Поясніть роль психолого-вікових особливостей у сприйманні школярами художнього твору.

Школяр-читач старшого підліткового віку (7-8кл.) Зростання інтересу до творів психологічного плану.

Неможливо зрозуміти специфіку літератури як предмета без знання того, що являє собою учень на різних етапах літературної освіти.

В історії методики були періоди, коли основна увага зверталась на сам літературний матеріал, а вікові особливості школярів, їх особисті реакції на витвори мистецтва не враховувались.

Та на зміну цій тенденції прийшла інша – серед методистів-дослідників піднявся інтерес до особливостей сприйняття художнього твору в залежності від віку школяра. Так міцніла думка, що учень на уроках літератури є активною особою, а не тільки об'єктом, який вивчається збоку дорослих. Ми дійшли до усвідомлення, що маємо, мусимо більше знати про учня.

Проблемою сприйняття школярами літературного матеріалу зараз займаються різні науки: педагогіка, психологія, соціологія, методика.

Зараз вже багато відомо про школяра як читача, про закономірності його літературного розвитку, про залежність рівня його читацької культури від характеру навчання, про якісні зміни його ставлення до мистецтва в залежності від вікових змін і т.д.

За спостереженнями психологів, учень у своєму розвитку проходить ряд стадій: молодший (ранній) підлітковий вік (10-12 р.); старший (зрілий) підлітковий (13-14) і період ранньої юності (15-17). Таким чином, вікові етапи розвитку дитини майже співпадають з учнями його в певних класах:

- молодший підлітковий – 5-6 класи;

- старший підлітковий – 7-8 класи;

- період ранньої юності – 9-11 класи.

Цей поділ на вікові групи багато в чому є умовним, тому що розвиток особистості нерівномірно. Інтенсивність його внутрішнього росту залежить від різних факторів – не тільки від віку, але й від соціальних умов, побуту, психологічного клімату в сім'ї і школі, і, звичайно, від індивідуальних особливостей.

В одній і тій же віковій групі можна зустріти учнів з різними рівнями літературного розвитку: деякі випереджають своїх ровесників, інші, навпаки, відстають. Наприклад, зустрічаються часто учні 9 чи 10 кл., які по своїй начитаності та кругозору не піднялись вище 5 чи 6 класників.

При всій відносності вікових характеристик, все ж погодимось, що у учнів одного класу і одного віку є багато спільного. Про ці загальні тенденції в літературному розвитку учнів різних вікових груп і піде мова.

В учнів 7,8кл. відбуваються якісні зміни у літ. їх розвитку. Ставлення їх до мистецтва в основному визначається, вони формуються як кваліфіковані читачі.Учень у цьому віці переходить від чисто моральних оцінок вчинків до естетичного сприйняття мистецтва. Книга починає сприйматися не тільки як об'єкт пізнання, але й як об'єкт худ. цінності.

Старший підліток часто зосереджений на своєму внутр. світі і шукає в творах співзвучні йому мотиви. Книга починає розглядатися ним часто як джерело власних радостей чи печалей і оцінюється перш за все в залежності від того, наскільки вона співпадає з його особистими переживаннями.

Це вік самовираження. Це самовираження буває настільки сильним, що часто аналіз твору діти підміняють аналізом власних переживань або роздумів на теми, які цікавлять їх. Тому тут необхідні такі форми аналізу, які б органічно поєднували особисті оцінки, устремління до самовираження з виробленням у них об'єктивного погляду на твір. А виховання читацьких якостей вимагає більшого включення в програми теоретико-літературних понять, знань, вимагає об'єктивних критеріїв підходу до твору.

У 7-9 класах навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів. Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Тому в 7,8кл. фронтальна робота з усім класом ускладнюється. Відповідно сильно збільшується значення індивідуального підходу до різних груп школярів. Одним треба допомогти проникнути в об'єктивний зміст твору, не порушуючи при тому їх інтерес до власних переживань; у інших, навпаки, треба розвивати оцей суб'єктивний, особистісний підхід до літературного матеріалу; для третіх важливо не дати погаснути їх здатності мислити образами, а часто перш за все треба виховувати культуру мови учнів.

Потребу в керівництві, спрямуванні з боку вчителя гостро відчувають самі учні. Якщо вони зустрічають в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче йдуть тому назустріч.

Цей період називається і переломним у ставленні до літератури. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі. При хорошій же організації уроку охоче виконують завдання.

 

Характеристика молодшого підлітка як читача (5-6 кл.). Проблема подолання "наївного реалізму" у школярів.

Для наймолодших підлітків характерна посилена емоційність і безпосередність худоджнього прочитання, наочно-образна форма мислення.Дитяче сприйняття художнього твору відзначається яскравістю, багатством асоціацій, повне барв і звуків. Діти майже дослівно переказують окремі епізоди твору, фіксуючи увагу на багатьох таких деталях, які випадають з поля зору дорослих, сааме завдяки властивій підліткам цього віку наочно-образній формі мислення.

