює психоло­гію даного заходу.

Нарешті, суть контрольованої поставки полягає в оперативному контролі за переміщенням з одних рук до інших будь-яких заздалегідь помічених і до­кументально зафіксованих предметів злочинних дій (товарів, наркотиків, зброї, вибухівки, грошей, кош­товностей тощо) із метою документування злочинів і викриття винних осіб.

З точки зору психології цей захід вимагає не тільки врахування оперативними працівниками йо­го таємного характеру, але й попередньо отриманої об'єктивної інформації щодо психологічної характе­ристики конкретних осіб, чи то співвиконавців, які являють проміжні або кінцеві ланки контрольовано­го проходження предметів, речовин тощо, чи то власне їх одержувачів.

2. Витребування, збирання і вивчен­ня документів і даних, що характеризують діяльність конкретних підприємств, установ, органі­зацій, а також: спосіб життя окремих осіб, підозрю­ваних у готуванні або вчиненні злочину. Цей захід, як і попередній, є сукупністю гласних або прихованих (зашифрованих) дій, які полягають або в отриманні певних довідок з офіційних джерел, або в отриманні з цих джерел і вивченні, включаю­чи й попередні експертні оцінки, документів, що містять у собі оперативно значущу інформацію сто­совно підприємств, установ, організацій та окремих осіб.

Психологічні вимоги щодо виконання цього за­ходу зводяться головним чином до зашифровування оперативним працівником своїх дійсних інформа­ційних потреб, у тому числі й приховання від служ­бових осіб того, які документи є об'єктами вивчен­ня, шляхом роботи з ними під прикриттям інших тотожних документів.

Крім того, при оперативному опрацюванні будь-яких документів важливо мати на увазі, що майже в усіх випадках вони є джерелами доволі значної суто психологічної інформації (світоглядного, морально-етичного, інтелектуального, мотиваційного, комуні­каційного, вольового, емоційного характеру тощо), особливо якщо йдеться про персоніфіковані доку­менти, включаючи ті, що виконані безпосередньо особами, які викликають оперативний інтерес (на­приклад, їхні щоденники, плани, службові листи,»мемуари, записні книжки й т. ін.).

3. Проведення операцій із захоплен­ня озброєних злочинців і припинення злочинів. Визначаючи цю правову норму, зако­нодавець виходив із необхідності надати оператив­ним підрозділам право на проведення відповідних масштабних операцій, які за своїм змістом є одно­часним або послідовним здійсненням цілої низки оперативно-розшукових заходів для досягнення відповідних завдань.

Головними психологічними вимогами до здійс­нення таких операцій слід назвати перш за все вра­хування всіма виконавцями екстремального харак­теру, швидкості та непередбачуваності розвитку си­туацій, ризикованості дій, особистої небезпеки то­що. Найбільш затребуваними психологічними якос­тями оперативників для цього слід вважати опера­тивність (швидкість, активність, наступальність), витримку, винахідливість, здібності до переговорів і переконання інших осіб.

4. Негласне виявлення та фіксація слідів тяжкого злочину, а також документів, речей, предметів, що можуть бути доказами готуван­ня або вчинення такого злочину, у тому числі шля­хом проникнення оперативного працівника в при­міщення, транспортні засоби, на земельні ділянки.

У своїй суті цей захід являє оперативний огляд, тобто таємне обстеження приміщень, будівель, спо­руд, ділянок певної місцевості, а також транспорт­них заходів шляхом негласного проникнення до них. Як свідчить практика, для успішного проведен­ня оперативного огляду необхідним є дотримання таких психологічних вимог з боку виконавців:

- упевненість у правомірності й етичності здійс­нюваного огляду;

- упевненість у достовірності інформації щодо можливої наявності на об'єкті оперативного огляду предметів, речей, документів, які можуть бути дока­зами злочинних дій;

- професійне моделювання образу передбачува­них фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб і груп та місця можливого їх знахо­дження на об'єкті оперативного огляду;

- упевненість у надійності технічних засобів фік­сації фактичних даних, виявлених на об'єкті опера­тивного огляду;

- упевненість у реальному забезпеченні особистої безпеки під час проведення оперативного огляду.

