Підприємницької діяльності в Україні. Підприємства, їх види та порядок утворення




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підприємницької діяльності в Україні. Підприємства, їх види та порядок утворення



Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні здій­снюється на основі законів та інших нормативних актів, серед яких визначальними є Закон України "Про господарські товариства" від 10 вересня 1991 р. (усі - зі змінами і доповненнями), Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

Підприємництво - це самостійна, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності. Таким чином, підприємництво, по-перше, - це діяльність з власної ініціативи, яка не обумовлена сторонніми наказами чи зобов'язаннями; підприємець діє на свій розсуд без будь-яких застережень. По-друге, ця діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-третє, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець бере на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності, як позитивні, так і негативні. У разі банкрутства підприємець не може сподіватися на державну дотацію - держава за борги підприємця відповідальності не несе. Випадкова загибель майна підприємця також падає на нього. По-четверте, характерною рисою підприємницької діяльності є її мета одержання прибутку. Саме для цього і розпочинається підприємницька діяльність. Тому слід мати


_________________________________________________________ 317

на увазі, що господарська діяльність некомерційних організацій і об'єднань громадян ззовні може нагадувати підприємницьку діяльність (закупівля продуктів для благодійної їдальні, укладання договорів на постачання енергії до будинку інвалідів, оренда приміщення для коледжу, виготовлення хрестиків релігійною організацією та ін.), але такою не є, бо відсутня мета —• одержання прибутку. Отже, не всяка господарська діяльність є підприємницькою.

Право на підприємницьку діяльність закріплене Конституцією України. Згідно зі ст. 42 Конституції кожен має право на підприєм­ницьку діяльність. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, що не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, безпосеред­ньо або через створені ними юридичні особи усіх форм власності.

Підприємницька діяльність може бути основним видом діяльності громадянина (фізичної особи).

Для певних категорій громадян встановлено заборону на заняття підприємництвом. Не можуть займатися підприємницькою діяльністю депутати, військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також посадові та службові особи органів державної влади та управління й органів місцевого самоврядування, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Проте ця заборона не поширюється на членів їхніх сімей.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах керівні посади. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. За вчинення певних видів злочинів винний може бути позбавлений судом на строк до п'яти років права керувати транспортними засобами, займатися торговельною, фармацевтичною, виховною діяльністю тощо.

Підприємці можуть займатися будь-якими видами діяльності, не забороненими законом. Але для занять деякими видами діяльності передбачені обмеження. Так, лише державними підприємствами та організаціями можуть здійснюватися види діяльності, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, експлуатацією супутникових систем, телефонного зв'язку тощо.


318_____________________________________________

У деяких випадках здійснення підприємницької діяльності дозволяється лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензія — це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. установлено види діяльності, які підлягають ліцензуванню в обов'язковому порядку. До таких належать медична, ветеринарна практика; виробництво, ремонт і реалізація холодної, мисливської та спортивної вогнепальної зброї; виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація алкогольних напоїв і пива; виготовлення і реалізація тютюнових виробів; організація азартних ігор; фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність; судово-експертна діяльність; надання послугу перевезенні пасажирів і вантажів залізничним, повітряним, морським, річковим і автомобільним транспортом; надання послуг з охорони громадян, охорони державної та іншої власності; організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність; страхова діяльність, посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами та ін.

Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб'єкт підприємницької діяльності подає органу, що видає ліцензії, заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються:

1) відомості про заявника (для громадянина-підприємця -
прізвище, паспортні дані, для юридичних осіб - повне найменування,
банківські реквізити, організаційно-правова форма);

2) вид діяльності, на яку заявник має намір отримати ліцензію;

3) термін дії ліцензії.