Діти ще не вміють розглядити твори в органічній єдності форми і змісту. Читацька культура учнів ще не висока. Їм важко збагнути складні почуття, моральні аспекти твору, оскільки життєвий досвід невеликий

Для них характерним є фрагментарність, інформативний рівень сприйняття літератури. Вони не бачать нерозривного звязку всіх компонентів твору як цілісної художньої структури, а тому виявляють інтерес переважно до розвитку дії, сюжету твору. герої сприймаються ними як особистості, нерідко асоціюють себе з героєм

Відсутність чіткого розуміння специфіки літератури породжує у дітей наївний реалізм. Молодші підлітки надто прямолінійно сприймають художні образи, не завжди можуть зрозуміти підтекст твору, непряму авторську характеристику. Співвідносять ту чи іншу ситуацію в творі з життєвими явищами і фактами. На перший план учні ставлять не ідейний смисл художнього твору, а певний предметний зміст, зображення життя поза авторською оцінкою дійсності.. Тому зполя зору випадають пейзажі, портрети, ліричні відступи.

У висловлюваннях учнів5-6 класів про художні твори переважаючою є констатація фактів. Діти рідко вдаються до аналізу явищ. Загальна оцінка твору дається на рівні загального враження про твір.

59.Поясніть суть роботи над питанням теорії літератури.

Вивчення елементів теорії літератури

Щоб глибоко усвідомлювати створені письменником художні образи, тонко відчувати поетичну ідею, необхідно знати мову мистецтва, його специфіку. У школі немає систематичного курсу теорії літератури. Учні знайомляться з окремими теоретичними поняттями принагідно у зв'язку з вивченням художніх творів.

Всі теоретико-літературні поняття, що їх повинні засвоїти учні, можна поділити на три групи. До першої належать ті з них, усвідомлення яких сприяє розумінню специфіки літератури як мистецтва слова, її соціальних функцій (художній образ, типовість художнього зображення, єдність змісту і форми, народність літератури й ін.). Друга група понять стосується переважно структури художнього твору (тема, ідея, жанр, композиція тощо). Третя група допомагає учням осмислити закономірності процесу розвитку літератури (літературні напрямки, художні методи, стилі та ін.). Без засвоєння цих понять не можна забезпечити потрібного літературного розвитку школярів.

Формування певного літературознавчого поняття в учнів відбувається поступово, задовго до того, коли вони познайомляться з його теоретичним визначенням. Наприклад, програма передбачає засвоєння поняття композиції твору у сьомому класі. Проте це аж ніяк не означає, що у попередніх класах зовсім не зверталася увага на побудову твору. У п'ятому класі учні за програмою вивчали, що таке портрет і пейзаж, їхню роль у творі, розглядали побудову народних казок; а в наступних класах знайомилися зі способами викладу (розповідь, опис, діалог), прийомами зображення героя в епічному творі (портрет, показ вчинків, авторська характеристика), групуванням персонажів і т.д. Таким чином, процес формування поняття "композиція твору" пов'язувався з великою попередньою роботою. Розгляд композиції твору є необхідним елементом його аналізу у старших класах.

У старших класах учні поглиблюють свої знання про способи змалювання життя в епосі, ліриці і драмі, усвідомлюють найхарактерніші особливості побудови художніх творів кожного з письменників. Такий шлях процесу формування теоретико-літературних понять найефективніший.

Процес формування теоретико-літературних понять включає ряд етапів: спостереження у процесі вивчення художнього твору окремих закономірностей літературних явищ, увага до них під час аналізу інших творів, знаходження найсуттєвіших ознак і визначення певних закономірностей цих явищ, теоретичне визначення понять, оперування ними у нових умовах, їх розширення і поглиблення.

Важлива роль у набутті знань з теорії літератури належить самостійній роботі учнів. Найелементарнішим видом такої роботи є завдання відшукати в тексті твору певні художні засоби і пояснити їхню роль в реалізації творчого задуму митця, наприклад: знайти в оповіданні М.Коцюбинського «Маленький грішник» портрет Дмитрика і пояснити, яка його ідейно-художня функція; дати визначення розповіді й опису, розкриваючи їхню роль, за текстом твору І.Нечуя-Левицького «Микола Джеря».

Важчими для учнів є завдання, що вимагають зіставлень літературних явищ, виділення спільного і відмінного (індивідуального) в цих явищах, теоретичних доведень, обгрунтувань, наприклад: що є спільного і відмінного у комедії, трагедії і драмі?; довести, що твір Т.Шевченка «Катерина» є ліро-епічною поемою;

Отже, виділення особливого, індивідуального у літературних жанрах вимагає від учнів уміння бачити і те спільне, загальне, що об'єднує ці жанри у певний літературний рід.

За час навчання в середній школі учні повинні засвоїти понад 140 літературознавчих понять, для цього повинна бути чітка, добре продумана наукова система роботи вчителя – словесника.