5. Проникнення в злочинну групу не­гласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним. Законодавець не випадково ввів цю окрему правову норму, бо йдеться вже не про традиційну агентурну роботу в злочинному середовищі, а про самостійний оперативно-розшуковий захід, який має спеціальне пра­вове регулювання, включаючи визначення підстав і порядку такого впровадження, його об'єктів і суб'єк­тів, осіб, які можуть бути впроваджені, а також га­рантій їх правового й соціального захисту.

Висновки нашого дослідження свідчать про те, що впровадження передбачає реалізацію складного комплексу оперативно-розшукових заходів, засобів, способів, оперативно-тактичних прийомів і комбі­націй, а тому має вельми значне загальне психологі­чне навантаження.

Між тим є й суто видові психо­логічні вимоги, що зумовлюють виконання даного оперативно-розшукового заходу.

Це, скажімо, передбачене законодавцем обов'яз­кове збереження в таємниці достовірних даних про особу негласного працівника, який упроваджується в злочинну групу. У теорії та практиці ОРД дотри­мання даної вимоги забезпечується легендою "прикриття.

Узагалі легенда - щось вигадане, неймовірне, тобто вимисел стосовно якогось факту, події, обставини, заздалегідь продуманий у деталях оперативним працівником. Вона покликана дезінформувати, ввести в оману об'єктів оперативного інтересу щодо її певних фактів, подій, пригод, а також особистісних даних негласного працівника, що впроваджується в злочинну групу, з метою спонукання згаданих об'єктів до поведінки та вчинків, які б сприяли ви­конанню завдань і планів упровадження.

За своїм призначенням і змістом легенда має універсальний характер, оскільки створює умови для здійснення будь-яких оперативно-розшукових заходів. У цьому розумінні вона може бути визнана або головним складовим елементом оперативної комбінації (якщо така має комплексний, багатопла­новий характер), або власне результатом власне оперативної комбінації.

Недаремно ще багато років тому Е.О. Дідоренко разом з іншими вченими визнали легенду найваж­ливішим компонентом, що забезпечує успішну ре­алізацію практично всіх оперативно-розшукових за­ходів прихованого характеру.

Стосовно до впровадження як заходу ОРД психологічне значення легенди зводиться насамперед до забезпечення негласного проникнення особи в злочинну групу, закріплення в ній і виконання отриманих завдань. Але не меншою мірою легенда покликана забезпечити безпеку цієї особи, її сім'ї, близьких родичів, а також прямих виконавців упровадження. Тому вона охоплює всі стадії прове­дення цього заходу, включаючи й виведення неглас­ного працівника з групи та подальшу його реабілі­тацію. Зрозуміло, що кожна стадія має свій специ­фічний психологічний зміст.

Дослідження проблеми впровадження негласних працівників оперативних підрозділів органів внут­рішніх справ в організовані злочинні групи та зло­чинні організації дозволило розробити організацій­но-психологічну структуру леґендування цього захо­ду. Ураховуючи загальну оперативно-розшукову значущість легенди, вважаємо за доцільне більш до­кладно розглянути дану структуру та її елементи.

1. Інформаційна модель леґенди. Як обов'язкові її компоненти вирізняються дійсні або вигадані відомості стосовно впроваджуваної особи:

- установлювального характеру (прізвище, ім'я, по батькові, дата й місце народження, окремі жит­тєві періоди й події і т.п.);

- про фах, певний професійний, включаючи й кримінальний, досвід, спеціальні (правові, економі­чні, технічні, технологічні) знання, особисті захоп­лення (хобі) і т. ін., що можуть викликати інтерес із боку об'єкта впровадження;

- про сімейні, службові, особисті життєві події, справи, очікування, які дозволяють у потрібний мо­мент ухилитися від прямої участі в учиненні злочи­ну, а також зникнути з поля зору об'єкта впрова­дження (наприклад, планова госпіталізація, відря­дження, трудовий контракт в іншій місцевості, за­здалегідь придбаний квиток для далекої поїздки то­що).

