IV етап. Пошук та відбір документально-художнього матеріалу

Наступний етап роботи сценариста — добір документаль­но-художнього матеріалу відповідно до сценарних епізодів за планом та з огляду на пропоноване автором вирішення за­гальної проблеми твору. Матеріал повинен відбиратися з усіх видів мистецтва, високохудожній, бажано, малознайомий гля­дачам.

Принципи відбору матеріалу:

1) відповідність відібраного матеріалу сюжету сценарно­го твору;

2) відповідність соціально-структурній специфіці ауди­торії;

3) літературно-художня та документальна цінність;

4) принцип життєвої достовірності;

5) принцип новизни матеріалу;

6) принцип емоційності матеріалу;

7) можливість втілення його в дії.

Працюючи над творчим задумом, необхідно враховувати відмінність клубної драматургії від театральної. Бажано за можливістю діалоги та монологи дійових осіб замінити ху­дожнім матеріалом, якщо є художній номер, що по своїй суті та змісту відповідає закладеним у текст думкам.

Наприклад, у сценарному творі про Чорнобиль у першо­му епізоді дійові особи згадували, як була побудована Чор­нобильська станція, як вона працювала і як сталося лихо, їхньому розлогому діалогу був знайдений видовищний, те­атралізований еквівалент. Режисер-сценарист звернувся до хореографів із проханням зробити сюжетний танок. У резуль­таті їх спільної роботи в танку глядач побачив будівництво Чорнобильської станції, її запуск, роботу реактора, трагічний вибух і як частки радіації розлетілися по місцевості. Так за допомогою пластичних засобів виразності була емоційно, зо­рово, змістовно видовищно вирішена ця сцена.

Висновок: щоб сценарний твір був цікавим, зрозумілим глядачеві, щоб відповідав визначеній проблемі, а також бу­дувався «технологічно» грамотно, слід чітко виконувати ре­комендації з пошуку та відбору документально-художнього матеріалу. Укладаючи діалоги та монологи, продумайте, як їх перевести в площину видовищну, у площину змістовної теа­тралізації.

 

V етап. Визначення сюжету та сценарно-режисерського ходу

Чіткий сюжет та сценарно-режисерський хід об'єднують весь зібраний матеріал в єдиний цілісний художній твір.

Сюжетність — одна з особливостей театралізованих за­ходів (за винятком концертів). Характер сюжету театралізо­ваного видовища близький до так званої «відкритої» драма­тургії, якій притаманний не саморозвиток дії, а сценічна роз­повідь. Сюжетні елементи сценарного твору можуть бути і художніми, і документальними: фрагменти із кінофільмів, вистав, оповідань, вірші, пісні, документи, виступи учасників. подій тощо.

У сценаріях часто є позасюжетні елементи, які випада­ють із розвитку основної дії, немовби узагальнюючи, підсумовуючи ту чи іншу думку. Це можуть бути музичні чи во- кально-хорові номери, які ілюструють подію, коментарі ве­дучого, контакти з глядацьким залом (інтерв'ю, запитання і відповіді, скандування лозунгів).

Отже, сюжетні елементи рухають основну дію вперед, сприяють її розвитку. А позасюжетні елементи створюють умови для більш яскравого розкриття задуму твору. їх спів­відношення в сценарії залежить від теми, ідеї та інших фак­торів. Наприклад, у тематичному вечорі на виробничу тему, де буде багато документального матеріалу, частка театралі­зації мала, а позасюжетних елементів буде більше. Театра­лізований захід на історичну тему має, як правило, більше сюжетних елементів, тому що художнього матеріалу в цьому випадку завжди багато.

Декілька слів про прийоми побудови сюжету. Один із них — монтаж епізодів у певному хронологічному порядку. Найчас­тіше використовується в театралізованих заходах на історич­ну тему. Коли є завдання розкрити основні етапи розвитку якихось подій, то весь матеріал може бути розташовано так, як це відбувалося в житті.

Другий прийом — аналітично-ретроспективний. Тут роз­виток дії йде не від витоків і до фіналу, а навпаки.

Також сюжет можна будувати з перервою основної дії для показу минулих подій. Такий прийом дає змогу більш яскраво розкрити ідейну спрямованість твору.

Важливо в роботі над твором віднайти оригінальний сце­нарно-режисерський хід. Він індивідуалізує позицію автора сценарію, вкаже на напрям монтажу, підкаже композиційну побудову твору та образно-пластичне вирішення зібраного матеріалу.

Повернімося до прикладу сценарію про Чорнобильську трагедію. Як сценарист організував потрібний йому матеріал у цілісний твір? Автор за сценарно-режисерський хід обрав суперечку подружжя, яке постраждало від аварії. За сюжетом цю сімейну пару запросили на захід до роковин трагедії. Од­нак між чоловіком та дружиною виникла суперечка — йти на цю зустріч чи ні. Кожен, доводячи іншому свою позицію, згадує події, пов'язані з перебуванням у зоні лиха. Так весь зібраний документально-художній матеріал було задіяно та в логічній послідовності подано у творі.