До заяви підприємцями-громадянами додаються:

• копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповідного виду діяльності; копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та установчих документів. Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі у термін не більше 30 днів з дня одержання заяви. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж три роки.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом


_________________________________________________________ 319

місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому в законодавстві. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Кожне підприємство, як правило, діючи на підставі статуту, має свій баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а також може мати знак для товарів і послуг (товарні й фірмові знаки). У складі підприємства не може бути інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності
громадян чи юридичних осіб;

• підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної
власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної
власності;

• підприємство засноване на змішаній формі власності (на
базі об'єднання майна різних форм власності).

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями, а якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить сто відсотків, то воно вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні, які створюються одним засновником, і корпоративні, які створюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (кооперативні підприємства, господарські товариства тощо).

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу, від реалізації продукції за рік можуть бути зараховані до малих підприємств (кількість працюючих осіб не перевищує п'ятдесят чоловік), великих підприємств (кількість працюючих перевищує тисячу чоловік) і середніх (усі інші підприємства).

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності.


320_____________________________________________

Нині в Україні поширені різні форми господарських товариств. З 1998 р. передбачено нову організаційно-правову форму

підприємства - державне казенне підприємство.

Рішення про перетворення державного підприємства на казенне

приймається за однією з таких умов:

1) підприємство проводить виробничу або іншу діяльність,
яка відповідно до законодавства здійснюється тільки державним
підприємством;

2) головним споживачем продукції підприємства є держава;

3) підприємство є суб'єктом природних монополій.
Управління казенним підприємством здійснюють органи,

уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Казенні підприємства не оголошуються банкрутами і не підлягають приватизації. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України.

Підприємства створюються за рішенням власника (власників) майна. Вони набувають прав юридичної особи від дня їх державної реєстрації. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної або місцем проживання фізичної особи.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - подаються такі документи:

• рішення власника (власників) майна або уповноваженого
ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім
приватного підприємства). Якщо власників два і більше,
таким рішенням є установчий договір, а також протокол
установчих зборів (конференції);

• статут, якщо це необхідно для створення організаційної
форми підприємства;

• реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас
заявою про державну реєстрацію;

• документ, що засвідчує сплату власником (власниками)
внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької
діяльності;

• документ, що засвідчує внесення плати за державну
реєстрацію.


_________________________________________________________ 321

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, пред'являють органу райдержадміністрації посвідчення особи, заповнюють реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є і заявою про державну реєстрацію: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків, дві фотокартки і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) може бути місце проживання одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором. Слід звернути увагу на те, що в цьому випадку йдеться про юридичну адресу розташування органу управління, а не здійснення підприємницької діяльності, яку в квартирах багатоквартирних будинків заборонено.

Реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться протягом п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом. У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному податковому органу та органу державної статистики.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх державної реєстрації.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

Якщо органи, що здійснюють реєстрацію відмовили в реєстрації підприємства, то власник (замовник) має право оскаржити таку відмову до суду.

Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, власним статутом, а в певних випадках (командитне товариство, повне товариство) — установчим договором.

У статуті підприємства визначаються власник (власники) та найменування підприємства, його місцезнаходження, мета і предмет діяльності, його органи управління, порядок утворення

21 — 5-1314


322________________________________________

майна підприємства, розподіл прибутків, умови припинення його діяльності.

Управління підприємством здійснюється в порядку, визначеному статутом або установчим договором. Діяльністю приватних підприємств керує, як правило, сам власник. На колективних підприємствах вищим органом управління виступають загальні збори трудового колективу. Вищим органом управління господарських товариств є збори їх засновників. Загальні збори трудового колективу або збори засновників можуть обирати правління, призначати, обирати або наймати за трудовим договором чи контрактом керівника (генерального директора, директора, президента тощо), на якого покладається безпосереднє керівництво підприємством. Керівники державних і комунальних підприємств приймаються на роботу органами, уповноваженими відповідно державною або територіальними громадами.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємство може самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка з питань економічної, технологічної, екологічної та соціальної безпеки контролюється державними органами.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань за розрахунками, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом.

Підприємство зобов'язане охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів і забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров'я працівників.

