Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Театралізовані форми художньо-масової роботиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
На сьогодні є багато театралізованих форм художньо-масової роботи, які використовуються в сучасних закладах культури. Не всі вони однаковою мірою задіяні: деяким фахівці надають перевагу, тому що їх краще сприймають глядачі, а є й такі, до яких звертаються лише у випадку необхідності. Театралізовані заходи за художньою формою можна умовно розподілити на такі видові групи: Художньо-ігрові та інформаційно-розважальні заходи. Першим до них звернулося телебачення. З'явилися програми, такі як «КВН», «Клуб знавців», «Поле чудес» та інші. Ці програми полюбив телеглядач, вони прижилися, і з часом працівники культури взяли їх на озброєння. Подібні заходи почали проводити в різних закладах, а їх драматургія будувалася на місцевому матеріалі. Головна особливість цих театралізованих заходів у тому, що в основі їх організації є гра: конкурс, під час якого глядач — не пасивний спостерігач, а безпосередній учасник. Сучасне телебачення розвиває цю видову групу заходів уже в новому ракурсі: дещо запозичує з-за кордону, дещо придумує самостійно. Приклади заходів нового покоління — розважально-ігрові програми, як-от «Форт «Буайяр», «Ігри патріотів» тощо. Закладам культури теж можна запроваджувати такі осучаснені форми до своєї практичної роботи. Театралізований концерт та рекламне шоу. «Дві зірки», «Танцюють всі», «Україна має талант», «Криве дзеркало» — основою сценаріїв цих проектів є художній номер. Кожен номер як невеличка сценічна подія змістовно і логічно пов'язаний з іншими художніми номерами. А поєднує їх усі заздалегідь визначений сценаристом і підпорядкований ідейно-тематичному спрямуванню сценарно-режисерський хід. Ці проекти можна успішно переносити до сучасної масової роботи клубу, використовуючи місцевий матеріал. Театралізовані концерти найбільш популярні в клубних працівників. По-перше, у них можна задіяти різноманітні гуртки художньої самодіяльності та показати їхні досягнення. По-друге, вони забирають у режисерів-сценаристів менше зусиль, ніж робота над іншими театралізованими формами художньо-масової роботи. Драматургія рекламного шоу розгортається навколо рекламованого товару. Сценаристи створюють невеличкий і простий сюжет, що логічно підводить глядача до події, яка після певних перипетій виводить до очікуваного кінцевого висновку. У клубній роботі ця форма ще не досить поширена. Працюючи над рекламним шоу, режисери-сценаристи беруть за основу сам принцип подачі матеріалу. Рекламне шоу як художній номер у театралізованому заході спрямоване на розвінчання негативних вчинків та дій людей. Будується такий номер на місцевому матеріалі або на резонансних негативних суспільних подіях. Варто пам'ятати, що привернути увагу сучасного добре поінформованого освіченого клубного глядача може лише тематичний, театралізований концерт із цікавим документально-художнім матеріалом, поєднаним небанальним сценарно-режисерським ходом, а також втілений з різноманітними засобами художньої виразності. 3. Театралізовані тематичні вечори та ранки (тематичні дитячі ранки та корпоративні вечірки). Вони теж відносяться до однієї з провідних форм клубної роботи. В основі дитячого ранку лежить художньо-розважальна програма, часто поєднана в літературно-музичну композицію, яка підпорядкована певній святковій тематиці, має визначені сюжетний хід і сценічну дію і відповідні до сюжету (відділення) блоки з іграми, танцями, конкурсами, зустрічами з друзями тощо. Кульмінацією таких ранків часто є зустріч з реальним чи казковим героєм. Сюжет, як і вся літературно-музична композиція, вибудовується заздалегідь і згідно з визначеною святковою ситуацією дитячого ранку. Одним із сучасних різновидів театралізованого тематичного вечора є корпоративна вечірка. її першоджерелом можна умовно назвати «Голубі вогники» 1970-х років. Однак тут є свої нюанси. На відміну від «вогників», основною тематикою корпоративу є святкування Нового року або ювілею фірми чи установи. Специфічна особливість корпоративу — велика кількість розваг (ігри, конкурси, шоу-програми), що дає необмежені можливості для розвитку цього виду діяльності в клубних установах. Театралізоване видовище. Вони можуть проходити як у приміщеннях, так і просто неба. Основою театралізованого видовища, як правило, є різножанрові художні номери (уривки з п'єс, мініатюри, вірші, пісні, танці тощо). На визначений тематичний сюжет фахівець підбирає відповідний художній матеріал, зміст якого розкриває суть обраної проблеми, а сам художній матеріал поєднується між собою сценарним ходом. Театралізовані видовища, які проходять у приміщеннях, художньою формою нагадують невеличкі за часом театральні вистави на визначену тему. їх сучасним різновидом є документально-художня композиція. Основою театралізованих видовищ, які проходять просто неба (парк, стадіон, площа, тощо), є також художні номери, поєднані в тематичні блоки. Однак вони більш масштабні та масові, і, як уже говорилося, мають інші засоби художньої