Використання оперативними підрозділами відомостей про конфлікти в злочинному середовищі

Узагалі проблема вивчення конфліктних явищ, які відбуваються в злочинному середовищі, має не тільки теоретичне, але й доволі актуальне практичне значення. Так, торкаючись пізнання конфліктів, що виникають в організованих злочинних групах і зло­чинних організаціях, слід відзначити, що вони вже самі по собі, за певного розвитку подій, ведуть до підриву цілісності цих формувань, втрати серед їх учасників взаєморозуміння, виникнення між ними антагонізму, ворожнечі тощо, які, дедалі загострю­ючись, здатні привести до зруйнування вказаних формувань.

Ці закономірності однозначно можуть бути ви­користані в оперативно-розшуковій діяльності, на­самперед із метою оперативно-профілактичного роз'єднання злочинних формувань, викриття їх, розкриття вчинених ними злочинів і т. ін.

Використання конфліктологічних знань в ОРД передбачає не тільки все те, що пов'язане з виник­ненням і перебігом конфліктів у злочинному середо­вищі, але й з наявними в ньому особливими спосо­бами їх урегулювання.

У контексті цього, по-перше, заслуговує на увагу поняття "управління конфліктами" у злочинному середовищі. Найчастіше під ним розуміється конт­ролювання розвитку конфлікту внутрішніми або зовнішніми силами: як правило, лідерами злочинних формувань і злочинними авторитетами. Головне тут - стримування конфлікту, недопущення його еска­лації.

По-друге, постає необхідність у з'ясуванні спосо­бів "вирішення конфліктів", суть якого полягає в усуненні або мінімізації проблем, які розділяють сторони, а також у досягненні компромісу, тобто згоди між ними. Існують певні технології здійснення цього, перш за все переговори конфліктуючих сто­рін ("розборки"), застосування силових методів, а також, втручання третьої сторони (третейських 'суддів).

Управління конфліктами та їх позитивне вирі­шення в злочинних формуваннях є прийнятною формою впливу лідерів на суперечні сторони та вре­гулювання (нехай і примусового) суперечностей міжособистісного чи внутрішньогрупового характе­ру. Але це найбільш характерне для організованих злочинних груп безпосередньої контактної взаємодії або злочинних організацій з виразною підлеглістю по вертикалі всіх їх структурних ланок.

У конкуруючих же між собою злочинних групах і організаціях міжгрупові конфлікти вирішуються го­ловним чином шляхом "розборок", які нерідко закін­чуються озброєними сутичками, а отже, взаємним знищуванням злочинними формуваннями одне од­ного.

Своєчасне отримання оперативними працівни­ками інформації про хід урегулювання конфліктів у злочинному середовищі дозволяє розумно втручатися в ці процеси, скеровуючи їх у напрямку, необхід­ному для виконання завдань ОРД.

Практичне значення пізнання конфліктів у зло­чинному середовищі також полягає в тому, що:

- по-перше, конфлікти відіграють важливу ін­формаційну функцію для ОРД, бо вони є носіями ві­домостей про істотні суперечності в зазначеному се­редовищі, їх сторони та займані ними позиції;

- по-друге, у певних оперативно-тактичних си­туаціях конфлікти можуть бути використані як необхідні умови для встановлення оперативного ко­нтакту з об'єктами оперативно-розшукового інте­ресу та подальшого конструктивного розвитку взаємодії з ними.

Наприклад, якщо таким об'єктом обирається особа, яка перебуває в гострому конфлікті зі своїми кримінальними спільниками чи з лідером злочинно­го формування з приводу надмірної жорстокості їх­ніх злочинних дій, то можливо розраховувати на контакт, оскільки в таких випадках люди завжди сподіваються на розуміння своїх особистих позицій, спонукань, переживань і відповідну зовнішню під­тримку;

- по-третє, конфлікт, що виник у злочинному формуванні, може слугувати інструментом психо­логічного впливу з боку оперативного працівника на конфліктуючі сторони, зокрема шляхом конструк­тивних переговорів з окремими учасниками цього формування, переконання їх у небажаності подаль­шої участі в злочинній діяльності, дискредитації якоїсь особи в очах іншої з метою посилення руйнів­них процесів у злочинному середовищі тощо;

- по-четверте, завдяки пізнанню особливостей перебігу конфліктів в організованих злочинних гру­пах і злочинних організаціях може бути встановле­но найбільш, слабку ланку, яку варто враховувати при виборі тактики реалізації оперативних справ, розробленні комбінацій із затримання злочинців і т.п.