Практичний досвід указує на необхідність до­тримання таких обов'язкових психологічних вимог до інформаційної моделі легенди, як:

а) правдоподібність охоплених легендою подій, фактів і обставин, тобто відповідність їх реальній дійсності, до якої "прив'язана" леґенда, а також іден­тичність рольового образу, обраного негласним працівником, його фактичним особистісним психо­логічним властивостям.

Це вимагає використання реальних відомостей щодо передбачених легендою:

- місць фактичного або вигаданого мешкання негласного працівника, його роботи, відбування кримінального покарання;

- прізвищ земляків, родичів, керівників і колеґ;

- злочинних авторитетів;

- посадових осіб як "дахів"; суддів, слідчих та оперативних співробітників, що вирішу­вали кримінальну справу;

- начальства виправної колонії, де відбувалося покарання, можливих актів масової непокори, що мали в ній місце;

- розташування міських житлових масивів, селищ, сіл, вулиць, маршрутів громадського транспорту і т.д.

Як видно, з одного боку, виникає потреба в спогадах й переживанні впроваджуваною особою її;

особистого життєвого шляху й усього, що з цим.пов'язано, з іншого ж - ідеться про необхідність психологічного вживання у вигаданий образ, сформований на основі реалій, що мали місце в житті інших осіб чи могли об'єктивно існувати в певному часі й просторі, проте таких, що не можуть бути спростовані внаслідок їх перевірки;

б) природність леґенди, що виражається в пси­хологічній невимушеності поведінки негласного.працівника та звичайній манері його спілкування в процесі реалізації обраної ролі;

в) перспективність леґенди, тобто можливість подальшого її розвитку й коригування залежно від зміни ситуації;

г) оптимальність леґенди, що полягає в най­більш раціональних, економічних та ефективних елементах її змісту;

ґ) документованість леґенди, що зводиться до документального її оперативного прикриття за до­помогою документів (наявність паспорта, військово­го квитка, службового посвідчення, посвідчення во­дія, свідчення про реєстрацію транспортного засобу, довідки про звільнення з місця позбавлення волі, цивільно-правових договорів, контрактів, угод, службових листів тощо).

2. Модель рольової поведінки (пере­втілення), що являє собою систему передбачених легендою дій, учинків, специфічних особливостей мови (жаргону), зовнішнього вигляду (включаючи одяг і аксесуари, які підкріплюють визначений імідж особи) та інших поведінкових позицій, щосприяють створенню й підтриманню правдоподіб­ного рольового образу негласного працівника.

Із достовірних характеристик сучасних злочин­них груп, особливо організованих злочинних об'єднань, а також їх лідерів-керівників вимальову­ються типові ролі осіб, що впроваджуються в такі формування:

- роль досвідченого злочинця ("злодія в законі", "домушника", шахрая, рекетира й т.п.) чи особи, яка має великі зв'язки в кримінальному середовищі або в інфраструктурі злочинності;

- роль фахівця-професіонала, особливі знання й досвід якого можуть бути затребувані злочинцями і (наприклад автомеханік, що вміє перебивати номе­ри на агрегатах автомобілів або займається приват­ним авторемонтом чи може реалізувати викрадений автотранспорт вроздріб;

- водій-"далекобійник", що має можливість перевозити незаконні вантажі;

- бір­жовий, фінансово-банківський співробітник, здатний легалізувати злочинно добуті гроші тощо);

роль посадової особи, державного чиновника, привабливого для суб'єктів організованої злочиннос­ті своїми широкими зв'язками в правоохоронних, економічних, політичних сферах;

- роль незаслужено скривдженого правоохорон­ця, здатного у зв'язку з цим піти на співробітництво зі злочинцями, бути для них "дахом" тощо;

- роль нейтральної особи, схильності, захоплення, хобі якої, наприклад колекціонування, спорт, живо­пис, релігія, відповідають аналогічним інтересам злочинців.

3. Організаційно-тактична модель л є ґ є н д и, яка полягає в системі дій і комбінацій оперативно-тактичного характеру, включаючи пси­хологічні методи, прийоми тощо.

