Основні конституційні обов 'язки громадян. Обов'язок громадян захищати свою вітчизну.

Основні права нерозривно пов'язані з обов'язками громадян.

Основні обов'язки —це визначені конституційним законодавством України міри необхідної поведінки громадянина, забезпечувані заходами державного примусу. Для того, щоб людина могла успішно реалізовувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні й духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов'язки.

Основними конституційними обов'язками громадян України є:

• захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
України, шанування її державних символів;

• незаподіяння шкоди природі та культурній спадщині,
відшкодування завданих збитків;

• сплачування податків і зборів;

• неухильне додержання Конституції та законів України,

94 ________________________________________

непосягання на права та свободи, честь і гідність інших людей. Конституція України встановлює конституційні обов'язки як громадян України, так І кожного, хто постійно проживає або перебуває на території України. Вони закріплені у статтях 65—68 Конституції.

Стаття 65 встановлює обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи.

Громадяни проходять військову службу відповідно до Законів України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та "Про альтернативну (невійськову) службу", норми останнього поширюються на тих громадян, які в силу своїх релігійних переконань не можуть проходити військову службу. Загальний військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; призов на військову службу; проходження служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку.

Приписка громадян до призовних дільниць проводиться з метою взяття на облік, визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби та ін. Вона проводиться районними (міськими) військкоматами за місцем проживання громадян, яким у рік приписки виповнилося 17 років. Громадяни, приписані до призовних дільниць, вважаються призовниками.

На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років, призов проводиться два рази на рік.

У ст. 66 Конституції України йдеться про незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині. Відомо, що на захист цих національних цінностей спрямоване чинне законодавство України, у тому числі й кримінальне. Та ж обставина, що нині це питання дістало конституційне закріплення, засвідчує його важливість. Конституція також встановлює, що кожен, хто заподіяв шкоду природі, культурній спадщині, повинен відшкодувати завдані ним збитки.

Природа та навколишнє середовище — сфера життєдіяльності людини. Якщо її не зберігати або порушувати баланс, то постає питання про збереження людини як біологічного виду. Отже, виконання цього обов'язку кожним — питання виживання людства і кожної окремої людини. Існування кожної нації, будь-якого народу неможливе без бережливого ставлення до його історії і культури.

_________________________________________________________ 95

Одним із найважливіших обов'язків громадян перед державою є своєчасна сплата податків і зборів у порядку й розмірах, встановлених законом. Несплата податків значною частиною населення, підприємств, фірм тощо може призвести до кризової ситуації в країні. Податки і збори дають змогу створити механізм перерозподілу прибутків.людей від більш забезпечених на користь менш забезпечених. Можна вважати, що саме тому цей обов'язок громадян піднято на конституційний рівень.

Стаття 67 Конституції не тільки встановлює обов'язковість сплати податків, а й регулює здійснення цього, що також, безперечно, зумовлено надзвичайною важливістю такого джерела формування доходів держави. Йдеться про те, що кожен має сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 присвячена врегулюванню прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, встановлює обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. При цьому підкреслюється, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Ця норма має загальне значення. Вона поширюється на всі норми і положення Конституції. По суті, йдеться про формування у людей такої правосвідомості, завдяки якій кожне, навіть найнезначніше порушення чинних норм права розглядалося б як надзвичайна подія. Якщо в країні не будуть виконуватися закони і здійснюватися режим законності, то всі проголошені права і свободи залишаться лише деклараціями.

Армія та інші військові формування (Прикордонні війська України) укомплектовуються шляхом призову громадян на військову службу, а також прийняттям їх на службу за контрактом. Надалі передбачається поступовий перехід до організації Збройних Сил України лише на контрактній основі.

Законом України від 19 червня 2003 р. "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами" передбачено здійснення контролю у Збройних Силах та правоохоронних органах України за дотриманням законності, прав людини, здійснення деполітизації та деідеологізації, раціонального використання бюджетних коштів. Здійснення цього контролю покладається на парламент, Президента України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, судові органи та органи прокуратури. Передбачено також і громадський контроль, здійснюваний громадянами через громадські організації, членами

96 ____________________________________________

яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, а також особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Громадським організаціям гарантується можливість отримувати від органів військового управління, правоохоронних органів інформацію, яка не містить державної таємниці, з питань діяльності цих органів, знайомитись з умовами служби, життя і побуту військовослужбовців, брати участь у громадських дискусіях і відкритих парламентських слуханнях з питань реформування та діяльності Збройних Сил України.

