Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність



Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів з боку засуджених, вплив на інших осіб, щоб вони не вчиняли злочин.

Покарання як особливий засіб державного примусу характеризується такими ознаками:

• призначається лише за вчинення злочину;

• застосовується лише на підставі закону;

• призначається лише судом;

• передбачає позбавлення та обмеження прав і свобод;

• за своїм змістом є карою (спричиняє засудженому певні
обмеження і страждання).

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Кримінальний кодекс передбачає такі види покарань:

1) штраф — грошове стягнення, що накладається судом у
розмірах залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням
майнового стану винного;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину
або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк від двох до п'яти років;

4) громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у
вільний від роботи час суспільно корисних робіт;


_________________________________________________________ 357

5) виправні роботи строком від шести місяців до двох років за
місцем роботи засудженого і з відрахуванням у дохід держави від 10
до 20 відсотків суми заробітку;

6) службові обмеження для військовослужбовців строком до двох
років (із суми грошового забезпечення засудженого відраховується
в дохід держави від 10 до 20 відсотків, засуджений не може бути
протягом цього строку підвищений у посаді та у військовому званні);

7) конфіскація майна за особливо тяжкі, а також за корисливі
злочини;

8) арешт - тримання засудженого в умовах ізоляції строком від
одного до шести місяців;

9) обмеження волі - тримання засудженого в кримінально-
виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в
умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці
строком від одного до п'яти років;

10) тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні
строком від шести місяців до двох років;

11) позбавлення волі на певний строк, що полягає в ізоляції
засудженого та поміщенні його в кримінально-виконавчі установи
строком від одного до 15 років;

12) довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлюється
за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у
випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення
волі на певний строк.

При призначенні покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують й обтяжують відповідальність.

За Кримінальним кодексом обставинами, які пом'якшують відповідальність визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння
розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення
заподіяної шкоди;

3) учинення злочину неповнолітнім;

4) учинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) учинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих,
сімейних чи інших обставин;

6) учинення злочину під впливом погрози, примусу або через
матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) учинення злочину під впливом сильного душевного
хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями
потерпілого;

23+1/, *


358_____________________________________________

8) учинення злочину з перевищенням меж крайньої
необхідності;

9) виконання спеціального завдання із запобігання злочинній
діяльності організованої групи чи розкриття її, поєднане із учиненням
злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання, визнаються:

1) учинення злочину повторно та рецидив злочинів;

2) учинення злочину групою осіб за попередньою змовою
організованою групою чи злочинною організацією;

3) учинення злочину на грунті расової, національної чи
релігійної ворожнечі або розбрату;

4) учинення злочину в зв'язку із виконанням потерпілим
службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) учинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку
або особи, що перебувала у безпорадному стані;

7) учинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного
перебувала у стані вагітності;

8) учинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній,
службовій чи іншій залежності від винного;

9) учинення злочину з використанням малолітнього або особи,
що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) учинення злочину з особливою жорстокістю;

11) учинення злочину з використанням умов воєнного або над­
звичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) учинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) учинення злочину особою, що перебувала у стані алкоголь­
ного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або
інших одурманливих засобів;

14) убивство заручника.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Поняття неосудності

Неосудність — це нездатність особи внаслідок психічного розладу усвідомлювати свої дії або керувати ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння.


_________________________________________________________ 359

Причиною такого стану може бути хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство чи інший хворобливий стан психіки. До неосудного можуть бути вжиті примусові заходи медичного характеру.

До примусових заходів медичного характеру закон відносить госпіталізацію до психіатричного закладу.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, яка позбавила її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Така особа може підлягати відповідальності лише після одужання.

§ 174, Особливості відповідальності неповнолітніх

Кримінальний кодекс розглядає вчинення злочину неповнолітніми як пом'якшувальну обставину. Адже закон зважає на те, що формування неповнолітнього як особистості ще не закінчилося. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років, лише за вчинення таких тяжких злочинів, як-от: умисне вбивство, посягання на життя працівника міліції, умисне тяжке і середньої тяжкості ушкодження, бандитизм, зґвалтування, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, шляхів сполучення, транспортних засобів, незаконне заволодіння транспортними засобами, хуліганство.

При призначенні покарання неповнолітньому суд враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі види покарань:

1) штраф — застосовується лише до неповнолітніх, що мають
самостійний дохід або майно;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи на строк від двох місяців до одного року;

4) арешт на строк від 15 до 45 діб;

5) позбавлення волі у спеціальних виховних установах на строк
до 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним
позбавленням життя людини, - на строк до 15 років.

До неповнолітнього, що вчинив злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, може бути застосовано звільнення від


360_____________________________________________

відбуття покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю від одного до двох років.

До неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої тяжкості й виявив щире розкаяння, судом можуть бути застосовані, зокрема, такі заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля І встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу; 4) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків на строк, що не перевищує трьох років.

У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він направляться для відбування призначеного покарання.

§175. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

При призначенні покарання особі, яка засуджується до позбавлення волі на строк до п'яти років, а також при призначенні покарання у вигляді виправних робіт суд, враховуючи особу винного та можливості його виправлення і перевиховання, може ухвалити звільнити винного від відбування покарання з випробуванням.

Засудженому встановлюється іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років. Суд може покласти на засудженого певні обов'язки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; не виїжджати за межі України; повідомляти про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, пройти курс лікування від алкого­лізму чи наркоманії та ін.

Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, суд направляє його для відбування призначеного покарання. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки, звільняється від призначеного йому покарання.


_________________________________________________________ 361

Амністія і помилування

Амністія є видом повного або часткового звільнення осіб, засуджених за вчинення злочинів, від відбуття покарання. Оголошення амністії належить до повноважень Верховної Ради України І встановлюється виключно законом, в якому зазначаються категорії осіб, котрі підлягають амністії. Амністія може передбачати: скорочення строків покарання або заміну призначених судом покарань іншими, м'якішими; зняття судимості; припинення кримінального переслідування; закриття кримінальних справ на будь-якій стадії кримінального процесу. З гуманних міркувань амністія може передбачати звільнення жінок, які мають маленьких дітей, хворих, неповнолітніх. Амністія не звільняє від матеріальної відповідальності, не. поширюється на ті злочини, які були вчинені до видання закону про амністію.

Відповідно до Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р. амністію не може бути застосовано до: особливо небезпечних рецидивістів; осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі; осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, за бандитизм, умисне вбивство за обтяжувальних обставин.

Помилування за своїм змістом наближається до амністії. Однак акти про помилування завжди мають індивідуальний характер і застосовуються лише персонально до окремих осіб. Актом помилування може бути здійснено заміну засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі та позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Помилування здійснюється, як правило, на прохання засуджено­го, його рідних, захисника, громадських організацій тощо. Питання про помилування відносно іноземних громадян може бути поставлене також урядами їхніх країн і міжнародними організаціями. Помилу­вання може бути застосоване до будь-якої особи, але насамперед до тих, хто щиро розкаявся і довів це своєю поведінкою. Згідно з Консти­туцією помилування здійснює Президент України.


362_____________________________________________



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 196; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.009 с.)