4. Матеріально-технічне й інше ре­сурсне забезпечення легенди. Ідеться про задоволення матеріально-технічних потреб, як ін­струментарію, що забезпечує організаційні, технічні й інші витратні умови розроблення та реалізації легенди. У разі виконання цієї вимоги (наприклад, придбання тимчасового житла, обладнаного ділово­го офісу, засобів електронного зв'язку й автотранс­порту, національної та іноземної валюти, зразків чи партій товарів, зброї, вибухівки) посилюється пси­хологічна платформа легенди, а в протилежному ви­падку виникають відчутні професійно-психологічні труднощі.

Не можна не звернути уваги й на інші психоло­гічні фактори, які повинні враховуватися при здій­сненні впровадження. Це, скажімо, можливість розшифрування негласного працівника під час пе­ребування його в злочинній групі, ризик ситуатив­ного взяття участі у вчиненні тяжкого злочину, ри­зик порушення таємниці особистого життя окремих осіб, завдання шкоди їхній репутації й відносинам, що охороняються законом, можливість заподіяння матеріальних чи фінансових збитків у зв'язку з ви­конанням завдань ОРД й т. ін.

Хоча законодавець певним чином і виправдує кожний із зазначених елементів ризику, але існує ще суто моральна, емоційна сторона питання, що може здійснювати руйнівний вплив на психіку впроваджуваної особи.

Закінчуючи розгляд першого блоку заходів ОРД, ми вважаємо за правильне віднести до нього й дії щодо реалізації оперативних засобів, використання яких майже цілком підпорядковане забезпеченню виконання передбачених вище заходів ОРД, а саме:

- створення з метою конспірації підприємств, організацій, використання документів, які зашиф­ровують особу або відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних під­розділів. Головною умовою існування зазначених леґендованих об'єктів є їх реальна статутна діяльність, наприклад, юридична, охоронна, інвестиційна, кре­дитно-фінансова, торговельна й ін., що вимагає від оперативних працівників, крім професійних якос­тей розвідників, широких знань із різних галузей підприємницької, фінансової, управлінської діяль­ності тощо, а також здібностей до рольового пере­втілення;

- використання за згодою адміністрації та осіб службових приміщень, транспортних засобів та ін­шого майна підприємств, установ, організацій, жи­тла, транспортних засобів тощо, але з урахуванням того, що ці дії є, як правило, короткочасними.

 

До другого блоку ми віднесли заходи, які спря­мовані на пошук і отримання інформації, що має оперативно-розшукове значення:

1) опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги;

2) отримання від юридичних і фізичних осіб без­коштовно або за винагороду інформації про злочи­ни, які готуються або вчинені;

3) перевірка у встановленому порядку фінансо­во-господарської діяльності підприємств, установ, «організацій, окремих осіб, що займаються господар­ською діяльністю; 4) відвідування житлових та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, а також збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних осіб;

5) зняття інформації з каналів зв'язку, застосу­вання інших технічних засобів отримання інформа­ції;

6) контроль шляхом відбору за окремими озна­ками телеграфно-поштових відправлень;

7) візуальне спостереження в громадських міс­цях із застосуванням фото-, кіно- і відеоз'йомки, оп­тичних і радіоприладів, інших технічних засобів.

Аналізуючи заходи даного інформаційного блоку, насамперед треба говорити про психологію задово­лення інформаційно-пізнавальних потреб суб'єктів ОРД. Заходи, які охоплює цей блок, відносяться до дій пізнавальної спрямованості й спрямовуються на отримання достовірного знання про об'єкти опера­тивно-розшукової діяльності.

Слід сказати, що традиційні джерела сьогодні вже не задовольняють сучасну практику.

По-перше, якісні зміни, що відбуваються в структурі та дина­міці сучасної злочинності, значно розширюють ін­формаційні потреби оперативних підрозділів, оскі­льки виникає необхідність в отриманні та перероб­ленні максимально широкого спектра відомостей соціального, економічного, політичного, у тому числі гео- та етно-політичного, державно-управлінського, соціально-психологічного та іншого криміногенно значущого характеру. Зрозуміло, що це вимагає від суб'єктів ОРД додаткових наукових і практичних знань і з психологічної точки зору становить когнітивну проблему.