_________________________________________________________ 97

ТЕМА 11. ОСОБИСТІ (ГРОМАДЯНСЬКІ)

ПРАВА ТА СВОБОДИ

ГРОМАДЯН

Захищеність особи у правовій державі. Права людини на життя, свободу та особисту недоторканність

У правовій державі захищеність особи насамперед визначається конституційним закріпленням особистих (базових) прав людини та забезпеченістю їх здійснення.

У системі основних прав важливе місце посідають особисті (громадянські) права, які спрямовані на забезпечення найважливіших індивідуальних життєвих потреб людини і реалізуються нею переважно самостійно.

Особисті права і свободи людини безпосередньо пов'язані із самою сутністю людини як фізичної особи. Це дуже важливо, оскільки саме цей статус є підґрунтям усіх інших особистісних рис людини. Виходячи з цього, кожну конкретну людину, хоча вона може мати багато істотних вад, необхідно розглядати як особистість, повністю чи неповністю сформовану.

До особистих прав людини належать:

• невід'ємне право на життя;

• право на повагу до її гідності; право на свободу та особисту
недоторканність;

• право на недоторканність житла;

• право на таємницю листування, телефонних розмов,
телеграфної та іншої кореспонденції;

• право на невтручання в особисте І сімейне життя;

• право на свободу пересування і вільний вибір місця
проживання;

• право на свободу думки і слова; право на свободу світогляду
і віросповідання.

Невід'ємне право кожної людини на життя є загальновизнаним суб'єктивним правом, закріпленим в усіх міжнародних правових актах. Проголошення цієї норми-принципу в Конституції України (ст. 27) — це матеріалізація однієї з гуманістичних засад. Адже людина є найбіль-

7 — 5-1314

98 _____________________________________________

шою соціальною цінністю. Тому всебічна охорона її життя — один з основних обов'язків держави. Практично це означає, що держава пови­нна вживати ефективних заходів щодо боротьби зі злочинністю, макси­мально сприяти розвиткові швидкої медичної допомоги, забезпечувати послідовне поліпшення умов життя людей, особливо неповнолітніх, інвалідів, осіб похилого віку.

Необхідна також відмова від війни як засобу вирішення міжнародних конфліктів та участі в таких війнах, охорона навколишнього середовища, встановлення особливого порядку, застосування зброї.

У ст. 27 Конституції України зазначено, що "ніхто не може бути свавільно позбавлений життя", тобто вона не виключає можливості смертної кари за вироком суду. Однак ця міра покарання в Україні скасована.

Водночас Конституція надає кожній людині право захищати себе та інших людей від протиправних дій і посягань з боку будь-кого.

Право людини на повагу до її гідності (ст. 28 Конституції) має універсальний характер у тому розумінні, що воно діє й до народження дитини, й після смерті людини. Повага до гідності людини є обов'язком держави. Справи, що виникають з цього приводу, як правило, вирішуються у судовому порядку. Суд повинен зобов'язати порушників спростувати відомості, що принижують гідність людини, компенсувати їй не тільки упущену вигоду, а й моральну шкоду. Надійне гарантування правового захисту поваги до гідності як одного з нематеріальних благ є важливою ознакою справді демократичного, правового характеру держави, високої моральності суспільства. Держава повинна створювати для людини такі умови життя, які б не принижували її гідність.

Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29) є однією з реальних гарантій свободи людини. Це право як загальний принцип встановлює межу, яку ті чи інші посадові особи можуть переступити лише у випадках, прямо передбачених законом (затримання особи, яка вчинила злочин, здійснення примусового лікування за визначених законом обставин тощо). Конституція України значно демократизувала сам процес застосування заходів, що обмежують свободу людини, її особисту недоторканність. Передбачається, що лише суд своїм умотивованим рішенням і тільки на підставі чинного законодавства може дати дозвіл на арешт людини і тримання її під вартою.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його уповноважені на те законом органи можуть застосовувати

_________________________________________________________ 99

тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його пра­ва та надано можливість з моменту затримання захищати себе осо­бисто та користуватися правовою допомогою захисника (частини 3,4 ст. 29). Відповідно до ст. 59 Конституції кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Принцип презумпції