Поняття і головні ознаки правової держави

Поняття "правова держава" поширене в юридичній науці й конституційному праві. Iдеї правовоїдержавизнайшлисвоєвідображення в конституціях багатьох країн світу (Німеччини, Іспанії, Італії, Франції, України, Росії, Білорусі, Болгарії, Чехії, Угорщини, Словенії). Однак це поняття не має однозначного трактування. У наш час, як і в минулі часи, політики, філософи, юристи - представники різних ідеологій і політичних уподобань - вбачають у ньому різну суть.

Ідея правової держави в розумінні верховенства чинних законів сягає в далекі часи античного світу.

Аристотель, Платон, Геракліт, Цицерон у пануванні законів убачали запобігання сваволі і міць держави. Цицерон писав: "Закон

— опора того високого становища, яким ми користуємося у державі,
основа свободи, джерело правосуддя; розум, душа, мудрість і сутність
держави зосереджені у законах". Проте ідеї піднесення ролі права у
Стародавній Греції, Стародавньому Римі та інших рабовласницьких
країнах були позбавлені гуманістичної основи. Це були ідеї, що
відбивали інтереси лише панівної частини тогочасного суспільства

- рабовласників, доля сотень тисяч рабів майже не бралася до уваги.

Поширенняхристиянствау Європі спричинило певні зміни в оцінці ролі права. Видатний християнський теолог IV - V ст. н. e. Аврелій Августин піддає гострій критиці право рабовласницького Риму як таке, що суперечить праву, наданому "божественною благодаттю". Згодом ці ідеї знайшли яскравий вияв у трактаті християнського мислителя Фоми Аквінського "Про правління князів", у якому стверджувалася ідея держави і права як таких, що є елементами Божого управління Всесвітом і засобом сприяння "загальному благу". Отже, закладалася ідея не просто значимості права в житті держави, а права як інструменту забезпечення добра і справедливості для всіх людей.

У XVIII ст. розвиток ідеї правової держави в Європі значною мірою обумовлюється прагненням протидіяти всевладдю чиновниць-

58 ________________________________________

ко-бюрократичних апаратів тогочасних монархій.

Значний внесок у розвиток ідеї правової держави зробив видатний німецький філософ ї. Кант. Сам термін "правова держава" введено до наукового обігу німецьким юристом першої половини XIX ст. Р. фон Молем.

У Росії ідея правової держави набуває розвитку з XIX ст., але ще у другій половині XVIII ст. професор права Московського університету і член Російської Академії наук С. Десницький та вчений і дипломат В. Малицький обстоювали ідею рівності прав усіх людей і націй, верховенство права, засуджували кріпацтво. Ідеї правової держави розроблялися відомими юристами М. Коркуновим і П. Новгородцевим. Значну увагу ролі права у державі приділяв філософ В. Соловйов, вбачаючи в ньому поєднання інтересів "особистої свободи і загального блага", необхідну умову для подолання зла, "щоб світ не перетворився на пекло". Філософ С. Франк вплив права на суспільство та його виняткову роль пояснював необхідністю його витоку із совісті і вільного внутрішнього визнання правди.

Глибокі розробки питань становлення правової держави на початку XX ст. здійснені українськими вченими-юристами Б. Кістяківським і С. Котляревським. Б. Кістяківський після революції 1905 р. у відомому збірнику "Вехи" публікує статтю "На захист права", де виступає переконаним прибічником непорушності права і застерігає інтелігенцію, яка у своїй революційній діяльності вважала за можливе не зв'язувати себе правовими нормами і навіть боротися проти "деспотизму" закону, про можливі непередбачувані наслідки таких поглядів. Ця стаття була покладена Б. Кістяківським в основу докторської дисертації, яку він захистив у 1917 р. і став деканом юри­дичного факультету Київського університету.

Професор державного права С. Котляревський у магістерській дисертації "Конституційне право. Досвід політико-морфологічного огляду" (1907) і докторській дисертації "Правова держава і зовнішня політика" (1909) обґрунтував значення пріоритету права як для блага країни, так і в міждержавних відносинах. У статті "Оздоровлення" С. Котляревський констатував, що "культ сваволі і класової ненависті" обумовлює катастрофу держави.

У пореволюційний період теорія правової держави виявилася в Радянському Союзі несумісною з ідеєю "диктатури пролетаріату", визначенням держави як засобу панування одного класу над іншим. З цих же ідеологічних засад було відкинуто ідею поділу влади. Ігнорування свободи думки і політичних прав людини, усунення релігії

__________________ ______________________ 59

як моральної основи суспільства, сувора концентрація державної влади створили сприятливі умови для беззаконня і масових репресій сталінського періоду.

З другої половини 80-х років ідея правової держави відроджується й активно розробляється. В Україні над правовими проблемами державотворення плідно працюють вчені: В. Бабкін, М. Козюбра, А. Колодій, М. Корнієнко, В. Котюк, С. Лисенков, П. Мартиненко, В. Мелащенко, О. Михайленко, Є. Назаренко, В. Нор, І. Опришко, В. Погорілко, Н. Прозорова, П. Рабінович, В. Сіренко, О, Тихомиров, Є. Тихонова, І. Усенко, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та ін. Багато уваги цьому питанню приділяв В. Копєйчиков.

Поняття правової держави не може визначатися лише пануванням права в країні. За такою формальною ознакою "правовими" можна було б визнати й держави з диктаторською формою правління, а також держави, де переважна частина населення живе у злиднях, тощо. Суть полягає у характері тих законів, які мають бути обов'язковими до виконання. Пра­во, як зазначав філософ-гуманіст XIX ст. М. Федорів, може узаконювати егоїзм, грубий примус, холодну об'єктивність. С. Котляревський, П. Нов-городцев, будучи прибічниками правової держави, вважали за можливе її побудову лише на засадах поваги до особи, християнської моралі.

