Чому діяльність розглядається як категорія психологічної науки?

Цілісна діяльність суб’єкта в різних формах та видах – одна з основних категорій психологічної науки. Основною, генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності. Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.

Розрізняють три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен з них визначається своїми мотивами, цілями й засобами.

У грі приваблює сам процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей.

Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок, вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Праця пов’язана із свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей.

Основні компоненти структури діяльності:

· процеси діяльності;

· засоби діяльності;

· види діяльності;

· елементи діяльності;

· спонукання до діяльності.

Які існують процеси діяльності?

Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої.

Інтеріоризація – процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні. Інтеріоризація веде до створення образу дійсності.

Екстеріоризація – перехід внутрішніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, в дії людини. Екстеріоризація веде до упредметнення образу

Які існують засоби діяльності?

До засобів діяльності відносять:

· суб’єкт діяльності,

· процес діяльності,

· предмет діяльності (матеріальний чи ідеальний – пізнавальні або комунікативні дії),

· умови діяльності,

· продукт діяльності (матеріальний чи ідеальний).

Які виділяють етапи ігрової поведінки та ігрової діяльності у дітей?

Дослідження показують, що у дитини гра є формою реалізації її активності, формою життєдіяльності. Вона пов’язана з функціональним задоволенням. Ігрові дії дітей розвиваються на базі людських форм практичної поведінки, у спілкуванні з дорослими і під керівництвом дорослих.

На першому етапі дитина, граючи, використовує іграшки та інші предмети-знаряддя. Ставлення до іграшки як до зображення «справжньої» речі з’являється у дитини завдяки введеню в ігрову діяльність слова.

Приблизно з середини третього року, коли виникає протиставлення своїх дій чужим (вирізняється «Я»), виникають рольові ігри. У рольовій грі дитина відтворює спостережені нею суспільні функції дорослих (мама, вихователька, водій), потім виникають сюжети на громадсько-політичні теми (війна, парламент).

Наступний етап – ігри за правилами, у яких риси поведінки дітей отримують подальший розвиток. Гра за психологічною структурою наближається до праці (метою вже є результат) і до учіння (метою є освоєння правил гри).

Чи розглядається гра як вид діяльності у дорослих людей?

Часто у ділових іграх беруть участь дорослі, відшліфовуючи певні вміння і навички, скажімо в технологічному чи організаційному управлінні.

Багато спортивних змагань відбувається у вигляді ігор (футбол, хокей, волейбол тощо). Для фахівців такі ігри можуть бути водночас і професійною діяльністю, і виступати як аматорство.

Характеристика основних видів діяльності.

Розрізняють три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен з них визначається своїми мотивами, цілями й засобами.

У грі приваблює сам процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей.

Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок, вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Праця пов’язана із свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей.

Гра - вид діяльності, який полягає в емоційному освоєнні соціального досвіду людини та емоційному задоволенні. Ігри найчастіше мають характер розваг, дають змогу відпочити. Дитяча гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними і спрямований на пізнання навколишньої дійсності.

Є кілька типів ігор: індивідуальні і групові, предметні і сюжетні, рольові та ігри з правилами.

Ігрова поведінка й ігрові взаємини мало впливають на реальні стосунки людей, особливо дорослих. Проте іграм належить неабияке місце в житті людей. Для дітей ігри мають розвивиюче значення.

Дорослі грають у ділові ігри. Для них така гра містить соціальний зміст професійної діяльності, моделювання систем відносин, характерних для певного виду практики. Сьогодні ділові ігри набули поширення у зв'язку із завданнями вдосконалення управління, прийняття планових і виробничих рішень, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Навчальні ділові ігри дають змогу внести в навчання предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності.

Навчання - вид практичної чи теоретичної діяльності, який за своєю сутністю є пізнавальним процесом засвоєння людиною соціального досвіду. Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок, вмінь, підготовка до трудової діяльності. Навчання здійснюється в процесі научіння тварини та людини. Научіння - процес і результат набуття індивідуального досвіду. Поняття "научіння" виникло в зоопсихолоігї в працях американського психолога Е.Л. Торндайка та ін. Научіння відрізняється від учіння тим, що є набуттям досвіду в діяльності, спрямованій пізнавальними мотивами і цілями (або тільки мотивами). Шляхом научіння можна набути будь-якого досвіду (знання, уміння і навички) у людини і нових форм поведінки тварин.

Особливе місце в системі людської діяльності належить праці. Завдяки праці людина побудувала суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, змінила умови свого життя, відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею пов'язані створення та вдосконалення знарядь праці. Вони, передусім, сприяють підвищенню продуктивності праці, розвиткові науки, промислового виробництва, технічної та художньої творчості.

Праця – цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, унаслідок якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина.

Процес праці складається з:

· трудової діяльності,

· предмета праці (над чим працюють),

· знарядь праці (чим працюють).

Під час праці людина самоутверджується, реалізує свій потенціал, вступає у виробничі та міжособистісні відносини.

Праця потребує всебічної відображально-регулятивної діяльності – уваги й терпіння, вміння планувати і передбачувати, аналізувати і узагальнювати, формувати мету і послідовно її досягати, усвідомлювати процес і результати праці.

Що таке репродуктивна, продуктивна і творча праця?

Працю у психології розглядають як репродуктивну, продуктивну та творчу під кутом зору психологічних механізмів і досягнутих матеріальних чи ідеальних результатів.

За репродуктивної праці не створюється нічого нового, а відтворюється в кількісному вимірі вже відоме.

Продуктивна праця (праця за алгоритмом) як у психологічному плані, так і за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий ступінь (складніші механізми) мислення та якісніший результат.

Творча праця – це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі. У даному випадку «підключено» найскладніші механізми мислення. Усі досягнення цивілізації – результат творчої праці.

Що таке спілкування як вид діяльності?

Спілкування – складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами спільної діяльності та криє в собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини.

У спілкування розрізняють такі взаємопов’язані аспекти:

· перцептивний (передбачає взаємосприйняття і взаємопоразуміння партнерів);

· комунікативний (полягає в обміні інформацією);

· інтерактивний (полягає в обміні діями).