По-друге, з огляду на обмежені можливості прямого отримання оперативної інформації важливого значення набувають опосередковані оперативні ві­домості, які "прориваються" з кримінального середовища в суміжні соціальні сфери:

- інтимні, сімейні та родинні зв'язки злочинних елементів;

- їх оточення у сферах проведення дозвілля, задоволення споживчих інтересів, побутового обслуговування;

- партнер­ські зв'язки у сферах підприємницької діяльності;

- політичні, партійні зв'язки й т. ін.

Психологічні вимоги до використання зазначених альтернативних джерел зводяться насамперед до усвідомлення оперативними працівниками самої цієї потреби, а також до здібності налагоджувати оперативні зв'язки в соціальному середовищі та во­лодіння способами й прийомами соціального спілкування.

Щодо практичної реалізації наведених вище ін­формаційно-пізнавальних заходів, то вони здійс­нюються за допомогою ряду загальновизнаних спо­собів (методів) ОРД, серед яких найбільш психологі­чно насиченими є такі.

1. Розвідувальне опитування. Суть цього способу полягає в проведенні оперативним

праців­ником безпосередньої бесіди з об'єктом оперативно­го інтересу, під час якої оперативник отримує по­трібну інформацію. При цьому опитування може бу­ти відкритим, якщо питання особі ставлять­ся конкретні, прямі й недвозначні, або ж ма­ти негласний характер, коли дійсні інформаційні потреби приховуються за цілим рядом питань, що відвертають увагу.

Специфіка застосування цього способу зводить­ся до необхідності з'ясування оперативним праців­ником психологічної характеристики опитуваної особи, уявлення основних рис її характеру, темпе­раменту, моторики тощо, здатності оперативника до швидкого встановлення з цією особою відповід­ного контакту й спрямування бесіди в потрібному напрямку.

1. Оперативна установка. Цей спосіб є близьким до попереднього, але він призначений

для встановлення й перевірки конкретної особи та її оточення, їх способу життя, матеріального достатку тощо. Передбачається послідовне опитування опе­ративним працівником багатьох приватних чи офі­ційних осіб, використання додаткових матеріаль­них, документальних джерел. Оперативна установ­ка проводиться тільки в негласній формі. Найбільш важливими психологічними вимогами, які ставляться до виконання оперативної установ­ки, є:

- розвинена особиста винахідливість і психоло­гічна контактність оперативного працівника, що потрібні для встановлення первісних стосунків із незнайомими людьми;

- володіння способами перевті­лення й дотримання обраної рольової поведінки;

- здатність до цілеспрямованого особистого сприй­няття різних сторін життєдіяльності особи, яка ви­вчається, та оточуючого її середовища;

- наявність вербальної, зорової, слухової пам'яті та здібність до утримання в ній безлічі дрібних фактів і обставин;

- володіння методом включеного спостереження, біо­графічним методом, тобто реконструюванням жит­тєвого світу окремих індивідів на основі вивчення особистих документів, включаючи фотоальбоми, щоденники, листування, а також методикою аналізу результатів діяльності тощо.

1. Зовнішнє спостереження. Серед багатьох способів візуального спостереження, які

використо­вуються в ОРД, зовнішнє спостереження являє со­бою безпосереднє цілеспрямоване приховане сприй­няття та фіксацію негласним штатним співробітни­ком спеціального оперативного підрозділу життєдія­льності конкретних осіб як об'єктів оперативного ін­тересу. Воно підпорядковується ясній меті й чітко визначеним завданням ОРД і здійснюється тільки в ситуаціях, що мають досить істотне оперативно-розшукове значення. Процес такого спостереження супроводжується фіксуванням подій і фактів за до­помогою оперативно-технічних засобів (фотокаме­ри, відеокамери, апаратури для фонозапису тощо).

