Засади та принципи виборного права в Україні

Одним із проявів прямого народовладдя в нашій країні є вибори. Термін "вибори" означає процес, у результаті якого певна спільність людей шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду.

За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Вибори були відомі вже за первіснообщинного ладу, коли на загальних зборах того або іншого роду обиралися старійшини, а пізніше і воєначальники. З часом процедура виборів ускладнилася.

Наприкінці XVIII ст. було розроблено класичну теорію виборів, основна ідея якої зводилася до того, що народ доручає здійснення влади своїм представникам (депутатам), яких визначає шляхом проведення виборів. Отож, вибори розглядаються як передача влади від виборців до тих, кого вони обирають, народ делегує владні повноваження своїм представникам.

Найважливіші з норм, які регулюють порядок проведення виборів, закріплюються в конституціях. Ці норми можна поділити на три групи:

• норми, які закріплюють основні вимоги і правила, пов'язані
із самою процедурою проведення виборів;

• норми, що визначають коло осіб, які наділяються активним
виборчим правом, тобто обирають представників до органів
держави та органів місцевого самоврядування;

• норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним
виборчим правом, тобто правом бути обраними до органів
державної влади, органів місцевого самоврядування чи на
виборну посаду.

Основу системи виборчого законодавства в Україні становлять:

• Конституція України (розділи III та XI);

• та закони які регулюють вибори народних депутатів України,
Президента України та депутатів місцевих рад тощо.

У ст. 71 Конституції України закріплено положення про те, що виборидоорганівдержавноївладитаорганівмісцевогосамоврядування

128________________________________________

є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Принцип загальності виборів в Україні означає, що всі громадяни, які на день виборів досягай 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого в судовому порядку визнано недієздатними.

Рівень загальності виборів залежить від так званих цензів, тобто умов, відповідність яким є підставою для допущення громадян до участі в них. У сучасному світі характерними є віковий ценз і ценз осідлості.

Віковий ценз обумовлює наявність виборчих прав досягненням певного віку. В більшості держав, як і в Україні, він становить 18 років. У деяких країнах встановлено інший віковий ценз. Так, у Бразилії, Ірані, Нікарагуа та Кубі він становить 16 років.

Ценз осідлості передбачає надання громадянам права голосу лише за умови їх проживання в Україні або на території відповідного виборчого округу протягом певного строку. Так, у Франції він становить шість місяців, а у Новій Зеландії — три місяці. Раніше поширені були також майновий ценз (володіння певним майном), освітній ценз (вміння читати і писати), релігійний ценз (сповідування державної релігії), расовий ценз (надання виборчих прав лише громадянам певної раси) та деякі інші.

Крім недієздатних, у деяких країнах не мають право голосу й особи, які відбувають покарання за вироком суду, військовослужбовці та особи, котрі обіймають певні державні посади.

Пряме виборче право означає, що громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо "за" чи "проти" кан­дидата на виборну посаду будь-якого рівня — від члена органу міс­цевого самоврядування до депутата Верховної Ради чи Президента України. При прямому виборчому праві відсутні особливі посеред­ники — виборщики. В деяких країнах (США, Китай) застосовуються й непрямі (багатоступеневі) вибори.

Рівність виборчого права за сучасних умов означає реалізацію принципу: "Один виборець — один голос".

Конституційним принципом виборів в Україні є таємність голосування, яка передбачає недопустимість будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

За первісних демократій вибори проводилися відкрито — підняттям руки, криком тощо. Однак таке голосування дає змогу контролювати, спрямовувати надання виборцями своїх голосів тими, від кого вони якимось чином залежать. Таємне голосування покликане запобігати цьому.

_________________________________________________________ 129

У сучасному світі таємне голосування здійснюється переважно шляхом опускання в урну бюлетенів, в яких зазначені прізвища кандидатів на виборну посаду або варіант вирішення проблеми, що виноситься на референдум. Виборець певним чином позначає прізвище кандидата або варіант рішення, за які він подає свій голос. Для забезпечення таємності голосування на виборчих дільницях встановлюють недоступні для зовнішнього нагляду кабіни, в яких виборці заповнюють бюлетені.

Конституція України встановлює, що вибори є вільними. Це означає недопустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань, а так, як цього бажають інші особи чи структури.

Вільне волевиявлення виборців і таємність голосування забезпечуються встановленням адміністративної і кримінальної відповідальності за їх порушення.

Неявка частини виборців на виборчі дільниці (абсентеїзм), що останнім часом набуває все більшого поширення, має негативні наслідки. Часто абсентеїзм не дає змоги сформувати виборні органи чи заповнити виборні посади. Виникає потреба у проведенні нових виборів, а отже, й у додаткових фінансових витратах. У зв'язку з цим у деяких державах, наприклад у Туреччині, участь громадян у виборах вже розглядається не як їхнє право, а як їхній обов'язок.