Висновок: треба прагнути до віднайдення сценарного ходу, який дасть змогу залучити в сценарій максимальну кіль­кість сюжетних елементів. При дотриманні цієї вимоги вийде виразний цілісний театралізований захід.

 

VI етап. Конфлікт у сценарному творі

У клубній драматургії режисер-сценарист керується тим, що проблема, піднята у творі, є першоосновою конфлікту. Сценічна дія рухається саме завдяки розвитку конфлікту, без якого дійство перетворюється на демонстрацію розрізнених художніх номерів.

Конфлікт може розгортатися як у протистоянні дійових осіб, так і в протистоянні певної сили різним об'єктивним пе­решкодам на шляху до мети. Нагадуємо, компонентами кон­флікту є зміст конфлікту, розташування конфліктуючих сил у боротьбі, предмет конфлікту та його характер.

У наведеному прикладі конфліктна ситуація виникла через різне ставлення чоловіка і дружини до зустрічі з приводу Чор­нобильської трагедії. Змістом конфлікту стало небажання во­рушити минуле; розташування конфліктуючих сил: чоловік — «за», дружина — «проти». Предмет конфлікту — відвідини заходу. Зазначимо, що у творі були й другорядні конфлікти, які розкривалися в кожному епізоді й у кожному художньому номері.

Розвиток головного конфлікту дає режисеру-сценаристу змогу визначити жанр твору. У даному випадку жанр був визначений як драма. Відповідно до жанру був обраний спосіб подачі документально-художнього матеріалу та засобів ху­дожньої виразності.

Висновок: без конфлікту нема боротьби, нема руху сце­нічної дії у творі. Розвиток головного конфлікту вказує на жанр твору. А жанр, у свою чергу, визначає засоби художньої виразності.

 

VII етап. Робота над композиційною побудовою твору

На цьому етапі весь зібраний документальний та літера­турно-художній матеріал вибудовується згідно з сюжетом за законами композиційної побудови твору. Тобто чітко ви­значається перша подія (зав'язка), розвиток дії, кульмінація, спад дії, розв'язка та фінал.

 

VIII етап. Монтаж

У сценарно-режисерському задумі монтаж займає важливе місце в побудові твору. Монтаж — це втілення позиції ре­жисера, авторський принцип реалізації зібраного матеріалу, оригінальне художньо-образне вирішення твору.

Завдання режисера на цьому етапі — продумати, як поєд­нати художні номери за допомогою звукового та візуального ряду, як забезпечити плавний логічний перехід між епізода­ми. Монтаж не повинен бути грубим, рваним і незрозумілим для глядача. Якісно змонтований твір, незалежно від виду монтажа, сприймається як органічне ціле.

Підсумок

Отже, поетапно розглянуто один зі шляхів створення сце­нарного твору. Можливо, у процесі подальшої роботи ре­жисер-сценарист дещо змінить, доповнить, від чогось йому доведеться відмовитися. Створення сценарію та режисура масового заходу — творчий процес. Сподіваємося, поданий зразок, алгоритм побудови сценарного твору полегшить ро­боту початківцям, допоможе режисеру-сценаристу отримати певний досвід і віднайти індивідуальний стиль, власний твор­чий почерк.

 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗУЄМО СЦЕНАРІЙ

АЛГОРИТМ РОЗГЛЯДУ СЦЕНАРІЇВ

Оволодівши теоретичним матеріалом зі створення сценарію режисером, необхідно отримані знання закріпити в практичній роботі. Саме тому до уваги читача пропонуються кілька сценарі­їв, ретельний розбір яких допоможе вирішити це завдання.

Серед сценаріїв є як авторські, створені безпосередньо однією людиною, найчастіше — викладачем, так і компілятивні, тобто такі, які були створені студентами під керівництвом виклада­ча на базі різноманітного документально-художнього матеріа­лу. Сценарії, створені студентами, були різними за тематикою і спрямуванням, серед них були цікаві і не дуже. Зупинимося на роботах студентки Олени, яка, керуючись методикою викла­дача, поданою в цьому посібнику, створила цікаві, неординарні і правильно побудовані сценарії «В бой идут одни «старики», «Чорнобильська зірка», «Голодомор».

Перейдемо до практичного розгляду сценаріїв. Що їх об'єднує? Найперше, ідейно-тематична спрямованість, тобто наявність чітко визначеної теми, ідеї та проблеми. Теми сценаріїв закладені в їхніх назвах: «День Перемоги» («В бой идут одни «старики»), «Чорнобильська зірка», «Голодомор». Усі вони зро­зумілі і коментарів не потребують. Проблеми в цих сценаріях теж визначаються досить чітко. їх об'єднує спільна проблема пам'яті: пам'яті про тих, хто не повернувся з Вітчизняної війни, хто першим кинувся в чорнобильське пекло, хтр не вижив у часи Голодомору.

