Підстави та порядок припинення трудового договору

Законодавство про працю України (ст. 36 КЗпП України) встановлює такі підстави припинення трудового договору:

1) угода сторін;

2) закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли
трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила
вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення
на альтернативну (невійськову) службу;

_________________________________________________________ 283

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу
профспілкового чи іншого уповноваженого на підприємстві трудовим
колективом органу;

5) переведення працівника за його згодою на інше підприємство,
в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість
разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від
продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника
засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання
вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або
до іншого покарання, що виключає можливість продовження даної
роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Припинення (розірвання) трудового договору може бути як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи-роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника (керівника) (ст. 40 КЗпП України). Власник може розірвати трудовий договір лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,
реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства,
установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників,
а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо
виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до
державної таємниці;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або
виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само
в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання
покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної
таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних
причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або
правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника
раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського
стягнення;

4) прогулу (в тому числі у разі відсутності на роботі більше
трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

284_____________________________________________

5) нез'явлення на роботу протягом більше чотирьох місяців
внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по
вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший
строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим
каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади)
зберігається до відновлення працездатності або встановлення
інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю
роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного
або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі
дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав
законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить
накладення адміністративного стягнення або застосування заходів
громадського стягнення.

Крім того, законодавством про працю (ст. 41 КЗпП України) передбачаються додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника-роботодавця з окремими категоріями працівників у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків
керівником підприємства, установи, організації (філіалу,
представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу),
його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а
також службовими особами митних органів, податкових інспекцій,
і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби
та органів державного контролю за цінами; винних дій керівника
підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата
виплачувалася невчасно або у розмірах, нижчих від встановленого
законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує
грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати
довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
- керівника (касири, завгоспи, комірники, продавці та ін.), якщо ці
дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або
уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції,
аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
(вчителі, викладачі, вихователі та ін.).

_________________________________________________________ 285

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. У більшості випадків для звільнення працівника з ініціативи власника-роботодавця останній попередньо повинен отримати згоду профспілкового органу підприємства, установи, організації. Власник - роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. З 8 КЗпП України). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це керівника письмово за два тижні. Керівник повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, у разі коли звільнення працівника зумовлене неможливістю продовжувати роботу. Це:

• переїзд на нове місце проживання;

• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу
місцевість;

• вступ до навчального закладу;

• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена
медичним висновком;

• вагітність;

• догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або
за дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім'ї, за
інвалідом першої групи;

• вихід на пенсію;

• якщо особа прийнята на роботу за контрактом, а також з
ряду інших причин.

Якщо працівник після закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення не залишив роботи, не вимагає розірвання договору, керівник не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо керівник не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

286_____________________________________________

Робочий час і його види

У правовому розумінні поняття робочого часу характеризується як норма тривалості часу, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки відповідно до закону і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Серед показників, що характеризують продуктивність та якість праці, важливе значення має тривалість робочого часу і часу відпочинку від роботи, тривалість щорічних відпусток. Обмеження тривалості робочого часу К. Маркс називав "...попередньою умовою, без якої всі дальші спроби поліпшення становища робітників та їх визволення приречені на невдачу" і пропонував у законодавчому порядку обмежити робочий день вісьмома годинами. Обґрунтована К. Марксом вимога восьмигодинного робочого дня знайшла відображення в законодавстві України. Скорочення тривалості робочого часу було і залишається одним з головних завдань держави.

Тривалість робочого часу є, по суті, нормою праці, яка водночас відіграє роль регулятора охорони здоров'я і життя працівника.

Законодавство про працю розрізняє такі види робочого дня і робочого тижня: нормальний робочий день і тиждень; неповний робочий день і тиждень; ненормований робочий день. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства та організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати норму тривалості робочого часу працівників меншу ніж 40 годин на тиждень.

Для працівників встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. На підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин при тижневій нормі 40 годин, шести годин - при тижневій нормі 36 години і чотирьох годин — при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою.

_________________________________________________________ 287

Скорочена тривалість робочого часу. Законодавство про працю, встановлюючи тривалість робочого часу, завжди враховує умови праці, професію, вік працівників та інші особливості, що мають для цього значення. Так, скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень; для учнів, які працюють протягом року у вільний від навчання час (вона не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого для осіб відповідного віку), - не більше 12 годин на тиждень; для працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних зі шкідливими умовами праці, - не більше 3 6 годин на тиждень. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників - науковців, науково-педагогічних працівників, викладачів середніх спеціальних навчальних закладів, учителів усіх загальноосвітніх шкіл, вихователів і викладачів музики дошкільних закладів, медичних та інших працівників.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу, наприклад у зв'язку зі шкідливими умовами праці. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умов виробництва, зокрема на безперервних виробництвах.

Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'яти годин.

Неповний робочий час. За угодою між працівником і власником може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язані встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадитися

288_____________________________________________

пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника (тривалості щорічної відпустки, врахування трудового стажу, допомоги по соціальному страхуванню тощо).

У використанні робочого часу важливе значення має режим робочого часу. Він залежить від характеру виробництва, тривалості робочого часу, конкретних умов діяльності виробництва, роботи громадського транспорту тощо. Режим робочого часу, тобто час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку конкретного підприємства, установи, організації та графіками змінності.

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. На безперервних роботах забороняється залишати роботу до приходу змінного працівника. У випадках нез'явлення змінного працівника робітник чи службовець заявляє про це старшому по роботі, який зобов'язаний негайно вжити заходів.

Ненормованийробочийдень.Поряд з нормованим робочим днем на практиці застосовується ненормований, тобто понад встановлений нормальний або скорочений, робочий день без додаткової оплати. Як компенсація за можливі переробітки понад встановлений робочий час працівнику надається додаткова відпустка, розмір якої встановлюється колективним і трудовим договором.

Ненормований робочий день можна встановити лише для певних категорій працівників:

• адміністративного, управлінського, технічного й
господарського персоналу;

• осіб, праця яких не піддається обліку в часі (консультанти,
агенти, інструктори тощо);

• осіб, робочий час яких за характером роботи подрібнюється
на частини невизначеної тривалості.

Надурочні роботи. Надурочними вважаються роботи, які працівник виконує за розпорядженням власника та з дозволу профспілкового комітету і тривалість яких перевищує встановлену тривалість робочого дня.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, зокрема у разі проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії, проведення суспільно необхідних

_________________________________________________________ 289

робіт з водопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, необхідності продовження роботи у разі нез'явлення працівника, який заступає, коли робота не припускає перерви та ряді інших випадків тощо.

Законодавство забороняє залучати до надурочних робіт пені категорії працівників, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших 18 років. Жінки, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Чергування. На підприємствах, в установах, організаціях іноді можуть встановлюватися, як виняток і тільки за погодженням з профспілковим комітетом, чергування, при яких вирішуються невідкладні організаційні та інші питання, що не входять у коло службових обов'язків працівників на підприємстві, в установі, організації. Чергування здійснюється після закінчення робочого дня або у вихідні та святкові дні. Чергування у вихідні та святкові дні компенсується наданням працівникові протягом найближчих 10 днів відгулу тієї ж тривалості, що й чергування. Певні категорії осіб не можуть залучатися до чергування: матері, що мають дітей віком до 12 років, і вагітні жінки тощо.