Виборна система в Україні

Під виборчими системами розуміють системи правовідносин, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів. У світовій практиці застосовується велика кількість різновидів виборчих систем. Умовно їх можна поділити на три основні групи

— мажоритарні, пропорційні та змішані виборчі системи.

Мажоритарна система (від франц. таjorite — більшість)

— це обрання депутата в територіальному виборчому окрузі, коли
переможцем визнається депутат, який набрав більше голосів, ніж
його суперники. За мажоритарною системою виборець голосує
за конкретну особу або проти неї. На практиці застосовуються три
різновиди цієї системи, а саме: мажоритарна система абсолютної
більшості, відносної більшості та кваліфікованої більшості.

За мажоритарною системою абсолютної більшості обраним вважається той, хто набрав абсолютну (або просту) більшість голосів,

Ч —5-1314

130_____________________________________________

тобто більше половини (50% +1 голос) від загальної кількості поданих і визнаних дійсними голосів виборців. Враховуючи, що одержати абсолютну більшість голосів досить важко, ця система передбачає проведення другого туру голосування, для перемоги в якому треба набрати відносну більшість голосів. Така система існувала в Україні (з 1991 р. по 1998 р.), існує вона у Франції та в інших державах.

Мажоритарна система відносної більшості передбачає, що обра­ним вважається кандидат (список кандидатів), який набрав більше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо. За цією системою не встановлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні — вибори вважаються такими, що відбулися, навіть тоді, коли у них узяв участь хоча б один виборець. Недоліком цієї системи є те, що обраним може бути кандидат, який одержав відносну більшість голо­сів, яка, у той же час, належить абсолютній меншості виборців.

За мажоритарною системою кваліфікованоїбільшості переможець повинен одержати обумовлену кількість голосів, яка перевищує поло­вину голосів (2/3, 3/4, 4/4) виборців. Через складність одержання такої кількості голосів ця система на практиці застосовується дуже рідко.

Той чи інший вид мажоритарної виборчої системи формування законодавчих органів існує наприклад, у США, Англії, Франції, Білорусі, Ірландії, Македонії.

Смутність пропорційної виборчої системи полягає у тому, що вона вимагає розподіляти депутатські мандати між виборчими об'єд­наннями (партійними списками кандидатів) пропорційно до кількості голосів, поданих за кожний список. На виборах, що проводяться за цією системою, кандидати в депутати висуваються виключно полі­тичними партіями у вигляді партійних списків, і виборці голосують не за окремих депутатів, а за той чи інший партійний список у цілому. Для визначення кількості кандидатів, що їх одержує та чи інша пар­тія, застосовується так звана виборча квота, яка визначає найменшу кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата. Розподіл одержаних партіями депутатських місць, як правило, здійснюється відповідно до порядку розміщення кандидатів у партійному списку; якщо за квотою одержаних партією голосів вистачає на заміщення двох місць, їх займають перші два кандидати з партійного списку, якщо трьох місць — перші три кандидати і т. д.

Ця виборча система встановлена в Австралії, Ізраїлі, Угорщині, Фінляндії та у деяких інших країнах.

Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. встановлював, що склад Верховної Ради України

_________________________________________________________ 131

обирається за змішаною (мажоритарно-пропорційною) виборчою системою.

За цією виборчою системою було проведено вибори до Верховної Ради України 31 березня 2002 р.: половина депутатів, а саме 225, обиралися на основі мажоритарної системи по одномандатних округах, тобто округах, в яких обирається один персонально визначений депутат, що набирає більше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо. Друга половина — 225 депутатів — обиралася на основі пропорційної виборчої системи, за списком кандидатів у депутати, що формувалися політичними партіями та їх блоками (об'єднаннями). Якщо виборчий блок або партія не одержали 4 відсотки голосів виборців, то вони виключалися з розподілу депутатських мандатів.

У виборах 31 березня 2002 р. взяли участь 33 політичні партії та блоки, а 4%-й бар'єр подолали лише: блок В. Ющенка "Наша Україна", виборчий блок "За Єдину Україну", блок Ю. Тимошенко, Комуністична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана).

25 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Закон "Про вибори народних депутатів України". За цим законом наступні вибори до українського парламенту проходитимуть за новою пропорційною системою. Тобто депутати мають обиратись лише за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій та виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Цей округ включає в себе всю територію України. Отже громадяни зможуть реалізувати своє право висування кандидатів у депутати лише через партії (блоки).

Партія або блок партій зможуть висувати кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії, або членом партії, яка входить до блоку, або позапартійну особу. Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Кандидати у депутати висуваються на з'їздах (конференціях) партій або на міжпартійному з'їзді блоку. Списки цих кандидатів оприлюднюються в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а у виборчих бюлетенях зазначаються, крім назви партії (блоку), лише перших п'ять кандидатів від партії (блоку). Право на участь в розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків лише тих партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців.

132_____________________________________________