Право на соціальний захист і достатній життєвий рівень

Соціальний захист - це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття; підтримання життєвого рівня населення через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін і на споживчі товари та послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей; матеріальне забезпечення при досяг­ненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті праце­здатності, втраті годувальника тощо. Певні особливості має соціаль­ний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, інвалідів, державних службовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від катастрофи на Чорнобильській АЕС тощо.

У Загальній декларації прав людини (ст. 25) проголошується: "кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сімї." Виходячи з цього положення, в Конституції України закріплено: "кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло".

Задля досягнення цих цілей передбачено запровадження соціального страхування і соціального забезпечення.

Поняття "соціальне страхування" та "соціальне забезпечен­ня". В Основах законодавства України про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування, прийнятих Верховною Радою України 14 січня 1998 р., зазначається: загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечен­ня громадян у разі хвороби, повної або часткової тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаче­них законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом

_________________________________________________________ 307

сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом

- роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел,
передбачених законом.

Соціальне забезпечення - це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей, в яких є діти, громадян у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника. Матеріальне забезпечення - це надання в передбачених законодавством випадках прямих грошових виплат громадянам зі спеціалізованих державних фондів, як правило, у формі пенсій і допомог. Соціальне забезпечення

- це задоволення специфічних потреб непрацездатних осіб у формі
різних послуг, у тому числі й натурального забезпечення.

Основними видами соціального забезпечення є:

• допомога у разі повної або часткової, постійної чи
тимчасової втрати працездатності;

• допомога жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами;

• допомога сім'ям, які мають неповнолітніх дітей;.

• забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами
і засобами пересування, а також професійне навчання
інвалідів;

• допомога у зв'язку з безробіттям;

• безплатна медична й лікарська допомога певним категоріям
населення тощо.

Законодавство України "Про пенсійне забезпечення". Закон України "Про пенсійне забезпечення", прийнятий 5 листопада 1991 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до Конституції України (ст. 46) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини

Закон поділяє пенсії на дві основні групи: трудові та соціальні. Трудові пенсії надаються: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років. Соціальні пенсії призначаються та виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.

Право на отримання трудової пенсії за віком мають чоловіки, які досягай 60-річного віку і мають трудовий стаж не менше 25 років, та жінки, які досягай 55-річного віку і мають стаж не менше

20*

308_____________________________________________

20 років. У передбачених Законом випадках (ст. 13) пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи (працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці).

Пенсії у зв'язку з інвалідністю призначаються внаслідок нещасного випадку чи хвороби, коли людина втрачає працездатність, стає інвалідом. Право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. передбачено, окрім чинної на теперішній час солідарної системи пенсійного забезпечення, створення накопичувального пенсійного фонду. Цей цільовий позабюджетний фонд створюється за рахунок сплати страхових внесків самою фізичною особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, або внесків, які за неї вносять інші особи (підприємства, установи, організації, громадяни). Кошти накопичувального фонду використовуються для виплати довічних пенсій застрахованим особам у разі досягнення ними пенсійного віку. Розмір довічної пенсії конкретної особи залежатиме, зокрема, від величини страхових сум на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи та від врахування середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя, У разі смерті застрахованої особи довічна пенсія може сплачуватися членам її сім'ї чи спадкоємцям.

Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. передбачено право громадян України, іноземців та осіб без громадянства (фізичних осіб) на добровільних засадах бути учасниками недержавних пенсійних фондів. Ці фонди є юридичними особами, виключним видом діяльності яких є недержавне пенсійне забезпечення. Вони не можуть бути оголошенні банкрутами та ліквідованими за законодавством про банкрутство.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється шляхом укладення пенсійних контрактів між пенсійними фондами та вкладниками фондів, які сплачують пенсійні внески на користь учасників фонду. Учасники пенсійних фондів набувають право на одержання пенсійних виплат, розмір яких визначається виходячи з суми коштів, накопиченої на користь учасника пенсійного фонду та умов пенсійного контракту. Суть цього закону полягає у наданні громадянам можливості самим забезпечити рівень свого матеріального добробуту в майбутньому.

_________________________________________________________ 309

Інші види соціальної допомоги. Соціальні послуги. Держава передбачає й інші шляхи допомоги громадянам, які її потребують. Вони, як правило, носять тимчасовий характер і є доповненням до зарплати або тимчасово заміняють її. Передбачено кілька видів такої допомоги, встановленої Законами України: "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р.; "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.; "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р.

Законом України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 р. передбачено надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, соціальних послуг.

Складними життєвими обставинами вважаються такі, коли особа не може подолати самостійно обставинами, що порушують нормальні умови її життя внаслідок інвалідності, втрати можливості самостійно рухатися, тяжкого стану здоров'я, сирітства, малозабезпе-ченості, стихійного лиха тощо.

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається у вигляді грошової або натуральної допомоги (продукти, засоби санітарії, одяг, взуття, паливо тощо).

Соціальні послуги можуть надаватися за місцем проживання особи, в інтернатах, реабілітаційних установах, у територіальних центрах соціального обслуговування та ін.

Видами соціальних послуг є:

• соціально-побутовіпослуги(гарячехарчування,транспортні
послуги, виклик лікаря, доставка медикаментів);

• психологічні послуги (консультації з питань психічного
здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючими);

• соціально-педагогічні послуги (виявлення та сприяння
розвитку різнобічних інтересів і потреб тощо);

• соціально-медичні послуги (консультації щодо запобігання
можливим розладам здоров'я особи);

• юридичні послуги (консультації з чинного законодавства,
здійснення захисту прав та інтересів особи);

• послуги з працевлаштування тощо.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Сфера надання соціальних послуг складається з державного, комунального і недержавного секторів (громадські, благодійні, релігійні організації та громадяни).

310_____________________________________________

Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними організаціями, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню.

Право на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

На розвиток і реалізацію цих положень в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Наприклад, Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р., Закони України: "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. (з подальшими змінами і доповненнями), "Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р., "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 р. та ін.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986 р., торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків цієї катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних і наукових ресурсів. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вирішення проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Законом передбачається низка заходів щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок катастрофи. Зокрема, Закон гарантує цим громадянам відшкодування збитків, заподіяних внаслідок катастрофи здоров'ю людей, компенсацію різного виду матеріальних витрат. Для цих громадян встановлено пільги щодо забезпечення житлом, сплати податків, при користуванні транспортом, послугами

_________________________________________________________ 311

зв'язку, зменшено вік виходу на пенсію, збільшено тривалість відпустки. Діти, що постраждали внаслідок цієї катастрофи, мають право на безплатне отримання ліків, на отримання санаторних путівок, безплатне харчування в школі, пільги при вступі до вищих закладів освіти, передбачено отримання батьками грошової допомоги тощо.

28 лютого 1991 р. було також прийнято Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах. Законом закріплюється і гарантується забезпечення режиму використання та охорони цих територій з метою зменшення дії радіоактивного випромінювання на здоров'я людини та екологічні системи.

312_____________________________________________