Саме у такому контексті правовою можна вважати державу, якій притаманні такі ознаки:

• система права, заснована на нормах загальнолюдської
моралі та принципах справедливості (віддання кожному
належного за добро і зло);

• правові норми, які відповідають інтересам усього або
переважної частини суспільства, закріплюють природні
права і свободи людини й встановлюють відповідність між
правами та обов'язками;

• верховенство права-неухильне виконання правових норм
усіма посадовими особами, усіма громадянами, установами,
організаціями, об'єднаннями громадян тощо, виконання
взаємних обов'язків як державою, такі особою, забезпечення
взаємної відповідальності держави і громадян;

• відсутність білих плям і колізій у правовій системі;

• наявність незалежного, непідкупного і справедливого суду;

• здійснення державних функцій переважно
ненасильницькими методами;

• забезпечення населенню такого життєвого рівня, за якого
можливе задоволення необхідних матеріальних і духовних

60 ________________________________________

потреб; ліквідація безробіття;

• здійснення функцій з виховання у громадян моральних
принципів, поваги до праці, до надбань попередніх поколінь,
дбайливого ставлення до навколишнього природного
середовища;

• відсутність аморальних засобів одержання прибутків як
окремими індивідами, так і державою (торгівля зброєю,
порушення прав найманих працівників, кредити і позики
під високі проценти та ін.);

• організація і здійснення державної влади на основі
принципу поділу влади.

Звичайно, держав, які б відповідали всім цим ознакам, не існує. Однак у будь-якій державі поступова реалізація їх — це рух до правової держави.

§18. Основні напрями формування правової держави в Україні. Громадянське суспільство

Конституція України (ст. 1) проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Правовий характер нашої держави виявляється, насамперед, у передбаченому Конституцією принципі верховенства права (ст. 8), у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у гарантуванні громадянам прав і свобод людини та громадянина.

Важливим є те, що громадянам гарантується можливість звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, після використання всіх національних засобів правового захисту своїх прав і свобод (ст. 55).

Визначення України правовою державою ще не відображає реальність сьогодення. Розбудова правової держави вимагає створення необхідних соціально-економічних засад розвитку суспільства, кожної окремої особи.

Окрім вирішення економічних і соціальних проблем основними

_________________________________________________________ 61

напрямами формування правової держави в Україні мають бути такі:

1. Зміцнення законності. Прогресивний розвиток суспільства
значною мірою залежить від того, як у ньому дотримуються законів.
Слідування вимогам чинного законодавства (законів та Інших
нормативно-правових актів) визначається поняттям законності.

Законність — це такий правовий режим у державі, за якого забезпечується повне, точне та неухильне виконання всіх нормативно-правових актів органами держави, посадовими особами, громадськими об'єднаннями та окремими громадянами.

Вимога влади до населення виконувати закони існувала завжди, але дуже важливо, щоб самі керівні верстви в державі, представники державного апарату неухильно дотримувалися вимог законності, не порушували правових приписів. Усі мають бути рівними перед законом і нести рівні обов'язки та відповідальність у разі порушення законності.

2. Забезпечення застосування законів та інших нормативних
актів на всій території дії цих актів, а також досягнення фактичного
виконання правових приписів у всіх видах державної, господарської
та іншої діяльності.

3. Удосконалення нормативної бази законності, тобто
сутності та змісту законів, які приймаються. Приведення системи
законодавства у відповідність до потреб певного етапу розвитку
держави і суспільства.

4. Зміцнення правопорядку. Норми права і законності є основою
правопорядку. Правопорядок—це врегулювання суспільних відносин на
засадах права і законності, реальна відповідність конкретних суспільних
відносин вимогам правових норм. Правовий порядок є складником
суспільного порядку, який, окрім права, підтримується нормами моралі,
звичаями, корпоративними нормами тощо. Без встановлення належного
правопорядку побудова правової держави неможлива.

Громадянське суспільство. Правова держава як найважливіший орган політичної влади в суспільстві неможлива без сформування громадянського суспільства. Взаємозалежність правової держави і громадянського суспільства полягає в тому, що правова держава є формою організації громадянського суспільства. Ознаки громадянського суспільства такі:

1) висока загальна і правова культура громадян. їх загальна
повага до закону, усвідомлення необхідності співвідношення
особистих інтересів з інтересами суспільства і держави;

2) реалізація громадянами своїх інтересів і потреб шляхом

62 ________________________________________

створення різноманітних і незалежних об'єднань (громадських і релігійних організацій, партій, профспілок, кооперативів, органів самоорганізації населення тощо); відсутність міжнаціональної ворожнечі та міжетнічних конфліктів;

3) громадяни і держава виступають як вільні та рівноправні
партнери, їх взаємовідносини здійснюються на основі права і
розумних меж свободи;

4) громадяни у формах, передбачених конституцією держави,
активно впливають на формування права, здійснюють контроль за
діяльністю державних органів і посадових осіб; через демократичні
інститути і механізми впливають на формування та здійснення
державної політики;

5) усі форми власності є рівноправними, громадяни мають
певну економічну незалежність; праця (індивідуальна і колективна) є
вільною і заохочується як державою, так і суспільством;

6) існує реальна багатоманітність ідеологічного та культурного
життя громадян.

Отже, громадянське суспільство можна визначити як спільність вільних, рівноправних і високоморальних людей, які беруть активну участь у політичному житті і формуванні державної політики, вільні у виборі світогляду і політичних переконань.

_________________________________________________________ 63

ТЕМА 6. ПРАВОПОРУШЕННЯ

ТА ЮРИДИЧНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