Окремо слід розглянути можливості використан­ня конфліктів за допомогою штучного їх утворення в злочинних формуваннях під час проведення сто­совно них відповідних оперативно-розшукових за­ходів. Тоді конкретний конфлікт набуває характеру стимульованої (з боку оперативного підрозділу) події в метою цілеспрямованого, оперативно необхідного впливу на об'єкт оперативної розробки: наприклад, зіткнення членів групи в результаті компрометуван­ня окремих із них, створення обстановки недовіри до лідера групи чи інших її членів шляхом розпо­всюдження стосовно них певної дезінформації тощо.

Але розглянутий вище захід може бути доціль­ним і потрібним лише для роз'єднання організованої злочинної групи, розвінчання авторитету її лідера, виведення з-під його впливу окремих осіб і т. ін., і проводитися він має тільки в рамках окремо розроб­леної оперативної комбінації.

Об'єктивне пізнання оперативними співробітни­ками ОВС конфліктів, що відбуваються в злочинно­му середовищі, у тому числі причин їх виникнення, специфіки перебігу та способів розв'язання є важ­ливим складовим компонентом психологічного за­безпечення ОРД, оскільки це не тільки дає зазначе­ним підрозділам надзвичайно цінну психологічну інформацію про об'єкти оперативної розробки, але й озброює оперативних працівників ефективним пси­хологічним інструментарієм, необхідним для здійс­нення позитивного впливу на ці об'єкти.

Контрольні запитання

1. Загальне поняття конфліктів.

2. Різновиди конфліктів за первісною психоло­гічною природою: коґнітивні, мотиваційні та рольо­ві конфлікти.

3. Структура конфліктів у злочинному середо­вищі: протистояння двох психологічних начал; на­явність суб'єктів як носіїв конфліктних суперечнос­тей; активна протидія протилежних сторін; розв'язання конфліктів.

4. Сутність пізнавального, емоційного, вольового компонентів конфлікту в злочинному середовищі.

5. Поняття, сутність й особливості виникнення, перебігу та розв'язання:

- внутрішньоособистісного конфлікту в злочин­ному середовищі;

- міжособистісного конфлікту в злочинному се­редовищі;

- внутрішньогрупового конфлікту в злочинному середовищі;

- міжгрупового конфлікту в злочинному середо­вищі.

6. Особливості виникнення, перебігу та розв'я­зання конфліктів в організованих злочинних групах і злочинних організаціях.

7.Лідери й конфлікти в організованих злочин­них групах і злочинних організаціях.

8. Оперативно-тактичне використання відомос­тей про конфлікти, які відбуваються в злочинному середовищі.

Література до четвертого розділу

1.Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Асток-Пресс, 1998. 2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М., 1999.

3.Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. - X., 1997.

4. Быков В.М. Преступная группа: криминалистические проблеми. -Ташкент: Узбекистан, 1991.

5. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности. Социально-психологический анализ. - К., 1979.

6. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Пи-тер, 2001.

7. Дояченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. - К.: Политиздат Украины, 1989.

8. Здавомыслов А.Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса: Учебное пособие. - М.: Аспект Пресе, 1995.

9. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. - К.: Наукова думка, 1996.

10. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. -К., 1999.

11. Основи практичної психології. - К.: Либідь, 1999.

12. Полозова Т.А. О методических принципах исследования внутригрупового конфликта Новые исследования в психологии. - М., 1981. - № 2.

13. Юридична психологія: Підручник /За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва.-К.: Ін Юре, 1999.

Розділ 5