Найбільш важливими психологічними умовами, що сприяють успішному проведенню зовнішнього спостереження є:

- уміння оперативників психологіч­но діагностувати нестандартну поведінку об'єкта спостереження на основі аналізу й оцінки фактів відвідування ним різноманітних установ, підпри­ємств тощо, несподіваних його зустрічей і форм спі­лкування з іншими особами, неадекватних дій, спо­собів пересування тощо;

- готовність до незвичайних випадків під час спостереження, наприклад, до зникнення об'єкта з поля зору або до відкритої ви­моги останнього щодо припинення його пересліду­вання,

- можливого розшифруван­ня оперативного співробітника у разі припинення ним тяжкого злочину.

Ці умови вимагають від оперативного працівни­ка спостережливості, тобто вміння швидко й точно охоплювати характерні ознаки об'єкта спостере­ження, володіння методами мнемоніки, які полег­шують запам'ятовування інформації шляхом надан­ня їй іншого значення й іншої структурної організа­ції.

Це такі методи, як:

- запам'ятовування через фор­мування мнемонічних фраз (наприклад, усі свого часу вивчали кольори спектра за допомогою фрази: "Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан");

метод опорних слів (запам'ятовування певного пере­ліку предметів і речей шляхом асоціювання їх з уяв­ним образом слів, вивчених за допомогою спеціаль­ного вірша, наприклад: один - господин; два - дро­ва; три - снігури; чотири - у квартирі...) та інші

4. Особистий пошук, що являє собою спосіб особистого спостереження, яке зазвичай проводить­ся таємно безпосередньо оперативним працівником для виявлення й візуального фіксування процесів і явищ, істотно значущих для виконання завдань ОРД.

Психологічні вимоги до застосування цього способу майже цілком тотожні вимогам щодо зов­нішнього спостереження, тільки при особистому пошуку ризик розшифрування оперативного пра­цівника перед об'єктом спостереження не набуває такого важливого психологічного значення, як при здійсненні попереднього методу.

Окрім здійсненої вище класифікації заходів ОРД, останні можна також диференціювати з метою виявлення психологічних закономірностей їх реалі­зації й за іншими критеріями, як от:

1. За формою проведення:

а) гласні заходи, під час виконання яких сторони повністю уявляють се­бе учасниками цих заходів. Особливостями психоло­гічного стану останніх є те, що оперативний співро­бітник, наприклад, діючи офіційно, захищений цим своїм статусом, має можливість оприлюднити мету й завдання заходу, запросити за необхіднос­ті допоміжні сили й т.ін. У свою чергу особа - об'єкт оперативно-розшукового впливу, усвідомлюючи да­ний вплив, розраховує на його законність і на Гаран­тії дотримання її;

б) негласні заходи. їх здійснення, як уже зазначалося, забезпечується системою спеці­альних правових, організаційних способів і методів, залежно від чого формуються й психологічні засади виконання цих заходів.

2. За правовими наслідками проведення:

а) дис­кретні, тобто заходи, які порушують певні особисті права й свободи громадян;

б) недискретні, що не порушують прав і свобод. Психологічні вимоги до оперативного працівника - виконавця цих заходів стосуються головним чином його моральних, етич­них, релігійних поглядів і переконань, правової сві­домості.

3. За необхідністю санкціонування:

а) заходи, які проводяться тільки з санкції суду та з повідомлен­ням про це прокуророві;

б) заходи, які не потребу­ють позавідомчого санкціонування. Не важко поба­чити, що зазначені умови спроможні по-різному впливати на психологічні особливості виконання за­ходів ОРД.

4. За використанням оперативно-технічних за­собів:

а) заходи з використанням

б) заходи без ви­користання цих засобів. Зрозуміло, що, вдаючись до них, оперативний працівників, з одного боку, відчуває впевненість в успішному виконанні за­вдань ОРД. З іншого ж боку, безпосереднє негласне застосування оперативно-технічних засобів спричи­няє хвилювання оперативника, острах з приводу його розшифрування, викриття техніки тощо. Пере­борювання цього стану потребує необхідних нави­чок і відповідного досвіду роботи.