І, нарешті, ідея, тобто головний висновок кожного сценарію, та головна думка, заради якої створюється кожна робота. Ідея сценарію «День Перемоги» («В бой идут одни «старики»): ма­тері народжують дітей не для війни! У сценарії «Чорнобильська зірка» ідея звучить так: не забувайте тих, хто першим кинувся в чорнобильське пекло. У «Голодоморі» лунає заклик: не забу­вайте про події 1932—33 років, щоб не було їх повторення. На­голошуємо, ідейно-тематичне спрямування — це перша і одна з найголовніших умов створення професійного сценарію. Це громадянська позиція його автора.

Наступний етап розбору сценаріїв за запропонованою мето­дикою — розгляд конфлікту.

Конфлікт — це двигун сюжету, який обумовлює жанр і під­живлює цікавість глядача, тримає його весь час у напрузі. Голо­вний конфлікт сценарію «День Перемоги» («В бой идут одни «старики»), — це конфлікт між воєнними буднями і спогадами про мирне життя. Конфлікт «Зірки Чорнобиля» — взаємовід­носини Природи (у високому розумінні цього слова) і Людини, яка, не замислюючись, губить усе живе, але й сама від цього страждає. Конфлікт «Голодомору» — це конфлікт влади і на­роду.

Тематика запропонованих сценаріїв серйозна — тому й кон­флікти серйозні. А що робити з розважальними заходами та різноманітними театралізованими шоу-програмами? Чи потрі­бен там конфлікт? У таких масових заходах він може виступати в специфічному вигляді — у формі подолання перешкод. І все ж таки це буде конфлікт як необхідна умова створення професій­ного сценарію.

Звернімо увагу, що всі представлені сценарії чітко розбиті на епізоди, які являють собою логічно завершені частини літе­ратурно-документального матеріалу. Згідно із запропонованою методикою розподіл на епізоди — обов'язковий елемент у ство­ренні професійного сценарію.

Наступний обов'язковий етап роботи над сценарієм — те­атралізація. Театралізувати матеріал, зробити його яскравим, виразним, вражаючим — таке завдання стоїть перед кожним сце­наристом. І в кожному із запропонованих сценаріїв воно вдало реалізоване. Тут і мати з глечиком молока, який розбивається, коли гине її син, у сценарії «День Перемоги» («В бой идут одни «старики»), і алегоричні образи Природи та дітей її — Флори і Фауни в «Чорнобильській зірці», і страшна паща Голодомору, яка ненаситно пожирає людей «з легкої руки» влади. Це тільки деякі, найбільш яскраві елементи театралізації поданих до роз­бору сценаріїв. Варто пам'ятати, що театралізація — це вміння сценариста і режисера оперувати такими її виражальними худож­німи засобами, як символ, метафора, алегорія.

Уміле використання цих яскравих виразників театралізації допомагає також у створенні цікавих художніх образів (паща Голодомору, матінка-Природа тощо), що роблять увесь літе­ратурно-документальний матеріал незабутнім, неординарним і вражаючим.

На прикладах запропонованих сценаріїв можна чітко про­слідкувати застосування як літературного, так і художнього монтажу.

Сценарист повинен чітко уявляти, де матеріал можна поєд­нати літературним (словесним) способом, як у сценарії «День Перемоги» («В бой идут одни «старики»), де окремі епізоди ло­гічно зв'язані між собою за допомогою віршів В. Симоненка, а де потрібен більш складний, художній монтаж, як в останньо­му епізоді цього сценарію, де звучить пісня «Степом, степом», паралельно іде важливе повідомлення радистки, виходить мати з глечиком молока і дізнається про смерть сина. Увесь цей різ­номанітний за виразністю матеріал поєднує прийом художнього монтажу, який створює в уяві глядача необхідну емоційно-об­разну картинку.

Ще однією важливою умовою створення професійного сце­нарію є володіння таким поняттям, як композиція. У кожному із запропонованих сценаріїв можна чітко визначити зав'язку (подію, з якої все починається), кульмінацію, (найемоційніший момент сценарію), розвиток дії (практично весь матеріал сце­нарію від зав'язки до кульмінації) і чіткий фінал, який інколи співпадає з кульмінацією для посилення ідейно-тематичного спрямування.

Як бачимо, створення сценарію — нелегкий творчий шлях, і в кожного він буде особистим. Проте є певні творчі закони, певна методика, дотримуючись яких, можна зробити цей шлях не тільки легким, а й захоплюючим і цікавим особисто для себе.