Господарські товариства

Господарськими товариствами є підприємства, організації та установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Передумовою реєстрації будь-якого господарського товариства має бути наявність статутного фонду, який створюється з внесків засновників товариства.


_________________________________________________________ 323

Законом України "Про господарські товариства" передбачено такі форми господарських товариств: з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, повною відповідальністю, командитне та акціонерне.

У товаристві з обмеженою відповідальністю статутний фонд має ділитися на частини, розмір яких встановлюється установчим договором. Відповідальність учасників такого товариства обмежується величиною їх вкладів і не поширюється на їх приватну власність. Товариства з додатковою відповідальністю характеризуються тим, що при недостачі статутного фонду його учасники відповідають перед кредитором додатково належним їм майном у певних межах пропорційно до їх часток у статутному фонді.

Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном і здійснюють управління товариством, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства і які не мають права на участь в управлінні товариством (так звані вкладники).

Акціонерним називається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій (цінних паперів) рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями виключно майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Залежно від способів поширення акцій акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі.

Акціонерна форма підприємства поширена в усьому світі в усіх секторах економіки і вважається однією з найефективніших. Проте така форма нерідко піддається критиці з морально-етичних позицій. Так, відомий вчений, юрист і філософ Г. Шершеневич стверджував, що акціонерні товариства морально розбещують суспільство, яке з радістю сприймає обіцянки великих прибутків (дивідендів) без необхідності працювати задля цього.

21 *


324_____________________________________________

Фермерські господарства

Відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. фермерські господарства є прогресивною формою підприємницької діяльності громадян в галузі сільського господарства України. Фермерське господарство може бути створено одним громадянином або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займаючись її переробкою та реалізацією з метою одержання прибутку.

Фермерське господарство є юридичною особою, має своє найменування, печатку і штамп і діє на основі свого статуту. У статуті визначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна, органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Такий відбір проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.

Висновок цієї комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягай 14-рІчного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Членам фермерського господарства передаються безоплатно у приватну власність раніше наділені їм у користування земельні ділянки (паї) членів сільськогосподарського підприємства. Інші земельні ділянки фермерське господарство може набувати на підставі цивільно-правових договорів (купівля, оренда тощо).

Землі лісового і водного фондів можуть передаватись у приватну власність для ведення фермерських господарств лише у розмірі до


_________________________________________________________ 325

п'яти гектарів ділянок лісів і до трьох гектарів ділянок під замкненими природними водоймами.

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку фермерське господарство реєструється у виконавчому комітеті міської ради або в районній державній адміністрації за місцем проживання фермера або місцезнаходженням ділянки.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша особа, визначена у статуті господарства. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, укладає від імені господарства цивільно-правові договори тощо.

Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менша від мінімального розміру, встановленого для даного регіону центральним органом виконавчої влади з питань агарної політики України.

Приклади ведення фермерського господарювання ряду країн Європи, Америки та Азії демонструють високу продуктивність їхніх господарств. Проте не можна не враховувати й інші реалії багатьох країн, де відбувається масове розорення дрібних фермерських господарств і створення величезних землеволодінь - латифундій. Виникнення такого явища в Україні призвело б до перетворення селян України на сезонних батраків, занепаду національної культури та створення соціальної напруги на селі.

Запобігти таким можливим негативним наслідкам земельної реформи в Україні може законодавче обмеження розмірів приватного землеволодіння, суворий контроль держави за укладенням договорів купівлі-продажу, "дарування", оренди з викупом земельних ділянок.

Згідно з Законом України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17.06.2004 передбачено створення сільськогосподарських дорадчих служб. Ці служби є юридичними особами, які можуть створюватись на основі різних форм власності, фінансуватись з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок прибутків від своєї діяльності. Основними напрямками діяльності дорадчих служб є надання особистим селянським та фермерським господарствам, господарським товариствам, сільському населенню послуг з питань економіки сільського господарства, права, податків, екології тощо; поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки; сприяння розвитку зеленого сільського туризму тощо.


326_____________________________________________





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.40.250 (0.014 с.)