Таким чином, розглянуто основні психологічні вимоги, закономірності й особливості щодо прак­тичного здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності. Цим розглядом закінчується загальне пі­знання психології ОРД як відповідної системи пред­метної діяльності. Ясна річ, що викладене в даній темі далеко не вичерпує всіх психологічних чинників, організацій­них і тактичних компонентів, нюансів, які зумов­люють психологію заходів ОРД, виходячи з чого, ми вважаємо, що останнє слово залишається за відпо­відною практикою.

Контрольні запитання

1. Правова, предметно-дійова та психологічна сутність заходів ОРД.

2. Співвідношення понять "захід ОРД", "засіб ОРД", "метод ОРД".

3. Класифікація заходів оперативно-розшукової діяльності й типові психологічні вимоги щодо їх здійснення, виходячи з основних функціональних критеріїв цієї класифікації.

4. Психологічна оцінка принципів ОРД у сучас­них умовах боротьби зі злочинністю.

5. Специфічні психологічні вимоги щодо прове­дення негласних заходів ОРД.

6. Специфічні психологічні вимоги щодо прове­дення дискретних заходів ОРД.

7. Психологічні вимоги щодо проведення заходів ОРД із використанням оперативно-технічних засо­бів..

8. Специфічні психологічні вимоги щодо здійс­нення окремих заходів ОРД:

- контрольної та оперативної закупки й контро­льованої поставки товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юри­дичних осіб;

- витребування, збирання й вивчення докумен­тів і даних, що характеризують діяльність конкрет­них підприємств, установ, організацій, а також спо­сіб життя окремих осіб, підозрюваних у готуван­ні або вчиненні злочину;

- проведення операцій із захоплення озброєних злочинців і припинення злочинів;

- негласного виявлення та фіксації слідів тяжко­го злочину, документів та інших предметів, що мо­жуть бути доказами готування або вчинення такого злочину, у тому числі шляхом проникнення опера­тивного працівника в приміщення, транспортні за­соби, на земельні ділянки;

- опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги;

- отримання від юридичних і фізичних осіб без­коштовно або за винагороду інформації про злочи­ни, які готуються або вчинені;

- перевірки в установленому порядку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій, окремих осіб, що займаються господарсь­кою діяльністю;

- відвідування житлових та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин учиненого або підготовлюваного злочину, а також; збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних осіб;

- зняття інформації з каналів зв'язку, застосу­вання інших технічних засобів отримання інформа­ції;

- контролю шляхом відбору за окремими озна­ками телеграфно-поштових відправлень;

- візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів;

- проникнення в злочинну групу негласного пра­цівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним.

9. Поняття й психологічна сутність легенди, її мі­сце й роль у здійсненні впровадження негласного працівника у злочинну групу: організаційно-психо­логічна структура легенди впровадження; інформа­ційна модель; модель рольової поведінки (перевті­лення); організаційно-тактична модель легенди.

10. Психологічні вимоги щодо створення з метою конспірації підприємств, організацій, використання документів, які зашифровують особу або відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів.

11. Психологічні вимоги щодо використання за згодою адміністрації та осіб службових приміщень, транспортних засобів та іншого майна підприємств, установ, організацій, житла, інших приміщень, транспортних засобів, майна тощо.

Література до п'ятого розділу

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - 2-е изд. -М., 1988.

2. Емельянов Ю.Е. Активное социально-психологическое обучение. - А.: АГУ, 1985.

3. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" № 2135-ХИ від 18 лютого 1992 року.

4. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" № 3341-XII від ЗО червня 1993 року.

5. Кондратьєв Я.Ю., Бараненко Б.І. На шляху методо­логічного оновлення оперативно-розшукової діяльності //Науковий вісник НАВС України. - 2002. - № 1. - С. 13-19.

6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. -І.-.М., 1975.

7. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник /Под ред. В.Б. Рушайло. - 2-е изд., испр. и доп. -, СПб.: Лань, 2000.

8. Психологія: Підручник /Ю.Л. Трофимов, В.В. Ри­балка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофимова. - К.:Либідь, 2000.

Розділ 6