виразності. Масове свято. Масове свято — це також одна з форм художньої роботи клубу. Воно маєгзагальне тематичне спрямування, а сценічна дія може розгортатися на декількох сценічних майданчиках одночасно. Масове свято має важливе суспільно-естетичне значення, головною метою його є зустрічі та спілкування різних людей. Сценарій театралізованого масового свята складається із декількох окремих частин, об'єднаних спільною темою та ідеєю, і потребує детального літературного опису та конкретних авторських ремарок. Якщо говорити про складові масового свята, то вони можуть бути такими: 1) урочисте відкриття свята; 2) театралізована хода (інколи — карнавал), клубними працівниками майже не використовується; 3) театралізовані маніфестації чи мітинги, зараз не затребувані; 4) театралізована масова вистава просто неба або концерт (на стадіоні, площі тощо); 5) народне гуляння; 6) закриття масового свята, святковий феєрверк. Це класичний план масового театралізованого свята просто неба. У ньому можуть бути перестановки, якась ланка може випадати — це залежить від мети, масштабу заходу та фінансових можливостей організаторів. Однак сюжет свята буде залежати тільки від задуму режисера-сценариста. Основною відмінністю цієї форми драматургії є те, що вона масова, масштабна, а також має специфічні засоби художньої та технічної виразності. Сценічна дія розгортається на багатьох сценічних майданчиках, де може відбуватися й одночасно. Масове свято має визначений сюжет, чітке ідейно-тематичне спрямування, композиційну побудову тощо. Кульмінація відбувається на головному сценічному майданчику, інколи збігається з фіналом свята. Як бачимо, кожна форма клубної драматургії має свої художні особливості, але, попри специфіку кожної з форм, усі вони мають інформаційно-розважальний характер і забезпечують дозвілля людей з різними характерами, поглядами на життя та естетичними потребами. СЦЕНАРНА ТЕРМІНОЛОГІЯ Алегорія — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Алогізм — сполука суперечливих понять, свідоме порушення логічних звязків, ініційоване задля створення певного стилістичного та смислового ефекту; непослідовність у міркуванні. Антипод — художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Апофеоз — заключна, урочиста масова сцена вистави, прославлення. Архітектоніка — будова художнього твору як єдиного цілого, інтегральний взаємозв'язок основних його складників. Відображаючи загальний план його цілісності, архітектоніка водночас виявляє свою відмінність від композиції, власне побудови його окремих частин, образів, деталей, сюжетних ліній. Асоціація — зв'язок, який утворюється між психічними явищами, коли виникнення у свідомості якого-небудь із них викликає (відновлює) думку про інше. Асоціативний образ — образ, який викликає в пам'яті пов'язані з ним інші відчуття, ніж ті, які він віддзеркалює, за суміжністю чи протилежністю. Буфонада — комедійна гра актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів і ситуацій; сценічне видовище, побудоване на блазнюванні, підкреслено комедійних положеннях. Види мистецтва — структуровані прояви художньої творчості, об'єктивовані в певний матеріал (камінь, метал, дерево, фарбу, звуки, слово, пластику людського тіла, письмо). Гротеск — зображення людей чи предметів у фантастичному, ексцентричному, перебільшеному вигляді, частіше в потворно-комедійному; поєднання в одному предметі чи явищі несумісних, контрастних якостей. Дедраматизація — відмова від драматичної побудови сюжету в художньому творі й заміна його хронікальним зображенням подій. Дія — акт драматичного твору; перебіг подій у творі, через які розкриваються конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа. Драма — літературний рід, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Драма як жанр — п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Драматургія — драма в широкому значенні слова або ж сукупність драматичних творів певного письменника, певної літератури, певної доби. Термін вживається також для означення сюжетно-образної концепції театральної вистави, здійсненої режисером. Епіграф — цитата, крилатий вислів, поданий перед твором. Визначає основну ідею чи тему твору. Епізод — одна з подій, відносно самостійний компонент сюжету у творі, органічна ланка його в загальній системі та композиції. Епілог — фінал, віддалений від основної дії тексту, підсумкова частина, в якій повідомляється про подальшу долю героїв твору. Епілог — компонент композиції, покликаний відтінити домінанту в характерах, дати нову інформацію, авторську оцінку зображуваної моделі життя. Жанр — синтез характерних особливостей змісту і форми певного виду творів, відносна художньо-композиційна сталість, здатна до постійного розвитку й оновлення; кут зору митця на події, які відбуваються. Звичай — стереотипний спосіб людської діяльності, який постійно копіюється новими поколіннями. Зав'язка — перша подія, з якої починається конфлікт. Ідея — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, головна думка автора, ідейний висновок. Імпровізація — складання виступів, віршів тощо на задану тему в момент виконання, без попередньої підготовки. Інтермедія — невеличка сценка, в основі якої діалог комедійних персонажів, побудований на протиріччях. Інтрига — спосіб організації подій у творі за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів; ланцюг подій, які закручують сюжет. Квінтесенція — найважливіше, найсуттєвіше. Колаж — прийом в образотворчому мистецтві, за яким на певну тверду основу наклеюють різні матеріали, що різняться за кольором і фактурою. Мета — створити неочікуваний художній образ. Комедія — драматичний твір, в якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. Композиція — побудова твору, поєднання його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображуваного, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом автора, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата. Композиція дисциплінує процес реалізації творчого задуму митця, забезпечує відповідність задумові всіх рівнів структури художнього твору. Організація дії і відповідне розташування документально-художнього матеріалу в розвитку конфліктної ситуації чи побудова і співвідношення окремих частин твору в сценічному просторі і часі. Контекст — уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу визначити зміст окремого слова чи виразу. Конфлікт — боротьба інтересів, характерів, ідей, поглядів, моральних принципів. Кульмінація — момент найвищого піднесення, напруження в розвитку конфлікту, момент вирішального зіткнення характерів, мить перелому в сюжеті, з якої починається розв'язка. Призначенням кульмінації є вирішення конфлікту. Культура — рівень розвитку суспільства, який характеризується властивими тільки певній епосі матеріальними та духовними цінностями. Лейтмотив — конкретний образ, головна тема чи ідея, ненастанно згадувана художня деталь, ключова для розкриття задуму митця. Літературно-музична композиція — монтаж різножанрових творів мистецтва, які поєднані ідейно-тематично, а також з'єднані сценарно-режисерським ходом. Мистецтво — художня творчість у цілому. Монтаж — поєднання окремих частин у ціле, технологічний і художній метод поєднання різножанрового матеріалу з метою отримання нового, неочікуваного результату. Це спосіб мислення митця. Монтажне мислення — здатність аналізувати, розкласти твір на частини, а потім об'єднати їх в єдине ціле з метою створення якісно нового твору. Наскрізна дія — це низка вчинків дійової особи для досягнення своєї мети протягом вистави. Номер — художній твір, який має власну внутрішню структуру. Обряд — традиційна форма передачі культурних надбань новим поколінням. Обряд наповнений символікою і символічними діями. Пародія — іронічне наслідування якому-небудь творові з додержанням зовнішньої форми і тону першоджерела, але з відхиленням від суті при внутрішній відповідності. Подія — дієвий факт, який відбувається тут, зараз, на наших очах. Сума запропонованих обставин з однією дією. Якісна зміна дієвої лінії персонажу. Пролог — початковий етап твору, який розкриває першопричини подальших подій або повідомляє про мету твору; ідейно-тематичне входження в дію. Публіцистика — вид літератури, що висвітлює актуальні суспільно-політичні та інші проблеми суспільства. Ремарка — пояснення автора тексту, яке уточнює чи доповнює деталі поведінки дійових осіб. Ритуал — кульмінаційна частина обряду, де відбувається перехід особистості з однієї особисто-соціальної якості в іншу. Розв'язка — вирішення конфлікту. Семіотика — наука про функціонування інформаційних знакових систем. Символ — речовий чи умовний «графічний/звуковий» знак, який виражає сутність певного явища, позначає чи нагадує якесь поняття. Сценарій — предметно-зображальна й композиційна основа сценічної вистави, скорочена або максимально деталізована. Сценарно-режисерський хід — образно-змістовний стрижень, який поєднує весь сценарний твір в єдине ціле і цементує дію в її логічному розвитку. Сценічна форма вистави (художня форма) — це гармонійне поєднання звукової та візуальної сторін вистави. Сюжет — система подій, покладена в основу п'єси, послідовний розвиток конфлікту. Це безперервний ланцюг ситуацій і подій, пов'язаних між собою логікою розвитку дії, які розкривають у своєму русі ідею п'єси. Творча уява — психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Тема — коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному поєднанні з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Традиція — те, що перейшло у спадщину від одного покоління до іншого. Фабула — хронологічно послідовне зображення подій у творі, схема розвитку життєвих подій, подана послідовно. Художні засоби (зображально-виражальні) — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він творить художньо-естетичну вартість. До них належать тропи, стилістичні фігури, принципи фоніки, формотвірні засоби роду літератури. Водночас художні засоби виступають прийомами характеротворення, засобами художньої типізації.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; просмотров: 927; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.214.91 (0.014 с.) |